Рішення № 128146232, 13.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2025 року Справа № 280/2692/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Запорізькій області №0033912411 від 19 березня 2025 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальній сумі 19 415, 67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач була зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте 09 грудня 2021 року ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням припинила підприємницьку діяльність, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, позивачем наголошується, що спірне податкове повідомлення рішення є безпідставним, оскільки, винесене після припинення позивачем підприємницької діяльності та зняття з податкового обліку. При цьому, з урахуванням положень підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій та нарахування пені повинна нести виключно фізична особа-підприємець, проте на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення- рішення діяльність ФОП вже припинено. Також вказує, що під час закриття ФОП податковим органом проведено перевірку діяльності ОСОБА_1 згідно до норм діючого законодавства України. Жодних претензій з боку податкового органу до позивача пред`явлено не було. З цих підстав позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

20 травня 2025 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Елеткронний суд» разом із відзивом на позов подано заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 21 травня 2025 року вищезазначене клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено.

В обґрунтування відзиву на позов вказано, що не зважаючи на припинення позивачем підприємницької діяльності, з податкового обліку вона не знята, оскільки згідно ІКП позивача починаючи з 01 січня 2018 року за нею обліковується заборгованість. Зазначає, що позивачем у період здійснення підприємницької діяльності належним чином не виконувались норми статті 9 Закону №2464, а саме: єдиний внесок сплачувався з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку із чим у позивача і утворилась заборгованість, про яку вказано вище, та у зв`язку із чим позивачу ще у період здійснення підприємницької діяльності нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску та виносились податкові повідомлення- рішення про нарахування штрафних санкцій та пені, останнє з яких оскаржується позивачем в межах даної адміністративної справи. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 30 жовтня 2009 року по 09 грудня 2021 року була зареєстрована у якості фізичної особи -підприємця за видом економічної діяльності: 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 553575409494 від 09 грудня 2021 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.10).

19 березня 2025 року Головним управлінням Державної податкової служби в Запорізькій області винесено винесено рішення №0033912411 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10 лютого 2018 року по 19 серпня 2023 року нараховано штраф у розмірі 7290,9 грн. та пеню у розмірі 12134,77 грн. Загальний борг за вказаним податковим повідомленням -рішенням позивача становить 19415,67 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки позивач стверджує, що станом на 09 грудня 2021 року у неї була відсутня заборгованість по сплаті єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частини 5 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Днем сплати єдиного внеску вважається - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки (пункт 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок згідно з частиною 12 вказаної статті Закону № 2464-VІ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з пунктами 3, 7 частини 1 статті 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов`язані, серед іншого, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону та за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.

За приписами частини 2 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VI).

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 11статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 29 жовтня 2009 року по 08 грудня 2021 року позивач перебувала на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області на спрощеній системі оподаткування з 01 липня 2013 року по 01 квітня 2015 року (ставка 20%), з 01 квітня 2018 року по 08 грудня 2021 року (ставка 10%). На загальній системі оподаткування позивач перебувала у період з 01 квітня 2015 року по 01 квітня 2018 року. Стан платника позивача станом на дату звернення до суду із даним позовом, з урахуванням даних в КОР вважається припиненою, однак не знятою з податкового обліку.

З урахуванням пункту 4 частини 2 статті 6 та частини 12 статті 9 Закону №2464, пункту 2 розділу V Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, в інтегрованій картці ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) проведені автоматичні нарахування на центральному рівні відповідно до вимог чинного законодавства.

Станом на 01 січня 2018 року в ІКП, копія якої міститься в матеріалах справи, обліковувався борг на загальну 6132,45 грн. за період з 2014 року по 1 квартал 2015року. За період з 2017 року по 2020 рік проведені нарахування на загальну суму 37 788,74 грн., а саме:

за 2017 рік (загальна система оподаткування) по строку 09 лютого 2018 року у сумі 8448,00грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць, на загальній системі оподаткування);

за 2018 рік на загальну суму 9828,72 грн. в т.ч по строку: - 19 квітня 2018 року 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06грн. х 3 =2457,18грн, загальна система оподаткування), - 19 липня 2018 року 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року(спрощена система оподаткування), - 19 жовтня 2018 року 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року (спрощена система оподаткування), - 21 січня 2019 року 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року(спрощена система оподаткування);

за 2019 рік (спрощена система оподаткування) на загальну суму 11016,72 грн. в т.ч по строку: - 19 квітня 2019 року 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 відсотки - 918,06грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06грн. х 3 =2754,18грн, - 19 липня 2019 року 2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року, - 19 жовтня 2019 року 2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року, - 20 січня 2020 року - 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року;

за 2020 рік (спрощена система оподаткування) на загальну суму 8 495,30 грн. відповідно по терміну: - 21 квітня 2020 року - 2078,12грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 х 22 відсотки = 1039,06 грн. в місяць. За квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1039,06 грн. х 2 = 2078,12 грн.), - 20 липня 2020 року - 1039,06 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 х 22 відсотки = 1039,06 грн. в місяць. за квартал, з урахуванням карантину з квітня травень 2020 року, відповідно 1039,06 грн. х 1 =1039,06 грн.) 19 жовтня 2020 року - 3178,12 грн. (липень, серпень =1039,06 х 2=2078,12 грн., з вересня мінімальна заробітна плата 5000 х 22 відсотки = 1100,0 грн.). 19 січня 2021 року 2200,00 грн.( жовтень, листопад = 5000х 22відсотки =1100,00х 2 міс.).

Також, з наявної в матеріалах справи ІКП позивача вбачається, що нарахування за березень, квітень, травень, грудень 2020 року не проведені в автоматичному режимі на центральному рівні відповідно до внесених змін до розділу VIII Закону №2464, Законами України від 17 березня 2020 року № 533-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) із змінами та доповненнями та від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

З січня 2021 року автоматичні нарахування єдиного внеску в ІКП не проводились.

Доказів сплати позивачем своєчасно єдиного внеску матеріали справи не містять.

Так, з урахуванням положень частини 6 статті 2, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області за несвоєчасну сплату єдиного внеску на ім`я позивача сформовано рішення від 19 березня 2025 року № 0033912411 на загальну суму 19 415,67 грн. (у т.ч. штрафна санкція 7280,90 грн. та пеня 12134,77 грн.) за період з 10 лютого 2018 року по 19 серпня 2023 роки. Штрафна санкція та пеня застосована з урахуванням вимог визначених пунктами 9-11.1,9-11,9-21 та 9-22 розділу «Прикінцеві та перехідні положення «Закону №2464 за період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2023 року скасована (скасовано пені у розмірі 22664,34 грн.).

З вищевикладеного вбачається, що станом на 01 січня 2018 року за позивачем обліковувалась заборгованість у розмірі 6132,45 грн., а станом на дату внесення запису про припинення фізичної особи підприємця до відповідного реєстру Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (з урахуванням раніше сплачених сум) 44082,10 грн. З урахуванням раніше сплачених позивачем сум, а також скасуванням штрафної санкції та пені за період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2023 року, сума заборгованості позивача станом на 31 березня 2025 року, яка виникла до припинення позивачем підприємницької діяльності, становить 19415, 67 грн. та відповідає сумі, вказаній в оскаржуваному рішенні.

Стосовно наявності в оскаржуваному рішенні інформації щодо нарахування штрафних санкцій та пені за період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2023 року, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №533-IX від 17 серпня 2020 року доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI пунктами 9-10 - 9-12 (до яких надалі вносилися зміни Законами України від 30 березня 2020 року № 540-IX та від 13 травня 2022 року № 591-IX).

Пунктом 9-11.1 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): - несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; - неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); - несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень'' Закону №2464-VI протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на всій території України карантин. В подальшому цей строк постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався аж до 30 червня 2023 року.

Отже, пеня у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується.

Суд зазначає, що правове значення у контексті застосування пункту 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI має саме факт вчинення відповідного порушення, складом якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата).

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу.

Обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого.

Пункт 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 480/5678/21.

У контексті обставин справи, суд зазначає, що нарахування податковим органом позивачу пені за період з 10 лютого 2018 року по 19 серпня 2023 року (за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19 березня 2015 року) відповідає вимогам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вищенаведеній правовій конструкції, оскільки згідно ІКП позивача та наданих до суду представником відповідача пояснень, штрафна санкція та пеня застосована з урахуванням вимог визначених пунктами 9-11.1,9-11,9-21 та 9-22 розділу «Прикінцеві та перехідні положення «Закону №2464 за період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2023 року скасовано нарахування пені у розмірі 22 664,34 грн. (Дата узгодження в ІКП 31 березня 2025 року).

Що стосується нарахування пені та штрафу за період до 01 березня 2020 року, що виникла у платника, то така на думку суду підлягала нарахуванню відповідно до вимог Закону №2464-VI.

У позовній заяві позивач зазначає, що станом на дату припинення нею підприємницької діяльності у неї була відсутня будь-яка заборгованість, в той же час, відомостями з ІКП позивача підтверджено, що нарахування пені позивачу розпочато з лютого 2018 року, а закінчено з урахуванням скасування штрафної санкції за період з 01 березня 2020 року по 31 липня 2023 року у лютому 2020 року, коли позивач ще була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця та мала сплатити заборгованість у сумі 19415,67 грн.

Факт припинення позивачем здійснення підприємницької діяльності до винесення оскаржуваного в даній справі рішення не є підставою для його не виконання, оскільки заборгованість у позивача виникла до його прийняття. Також, припинення підприємницької діяльності не звільняє позивача від обов`язку по виплаті грошових зобов`язань, які виникли до припинення такої діяльності.

Також, суд бере до уваги, що з урахуванням з пункту 16 статті 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Відтак, відповідач не був позбавлений можливості винести рішення про застосування штрафних санкцій і після припинення позивачем здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових з урахуванням положень статті 139 КАС витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 червня 2025 року.

Суддя Д.В. Татаринов