Рішення № 128144555, 16.06.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 червня 2025 р. Справа № 120/1786/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької окружної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною

в с т а н о в и в :

11.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Вінницької окружної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю Вінницької окружної прокуратури, що полягає у неналежному розгляді звернення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 від 12.08.2024 року щодо невизнання порушень прав адміністрацією ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на здійснення телефонних дзвінків 09.08.2024 року та 10.08.2024 року.

Ухвалою суду від 17.02.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду витребувано у Вінницької окружної прокуратури та зобов`язано надати суду разом з відзивом на позовну заяву наступні матеріали: копії всіх документів, що стосуються звернення ОСОБА_1 до Вінницької окружної прокуратури від 12.08.2024 року щодо протиправних дій адміністрації ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)", що полягають у ненаданні можливості здійснювати телефонні дзвінки 09.08.2024 року та 10.08.2024 року.

28.02.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 16.10.2024 року за №50/15422вих-24 Вінницькою окружною прокуратурою внесено вказівку начальнику ДУ «Вінницька УВП №1» щодо порушення права засудженого ОСОБА_1 на телефонні дзвінки в установі виконання покарань, як 09.08.2024 року та 10.08.2024 року, так і в інші дні, згідно його письмових звернень та за результатами проведених окружною прокуратурою перевірок з даних питань.

Вказує, що про внесення даної вказівки Вінницькою окружною прокуратурою 17.10.2024 року за №50-20-21 повідомлено засудженого ОСОБА_1 у письмовій відповіді на його звернення від 24.09.2024 року, яке надійшло до окружної прокуратури 04.10.2024 року.

Тобто, представник відповідача наголошує, що за результатом розгляду звернень ОСОБА_2 від 12.08.2024 року та від 24.09.2024 року, окружною прокуратурою вжито заходи прокурорського реагування, передбачені ст. 26 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.03.2025 року представник позивача подала відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 року ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та з 02.06.2010 року відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (далі - ДУ «Вінницька УВП (№1)»).

12.08.2024 року позивач звернувся до Вінницької окружної прокуратури з заявою про проведення перевірки по факту порушення його прав на здійснення телефонних дзвінків 12.07.2024 року, 09.08.2024 року та 10.08.2024 року, в зв`язку з тим, що подані на ім`я начальника ДУ «Вінницька УВП (№1)» в ці дати, адміністрація установи не надала йому можливості здійснити телефонні дзвінки.

06.09.2024 року у ОСОБА_1 прокурором Вінницької окружної прокуратури було відібрано пояснення з приводу даної заяви.

За результатом розгляду, Вінницька окружна прокуратура листом від 20.09.2024 року №50-20-21, який надіслала за місцем відбування позивачем покарання в ДУ «Вінницька УВП №1», повідомила про те, що зазначені у зверненні від 12.08.2024 року доводи частково знайшли своє підтвердження та будуть враховані при подальшій підготовці узагальнюючих документів прокурорського реагування.

Вподальшому, 24.09.2024 року позивач звернувся до Вінницької окружної прокуратури з заявою про проведення перевірки по факту порушення його прав на здійснення телефонних дзвінку 21.09.2024 року та прийняття міри прокурорського реагування на виявлені порушення.

Листом Вінницької окружної прокуратури повідомлено про те, що за наслідками перевірки даного звернення окружною прокуратурою 16.10.2024 року внесено відповідну вказівку начальнику ДУ «Вінницька УВП (№1)», у тому числі щодо порушення права на здійснення телефонних дзвінків 12.07.2024 року, 09.08.2024 року та 10.08.2024 року, згідно попереднього звернення від 12.08.2024 року.

Вважаючи протиправною бездіяльністю Вінницької окружної прокуратури, що полягає у неналежному розгляді звернення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 від 12.08.2024 року щодо невизнання порушень прав адміністрацією ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на здійснення телефонних дзвінків 09.08.2024 року та 10.08.2024 року, у зв`язку з чим, позивач звернувся суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (частина 3 статті 63 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 1, 2 ст. 7 Кримінально-виконавчого кодексу України).

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (ч. 2 ст. 151 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Перелік прав та обов`язків засуджених до позбавлення волі наведено у ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, частиною 1 якої визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, в тому числі й здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.

Особливості реалізації права засуджених на телефонні розмови врегульовано ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КВК України передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Водночас, ч. 8 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

На реалізацію положень ст. 107, 110 КВК України наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5 затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), згідно з пунктом 2 розділу 2 яких засуджені мають право вести телефонні розмови у порядку, встановленому розділом XIV цих Правил.

Відповідно до п. 2 розділу XIV Правил, адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв`язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Суд зазначає, що обсяг повноважень органів прокуратури та порядок їх реалізації визначено ст. 131-1 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про прокуратуру". Згідно із законодавчими змінами органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок за додержанням і застосуванням законів.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 26 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Пунктом 7.3 наказу Генерального прокурора від 29.12.2021 № 400 "Про організацію діяльності прокурорів з протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах" передбачено, що окружними прокуратурами здійснюється нагляд в установах виконання покарань, виховних та виправних колоніях, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, виправних центрах, на державних підприємствах, в арештних домах, органах пробації, що здійснюють виконання судових рішень у кримінальних справах.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв`язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов?язковими і підлягають негайному виконанню.

Так, судом встановлено, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 12.08.2024 року Вінницькою окружною прокуратурою вжито вичерпних заходів реагування з метою поновлення його прав щодо здійснення телефонних дзвінків шляхом внесення відповідної вказівки про усунення порушень законодавства в діяльності ДУ «Вінницька УВП (№1)» від 16.10.2024 року №50/15422вих-24 в порядку ст. 26 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо доводів представника позивача про те, що бездіяльність прокуратури виражається у не надання копії вказівки та не повідомленні позивача про те, які саме заходи прокурорського реагування були прийняті, суд зазначає, що як вже зазначалось , у зверненні ОСОБА_1 від 12.08.2024 року, яке є предметом розгляду у даній справі, так само, як і у зверненні позивача від 24.09.2024 року, останнім не ставилось питання про надання йому копії вказівки.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 року по справі №342/158/17 дійшов висновку, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій.

Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Окрім того, суд зазначає, що представником позивача самостійно зазначено за текстом даного позову про те, що Вінницькою окружною прокуратурою 17.10.2024 року повідомлено ОСОБА_3 про те, що 16.10.2024 року внесено відповідну вказівку начальнику ДУ «Вінницька УВП (№1)», у тому числі, щодо порушень права на здійснення телефонних дзвінків 12.07.2024 року, 09.08.2024 року та 10.08.2024 року.

Відтак, звернення позивача від 12.08.2024 року розглянуто по суті, про що його повідомлено в порядку передбаченому Законом України "Про звернення громадян".

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про відсутність бездіяльності відповідача, що полягає у неналежному розгляді звернення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 від 12.08.2024 року щодо невизнання порушень прав адміністрацією ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на здійснення телефонних дзвінків 09.08.2024 року та 10.08.2024 року.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Вінницька окружна прокуратура (провулок Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 02909909)

Суддя Дончик Віталій Володимирович