Ухвала суду № 128136510, 13.06.2025, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

УХВАЛА

Іменем України

13 червня 2025 року ЄУ № 322/828/25 (Провадження № 1-кп/322/231/25)

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисниці ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і клопотання захисниці про зміну запобіжного заходу

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 ,

обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

5 червня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 (відомості в ЄРДР внесені 08.03.2025 за №12025080000000037).

Ухвалою судді від 6 червня 2025 року призначено підготовче судове засідання у провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_4 утримується під вартою до 14.06.2025 на підставі ухвали слідчого суді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2025.

10.06.2025 на адресу суду надійшли згадані клопотання прокурора і захисниці.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання, заперечував проти задоволення клопотання захисниці. Вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, що наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України і що більш м`які запобіжні заходи не можуть запобігти цим ризикам. Вважав, що вказані захисницею особи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисниця підтримала своє клопотання і заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Погоджуючись з обґрунтованістю обвинувачення, додала, що ОСОБА_4 повністю визнає свою вину. Водночас зауважувала, що наведені прокурором ризики або є формальними, або відсутні взагалі. Звертала увагу на те, що у клопотанні, в порушення вимог ч.3 ст.199 КПК України не вказані обставини, які свідчили що раніше встановлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики. Вважала, що до ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, зазначала про його місці соціальні зв`язки, і посилалась на ОСОБА_6 (співмешканка ОСОБА_4 ) і ОСОБА_7 (є його дядьком), які готові поручитися за обвинуваченого.

ОСОБА_4 повністю підтримав свою захисницю.

В контексті доводів захисниці, судом заслухані пояснення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які були присутні в підготовчому судовому засіданні в якості вільних слухачів.

Вислухавши доводи сторін, пояснення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , дослідивши зміст клопотань і додані матеріали, суд дійшов таких висновків.

На стадії досудового розслідування слідчою суддею встановлені ризики передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КК України. Застосовуючи 16.03.2025 до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідча суддя також визначила альтернативний запобіжний захід у вигляді застави (50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Ухвалою слідчої судді від 09.05.2025 продовжено строк тримання ОСОБА_4 під вартою. Розмір застави при цьому не визначався.

За правилами ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Положеннями ст.ст.132, 183 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Доведення наявності обґрунтованості обвинувачення, на переконання суду є неактуальним, з огляду на те, що сторона захисту не ставить це під сумнів, до того ж вказує, що ОСОБА_4 повністю визнає вину.

Суд погоджується з доводами захисниці про те, що ризик незаконного впливу на свідків є маловірогідним. Так свідками у провадженні виступають залегендована особа і правоохоронці, усі вони мешканці міста Запоріжжя (згідно з реєстром). ОСОБА_4 в свою чергу постійно мешкає у с-щі Новомиколаївка. Інформація, що останній після інкримінованих йому дій намагався контактувати зі свідками, не надана. Ризик незаконного впливу на експертів, на переконання суду, відсутній взагалі.

Водночас прокурором доведено, що два з раніше заявлених і встановлених ризиків не перестали існувати і не зменшилися.

Одним з них є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість переховування обвинуваченого від суду, про що насамперед свідчить той факт, що ОСОБА_4 усвідомлює, що в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, йому загрожує покарання на строк від трьох до семи років позбавлення волі.

Другим є ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується. На цей ризик свідчить той факт, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох епізодів правопорушень, які з високою імовірністю вчинені ним, у період не повернення на військову службу після відпустки. Незважаючи на те, що суду не було надано доказів про внесені в ЄРДР відомостей щодо ОСОБА_4 з правовою кваліфікацією за ч.5 ст.407 КК України, навіть з пояснень останнього випливає, що ознаки згаданого правопорушення в його діях таки наявні, і це додатково посилює також і перший ризик.

За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Суду достеменно відомо, що ОСОБА_4 у грудні 2023 року двічі притягався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, оскільки ці справи розглядалися саме головуючим. Втім ОСОБА_4 відповідних висновків щодо своє протиправної поведінки не зробив.

Під час підготовчого засідання встановлено, що обвинувачений з осені 2023 року не повертався на військову службу, про що було відомо ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , втім будь-яких заходів задля повернення обвинуваченого на службу, вказані особи не вживали. До того ж ОСОБА_6 , з великою вірогідністю знала про факт зберігання ОСОБА_4 вогнепальної зброї і боєприпасів за місцем їх спільного проживання, однак жодної реакції на вказаний факт (запобігання чи повідомлення в правоохоронні органи) нею зроблено не було.

Зазначені обставини, наряду із існуванням високого ступеня ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід (домашній арешт), не зможе ефективно запобігти цим ризикам.

Втім прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, однак положеннями ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Вказане клопотання розглядається 13.06.2025 тобто за день до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого (14.06.2025). Отже за умови продовження строку тримання під вартою на 60 днів, строк дії нинішньої ухвали фактично сплине на один день раніше, а тому у вказаному випадку строк тримання під вартою доречно продовжити саме на 59 днів, які слід відраховувати від дня закінчення дії попередньої ухвали (з 15.06.2025), а саме до 13.08.2025, тобто до 24:00 год 12.08.2025).

Крім цього кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 не віднесені до категорії таких, у яких відповідно до положень ч.ч.6, 8 ст.176 КПК України застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказані кримінальні правопорушення не підпадають під критерії регламентовані ч.4 ст.183 КПК України, і які визначають випадки в яких суд може застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Розмір застави визначався на стадії досудового розслідування слідчою суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, втім з урахуванням матеріального становища обвинуваченого і його близьких, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру застави до мінімального.

Перелічені обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, тобто про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.176, 178, 183, 194, 197, 331, 369, 372, 392, 532 КПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні клопотання захисниці про зміну запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 59 (п`ятдесят дев`ять) днів, тобто до 24:00 год 12 серпня 2025 року.

Визначити розмір застави - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 коп), яка може бути внесена обвинуваченим, або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), протягом дії ухвали.

Реквізити для внесення застави: отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172; призначення платежу - застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄУ №322/828/25, провадження 1-кп/332/231/25), Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

В разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються такі обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до прокурора або суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання, а за умови повернення до військової служби, не відлучатися з місця дислокації підрозділу у якому він проходить службу (за винятком випадків виконання бойових завдань) без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання, проходження служби і місця дислокації підрозділу;

4) утримуватись, від будь-якого спілкування щодо обставин кримінального правопорушення зі свідками у вказаному провадженні.

Термін дії обов`язків становить два місяці з моменту внесення застави.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ або ДУ «Вільнянська установа виконання (№11)» МЮУ.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, направити захисниці, прокурору і уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят) днів, тобто до 12.08.2025 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим який тримається під вартою, в той же строк, з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1