Рішення № 128134056, 16.06.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/641/25

Провадження 2/193/330/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2025 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,представник позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2024 позивач звернувся до суду з позовом згідно вимог якого просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 9918,00 гривень недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019-2021 роки (включно).

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 працює на підприємствіСП «Криворізьке локомотивне депо» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», на посаді помічника машиніста електровоза. За період з 2019-2021 роки йому надавалась щорічна графікова тарифна відпустка та він користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка відповідно до умов колективного договору мала складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Однак, за вказаний період матеріальна допомога була надана лише у розмірі: за 2019 рік2508,75 грн., за 2020 рік2746,25 грн., за 2021 рік 0,00 грн. А мала бути виплачена у розмірі мінімальної заробітної плати: за 2019 рік 4173,00 грн., за 2020 рік - 5000 грн., а за 2021 рік - 6000,00 грн.

У зв`язку з цим, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав та просити суд стягнути з відповідача недоплачену суму матеріальної допомоги за період з 2019 по 2021 роки в розмірі 9918,00 грн.

Ухвалою суду від 01.05.2025 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву та 02.06.2025 до суду подано відзив, відповідно до якого представник відповідача Русанова В.В. просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутністю учасників справи, оскільки розгляд справи призначено без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді помічника машиніста електровоза в СП «Криворізьке локомотивне депо» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (а.с.7 на звороті).

Відповідно до наданого позивачем в позовній заяві розрахунку заробітної плати, ОСОБА_1 отримував матеріальну допомогу на оздоровлення, до відпустки у 2019 році 2508,75 грн., у 2020 році2746,25 грн., а в 2021 роцівзагалі не отримував (а.с. 2 на звороті), що також підтверджується довідкою розрахунком заробітної плати за жовтень 2019/2020 року (а.с.16-17).

Відповідно до колективного договору укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ВСП ДП «Придніпровська залізниця» Криворізьке локомотивне депо, його укладено з метою регулювання виробничих, трудових відносин та соціально-економічних інтересів між працівниками та адміністрацією депо (п.1.1) (а.с. 10).

Положення колективного договору в повному обсязі поширюються на працівників депо, виборних та штатних працівників профспілкових органів(п. 1.2) (а.с. 10).

Згідно п. 1.4 колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі іншіна конференції трудового колективу депо (а.с.11).

Пунктом 1.7 колективного договору, визначено, що він набирає чинності з дня його схвалення конференцією трудового колективу і діє до укладення нового (а.с. 11).

Відповідно до п. 3.1.5 колективного договору, при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з «Положенням про надання працівникам Придніпровської залізниці матеріальної допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки» за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 % ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с. 12).

Колективний договір пролонгований відповідно дост. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди».

01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, згідно п.3.5 розділу ІІ якого, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно, згідно умов вказаногозакону, мінімальна заробітна плата перестала бути розрахунковою величиною при визначенні розмірів заробітної плати та інших виплат, в тому числі вона не могла бути застосована як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторони, які укладали такі договори мали б привести їх до норм вказаногозаконупротягом 3 місяців.

Таким чином,Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України»погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив його право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотної сили.

Як зазначив позивач, 31.03.2017 керівництво регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голова Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В., прийняли спільну постанову № Н-32/20 П-4-5г від 31.03.2017 про застосування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».

Разом з тим, вищевказана зміна, є такою, що погіршує становище працівників, порівняно з положеннями колективного договору в попередній редакції, адже зменшує розмір матеріальної допомоги, в порівнянні з тим розміром, що був встановлений п. 3.1.5 колективного договору. За таких обставин відповідач безпідставно недоплачував суму матеріальної допомоги позивачу.

Так, Законом України «Про державнийбюджет Українина 2019рік» встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1921,00 грн., з 01 липня 2019 року - 2007,00 грн., з 01 грудня 2102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн., 2508,75 грн. та 2627,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.

Відповідно до Закону України«Про державнийбюджет Українина 2020рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2102 грн., з липня2197 грн., з грудня 2270 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги (жовтень 2020) (а.с. 17), становила 2742,50 грн (позивачу нараховано 2746,25 грн), а мінімальна заробітна плата по Україні з 01 вересня 2020 року була встановлена на рівні 5000,00 грн.

Відповідно до Закону України«Про державнийбюджет Українина 2021рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 1 січня - 2270 гривень, з липня 2379 грн., а з 1 грудня2481 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становило 2837,50 грн (позивачем не отримано), а мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000 грн.

Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Прийняття 31.03.2017 спільної постанови про застосовування з 01.04.2017 у діючому колективному договорі замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», дія якої продовжувалася на 2019-2021 роки, фактично є рішенням, що погіршує становище працівників порівняно із колективним договором в редакції до змін (передбачав матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі не менше мінімальної заробітної плати на момент виплати матеріальної допомоги), а тому, вказане рішення повинно було прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва і профспілкових комітетів, а на конференції трудового колективу.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідно дост. 16 КЗпП України, умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Вказані норми законодавства, зокремаст. 16 КЗпП України, не вимагають будь-якої процедури визнання недійсними умов колективних договорів, що погіршують становище працівників порівняно з законодавством і угодами, оголошуючи такі умови недійсними і не вимагаючи судової процедури визнання їх недійсними.

Будь-яких доказів того, що відповідачем у визначеному законом та колективним договором порядку (прийняття рішення на конференції трудового колективу), виконано вимогиЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774VIII від 06.12.2016щодо укладення чи приведення існуючих колективних договорів чи угод у відповідність із цим Законом, протягом трьох місяців, чи в подальшому, відповідачем суду не надано. Разом з тим, враховуючи положення колективного договору, прийняття державних норм з рівнем гарантій нижче, ніж передбачено колективним договором, має наслідком продовження дії саме норм колективного договору, до закінчення терміну їх чинності, або внесення змін до нього в порядку визначеному законодавством та самим колективним договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прийняття Закону України«Про внесеннязмін дозаконодавчих актівУкраїни» №1774-УІІІвід 06.12.2016 не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.5 Колективного договору, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.5 якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягають застосуванню не спільні постанови адміністрації та голови профспілкового комітету, які погіршують становище працівників та прийняті з порушенням вимог Колективного договору (вносять зміни до колективних договорів що погіршують права працівників порівняно з діючими положеннями колективного договору, не на конференції трудового колективну), а п. 3.1.5 Колективного договору в редакції, що діяла до прийняття спільної постанови 31.03.2017.

Суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 9918,00 грн., що складається з:

- 1664,25 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4173-2508,75=1664,25);

- 2253,75 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (5000 -2746,25=2253,75);

- 6000 гривень недоплачена допомога на оздоровлення за 2021 рік (6000-0=6000).

Невиплачена частина матеріальної допомоги є заробітної платою, оскільки згідно зі статтею 2Закону України«Про оплатупраці» до структури заробітної плати входить:

- основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 760/14696/16-ц та від 10.02.2021 у справі № 143/179/19.

Вказаний спір є трудовим, оскільки предметом даного спору є саме стягнення недоотриманої частини матеріальної допомоги, що є частиною заробітної плати та входить до її структури.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини визначені ч. 3ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивач відповідно до п. 1 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, його позов задоволено в повному обсязі, тому відповідно до положень ст.141ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,представник позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за період 2019-2021 роки на загальну суму 9918 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса: вул.Єжи Гедройця, буд.5, 03150.

Повний текст рішення суду складений 16.06.2025.

Суддя Н.О.Кравченко