Вирок № 128133667, 16.06.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2930/24

Провадження № 1-кп/177/109/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12024046230000297 від 20.07.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України, щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, непрацюючого, який утриманців не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого,

адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , 18.07.2024 близько 18 год. 30 хв., перебуваючи поруч із будинком АДРЕСА_3 , побачив, що на дорозі відбувається суперечка між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , під час якої у ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин виник умисел на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Із цією метою ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті особистих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_6 , дістав із кармана одягнених на нього шортів газовий балончик із препаратом сльозогінної та дратівливої дії, та умисно розпилив ним у обличчя останнього, внаслідок чого ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у виді хімічного опіку І ступеня слизової оболонки обох очей та шиї, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести днів.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та просив виправдати його, оскільки він діяв у стані необхідної оборони. У судовому засіданні надав показання про те, що є членом СТ «СОЮЗ1», де має дачний будинок, за адресою: с. Вільне, вул. Вишнева, буд. 10. Зазначив, що між членами СТ «СОЮЗ1», та, зокрема, ОСОБА_6 , вже досить тривалий час має місце корпоративний конфлікт, що виник у процесі діяльності та управління товариством. ОСОБА_6 не може змиритися з тим, що його не обрали керівником СТ «СОЮЗ1», він постійно вчиняє конфлікти, між членами товариства виникають суперечки. Так, 18.07.2024 близько 18 год. 30 хв., коли він перебував на своїй ділянці, йому зателефонував голова кооперативу ОСОБА_10 та повідомив, що скликає членів правління на насосній станції для обговорення питання щодо ремонту поливної системи. По дорозі на насосну станцію він зустрів ОСОБА_11 із її неповнолітнім сином та ОСОБА_9 , який їхав на моторолері (скутері). Після телефонного дзвінка ОСОБА_10 , який повідомив про те, що на насосну станцію прийшов ОСОБА_6 та влаштував сварку, ОСОБА_9 поїхав швидше, випередивши їх та повернувши на іншу вулицю, зник за поворотом. Приблизно через декілька хвилин із-за повороту вийшов ОСОБА_6 , який прямував йому та ОСОБА_11 назустріч. За ОСОБА_6 біг ОСОБА_9 і запитував, чому він його штовхнув. Потім між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 почав замахуватися на останнього та у той час, як ОСОБА_6 збирався нанести удар ОСОБА_9 у голову, він дістав перцевий балончик і розбризкав ОСОБА_6 у обличчя. Оскільки ОСОБА_6 і надалі продовжував поводити себе агресивно, розмахував руками, він ще двічі бризнув з балончика на нього, після чого ОСОБА_6 вхопився за обличчя та пішов у бік свого дому. Як потім розповів ОСОБА_9 , у той момент, як він їхав на моторолері на насосну станцію та повернув на іншу вулицю, йому назустріч йшов ОСОБА_6 , та порівнявшись із ним, останній штовхнув його, внаслідок чого ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав, моторолер, отримав механічні пошкодження. Також ОСОБА_2 пояснив, що йому відомо про отримання ОСОБА_9 у минулому травми ока, унаслідок чого він був прооперований та відповідно до висновку лікаря, ОСОБА_9 зроблено застереження про запобігання небезпечного травмування прооперованого ока, як то прямий удар, забій голови, що понесе негативні для нього наслідки. Тому ОСОБА_2 , коли побачив, що ОСОБА_6 замахнувся рукою на ОСОБА_9 , із метою нанесення останньому удару в область голови, перебуваючи в стані необхідної оборони, із метою запобігти травмування голови чи ока у ОСОБА_9 і настання для останнього негативних наслідків, не маючи інших можливих способів та засобів для припинення протиправної поведінки ОСОБА_6 , оскільки останній є фізично здоровішим від нього, застосував проти ОСОБА_6 наявний у нього перцевий балончик. Оскільки він захищав ОСОБА_9 від протиправного посягання ОСОБА_6 , а отже, діяв у межах необхідної оборони, та оскільки межі цієї оборони не перевищено, вважає, що в його діях відсутній склад будь-якого кримінального правопорушення, відтак, він підлягає виправданню.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена доказами, наданими сторонами кримінального провадження, які повно та всебічно досліджені в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні надав показання про те, що він є чинним керівником СТ «СОЮЗ1», також у цьому товаристві має будинок по вул. Горіховій, буд. 5. Між членами товариства з 2021 року має місце корпоративний конфлікт. Група членів кооперативу, до якої входить, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , та інші, не визнають його керівником, та вважають, що саме вони є повноважними члена правління, які мають здійснювати управління СТ «СОЮЗ1». Як керівник СТ «СОЮЗ1», 18.07.2024 забезпечував організацію поливу. Близько 18 год. 30 хв. перебував за місцем свого проживання та з невідомих причин полив припинився. Для з`ясування причин припинення поливу, направився до насосної станції. Однак, коли прийшов на насосну, там вже перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та інші особи, які мають до нього неприязні відносини на ґрунті корпоративних відносин та які його на територію насосної станції не впустили, тому він вирішив повернутися додому. По вул. Незламності, біля земельної ділянки № 1, на т-подібному перехресті, зустрів ОСОБА_9 , який їхав йому назустріч на скутері, позаду нього йшли ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та її неповнолітній син. Проїхавши повз нього, ОСОБА_9 зупинив скутер, покликав його. Він зупинився та обернувся до ОСОБА_9 , який у цей час почав лаятися на його адресу, ображати, говорити, що він не є повноважним керівником та не має жодного права здійснювати управління СТ «СОЮЗ1». Потім ОСОБА_9 підняв із землі камінь та кинув на нього, проте не влучив, оскільки він відвернувся. ОСОБА_9 підійшов до нього та вхопив руками за одяг, однак він його не підпускав та на витягнутих руках притримував за плечі. У цей час до нього підійшов ОСОБА_2 , який перцевим балончиком почав бризкати йому в обличчя, а коли він відвернувся, газ із балончика потрапив йому на шию та спину. Він відчув біль, печіння в очах та тілі, тому розвернувся та попрямував до свого будинку, де викликав швидку медичну допомогу, поліцію. Працівниками ШМД йому було надано допомогу, також виписано направлення, на підстав якого він пройшов СМЕ. Оскільки за результатами СМЕ у нього виявлено легкі тілесні ушкодження, за його заявою було розпочато досудове розслідування.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 надали в`янення про те, що близько 18 год. 30 хв. 19 год. 00 хв., разом прямували до насосної станції та по дорозі зустріли ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 . На відстані близько 15-20 метрів помітили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 тримали один одного руками за одяг. Зрозуміли, що між ними мав місце конфлікт, однак із приводу чого саме, не відомо. У цей час до них підійшов ОСОБА_2 та бризнув йому в обличчя газовим балончиком. На місце було викликано швидку медичну допомогу та поліцію. Будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_2 не наносив.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні надала показання про те, що вона 18.07.2024, у вечірній час, перебувала за місцем свого проживання, коли зателефонував ОСОБА_16 ,, повідомив, що керівник СТ «СОЮЗ1» ОСОБА_10 , запрошує членів правління на насосну станцію для обговорення питання щодо поливу. Також акцентував на тому, щоб збиралися швидше, тому що на насосну вже прийшов ОСОБА_6 та влаштував конфлікт. Вона разом зі своїм сином направилися у бік насосної та по дорозі зустріли ОСОБА_2 і ОСОБА_9 , який їхав на скутері. ОСОБА_9 їх випередив та поїхав швидше, звернув на іншу вулицю та зник за поворотом. Приблизно через одну хвилину вони побачили ОСОБА_6 , за ним біг ОСОБА_9 та запитував, навіщо той розбив йому скутер. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 виник спочатку словесний конфлікт та у той момент, коли ОСОБА_6 почав замахуватися рукою на ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , який у цей час вже підійшов до них, перцевим балончиком бризнув ОСОБА_6 у обличчя. ОСОБА_6 у цей час відступив назад, закриваючи очі, а потім знову почав наступати на ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_2 ще раз застосував перцевий балончик, розпилюючи газ у обличчя ОСОБА_6 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання про те, що 18.07.2024, близько 18 год. 00 хв., на насосній станції збиралися збори членів правління СТ «СОЮЗ1». Коли він перебував вдома, йому зателефонував ОСОБА_10 та просив приїхати на насосну якнайшвидше, оскільки прийшов ОСОБА_6 та влаштував сварку. Після цього, на своєму скутері він вирушив до насосної станції та по дорозі зустрів ОСОБА_11 із ОСОБА_2 . Він поїхав швидше та коли повернув на іншу вулицю, зустрів ОСОБА_6 , який йшов йому назустріч, зі сторони наносної станції. Коли він порівнявся з ним, ОСОБА_17 штовхнув за кермо його скутер, від чого він втратив рівновагу та впав. Скутер унаслідок падіння отримав механічні пошкодження, у нього тілесних ушкоджень не було. Він підвівся та наздогнав ОСОБА_6 , між ними виник словесний конфлікт, під час якого вони один одного почали штовхати. Коли він відійшов від ОСОБА_6 , той почав кидатися на нього з кулаками та в цей момент до ОСОБА_6 ззаду підійшов ОСОБА_2 і бризнув двічі в обличчя останньому перцевим балончиком, після чого ОСОБА_6 пішов у напрямку свого дому. Також повідомив, що вже тривалий час між ним та ОСОБА_6 тривають неприязні відносини, що виникли через управління СТ «СОЮЗ1».

У судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 надали показання про те, що 18.07.2024, близько 17 год. 00 хв., під час під час організації поливу на насосній станції, прийшов ОСОБА_6 , який уважає себе керівником СТ «СОЮЗ1» та вчинив сварку, ліз битися, оскільки його не впускали на територію насосної та лише після того, як викликали поліцію, ОСОБА_6 , почувши це, відразу втік. Свідками конфліктної ситуації, що мала місце між ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 того дня не були.

Вказане кримінальне провадження, яке відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення розпочате на підставі заяви потерпілої особи прийнятої органами поліції 19.07.2024, у якій ОСОБА_6 повідомив про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (а.с.6).

Як слідує з карти виїзду швидкої медичної допомоги від 18.07.2026 № 462 (а.п.65), за викликом, який надійшов 18.07.2024 о 18 год. 58 хв. від ОСОБА_6 , який повідомив про травму очей, бригадою ШМД здійснено виїзд у АДРЕСА_4 . Прибувши на місце о 19 год. 23 хв., за результатами огляду ОСОБА_6 встановлено попередній діагноз: хімічний опік першого ступеню слизової оболонки обох очей та шиї, що також підтверджується довідкою від 19.07.2024 № 455 (а.п.9). Зі слів ОСОБА_6 , йому в очі бризнув перцевим балончиком ОСОБА_2 .

Уповноваженою службовою особою Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за фактом розприскуванням ОСОБА_2 в очі перцевим балончиком 18.07.2024 о 18 год. 52 хв., виписано направлення № 76 на предмет установлення факту ушкодження здоров`я (а.п.9).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 12.08.2024 № 1491, проведеної на підставі постанови ст. дізнавача СД КРУП ГУНП у Дніпропетровській області від 25.07.2025 (а.п.24-26), у ОСОБА_6 мався хімічний опік першого ступеня слизової оболонки обох очей та шиї, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. Давність виявлених ушкоджень може відповідати 18.07.2024. Під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 був звернений обличчям у бік напрямку дії хімічної речовини. Тілесні ушкодження виникли від безпосередньої дії невизначеної хімічної речовини.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 18.09.2024, відеозапис із фіксацією якого переглянуто в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_6 , у присутності понятих, на місці події в с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, по вул. Незламності, показав місце свого розташування під час конфлікту з ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , та місце розташування вказаних осіб. Продемонстрував механізм спричинення тілесних ушкоджень, який він сприймав під час події, а саме що ОСОБА_2 підійшов до нього ззаду та перцевим балончиком бризнув у обличчя (а.с.47-51).

За результатами проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_6 , а також надання останнім додаткових медичних документів щодо звернення за медичною допомогою, а саме, лікування очей, на підставі постанови ст. дізнавача СД КРУП ГУНП у Дніпропетровській області від 26.11.2024 (а.с.85-86) проведено додаткову судово-медичну експертизу, відповідно до висновків якої від 03.12.2024 № 2194 (1306-24), експерт зазначив, що оцінка показань потерпілих щодо умов та обставин спричинення тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичного експерта. Після спричинення 18.07.2024 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , останній звернувся до лікаря-окуліста 28.10.2024, що не має причинно-наслідкового зв`язку з безпосередньою дією невизначеної хімічної речовини. Встановлений діагноз: епісклеріт само виліковне рецидивуюче запалення епісклеральної тканини невідомої етиології, яке не викликає зниження зору.

Згідно з протоколу огляду предмета від 11.12.2024 (а.п.107-110), ст. дізнавачем СД КРУП ГУНП у Дніпропетровській області оглянуто газовий балончик «Перець-4», який надав для огляду ОСОБА_2 .

При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував, що саме цим балончиком він бризкав в обличчя ОСОБА_6 та який у подальшому добровільно надав для огляду поліції.

Після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку щодо повного підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.

При цьому суд приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які повністю узгоджуються між собою та обставинами встановленими в ході слідчого експерименту за участі потерпілого, які послідовно, не змінюючи своїх показань, вказували на механізм спричинення тілесного ушкодження потерпілому. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та механізм їх спричинення встановлені висновками судово-медичного експерта. При цьому, згідно з вказаних висновків не знайшли свого підтвердження доводи потерпілого, що подальше звернення до лікаря-окуліста, а саме, у жовтні та листопаді 2024 року, пов`язане із подіями 18.07.2024.

Суд не бере до уваги надані під час досудового розслідування як потерпілим ОСОБА_6 , так і обвинуваченим ОСОБА_2 диски з відеозаписами, оскільки останні не містять даних про події 18.07.2024, зокрема, щодо обставин конфлікту, його учасників, причин, механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , відтак, вказані диски із відеозаписами, на підставі ст. 85 КПК України, є неналежними доказами.

Доводи сторони захисту про неправильне встановлення спрямованості умислу обвинуваченого, оскільки під час конфлікту, який виник між свідком ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_6 , останній намагався вдарити ОСОБА_9 , який раніше мав пошкодження та оперування ока, та якому протипоказане будь-яке травмування голови й очей, про що надано відповідну медичну документацію (а.п.130-136), а тому, обвинувачений ОСОБА_2 , якому були відомі обставини щодо стану здоров`я ОСОБА_9 , захищав його від протиправних дій потерпілого, а отже діяв у межах необхідної оборони, є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та спростовуються ними.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

При цьому до критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, пов`язаного з перебуванням особи в стані необхідної оборони, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Виходячи з фактичних обставин цього кримінального провадження, судом встановлено, що в діях потерпілого суспільно небезпечного посягання не було, оскільки за показаннями, свідків, зокрема і ОСОБА_9 , який, окрім іншого пояснив, що спочатку між ним та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, вони один одного штовхали, а потім він відійшов від ОСОБА_6 , а той почав розмахувати кулаками. І саме в цей час ззаду ОСОБА_6 вийшов ОСОБА_2 та бризнув йому в обличчя перцевим балончиком. Отже, показання самого ОСОБА_9 у судовому засіданні свідчать про те, що реального суспільно небезпечного посягання на нього з боку ОСОБА_6 , яке б давало підстави ОСОБА_2 , із метою його припинення, застосовувати перцевий балончик, шляхом розприскування його вмісту в обличчя ОСОБА_6 , не було. Тому, поведінку ОСОБА_2 , із урахуванням відносин, які склалися між ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 у процесі керівництва та управління СТ «СОЮЗ1», які є неприязними, про що не заперечували потерпілий, обвинувачений та підтвердили допитані у судовому засіданні свідки, усі, без виключення, суд розцінює як бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), тому дії ОСОБА_2 за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони носять протиправний характер, відтак, останній має нести відповідальність за наслідками, спричиненими його протиправними діями, а саме, за ч. 1 ст. 125 КК України.

Також судом враховується, що 18.07.2024 ОСОБА_6 жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не спричинено, що ним не заперечувалося в судовому засіданні. Окрім того, саме ОСОБА_9 , як зазначав останній, наздогнав ОСОБА_6 та у послідуючому, під час словесного конфлікту, маючи реальну можливість залишити місце події, оскільки даних про те, що потерпілий його утримував не надано, цим не скористався, не звернувся до поліції. Не вчинялися і будь-які протиправні дії з боку ОСОБА_6 відносно ОСОБА_2 .

Отже, суд дійшов висновку, що потерпілий ОСОБА_6 не застосував до свідка ОСОБА_9 чи обвинуваченого ОСОБА_2 фізичне насильство, яке було дійсно настільки суттєвим, що викликало в обвинуваченого обґрунтоване побоювання про свою безпеку, чи безпеку інших осіб, а спричинення ним потерпілому тілесних ушкоджень було б самозахистом від протиправних дій потерпілого.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого щодо перебування останнього в стані необхідної оборони суд вважає правовою позицією з приводу пред`явленого обвинувачення та розцінює як спосіб захисту.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66, ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як визначено ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. ст. 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Нормами ст.12КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Із огляду на викладене, справедливість розглядається як рівновага між кримінальним правопорушенням і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між протиправним вчинком та покаранням.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

Також, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий (а.с.97), на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на момент вчинення проступку досяг пенсійного віку, раніше не судимий (а.п.90-96).

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, а також і те, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, позицію потерпілого, який наполягав на призначенні обвинуваченому покарання згідно з вимогами закону, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції інкримінованої статті у виді штрафу.

На переконання суду, призначене покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є спів мірним протиправному діянню.

ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення майнової та моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 .

Позов мотивований тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, потерпілий отримав тілесні ушкодження. Наслідки від отриманих тілесних ушкоджень стали причиною необхідності докладання додаткових зусиль організації свого життя, що призводило до негативних змін у цілому. Як зазначає потерпілий, він був вимушений проходити лікування, що його дуже пригнічувало, він увесь час відчував біль у очах, горлі, грудях, який посилювався під час дихання, ковтання та вживання їжі лікування. Також, певний час потерпілого супроводжували судоми, нудота, запаморочення. Наслідки перенесених потерпілим фізичної та душевної травми привели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: пасивність, зниження настрою, пригніченість, образливість, чутливість, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі, тривога з приводу майбутнього. Потерпілий стверджує, що перелічені негативні явища у його житті переконливо доводять факт завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , розмір якої він оцінює в 70000,00 грн.

Також ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду, оскільки він звертався за медичною допомогою та за призначенням лікаря ним придбано медичні препарати, що підтверджується фіскальними чеками. Таким чином, розмір майнової шкоди ОСОБА_6 оцінює в розмірі 571,90 грн.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.

Розглянувши позовні вимоги, дослідивши докази надані на їх підтвердження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як передбачено ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У ч. 1 ст. 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом, закріплено у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

На підтвердження завдання майнової шкоди ОСОБА_6 надано суду довідку про звернення до КФ КП «ДОКОЛ» 28.10.2024, зі скаргами на те, що його «турбує око» із 25.10.2024. За результатами огляду встановлено діагноз епісклеріт (а.п.34). Довідка аналогічного змісту складена за результатами звернення ОСОБА_18 до лікаря 12.11.2024 (а.п.35). За рекомендацією лікаря, згідно з квитанцією від 12.11.2024, ОСОБА_6 придбано ліки на загальну суму 571,90 грн.

Разом із тим, згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 03.12.2024 № 2194 (1306-24), звернення ОСОБА_6 до лікаря-окуліста 28.10.2024 не має причинно-наслідкового зв`язку з безпосередньою дією невизначеної хімічної речовини. Встановлений діагноз: епісклеріт само виліковне рецидивуюче запалення епісклеральної тканини невідомої етиології, яке не викликає зниження зору.

Із огляду на викладене, оскільки встановлений лікарем окулістом ОСОБА_6 діагноз: епісклеріт, не пов`язаний із дією невизначеної хімічної речовини, зокрема, застосованої щодо нього обвинуваченим ОСОБА_2 18.07.2024, витрати на придбання ліків на суму 571,90 грн, після огляду 12.11.2024, відшкодуванню не підлягають, у зв`язку з чим, позов у частині відшкодування майнової шкоди до задоволення не підлягає.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях в зв`язку з ушкодженням здоров`я, в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як визначено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 9 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У суду не виникає сумніву, що у зв`язку з вчиненням ОСОБА_2 протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_6 , останній переживав фізичний біль, докладав зусиль для відновлення, переживав душевні страждання.

А тому, враховуючи глибину психологічних страждань, понесених потерпілим унаслідок вчинення кримінального правопорушення, необхідності часу для відновлення психологічного стану, наслідків, які настали, виходячи із засад розумності, поміркованості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, підлягають до часткового задоволення, а саме, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 7000,00 грн.

Щодо понесенняпотерпілим ОСОБА_6 процесуальних витрат,суд керуєтьсявимогами ст.124КПК України,відповідно доякої,у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Судом встановлено, що за заявою потерпілого, у зв`язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, 19.07.2024 проведено його обстеження судово-медичним експертом Криворізького районного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» та надано висновок спеціаліста № 1306 (а.с.10), на оплату якого потерпілим витрачено 380,57 грн (а.с.11), які підлягають стягненню на його користь з обвинуваченого.

Що стосується вимог цивільного позивача про стягнення з цивільного відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена сума 7800,00 грн не є збитками, у розумінні ст. 22 ЦК України, а є витратами на правову допомогу, що передбачені ч. 2 ст. 120 КПК України, розподіл яких здійснюється в порядку, визначеному ст. 124 КПК України. Вказане узгоджується з висновками ВП ВС сформованими у постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Судом встановлено, що адвокат ОСОБА_7 надавав правничу допомогу потерпілому ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні під час його розгляду в Криворізькому районному суді Дніпропетровської області, на підставі договору від 24.12.2024, до якого долучено ордер від 26.12.2024 серії АЕ № 1345946 (а.с.19-20). Розділом 3 цього договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах Договору правову допомогу, визначається додатковою угодою між його сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягає доказуванню.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу суду, окрім договору про надання правничої (правової допомоги) від 24.12.2024 та ордера від 26.12.2024, перед судовим дебатами, цивільним позивачем та його представником подано заяву про стягнення витрат, до якої долучено додаткову угоду до договору від 24.12.204, згідно з якою сторони погодили вартість послуг адвоката: підготовка та подання цивільного позову у кримінальному провадженні 3000,00 грн, вартість участі захисника в одному судовому засіданні 800,00 грн; акт приймання передачі робіт (послуг) та детальний опис виконаних робіт, згідно з якими, вартість підготовки та подання позову склала 3000,00 грн, а участь представника у шести судових засідання, тривалістю по одній годині кожне, склала 4800,00; платіжні інструкції про сплату ОСОБА_6 за надані адвокатом ОСОБА_7 послуги, на загальну суму 7800,00 грн (а.с.137-148).

Цивільний відповідач та його захисник не визнали вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу, просили в задоволенні заяви представника потерпілого відмовити.

Однак, із наданих суду доказів слідує, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7800,00 грн, що підтверджено належними і допустимими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, надані на їх підтвердження докази, характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також часткове задоволення позовних вимог (9,92%), суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого та користь потерпілого витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 773,76 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), у рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи в розмірі 380 (триста вісімдесят) гривень 57 копійок та на правничу допомогу в розмірі 773 (сімсот сімдесят три) гривні 76 копійок.

Речові докази: DVD-R диски (а.п.51,54,80,112), - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження № 12024046230000297 від 20.07.2024.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: