Рішення № 128123857, 06.05.2025, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/9039/24

Провадження № 2/209/415/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2025 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість та судові витрати, які складаються з оплати судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 24 листопада 2017 року між АТ «Альфа-банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб з лімітом кредитної лінії 200000 грн., з процентною ставкою 35,99 % річних Відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення коштів, внаслідок чого станом на 20 вересня 2021 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 33772,44 грн. 20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 24 листопада 2017 року у розмірі 33772,44 грн., в зв`язку з чим ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» змушене звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.

19 грудня 2024 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21лютого 2025року відвідповідача надійшоввідзив напозов,у якомувін зазначив,що заперечує проти задоволення позову, виходячи з наступного: договір укладається в момент отримання оферентом акцепту, а відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. На доведення вказаного позивач надає копію оферти та акцепту на укладання договору, копії анкети-заяви, паспорту кредитного договору, розрахунку заборгованості, виписку з рахунку відповідача тощо. Однак, ані оферта, ані ацепт не містять дати їх підписання (направлення або отримання), тому відсутні докази на підтвердження укладення договору з умовами, про які зазначає позивач. Зі змісту оферти та акцепту випливає, що між сторонами має бути укладено угоду, яка разом з примірним графіком та тарифами є невіддільною частиною договору. Окрім цього, вказані документи посилаються на додаток № 4 до договору, який також відсутній серед доказів. З огляду на вказане, відсутні підстави вважати, що між сторонами укладено договір на умовах, про які зазначає позивач. Також серед доказів наявний паспорт кредиту, однак Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 23 травня 2022 року (справа № 393/126/20) зробив висновок, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Таким чином,паспорт кредитуне можебути доказомукладення кредитногодоговору тапідставою длястягнення заборгованостіза ним.Тож без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів і витяг з умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з і конкретним видом кредитного договору. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладання кредитного договору на умовах, про які зазначає сам позивач, а тому стягнення заборгованості є безпідставним. Просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

03 березня 2025 року представник позивача Наваренко В.Г. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що позивачем разом із позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту, в якійвказано всіістотні умовидоговору банківськогокредиту.На підтвердження прийняття даної оферти відповідача (умов отримання кредиту, які запропоновані саме відповідачем) АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку. Більше того, в наданій позивачем разом із позовною заявою оферті відповідача у самому низу чітко зазначено, що відповідач підтверджує власноручним підписом , що йому на його оферту АТ «Альфа Банк» надано акцепту. Отже, укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбувалось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача АТ «Альфа Банк» (прийняття оферти відповідача АТ «Альфа Банк» і є укладеним кредитним договором, оскільки всі суттєві умови кредитного договору вказані в оферті (пропозиції відповідача на отримання кредиту). Відповідач використав отримані ним кредитні кошти на власний розсуд, шо підтверджується наданими позивачем виписками, що також підтверджує факт укладення між відповідачем та АТ «Альфа Банк» кредитного договору шляхом акцептування оферти відповідача. Отже, позивачем надано разом із позовною заявою докази укладення кредитного договору із відповідачем шляхом акцептування пропозиції відповідача та вчинення конклюдентних дій на виконання укладеного договору (надання кредитних коштів) Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

25 березня 2025 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що позивач подав відповідь на відзив, в якому посилається на заборону суперечливої поведінки та стверджує, що сторони уклали кредитний договір. В позові позивач зазначає, що такий договір укладено 24 листопада 2017 року. У відзиві на позов акцентовано увагу на тому, що надані позивачем оферта та акцепт не містять дати їх підписання. Також, зі змісту оферти та акцепту випливає, що між сторонами має бути укладено угоду, яка разом з примірним графіком та тарифами є невіддільною частиною договору. Позивач порушивст.640ЦК України,а томувідсутні підстави вважати,шо міжсторонами укладенодоговір наумовах,про якізазначає позивач.Тож позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладання кредитного договору на умовах, про які зазначає сам позивач, а тому стягнення заборгованості є безпідставним. Просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі за наступних підстав:

Судом встановлено, що 24 листопада 2017 року АТ «Альфа-банк» та відповідач, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб з лімітом кредитної лінії 200000 грн, що підтверджується офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, акцептом пропозиції, анкетою-заявою та паспортом споживчого кредиту, які власноручно підписані відповідачем (а.с. 8, 9).

Згідно виписки банку за договором № CCNG-630796768 (а.с. 19-31), відповідач за період з 24 листопада 2017 року по 20 вересня 2021 року користувався карткою з рахунком № НОМЕР_1 , здійснював покупки та зараховував на неї кошти на погашення кредитної заборгованості.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 33772,44 грн., що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості (а. с. 32).

Тобто судом встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору.

Суд не приймає посилання відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів укладення договору, оскільки, відповідно розрахунку заборгованості, останнім здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором № CCNG-630796768від 24листопада 2024року у період з 23грудня 2017року по 14травня 2019року, що підтверджує наявність волі відповідача на укладення кредитного договору, отримання ним коштів та його виконання у вигляді сплати коштів за кредитом.

20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № CCNG-630796768 від 24 листопада 2017 року укладеним з відповідачем (а.с. 11-16).

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» виконало свої зобов`язання за договором факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року та перерахувало АТ «Альфа-Банк`ціну прав вимоги в розмірі 12844800 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 559 від 20 вересня 2021 року (а.с. 17).

Відповідно до виписки з Додатку до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року (а.с. 18), ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № CCNG-630796768 від 24 листопада 2017 року у розмірі 33772,44 грн., з яких: 26556,92 грн. заборгованість за тілом кредиту, 29,43 грн. заборгованість по відсоткам та 7186,09 грн. заборгованість по штрафним санкціям.

Відповідно дост. 639 ЦК України,договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно зістаттею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512ЦК України кредитору зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514ЦК України донового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516ЦК України замінакредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений кредитний договір № CCNG-630796768від 24листопада 2024року відповідає вимогам закону, зобов`язання по ньому відповідачем у встановлений строк не виконане, сума заборгованості підтверджена документально та право вимоги за нею перейшло до позивача на законних підставах, тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 10500 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо).

Відповіднодо п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: чипов`язані цівитрати зрозглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вивчивши матеріали цивільної справи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-78, 81, 89, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222, юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість закредитним договором№ №CCNG-630796768від 24листопада 2024року у розмірі 33772 (п`ятдесят три тисячі сто одинадцять) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати на надання правової допомоги у розмірі 300 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяК.Л.Шендрик