Рішення № 128117441, 13.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38927/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіАракелян М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (сформована в системі «Електронний суд» 16.12.2024 року) до Одеської митниці, у якій представник позивача просить суд:

прийняти позовну заяву до розгляду;

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024р.;

покласти на відповідача судові витрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 20.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №25/05/22-94, відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. Контракту). У відповідності до п.1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар та бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником. В межах Контракту від 25.05.2022 р. року ТОВ «Аквафрост» імпортував на митну територію України в липні 2024 року товар «заморожене сурими з риби мікс, глазуроване сорт А (odonus niger sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу, без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване, для промислової переробки, дата виготовлення 10/11/12.2023р., термін придатності 2 роки. Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2020, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. 25.07.2024 року уповноважена позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулись до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) № 24UA500110005445U3 та пакетом документів для митного оформлення товару. Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації відповідачем було відмовлено, в зв`язку із незгодою співробітників відповідача із заявленим уповноваженою особою позивача до оформлення вартістю товару. Відповідачем 25.07.2024р. було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000219 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів UA500110/2024/000087/1. В картці відмови було зазначено про порушення глави 9 ст. 52-64 МК України. За результатами проведеної консультації між відповідачем та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний. Таке коригування митної вартості товару призвело до збільшення митних платежів, які повинен сплатити позивач за проведення процедури розмитнення зазначеного товару в розмірі 41 015,75 грн. про що зазначено в графі 47 (подробиці розрахунків) митної декларації №24UA500110005457U6 від 25.07.2024року. Позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару давали змогу відповідачу встановити митну вартість товару, а виставлена відповідачем відмова в оформленні товару за ціною, вказаною в документах - цілком необґрунтована. Декларант надав відповідачу всі передбачені чинним законодавством документи, а тому відповідач повинен був визначити митну вартість вказаного товару № 1 за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 МК України, та не повинен був визначати митну вартість товарів за іншими методами.

03.01.2025 року відповідач подав суду:

- клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду положень ч.6 ст.262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями;

- відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500110005445U3 від 25.07.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024. На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом надіслано лист ТОВ "Інтертранс" від 25.07.2024, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. У відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим. по товару № 1 2,2664 дол. США/кг (МД від 22.12.2023 №UA100390/2023/719824), ніж заявлено декларантом 1,5979 дол. США/кг. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 року. У рішенні про коригування митної вартості UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 24UA500110005457U6 від 25.07.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 41 015,75 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АКВАФРОСТ».

06.01.2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що подав повний пакет документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів та правомірно обраний метод її визначення, як того вимагає ч. 2 ст. 53, ст.57 МК України. Всі документи з метою митного оформлення поставленого товару було надано під час митного оформлення, про що зазначено відповідачем в картці відмови № UA500110/2024/000219 від 25.07.2024 року, а тому позивачу незрозуміло, з яких підстав відповідач вимагав від позивача додаткові документи і які саме документи позивач повинен був надати до вже переданих співробітникам відповідача документів, а всі кількісні та вартісні показники в зазначених документах є тотожними, жодний із доданих документів не містить будь-які числові розбіжності. Викладені доводи у відзиві відповідача протирічать обставинам та наявним матеріалам справи, а тому не відповідають дійсності та не спростовують зазначеного позивачем в позовній заяві.

07.01.2025 року відповідачем до суду подані заперечення на відповідь на відзив, що за своїм змістом фактично є аналогічними до відзиву, наголошується на правомірності застосування митним органом під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АКВАФРОСТ».

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №25/05/22-94, відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. Контракту) (а.с.46-47).

Відповідно до пункту 1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар та бере на себе зобов`язання за розрахунками з Постачальником.

Пунктом 1.3 Контракту встановлено, що товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: товарно-транспортна накладна (коносамент, СМR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал; сертифікат походження (загальної форми або ЕUR-1, якщо є) - 1 оригінал, 3 копії; якісний сертифікат виробника - 1 оригінал, 3 копії; декларація виробника - 1 оригінал, 3 копії; ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми - 1 оригінал, виписаний на кожен контейнер/автомобіль окремо; пакувальний лист - 1 оригінал, 3 копії; інвойс - 3 оригінали.

Відповідно до пункту 3.2 Контракту поставка товарів за цим договором повинна здійснюватися покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до "Інкотермс-2010") обумовлюються в інвойсах до цього контракту.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Контракту ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару. Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах на кожну окрему поставку.

Платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, зазначені постачальником в інвойсі до контракту на кожну поставку товарів. Сума, умови та валюта платежу також повинні вказуватися в інвойсі до контракту на кожну конкретну поставку товару. Платежі по даному контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу (пункти 5.1, 5.3, 5.4 Контракту).

В межах Контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 року ТОВ «Аквафрост» імпортувало на митну територію України в липні 2024 року товар №1 заморожене сурими з риби мікс, глазуроване сорт А (odonus niger, sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу, без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване, для промислової переробки, дата виготовлення 10/11/12.2023р., термін придатності 2 роки.

Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2020, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

25.07.2024 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулося до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) №24UA500110005445U3 та пакетом документів для митного оформлення товару. (а.с.29-30).

До митної декларації позивачем було надано наступні документи:

- рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI211/23-24 від 29.12.2023р. (а.с.39);

-автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 26.06.2024р. (а.с.40);

-сертифікат про походження товару (Certificate of origin form А) №EIC/2024/006/0001979А/0000006139 від 02.01.2024р. (а.с.41);

-міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0354518/772 від 26.06.2024р. (а.с.42-43);

-декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 30.12.2023р. (а.с.44);

-довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №57 від 27.06.2024р. (а.с.45);

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22- 94 від 25.05.2022р. (а.с.46-47);

-договір про надання послуг митного брокера № 2/24-БР від 01.01.2024р. (а.с.49-51);

-інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 11617902 від 01.07.2024р.

Митна вартість заявлена за ціною контракту.

Однак, у прийнятті зазначеної електронної митної декларації відповідачем було відмовлено у зв`язку з незгодою із заявленою митною вартістю Товару, про що 25.07.2024р. було складено картку відмови №UA500110/2024/000219 (а.с.33-36) та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000087/1 (а.с.37-38). Митну вартість товару відповідачем було визначено на підставі резервного методу.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) до митного оформлення були надані такі документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат та інвойс, однак відповідно до пункту 1.3 розділу 1 контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022, де вказано, що постачальник повинен надавати на кожну партію товару такі супровідні документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист. До митного оформлення пакувального листа та якісний сертифікат виробника надано не було, що суперечить умовам контракту; 3) Відповідно до пункту 5.3 розділу 5 контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвойсі на кожну партію товару, однак у інвойсі №YSM/EXI1211/23-24 від 29.12.2023р. не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 4) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано; 5) Відсутні документи (договори) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу; 6) У довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів, митна вартість визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів.

Декларантом надіслано лист ТОВ «Інтертранс» від 13.12.2024 року, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення та потреби у інших документах немає (а.с.52).

Відповідачем з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить: по товару №1 2,2664 дол. США/кг (МД від 22.12.2023 №UA100390/2023/719824), ніж заявлено декларантом 1,5979 дол. США/кг. Декларанту роз`яснені права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Кодексу, про що прийняте рішення від 25.07.2024 року №UA500110/2024/000087/1 та видано картку відмови на його підставі.

Таке коригування митної вартості товару призвело до збільшення митних платежів, які повинен був сплатити позивач за проведення процедури розмитнення зазначеного товару в розмірі 41 015,75 грн. про що зазначено в графі 47 митної декларації №24UA500110005457U6 від 25.07.2024року (а.с.31-32).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Предметом оскарження у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято митним органом у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення № UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 р., через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, за позицією митного органу, у наданих до митною оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо складової митної вартості товару вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням відповідно до підпункту в пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.

За положеннями підпункту в пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма містить умови, при яких, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.

Як вбачається з пункту 6.1. контракту на поставку № 25/05-22-94 від 25.05.2022 року товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни Постачальника. Маркування товару обумовлюється сторонами додатково до кожної окремої поставки (підпункт 6.2. контракту).

Згідно рахунок-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) № YSM/EXI211/23-24 від 29.12.2023 року умовами поставки товару є FCA Klaipeda, Lithuania.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року, умова FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (… назва місця) означає, що товар доставляється основному перевізнику замовника до зазначеного в договорі терміналу відправлення, експортні мита сплачує продавець.

Розділом А. 9 Перевірка - упаковка маркування Правил "Інкотермс" за умовами поставки FCA передбачено, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Таким чином, суд бере до уваги довід позивача, що у даному випадку якщо поставка товару була здійснена у тарі постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару. Ту обставину, що поставка товару була здійснена у тарі постачальника - компанією YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY (Мангалур, Індія) підтверджено, крім іншого, інформацією, вказаною позивачем у графі 37 вантажної митної декларації ZZ00, що значить тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару. (а.с.29).

Отже, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки за приписами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

Щодо наступного доводу митного органу, який полягає у тому, що відповідно до пункту 1.3 розділу 1 контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року постачальник повинен надавати на кожну партію товару визначений перелік супровідних документів, з поміж яких пакувальний лист та якісний сертифікат виробника, проте до митного оформлення останні додані не були.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов контракту 25/05/22-94 від 25.05.2022, товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару, включають серед іншого, пакувальний лист, якісний сертифікат виробника ( пункт 1.3 контракту).

Суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення пакувального листа та його складових (реквізитів).

Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено.

Також суд звертає увагу, що якісний сертифікат виробника це довільної форми документ, який видається виробником та засвідчує якість товару, не містить відомостей числових значень товару та не може слугувати підтвердженням даних складової вартості товару.

Разом з тим, частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відтак, пакувальний лист та якісний сертифікат виробника не є документами, що підтверджують митну вартість товарів та можуть бути прийнятими до уваги виключно як додаткова інформація.

Таким чином, не подання позивачем до митного оформлення товару вищевказаних документів жодним чином не впливають на вартість товару, адже не містять вартісних показників, а відтак суд відхиляє вказані доводи відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через ненадання декларантом вказаних документів.

Стосовно доводу відповідача про відсутність в інвойсі №YSM/EXI211/23-24 від 29.12.2023р. умов оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд вказує наступне.

Як вбачається з пункту 5.3. контракту № 25/05-22-94 від 25.05.2022 року, сума, умови та валюта платежу повинні вказуватися в інвойсі до контракту на кожну конкретну партію поставки товару. Відповідно до пункту 5.4. контракту № 25/05-22-94 від 25.05.2022 року платежі по даному контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу.

При цьому, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № YSM/EXI211/23-24 від 29.12.2023р. дійсно не містить умов платежу.

Разом з тим, суд зазначає, що рахунки - фактура (інвойс) за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати, а відтак відсутність умов платежу в інвойсі не може викликати у митного органу сумніви щодо достовірності відомостей, які вони містять.

Відсутність в інвойсах умов платежу не впливає на можливість визначення ціни товару за першим методом і не може свідчити про заниження митної вартості товару. Факт виписки інвойсу свідчить про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до вказаних умов. При цьому застережень щодо здійснення оплати позивачем товару митний орган не висловлював.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі № 813/1755/17 (адміністративне провадження № К/9901/42425/18), від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19 (адміністративне провадження № К/9901/34107/19) тощо.

Отже, наведене відповідачем твердження, як підстава для прийняття оскаржуваного рішення, є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо твердження митного органу в частині ненадання позивачем до митного оформлення документів з даними щодо витрат на транспортування, як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, покликаючись на ч. 2 ст. 53 МКУ та наказ МФУ від 24.05.2012 № 599, суд вказує наступне.

Згідно п. 6 ч. 10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, у гр. 17 « Заявлені декларантом складові митної вартості нарахування до ціни договору» зазначена сума у валюті 24 700,00 грн.

Згідно пункту 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2020 року, умова FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

На підтвердження витрат на транспортування товару на умовах FСА LT Klaipeda, позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення були надані наступні документи, зокрема, автотранспортна накладна (CMR) від 26.06.2024 року та довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 57 від 27.06.2024р.

Як вбачається з довідки ТОВ «МАГТРАНС» № 57 від 27.06.2024 року, автопоїзд держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , виконав перевезення вантажу за маршрутом Клайпеда (Литва) - м. Чорноморськ (Україна). Транспортні витрати по перевезенню вантажу з м. Клайпеда (Литва) до пункту перетину кордону Ягодин (Україна) складають 38 000,00 грн., страхування вантажу не проводилось (а.с.45).

При цьому, суд зауважує, що надана позивачем міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 26.06.2024 року кореспондується з довідкою про транспортні витрати № 57 від 27.06.2024 та містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу, що не може ставити під сумнів зміст довідки.

Під час розгляду справи відповідачем не надано пояснень щодо розбіжностей у числових показниках витрат на транспортування, у поданих декларантом до митного оформлення товару документах, та яким чином такі розбіжності впливають на митну вартість товарів або унеможливлюють її визначення.

При цьому, суд зауважує, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів »

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14, у постанові від 07.05.2020 р. по справі № 400/2922/18.

Щодо покликання відповідача на наказ МФУ від 24.05.2012 № 599, то суд зауважує, що даний наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 лише наводить можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов`язкової вимоги.

Щодо зауважень митного органу про відсутність/ненадання до митного оформлення документів на підтвердження даної складової митної вартості товару, зокрема, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, договір між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу, а також щодо відсутності у довідці про транспортні витрати посилання на договір на перевезення вантажу, то суд зазначає про таке.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Разом з тим, відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не вказав, яким чином відсутність вказаних документів впливає на числові розбіжності щодо вартості послуг транспортування товару за межами митної території України в наданих декларантом документах на їх підтвердження.

Крім того, суд спростовує посилання митного органу про відсутність документів (договорів) між одержувачем та перевізником щодо перевезення вантажу, з огляду на наступне.

Згідно п. 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Як зазначалось вище, міжнародна автомобільна накладна від 26.06.2024 року повністю відповідає даним, зазначених в довідці про транспортні витрати № 57 від 27.06.2024 та надані документи містять всі необхідні та достатні відомості.

Крім того, ч. 2 ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦКУ).

Таким чином, у разі якщо письмова форма договору перевезення вантажу не дотримана, то фактично виконання його перевізником вважається згодою власника вантажу з вартістю перевезення яка ним визначається для даної послуги, а тому підстав для не прийняття до уваги довідки про транспортні витрати № 07-06 від 07.06.2024 не вбачається.

Оскільки вартість транспортування вантажу за вказаними довідками про транспортні витрати не містять розбіжностей з заявленими декларантом складовими митної вартості, які нараховані до фактурної вартості товару, на загальну суму 24 700,00 грн., що не було спростовано відповідачем у відзиві, суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.

Щодо позиції митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є необґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом, які суд оцінює як формальні.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО. Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик, є більшим та становить: по товару №1 2,2664 дол. США/кг (МД від 22.12.2023 №UA100390/2023/719824) ніж заявлено декларантом 1,5979 дол. США/кг.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був завезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного ( резервного) методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 року, оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості № UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 року.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3028грн., в той час як сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2422,40грн. (позовна заява подана через систему «Електронний суд»), витрати у сумі 2422,40грн. суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000087/1 від 25.07.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст.255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ «АКВАФРОСТ» (код ЄДРПОУ 33798852; адреса: вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000)

Відповідач - Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078).

СуддяМ.М. Аракелян