Рішення № 128128964, 29.05.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 756/7622/23

пр. № 2/759/201/25

29 травня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Кульбовської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" про визнання недійсним договору про надання послуг

встановив:

У червні 2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" про визнання недійсним договору про надання послуг від 01.10.2021 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

З 10.07.2012 року послугу з утримання вказаного будинку надавало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ЖИТЛОБУД-2» за договорами з власниками квартир.

У 2021 році на виконання вимог закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон) відповідач ініціював скликання загальних зборів співвласників нашого будинку з метою обрання управителя.

Повідомлення про дату, місце проведення загальних зборів, порядок денний позивач, як і інші співвласники, не отримував.

Позивач дізнався, що загальні збори щодо обрання управителя будинку відбулися 20.05.2021 р. з будинкового чату в месенджері Вайбер. В цьому ж чаті співвласники вказували, що участь у зборах прийняли 17 % співвласників. Оскільки не було набрано встановленої Законом кількості голосів - далі проводилось письмове опитування співвласників.

Процедура скликання зборів співвласників та прийняття рішення щодо обрання управителя була здійснена з численними порушеннями Закону.

Доказом порушення встановленого Законом строку є оспорюваний Договір від 01.10.2021 р., в якому вказано, що він діє на підставі протоколу загальних зборів № 1 від 14 липня 2021 р.

Крім того, оспорюваний Договір від 01.10.2021 р. підписаний від імені співвласників власницею квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 . Повноваження особі на підписання Договору з управителем повинні бути надані також на зборах співвласників та зідображені в протоколі зборів.

Доказом порушення строку прийняття рішення є також об`ява відповідача, розміщена у вересні 2021 р. (вже після кінцевої дати прийняття рішення зборів) на під`їздах будинку про відключення гарячого водопостачання в зв`язку з необранням шравителя будинку.

Отже в вересні 2021, відповідачу було достеменно відомо що, його не обрано управителем, не обрана особа (для підписання договору), і не узгоджена ціна та інші суттєві умови договору такого типу. Отже як мінімум до липня 2022 відповідач повинен виконувати договір від 2012 року, який сторони не розривали.

Внаслідок укладення відповідачем оспорюваного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2021 р. з численними порушеннями чинного законодавства України порушено право позивача, як співвласника будинку на вільне визначення управителя, право на отримання управителя через відкритий конкурс в КМДА .

Крім того, навіть після незаконного укладення Договору відповідач продовжує порушувати закон.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач вважає, що Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2021 р., укладений між співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 та TOB «ЯВІР-ЖИТЛОБУД-2», має бути визнаний недійсним.

Ухвалою суду від 28.07.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

28.08.2023 по справі надійшов відзив по справі, згідно якого відповідач заперечував проти позову.

Ухвалою суду від 23.10.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 22.04.2024 відповідачем був наданий належним чином завірений протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 14.07.2021 року за адресою: АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні 29.05.2025 представник позивача , ОСОБА_3 підтримав позов та просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є не власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказані обставини також підтверджуються також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Судом, оглянуто протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 14.07.2021 року за адресою: АДРЕСА_3 .

За положеннями частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, ще обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщенняриміїцення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов"язаних з реалізацією?прав та виконанням обов язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон №417-УІ1І, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов"язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 2 вказаного Закону).

За визначенням, наведеним у статті І Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" №417-VIII, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - ОСББ (асоціації об 'єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону №417-VIII). За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якіцо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об"єднань співвласників багатоквартирних будинків.

За змістом частини 2 вказаної вище статті, до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; 8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно частини 3 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до цього Закону.

Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина б статті 10 Закону №417-VIII).

Абзацами 1 і 2 частини 8 вказаної вище статті встановлено, що якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими. Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.

Враховуючи приписи законодавства, які регулюють питання реалізації прав співвласників багатоквартирного будинку, співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 прийняли рішення про обрання форми управління будинком - обрання управителя.

Відтак, ініціативною групою було скликано збори співвласників, які були проведені 14.07.2021 року та оформлені протоколом №1, на яких було обрано управителем TOB «Явір-Житлобуд-2», затверджено кошторис та обрано осіб, які будуть представляти інтереси співвласників під час укладання Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Судом встановлено, що TOB «Явір-Житлобуд-2» жодним чином не приймало участі під час організації, проведення зборів та підрахунку голосів. Всі ці питання вирішувались ініціативною групою. TOB «Явір-Житлобуд-2», за запитом ініціативної групи, було розроблено та запропоновано кошторис.

Таким чином, TOB «Явір-Житлобуд-2» жодним чином не порушувало прав та інтересів ОСОБА_1 під час скликання зборів співвласників, їх проведення та підрахунку голосів.

Позивач, не ставить вимог щодо оспорювання рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не вбачає порушень його прав та інтересів також і зі сторони всіх співвласників багатоквартирного будинку, які брали участь під час голосування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачем не наведено доводів та не надано достатніх та переконливих доказів на підставу своїх позовних вимог щодо недійсності договору від 01.10.2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, з огляду на наступне:

Статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до cm. 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до cm. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п"тою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень прав позивача як споживача послуг з боку відповідача, враховуючи також те, що позивачем не наведено жодних передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку недійсним договору про надання послуг від 01.10.2021року.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положеньст.141 ЦПК України, а тому враховуючи, що позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору, вказані витрати слідвіднести на рахунок держави. Враховуючи результат розгляду справи, інші витрати, пов`язані з розглядом справи, слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-5, 13, 19, 76-81, 89,133-141,258-259, 263, 265 ЦПК, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" про визнання недійсним договору про надання послуг - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: Л.М. Шум