Рішення № 128137997, 02.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №521/3179/25

Провадження №2/522/4791/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

27березня 2025року доПриморського районногосуду м.Одеси запідсудністю надійшлапозовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у якій позивачка просить визначити їй додатковий строк для подання спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_2 строком 6 місяців.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

02 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Задорожнюк Оксани Борисівни надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у приватного нотаріуса Воєводи Світлани Миколаївни належним чином засвідчену копію спадкової справи, що заводилася після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 або відомості про відсутність спадкової справи.

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Задоволено клопотання про витребування доказів. Підготовче засідання призначено на 28 квітня 2025 року.

Підготовче засідання, призначене на 28 квітня 2025 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої судді Косіциної В.В. на лікарняному, що підтверджується довідкою та було відкладено на 06 травня 2025 року.

06 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача, у якому заявник просив здійснити розгляд справи за відсутності.

У підготовче засідання, призначене на 06 травня 2025 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 06 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 02 червня 2025 року.

30 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Задорожнюк Оксани Борисівни у якій містилася відповідь нотаріуса на виконання ухвали суду від 03.04.2025 року.

02 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Задорожнюк Оксани Борисівни про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 02 червня 2025 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьком якої зазначений ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть у перекладі з німецької на українську мову (а.с.5).

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно.

ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Воєводи Світлани Миколаївни із заявою про прийняття спадщини, проте, листом від 25.07.2024 року №171/01-16 їй повідомлено, що вона пропустила строк для прийняття спадщини та роз`яснено право на звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.23)

Згідно відповіді приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Воєводи Світлани Миколаївни від 30.05.2025 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 нею не заводилася. Відомості про відкриття спадкової справи в Спадковому реєстрі відсутні, на підтвердження чого також було надано витяг за спадкового реєстру від 30.05.2025 року №81365243.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320 цс 17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців;

2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;

5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Поважність причини пропуску для прийняття спадщини мотивована тим, що ОСОБА_4 постійно проживає на території США та дізналася про смерть батька лише у 2024 року. Вказує, що у неї не було можливості отримати свідоцтво про смерть батька так-як він помер у Німеччині, місто Гамбург, куди виїхав після запровадження воєнного стану. У зв`язку із запровадженням воєнного стану вона також не могла прибути на територію України.

Копією свідоцтва про смерть в перекладі на українську мову підтверджується той факт, що місцем смерті ОСОБА_6 є Німеччина, місто Гамбург (а.с.5).

Зазначене свідоцтво про смерть було видано лише 06 червня 2024 року, про що міститься відповідна відмітка (а.с.8).

Факт перебування ОСОБА_1 за межами території нашої держави підтверджується копіями паспортів (а.с.30-34).

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Відмова у наданні додаткового строку на прийняття спадщини на думку суду призведе до непропорційного втручання в право особи на мирне володіння майном (в даному випадку у право особи на прийняття у спадщину спадкового майна), оскільки, не матиме на меті досягнення будь-якого суспільного або публічного інтересу, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивачка просить визначити їй строк у шість місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

Проте, позивач належним чином не обґрунтував необхідність такого тривалого проміжку часу для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому, заявлений строк не відповідає критеріям розумності, достатності та справедливості.

Тому, враховуючи територіальну віддаленість спадкоємця від місця смерті спадкодавця, дату отримання спадкоємцем документів, що підтверджує смерть спадкодавця, запровадження на території України воєнного стану, а також той факт, що відмова у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини в даному конкретному випадку призведе до непропорційного втручання в право особи на мирне володіння майном, суд вважає, що причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною та враховуючи критерії розумності, достатності та справедливості доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька строком у три місяці.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 терміном у три місяці з дати набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.