Рішення № 128133616, 12.06.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/7089/24

Провадження №2/0203/552/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Гапоновій К.В.,

з участю:

-представника позивачки ОСОБА_1 ;

-представниці відповідача Карачун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії,

у с т а н о в и в:

1. 4 грудня 2024 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Після відкриття спадщини позивачка звернулася до відповідача із заявою про прийняття спадщини. Між тим, 19.11.2024 відповідач своєю постановою відмовив позивачці у вчиненні нотаріальної дії, пославшись на відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно. На думку позивачки, відповідач мав застосувати усі законодавчо врегульовані механізми, що дозволяли йому самостійно встановити наявність у спадкодавця речового права на спадкове майно. Викладене стало підставою для звернення позивачки до суду з позовом про скасування постанови від 19.11.2024 (а.с.а.с. 1 3).

2. 7 березня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що нотаріус діяв у порядку, визначеному статтями 68, 69 Закону України від 02.09.1993 №3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі Закон №3425-ХІІ). При цьому позивачці було роз`яснено її право вирішити спірне питання у судовому порядку (а.с.а.с. 27, 28).

3. 1 травня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 49).

4. Представник позивачки у судовому засіданні підтримав заявлений позов, пояснивши, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Після відкриття спадщини позивачка звернулася до відповідача із заявою про прийняття спадщини. Між тим, 19.11.2024 відповідач своєю постановою відмовив позивачці у вчиненні нотаріальної дії, пославшись на відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно. На думку позивачки, відповідач мав застосувати усі законодавчо врегульовані механізми, що дозволяли йому самостійно встановити наявність у спадкодавця речового права на спадкове майно (зокрема, звернутися до відповідних електронних реєстрів).

5. Представниця відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, пояснивши, що діяла у порядку, визначеному статтями 68, 69 Закону №3425-ХІІ. При цьому позивачці було роз`яснено її право вирішити спірне питання у судовому порядку.

6. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що заявлений позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

8. Судом встановлено, що 15.11.2024 позивачка звернулася до відповідача з питання прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 за умови відсутності правовстановлювальних документів на спадкове майно. Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1 .

9. 19 листопада 2024 року державним нотаріусом П`ятої дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори КарачунО.О. було ухвалено постанову №877/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Постанову було обґрунтовано тим, що позивачка не надала документів,що посвідчуютьправо власностіспадкодавця наспадкове майно (а.с. 6).

10. Відповідно до статті 68 Закону №3425-ХІІ нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

11. Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

12. Згідно зі статтею 69 Закону №3425-ХІІ нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

13. Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

14. За правилами, встановленими підпунктами 4.16, 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок),видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбаченихпунктом 3глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

15. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

16. Аналіз приведених вище норм у їх поєднанні свідчить про те, що відсутність документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно.

17. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.12.2024 №406282553 право власності ОСОБА_3 на спадкове квартиру було зареєстроване за спадкодавцем на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2018 (а.с. 8).

18. Оригінал зазначеного свідоцтва або його дублікат, оформлений відповідно до закону, позивачка нотаріусу не надала.

19. На думку суду, ця обставина стало законною підставою для ухвалення відповідачем оспореної у справі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

20. При цьому суд критично ставиться до пункту 3 глави 7 розділу І Порядку, на якому побудовано заявлений позов, згідно з яким нотаріус начебто мав самостійно витребувати всі відомості.

21. Так, пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку визначено, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

22. Аналіз приведеної норми абсолютно свідчить про те, що вона регулює питання самостійного отримання нотаріусом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише у випадках, коли йдеться про право на земельну ділянку, отже посилання на неї як на підставу позову є хибним.

23. Крім того, за приписами частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

24. Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25. Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

26. За правилами, встановленими статтею 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

27. Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

28. За приписами частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

29. Аналіз доказів, наданих позивачкою, у контексті приведених вище норм, також свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

30. Так, з огляду на зміст приведених вище норм процесуальним завданням позивачки було доведення суду належними, допустимими та достовірними доказами, із дотримання принципу їх достатності (статті 77 80 ЦПК), факту порушення відповідачем її права спадкоємця за заповітом на набуття права власності на спадщину.

31. Між тим, позивачка не додала до позовної заяви (як і не надала протягом підготовчого провадження) жодного доказу, що свідчив би про викладені нею у позові обставини, зокрема: складання на її користь заповіту, звернення до нотаріуса з конкретною заявою, надання нотаріусу необхідних документів тощо.

32. З відповідним клопотанням про витребування таких документів від відповідача протягом розгляду справи позивачка до суду також не зверталася.

33. З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення заявленого у справі позову.

34. Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 209 211, 213, 228, 229, 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) у позові до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори (ідентифікаційний код 02890972; 49006, Україна, місто Дніпро, вулиця Степана Бандери, 43А) про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішенняскладене 16 червня 2025 року.

Суддя М.О. Католікян