Рішення № 128145935, 16.06.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/6808/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2024 року № 1911 про відмову в наданні позивачу довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало йому до видачі станом на 06.02.2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості неотриманого речового майна станом на 06.02.2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 2022 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.02.2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.02.2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у наданні позивачу інформації щодо індексації грошового забезпечення, що нараховувалось у період з 19.11.2019 року по день звільнення, з урахуванням відрахувань, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 19.11.2019 по 06.02.2024 року з урахуванням абзаців 4 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на день прийняття наказу від 06.02.2024 року про виключення його зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати компенсації за неотримане речове майно та не видав довідку про розмір компенсації вартості за неотримане речове майно, а також не нарахував та не виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2022 роки та індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 19.11.2019 по 06.02.2024 року.

Як стверджує позивач, його заява від 27.02.2024 року щодо проведення спірних виплат відповідачем розглянута, але повністю не задоволена.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цій справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Суд, перевіривши доводи позивача, викладені у позові, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

19.11.2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі ТВО Військової частини НОМЕР_2 було укладено контракт на проходження військової служби строком на три роки.

Згідно Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) старшого солдата за контрактом ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом командира військової частини від 06.02.2024 року № 37- РС, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06.02.2024 року.

Зазначений наказ не містить інформації про суму грошової компенсації за належне позивачу до видачі речове майно, а також відомостей щодо отримання додаткових відпусток як учаснику бойових дій у 2019 2022 роках або виплати компенсації у разі їх ненадання. Так само він не містить інформації щодо виплати індексації грошового забезпечення.

З метою отримання довідки про вартість належного, але не отриманого речового майна протягом проходження військової служби, нарахування грошової компенсації за невикористані у 2019- 2022 роках щорічні додаткові відпустки як учаснику бойових дій, а також отримання довідки про розмір грошового забезпечення, яке нараховувалось йому за період з 19.11.2019 по 04.02.2024 рік; інформації щодо індексації грошового забезпечення, що нараховувалось з 19.11.2019 року; довідки про суму грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого при звільненні, позивач 27.02.2024 року звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Однак, листом від 05.03.2024 року № 1911 відповідач повідомив позивача про те, що:

- виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців у 2023 році була призупинена і відновлена лише у 2024 році;

- для виплати компенсації додаткової відпустки за 2019 2022 роки йому необхідно надати інформацію з усіх попередніх місць служби від часу укладення контракту у 2019 році;

- грошова компенсація за неотримане речове майно відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.06.2019 № 306 "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232" виплачується військовослужбовцям військової служби за контрактом, які прослужили від 5-ти років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон №2011-XII) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За змістом абзацу 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на день звільнення позивача, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за № 768/28898, затверджено "Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період" (далі - Інструкція № 232).

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 232 основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

Також пунктом 10 чинної на день звільнення позивача з військової служби "Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2016 року за №1536/29666, встановлено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено "Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (далі - Порядок №178).

За приписами пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Пункт 3 Порядку №178 визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

- звільнення з військової служби;

- загибелі (смерті) військовослужбовця;

- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку № 178 закріплено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 року у справі № 200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивач звільнений у відставку з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Як зазначалося вище, 27.02.2024 року позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив у зв`язку зі звільненням з військової служби надати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі йому за весь період служби.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини компенсація за неотримане речове майно не виплачена, відповідач довідку про вартість речового майна, що належить до видачі не видав, не здійснив нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно і на звернення позивача.

Дана обставина фактично не заперечується відповідачем.

Стосовно твердження відповідача, що позивачу не підлягає відшкодування грошової компенсації за невикористане речове майно через відсутність календарної вислуги більше 5 років, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 року № 306 "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року N 232", який набрав чинності 27.08.2019 року, пункт 4 Розділу ІІІ "Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період" доповнено абзацами 7 - 13.

Відповідно до абзацу 10 пункту 4 Розділу ІІІ вказаної Інструкції у редакції зі змінами, внесеними наказом Міноборони України № 306, під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.

При цьому суд констатує, що ні стаття 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", тобто вищі нормативно-правові акти по відношенню до наказу Міністерства оборони України (наказ від 10.06.2019 № 306) не містили у собі норми, яка б обмежувала право військовослужбовця на отримання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, календарною вислугою у 5 років.

Разом з тим, наказом Міністерства оборони України від 12.11.2020 року № 413 "Про затвердження Змін до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період та Змін до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період", який набрав чинності 19.02.2021 року, зокрема, виключено абзац десятий пункту 4 Розділу ІІІ наведеної Інструкції.

Отже, на момент прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2024 року № 81 про виключення зі списків солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 відповідна норма не була чинною, а тому посилання відповідача на неї є неправомірним.

Враховуючи зазначене, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною, а отже, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за все неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби.

Що стосується вимоги позивача про щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 2022 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу такої компенсації суд зазначає таке.

Статус позивача як учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 08.04.2016 року.

Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених вабзацах першомутадругомуцього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченоїстаттею 16-2Закону України "Про відпустки".

Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 зазначив, що, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки, їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Як вказано у Витязі з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2024 року № 81, додаткова відпустка як учаснику бойових дій відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України № 3551-ХІІ за 2023 та 2024 роки не використана, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 календарних діб. Іншої інформації, зокрема, щодо використання або невикористання позивачем додаткових відпусток від часу укладення контракту до 2023 року зазначений наказ не містить.

Виходячи із змісту листа відповідача від 05.03.2024 року № 1911, додаткові відпустки позивачу за цей період не надавались, компенсація за невикористані дні відпустки не виплачувалась.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України № 3551-XII з 2019 року (року укладення контракту) по 2022 рік.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін зазначене рішення Верховного Суду. У постанові ВП Верховного Суду також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій.

Отже, позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2022, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні такої відпустки.

Спрямована позивачеві вимога відповідача у листі від 05.03.2024 року щодо надання інформації з усіх попередніх місць служби за вказаний період часу, де повинно бути зазначено, чи надавалась відпустка чи виплачувалась грошова компенсація за зазначений вид відпустки, а також надання інформації з Пенсійного фонду про місце роботи позивача у 2019 році до призову на військову службу, як умова для виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, є необґрунтованою та безпідставною.

В даному контексті суд зауважує, що у відповідності до "Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за № 1407/38743, організація обліку військовослужбовців та працівників в Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, органі управління Державної спеціальної служби транспорту, бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до її складу, покладається в органах управління, військових частинах, установах - на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені, - на їх командирів (начальників).

Виходячи із основних завдань обліку особового складу, закріплених положеннями розділу І цієї Інструкції, а також вимог до складання та ведення особових справ осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, що встановлені розділом ІІІ Інструкції, служба персоналу відповідача уповноважена надсилати відповідні запити до органів управління, військових частин, установ, де проходив військову службу позивач.

Відтак, вимога позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток за період з 2019 по 2022 роки підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 19.11.2019 по 06.02.2024 року з урахуванням абзаців 4 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом № 1282-ХІІ.

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078затверджено "Порядок проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Порядок №1078). Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (п. 1 Порядку №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Як передбачено абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 встановлює, що до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до вимогЗакону №1282-XIIта Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей, що позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 19.11.2019 року (дати укладення контракту) й до дня звільнення.

Відтак, вимога позивача щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення є правомірною.

Водночас суд зазначає, що абзацом 18 пункту 3 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" постановлено зупинити на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася.

Таким чином, з 01.01.2023 року в умовах дії воєнного стану на законодавчому рівні було обмежено нарахування і виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення), отже підстави для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 рік відсутні.

За встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу в період з 19.11.2019 по 06.02.2024 року повинна бути перерахована та виплачена з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, за періоди з 19.11.2019 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 06.02.2024 року.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого під час проходження військової служби речового майна та невиплаті грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно на день звільнення з військової служби.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 2022 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.02.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.02.2024 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.11.2019 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 06.02.2024 року, з урахуванням Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", абзаців четвертого - шостого пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.11.2019 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 06.02.2024 року, з урахуванням Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", абзаців четвертого - шостого пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

16.06.25