Рішення № 128146264, 16.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2025 року (09:20)Справа № 640/22896/21 ЗП/280/1035/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі відповідач), у якій позивач просить:

визнати протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за весь період служби з 15.12.2017 по 14.12.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з ВЧ НОМЕР_2 НГУ 14.12.2020;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за весь період служби з 15.12.2017 по 14.12.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.12.2020, та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 15.12.2017 по 14.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 15.12.2017 по 14.12.2020 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. У період проходження служби позивачу не була у повному обсязі нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення. З урахуванням наведеного, просить суд зобов`язати відповідача виплатити індексацію грошового забезпечення за весь період проходження служби з 15.12.2017 по 14.12.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

27.09.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. В матеріалах справи не містяться докази оскарження звільнення позивача та/або наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а відтак станом на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11 грудня 2020 року №293 солдат ОСОБА_1 погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків. Зауважує, що військова частина НОМЕР_2 за період з 01 березня 2018 по 14 грудня 2020 року (при базовому місяці березень 2018 р.) провела виплату індексації грошового забезпечення позивачеві в повному обсязі у сумі 4537, 33 грн. З урахуванням наведеного у сукупності, підстави для задоволення позову відсутні.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ,» але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

14.04.2025 матеріали адміністративної справи №640/22896/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Калашник Ю.В.

Ухвалою суду від 15.04.2025 прийнято справу №640/22896/21 (ЗП/280/1035/25) до свого провадження та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 15.12.2017 по 14.12.2020 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та був зарахований на відповідне грошове забезпечення.

Наказом Командира ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України від 11.12.2020 №293 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 14.12.2020.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи індексація грошового забезпечення позивачу за період 15.12.2017 по 14.12.2020 не була виплачена у повному обсязі.

На звернення позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період 15.12.2017 по 14.12.2020, відповідач листом №18/13-Д-57-1611 від 08.07.2021 повідомив позивача, що у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся військовій частини на виплату грошового забезпечення у грудні 2017 році та протягом двох місяців 2018 року для проведення індексації грошового забезпечення у вказаний період не було законних підстав. За період з 01 березня 2018 року по 14 грудня 2020 року (при базовому місяці березень 2018р.) виплата індексації грошового забезпечення була проведена позивачу в повному обсязі у сумі 4537,33 грн.

Відповідно до довідки №201 від 14.09.2021 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.12.2017 по 14.12.2020: грудень 2017 р. - листопад 2018 р. нараховано 0,00 - виплачено 0,00, грудень 2018 року нараховано 71,08 виплачено 71,08, січень 2019 року нараховано 71,08 виплачено 0,00, лютий 2019 року нараховано 71,08 виплачено 0,00, березень 2019 року нараховано 134,47 виплачено 0,00, квітень 2019 року нараховано 134,47 виплачено 0,00, травень 2019 року нараховано 134,47 виплачено 0,00, червень 2019 року нараховано 134,47 виплачено 680,04, липень 2019 року нараховано 206,72 виплачено 206,72, серпень 2019 року нараховано 206,72 виплачено 206,72, вересень 2019 року нараховано 206,72 виплачено 206,72, жовтень 2019 року нараховано 206,72 виплачено 206,72, листопад 2019 року нараховано 206,72 виплачено 206,72, грудень 2019 року нараховано 216,51 виплачено 216,51, січень 2020 року нараховано 216,51 виплачено 216,51, лютий 2020 року нараховано 216,51 виплачено 216,51, березень 2020 року нараховано 216,51 виплачено 216,51, квітень 2020 року нараховано 216,51 виплачено 216,51, травень 2020 року нараховано 216,51 виплачено 216,51, червень 2020 року нараховано 216,51 виплачено 216,51, липень 2020 року нараховано 226,29 виплачено 226,29, серпень 2020 року нараховано 226,29 виплачено 226,29, вересень 2020 року нараховано 226,29 виплачено 226,29, жовтень 2020 року нараховано 226,29 виплачено 226,29, листопад 2020 року нараховано 226,29 виплачено 226,29, грудень 2020 року нараховано 105,59 виплачено 105,59.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період 15.12.2017 по 14.12.2020 у повному обсязі, звернувся до суду із вказаним позовом.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Так, чч.1-4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацом 2 ч.3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Визначення індексації наведено у ч.1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 6 до Постанови №1294, затверджена схема посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, з якої випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Отже, з початку проходження військової служби, позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.

Наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018, зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Таким чином, березень 2018 року є базовим місяцем проведення індексації грошових доходів позивача за період з березня 2018 року по 14.12.2020.

Крім того, суд зазначає, що обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Оскільки, право на індексацію грошового забезпечення позивача порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Разом з тим, суд зауважує позивачу, що розрахунок та нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.

З огляду на наведене, з метою захисту та відновлення порушених прав позивача позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача в частині не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 14.01.2015 по 31.05.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, з 01.03.2018 по 14.12.2020 - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19.07.2019 в справі №240/4911/18, від 07.08.2019 в справі №825/694/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача видати довідку з помісячним розрахунком індексації грошового забезпечення суд відмовляє з огляду на те, що такі позовні вимоги позивач жодним чином не обґрунтовує.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2021 між адвокатом Муратовою Ольгою Олексіївною та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг, наданих адвокатом від 27.09.2021, згідно з договором про надання послуг від 10.08.2021, витрати на правову допомогу складаються з: надання повної консультації Клієнту по справі та обговорення умов договору - 1 година вартість 450 грн; складання договору про правову допомогу, вивчення та опрацювання нормативно-правової бази, аналіз судової практики, формування та узгодження правової позиції - 1 години, вартість 450 грн; підготовка та складання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва - 3 години, вартість 4000 грн; підготовка та складання відповіді на відзив до Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/22896/21 - 2 години - 2100 грн.

В акті зазначено про те, що послуги надані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище Договору.

За виконану роботу Клієнт сплатив Адвокату гонорар у розмірі 7000,00грн., який отримано особисто адвокатом (п. 6 Акту).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим підлягають зменшенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період проходження військової служби з 15.12.2017 по 14.12.2020.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, з 01.03.2018 по 14.12.2020 - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.06.2025.

Суддя Ю.В. Калашник