Ухвала суду № 128142031, 12.06.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.06.2025Справа № 554/13210/24 Провадження № 2-а/554/193/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року м. Полтава

Суддя Шевченківського районного суду м. Полтави Сініцин Е.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 27 листопада 2024 року звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2024 року позовна заява залишена без руху в зв`язку з необхідністю виконати вимоги підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», та доплатити судовий збір у розмірі 484,48 гривень.

Позивач не погодився виконувати Ухвалу суду від 02.12.2024 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, повернута позивачу.

Позивач оскаржив Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2024 року в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року Ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2024 року скасована, з посиланням - «неврахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду» і наявності в матеріалах справи квитанції на суму 484,48 гривень, тобто сплати позивачем судового збору в повному обсязі.

Справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, в тому числі і квитанцію про сплату судового збору у розмірі 484,48 гривень, суддя дійшов наступного висновку.

В підпункті 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674 VІ, чітко, конкретно, (для всіх осіб як для осіб, що звертаються до суду, так і для суддів будь-яких інстанцій) вказано, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» дорівнює 3028 гривень.

Відповідно - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дорівнює сумі 1211,20 гривень.

При подачі позову через електронний суд застосовується коефіцієнт 0,8, тобто, при подачі адміністративного позову до адміністративного суду фізичною особою повинна бути сплачена сума 968,96 гривень.

В ч.5 ст.242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суддя вказує, що «при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

Тобто, правовідносини повинні бути спірними.

Суддя не вбачає їх спірності, оскільки норми права вказані в Законі України «Про судовий збір» №3674 VІ.

«Суд враховує» - це не означає суд застосовує.

«Враховує висновки щодо застосування норм права», тобто Верховний Суд не є законодавчим органом і не викладає норми права, а роз`яснює їх застосування.

Відповідно до ч.2 ст.317 КАС України - неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суддя вважає, що Другий апеляційний адміністративний суд в Постанові від 19 травня 2025 року вийшов за межі наданих йому повноважень і скасував Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2024 року зазначивши підставу «неврахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду», яка не передбачена ст.317 КАС України.

При винесенні Ухвали суддею Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2024 року, суддя керувався Законом України «Про судовий збір» №3674 VІ, а саме підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4.

Постанови Верховного Суду не є нормами права, відповідно їх незастосування не є порушенням норм матеріального права.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №543/775/17, а також в багатьох інших, написано: «Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ятастатті 4 Закону № 3674-VI)»

По-перше. Мова йде «у разі ухвалення СУДОМ постанови»

По-друге. «(частина п`ятастатті 4 Закону № 3674-VI)» відсутня в Законі.

В статті 4 Закону всього лише 3 частини.

Суддя припускає, що Велика Палати Верховного Суду в своїх Постановах, в тому числі і від 18.03.2020 року по справі №543/775/17, посилалася на норми пункту 5 частини 2 статті 4 Закону, які застосовуються «у разі ухвалення СУДОМ постанови про накладення адміністративного стягнення».

Враховуючи, що в Постановах Верховного Суду зазначені норми права які не існують, а також незрозумілі посилання на «розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення», суддя вважає, що відсутні підстави для врахування «висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

Оскільки норми підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674 VІ зобов`язують позивача сплатити судовий збір у розмірі 968,96 гривень, то суддя вважає, що позивач, сплативши лише 484,48 гривень та не виконавши вимоги Ухвали суду про необхідність доплатити суму 484,48 гривень, не виконав вимоги Закону, тому його позовна заява підлягає поверненню.

В статті 60 Конституції України закріплено «Ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази».

Вважаю,що Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року про продовження розгляду є незаконною, тому вона не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

За встановлених обставин, відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України, позовну заяву необхідно повернути позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 169, 248 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її ухвалення.

Суддя Е.М. Сініцин.