Рішення № 128144566, 16.06.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 червня 2025 р. Справа № 120/10976/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Інвест" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

19.08.2024 року ТОВ "Керамік-Інвест" звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що між ТОВ "Керамік-Інвест" і компанією Commander Vitrified pvt Itd укладено зовнішньоекономічний контракт №3/07/2020 від 29/07/2020 року, згідно з пунктом 1.1 якого, продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця товар згідно з рахунком .

З метою здійснення митного оформлення товару через представника ПП "Лазуріт-А" подано Вінницькій митниці електронну митну декларацію №24UA401020036485U0 від 15.07.2024 року, в якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною контракту. Також, відповідачу подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

За результатом опрацювання митної декларації та документів, які на думку позивача підтверджують митну вартість товар, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000213/1 від 15.07.2024 року, яким митну вартість товару визначив за резервним методом.

На переконання позивача, рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки числові значення складових митної вартості підтвердженні наданими позивачем документами, які є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином завірену копію митної декларації №UA100230/2024/512589 від 04.04.2024 року.

04.09.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 05.05.2024 року №EXP-049/2024-25, контракт від 29.07.2020 року №3/07/2020, довідки про транспортні витрати від 11.07.2024 року №1/14709 та від 11.07.2024 року №1, платіжні документи від 11.03.2024 року №110324/1812239 та від 09.04.2023 №090424/1819995, копія митної декларації країни відправлення від 05.05.2024 року №9640890.

Представник відповідача вказав, що під час митного оформлення декларантом подано документи, які не мають документального підтвердження складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- по маршруту слідування товарів встановлено факт перевантаження морських контейнерів в порту Constanta Румунія, при цьому за ЕМД відсутні відомості щодо відповідних витрат та які б були документально підтверджені (у довідці про вартість транспортних витрат від 11.07.2024 року №1/14709 та від 11.07.2024 року №1 відсутні конкретні числові значення вартості навантажувально-розвантажувальних робіт);

- декларантом надано платіжні документи від 11.03.2024 року №110324/1812239 та від 09.04.2023 року №090424/1819995, згідно яких здійснено перерахування оплати за товар на загальну суму 7045,33 USD, проте згідно рахунку-фактури від 05.05.2024 року №EXP049/2024-25 та поданої ЕМД вартість товару складає 7185,03 USD.

Представник відповідача вказав, що вищенаведені документи до митного оформлення надано не в повному обсязі, та існують сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи положення ч. 2, 3 ст. 53 МКУ, 15.07.2024 року декларанту направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 2, 3 ст. 53 МКУ. Декларантом 15.07.2024 року надіслано повідомлення-відповідь, що інші документи надаватись не будуть.

Беручи до уваги, що декларантом поданий не повний пакет документів, що в обов`язковому порядку має подаватись з метою підтвердження митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ відповідачем застосовано другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAIT). Тому, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 04.04.2024 року №UA100230/2024/512589, за якою оформлено товар «Плитка та плити для покриття підлоги, або стін, керамічні з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас. %, арт. 60129720 60*60*0,85 RICHMOND BLACK 60*60 - 1192,32 кв.м. Виробник ITALICA GRANITO PRIVATE LIMITED. Торговельна марка ITALICA. Країна виробництва IN» та складає 0,562 USD/кг.

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ.

Враховуючи вищевикладене, на думку представника відповідача, митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.06.2025 року в задоволенні клопотання Вінницької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

29.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамік-Інвест", як суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності було укладено зовнішньоекономічний контракт №3/07/2020 з компанією Commander Vitrified pvt Itd, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунок-фактурах), що додаються до кожної поставки.

Згідно п. 2.1. Контракту ціни за товар, що продається за цим контрактом, встановлюються у валюті, зазначеній в інвойсах, у ціну товару включені всі витрати продавця на експорт товару, що вказується в рахунок-фактурі (інвойсі); можливе постачання зразків товарів, рекламної продукції, супутніх товарів, що поставляються (каталоги, проспекти, експозитори і т.д.) і на безкоштовній основі.

Відповідно до умов вказаного Контракту згідно Рахунку-проформи РІ-419/2023-24 від 24.02.2024 року та Commercial invoice EXP-049/2024-25 від 05.05.2024, ТОВ "Керамік-Інвест" отримало плитку для мостіння, облицювальна для підлоги чи стін, керамічна, глазурована, прямокутної форми, з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас. %, артикулів: "ROYAL ATLANTIC BIANCO" розміром 600*1200мм - 518,40 м2 - 360 картонних коробів; "ROYAL ATLANTIC GREY" розміром 600*1200 мм - 518,40 м2 - 360 картонних коробів. Всього: 1036,80 м2 - 720 картонних коробів - 24 дерев`яних паллет, на загальну суму 7185,03 USD. Торгівельна марка: "CREANZA". Виробник: "Commander Vitrified Pvt. Ltd". Країна виробництва: IN.

Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним Контрактом, ТОВ «Керамік-Інвест» через представника ПП "Лазуріт-А" до Вінницької митниці подало митну декларацію від 15.07.2024 року №24UA401020036485U0, у якій самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту, яка склала 7185,03 USD.

Митним брокером ПП "Лазуріт-А" подано митному органу наступні документи:

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів;

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 05.05.2024 року;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) PI-419/2023-24 від 24.02.2024;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) EXP-026/2023-24 від 05.05.2024 року;

- коносамент (Bill of lading) BDQSE240500010 від 16.05.202а року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) від 11.07.2024 року;

- супровідний документ TI (Dispatch note model ) 24ROCT1900Е16345МО від 11.07.2024 року;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 18.05.2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.03.2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.07.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від №1 11.07.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1/14709 від 11.07.2024 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 18.05.2024 року;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 24.02.2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продаж №3/07/2020 від 29.07.2020 року;

- договір про надання послуг митного брокера №38 від 19.04.2024 року;

- договір транспортного експедирування 02/06/2023;

- договір (контракт) про перевезення від 11.07.2024 року;

- технічна специфікація б/н від 22.02.2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення від 05.05.2024 року.

15.07.2024 року Вінницькою митницею декларанту надіслано повідомлення про надання документів, що відповідно до частини 2 статті 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів.

У відповідь на повідомлення митного органу декларантом подано заяву №15/07-2 від 15.07.2024 року, з якої слідує, що по ЕМД №24UA401020036485U0 від 15.07.2024 року відповідно до частини 3 статті 53 МКУ усі додаткові документи надані, додаткові документи надаватись не будуть.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів відповідачем прийнято рішення щодо відмови в прийнятті митної декларації шляхом надання картки відмови №UA401020/2024/000904, з таких причин: в процесі контролю митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості №UA401000/2024/000213/1 від 15.07.2024 року, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 04.04.2024 року №UA100230/2024/512589, за якою оформлено товар «Плитка та плити для покриття підлоги, або стін, керамічні з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас. %, арт. 60129720 60*60*0,85 RICHMOND BLACK 60*60 - 1192,32 кв.м. Виробник ITALICA GRANITO PRIVATE LIMITED. Торговельна марка ITALICA. Країна виробництва IN» та складає 0,562 USD/кг.

Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 2-3 статті 58 МК України).

Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єк60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №826/18258/13-а.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000213/1 від 15.07.2024 року, на думку відповідача є те, що під час митного оформлення встановлено, що в поданих до митного оформлення документах, виявлені розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості товару, а саме декларантом надано платіжні документи від 11.03.2024 року №110324/1812239 та від 09.04.2023 року №090424/1819995, згідно яких здійснено перерахування оплати за товар на загальну суму 7045,33 USD, проте згідно рахунку-фактури від 05.05.2024 року №EXP049/2024-25 та поданої ЕМД вартість товару складає 7185,03 USD.

Суд зазначає, що ТОВ "Керамік-Інвест" в підтвердження вартості товару, який вказаний у митній декларації №24UA401020036485U0 від 15.07.2024 року було надано: банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.03.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.07.2024 року.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що згідно умов зовнішньоекономічного контракту №3/07/2020 від 29.07.2020 року компанією Commander Vitrified pvt Itd 24.02.2024 року виписано проформу-інвойс щодо плитки для мостіння, облицювальна для підлоги "ROYAL ATLANTIC BIANCO" розміром 600*1200мм - 518,40 м2 та "ROYAL ATLANTIC GREY" розміром 600*1200 мм - 518,40 м2 на загальну вартість 7185,03 USD.

При цьому, відповідно до наданих декларантом при митному оформленні платіжних документів від 11.03.2024 року та від 05.07.2024 року перерахунок оплати за товар здійснено на суму 7045,33 USD, що є нижчою за заявлену вартість товару відповідно до інвойсу.

В процесі митного оформлення у митного органу виникли сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості, оскільки згідно платіжних документів наданих декларантом перерахунок за товар здійснено в сумі 7045,33 USD, проте згідно рахунку-фактури від 05.05.2024 року №ЕХР-049/2024-25 та поданої до ЕМД вартість товару складає 7185,03 USD.

Запропонувавши декларантові надати додаткові документи, які відповідно до частини 2 статті 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, останній відмовився вказавши що, всі документи надані та додаткові документи надаватись не будуть.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року №826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після придбання товару ТОВ «Керамік-Інвест», з метою здійснення належного митного оформлення подало відповідачу митну декларацію №24UA401020036485U0 від 15.07.2024 року та для підтвердження заявленої вартості товару документи, зокрема: банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.03.2024 року на суму 2155,51 USD; банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.07.2024 року на суму 4889,82 USD.

В даному випадку, оскільки перерахунок оплати за товар відповідно до платіжних документів від 11.03.2024 року та від 05.07.2024 року здійснено на суму 7045,33 USD, що є нижчою за заявлену вартість товару відповідно до інвойсу від 05.05.2024 року №ЕХР-049/2024-25 - 7185,03 USD, позивачу необхідно було надати митному органу повну та достовірну інформацію з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, зі змісту усіх поданих позивачем документів, суд доходить висновку, що вони були недостатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, позивачем до митної декларації не надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про обґрунтованість заявленої позивачем у митній декларації митної вартості товару.

За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару не дають змогу встановити митну вартість товару.

Оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, суд дійшов висновку, що митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №UA401000/2024/000213/1 від 15.07.2024 року.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамік-Інвест" (вул. Київська, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43153136);

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544).

Суддя Дончик Віталій Володимирович