Рішення № 128112536, 03.06.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/989/25

Справа №754/14223/24

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2025 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійну вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частину майна, ціна позову 2 518 117,43 грн,

у судовому засіданні брали участь:

представниця Позивачки - адвокат Реутова Є.С.,

представник Відповідача - ОСОБА_7

представник Третьої особи - ОСОБА_8,

Стислий виклад позицій сторін

1.07 жовтня 2024 року Позивачка звернулася до Суду з позовом до Відповідачки, у якому просила:

1)-визнати квартиру АДРЕСА_1 (надалі - квартира) спільною сумісною власністю подружжя Позивачки та ОСОБА_4 ;

2)-визнати за Позивачкою право власності на 1/2 частку цієї квартири;

3)-визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири, що був укладений 07.06.2019 року між ОСОБА_4 та Відповідачкою і посвідчений приватним нотаріусом КМНО Коновалом Р.В. за реєстровим №1422;

4)-виключити відомості про Відповідачку з Реєстру прав власності на нерухоме майно на право власності на 1/2 частину квартири.

2.Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_4 , після смерті якого їй стало відомо, що він без її згоди подарував Відповідачці квартиру на підставі договір дарування від 07.06.2019 року.

3.Позивачка стверджує, що квартира, щодо якої виник спір, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки пайові внески за неї були сплачені у 1992 році, ще до розірвання її шлюбу з ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою ЖБК та квитанціями.

4.Позивачка, посилаючись на те, що вона має право на 1/2 частку у праві власності на квартиру, і порушення права спільної сумісної власності на майно, наполягає на визнанні недійсним договору дарування з Реєстру прав власності на нерухоме майно на право власності на 1/2 частину квартири.

5.Пізніше,12 березня 2025 року, Позивачка подала заяву про зміну предмет позову, просила Пізніше,12 березня 2025 року, Позивачка подала заяву про зміну предмет позову, просила:

1)визнати квартиру спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;

2)визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири;

3)визнати недійсним договір дарування квартири укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 07.06.2019 року приватним нотаріусом КМНО Коновалом Р.В. за реєстровим №1422.

4)виключити відомості про ОСОБА_2 з Реєстру прав власності на нерухоме майно на право власності на квартиру

Стислий виклад позиції Відповідача та Третьої особи

6.11 грудня 2024 представник Відповідачки подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що колишній чоловік Позивачки - ОСОБА_4 отримав квартиру та сплатив пай за неї у 1993 році, тобто після розірвання шлюбу, яке відбулося 22.12.1992 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Довідки Позивачки про сплату пайового внеску є неналежними доказами. Натомість, Відповідачка посилається на довідку №25 від 12.04.2016 року, видану ЖБК «Зварювальник-2» на ім`я ОСОБА_4 . З цієї довідки випливає, що пайовий внесок за квартиру в розмірі 200 000,00 карбованців був повністю сплачений 27.06.1993 року. Відповідачка зазначає, що ця сума паєнакопичення була сплачена поза шлюбом з Позивакою.

7.Також 11 лютого 2025 року представник Відповідачки заявив про застосування наслідків позовної давності.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

8.01 листопада 2024 року Суд постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 26 листопада 2024 року о 14:30, за клопотанням Позивачки витребував у приватного нотаріуса КМНО Коновала Р.В. копію договору дарування посвідченого 07.06.2019 за реєстровим №1422.

9.26 листопада 2024 року Суд за клопотанням представника Відповідачки оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 12 грудня 2024 року.

10.12 грудня 2024 року Суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 22 січня 2025 року у зв`язку з витребуванням нових (додаткових) доказів за клопотанням представника Відповідачки.

11.14 лютого 2025 року представник Позивачки, адвокат Медведєва Л.В., подала заяву про збільшення/зменшення позовних вимог, зокрема, Позивачка просила визнати повністю недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посвідчений 07.06.2019 року приватним нотаріусом КМНО Коновалом Р.В. за реєстровим №1422, виключити відомості про ОСОБА_2 з Реєстру прав власності на нерухоме майно на право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

12.Суд, розглядаючи це питання в підготовчому судовому засіданні 18 лютого 2025 року, постановив ухвалу без постановлення окремого документу (з занесенням до протоколу) не приймати таку заяву до розгляду, оскільки за усталеною судовою практикою під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Водночас збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Доповнення позовних вимог новими відбувається не через заяву про збільшення їх розміру, а шляхом зміни предмета позову.

13.17 лютого 2025 року представник Позивачки подала заяву про забезпечення позову, в якому вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.

14.Суд, розглядаючи це питання в підготовчому судовому засідання 18 лютого 2025 року, постановив ухвалу, якою частково задовольнив заяву про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно: частини квартири, що є предметом спору.

15.18 лютого 2025 року Суд за клопотанням представника Відповідачки витребував у Позивачки оригінали доказів : - довідку, що була видана ЖБК «Зварювальник-2», яка підписана Головою ЖБК Дубровським О. І., без вихідного номеру, без зазначення дати, щодо сплати ОСОБА_4 пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1 , у повному обсязі - 05.08.1992 року; довідку, що була видана ЖБК «Зварювальник-2», яка підписана Головою ЖБК Дубровським О. І., без вихідного номеру, без зазначення дати видачі, копії яких додані до позовної заяви.

16.18 лютого 2025 року Суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 12 березня 2025 року.

17.Зважаючи на необхідність ґрунтовного розгляду численних клопотань у справі, а також на постійні перебої зі зв`язком під час попереднього засідання в режимі відеоконференції, що унеможливило повноцінну участь, та відсутність у суді належних технічних умов (недостатня кількість залів для відеоконференцій), Суд ухвалив рішення про те, що надалі представник Позивачки може брати участь у судових засіданнях лише за умови його особистої присутності в залі суду.

18.04 березня 2025 року представник Відповідачки заявив клопотання про призначення судової комплексної судової експертизи (почеркознавча експертиза, технічна експертиза документів, судова-інженерно-технічної (комп`ютеро-технічна)) з метою з`ясування обставин, чи виготовляв та видавав вищевказані довідки ЖБК «Зварювальник-2» в період коли Головою правління був ОСОБА_5 , чи підписував вищезазначені довідки саме Голова правління Дубровський О. І., а також з`ясування інформації щодо їх створення, на різних первинних носіях інформації (паперових, електронних).

19.12 березня 2025 року представник Позивачки подала заяву про зміну предмету позову.

20.12 березня 2025 року представник Відповідачки заявив клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідачки, ОСОБА_3 , стверджуючи, що рішення впливає на її права, оскільки майно було набуто померлим у період шлюбу з нею з 23.01.1993 року по 17.05.2015 року, при підписанні договору дарування квартири, вона надавала свою згоду та не заперечувала проти дарування квартири її чоловіком, що була придбана в зареєстрованому шлюбі.

21.12 березня 2025 року Суд у підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника Відповідачки залишив без розгляду раніше подане клопотання про призначення судової комплексної судової експертизи, оскільки Позивачка не надала Суду оригінали довідок.

22.12 березня 2025 року Суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 10 квітня 2025 року з причини неявки в судове засідання представника Позивача.

23.08 квітня 2025 року представник Позивачки подав клопотання про проведення підготовчого судового засідання без її участі. Також представник Позивачки подала заперечення проти клопотання про залучення третьої особи, стверджуючи, що не доведено, яким чином рішення у цій справі може вплинути на її права та обов`язки.

24.10 квітня 2025 року представник ОСОБА_3 подав заяву про вступ у справу як третьої особи на стороні Відповідачки.

25.10 квітня 2025 року Суд, керуючись статтею 53 ЦПК України, постановив в підготовчому судовому засіданні без оформлення окремого документа ухвалу про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідачки - ОСОБА_3 , про що постановив ухвалу Суд дійшов висновку, що рішення у цій справі безпосередньо вплине на її права, оскільки вона вважала спірне майно спільною сумісною власністю, набутою під час шлюбу з померлим, і надавала згоду на відчуження спірної квартири на користь Відповідачки.

26.Суд також прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову.

27.Представник Відповідачки та Третьої особи в підготовчому судовому засіданні не заперечували про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Вони повідомили Суду про всі відомі їм обставини справи та надали всі необхідні докази, зазначивши, що не потребують додаткового часу для надання пояснень, навіть з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Таким чином, були виконані всі дії, необхідні для правильного і своєчасного розгляду справи.

28.10 квітня 2025 року за результатами підготовчого засідання Суд постановив без оформлення окремого документа з зазначенням у протоколі судового засідання ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, визначивши такі дати судового засідання: 13 травня 2025 року та 20 травня 2025 року.

29.13 травня 2025 року в судовому засіданні Суд оголошував перерву.

30.20 травня 2025 року Суд, досліджуючи письмові докази, оглянув в судовому засіданні надані представником Позивачки оригінали таких доказів, щодо яких Відповідачка висловлювала сумніви: оригінали квитанції від 11.01.1992 року № 5394/0243, квитанція від 05.08.1994 року на суму 18073 руб./21 коп., оригінали довідки від 08.01.1992 року № 301, № 251 (а.с. 13-16 т. 1). Натомість оригінал довідки без дати та номеру наданий не був (а.с. 17 т. 1).

ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

31.Ключовим питанням, яке має вирішити Суд - коли саме виникло право власності на спірну квартиру. Зокрема, чи було воно набуте під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (до 22.12.1992), чи після його розірвання? Відповідь на це питання визначає, чи є квартира спільним сумісним майном колишнього подружжя.

32.Суд вирішив, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Проте Позивачка пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

33.Такого висновку Суд дійшов, виходячи з таких обставин

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ОЦІНКА СУДУ

34.Позивачка, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 ) перебували у шлюбі з 29.04.1977 по 22.12.1992 (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 21.01.1993, свідоцтво ). Ці обставини визнають сторони та не оспорюють.

35.29 січня 1993 року ОСОБА_4 з новою дружиною ОСОБА_2 (свідоцтво від 29.01.1993 (а.с. 50), у яких ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ).

36.10 травня 1993 року ОСОБА_4 отримав ордер на жиле приміщення (на квартиру), що є предметом спору, як член ЖБК . Цей ордер виданий на підстав рішення загальних зборів членів ЖБК, затвердженого рішенням виконкому Київської міської ради від 12.04.1993 № 438. В ордері зазначено такий склад сім`ї: ОСОБА_4 та діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_6 . Позивачка як член сім`ї не вказана (а.с. 94 т.1).

37.07 червня 2019 року ОСОБА_4 подарував квартиру ( АДРЕСА_3 ) свої дочці Відповідачці, ОСОБА_2 (договір дарування, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Коновалом Р.В. за реєстровим №1422 (а.с. 139 -140)), укладений зі згоди вже тоді колишньої дружини - ОСОБА_3 ).

38.У договорі вказано, що ця квартира належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі довідки житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» (код ЄДРПОУ: 22885281), виданої за вих. №25 від 12 квітня 2016 року, з відповідною реєстрацією права власності на вищевказану КВАРТИРУ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що зокрема підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, номер: 57678122 від 19 квітня 2016 року, виданої (сформованої) державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кулініченком Андрієм Андрійовичем, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (пункт 2 договору).

39.Відповідно до відповіді нотаріуса від 29.01.2025 № 11/01-16 підставою для реєстрації права власності стала довідки №25 від 12.04.2016 року за підписом голови правління ЖБК «Зварювальник-2» Коломійця М.Д. та бухгалтер ЖБК В.М. Касьян, що була видана ОСОБА_4 , відповідно до якої пайовий внесок за квартиру в розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) карбованців у повному обсязі було сплачено 27.06.1993 року, що складає суму паєнакопичення (а.с. 87 т. 1).

40. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 04.07.2023).

41.15.03.2024 Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамерській-Небилиці Анни Богданівни із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні колишнього подружжя у разі смерті одного з колишнього подружжя на половину спільного майна, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 по спадковій справі №1/202309 відкритій 6 жовтня 2023 року, щодо майна померлого колишнього чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

42.Приватний нотаріус своєю постановою від 15.03.2024 року відмовив Позивачці у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вищевказана квартина не належить ОСОБА_4 , а на підставі договору дарування, посвідченого 07.06.2019 року приватним нотаріусом КМНО Коновалом Р.В. за реєстровим №1422 належить ОСОБА_2 , про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 47260453 від 07.06.2019 року.

43.Відповідачка стверджуючи, що квартира є спільним сумісним майно надала такі докази: оригінали квитанції (повідомлення) від 11.01.1992 року № 5394/0243 про перерахування на рахунок ЖБК ОСОБА_4 30 000,00 руб, квитанція про перерахування на рахунок ЖБК ОСОБА_4 від 05.08.1992 року на суму 18073 руб. 21 коп. з призначенням «внесок за 3-х кімнат квартиру», оригінали довідки від 08.01.1992 року № 301, № 251 (а.с. 13-16 т. 1).

44.Довідка № 251 від 08.01.1992 видана про те, що ОСОБА_4 рішенням Київського виконкомам № 58/г - 91 від 19.12.1991 затверджений членом ЖБК для будівництво 3 кімнатної квартири з орієнтовною кошторисною вартістю 47773 руб 21 коп.

45.Згідно з довідкою управління ЖБК від 08.01.1992 року № 301 ОСОБА_4 дозволено внести гроші за трикімнатну квартиру в сумі 15815 рублів на розрахунковий рахунок ЖБК.

46.Також Позивачка надала Суду фотокопію довідку без дати та номеру за підписом голови ЖБК Дубровського О.І. про те, що ОСОБА_4 сплатив пайові внески за квартиру в повному обсязі 05.08.1992 (а.с. 17 т. 1). Відповідачка поставила цей доказ під сумнів. Позивачка не надала для дослідження оригінал цієї довідка, тому такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України).

47.Також Позивачка надала незавірену копію довідку без дати та номеру, за підписом голови ЖБК Дубровського О.І., що була видана сину після смерті ОСОБА_4 (а.с. 97 т. 1). Позивачка не надала для дослідження оригінал цієї довідка, тому такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України).

48.07 лютого 2025 року на запит суду ЖБК надало відповідь (підписана головою правління І. Маслянкою) про те, що не може надати Суду інформацію та докази щодо точної дати сплати ОСОБА_4 пайового внеску, оскільки такі документи не збереглись (а.с. 143 т.).

49.Також у цій відповіді надана наступна інформація «Однак, згідно з наявними списками членів ЖБК «Зварювальник-2», виявленими у приміщенні приймальні Кооперативу, підтверджується, що ОСОБА_4 12 квітня 1993 року був затверджений членом Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2». Це відбулося відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 12 квітня 1993 року за №438. У цих списках також міститься інформація про те, що 10 травня 1993 року Виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів видав ОСОБА_4 ордер на жиле приміщення в будинку ЖБК «Зварювальник-2», а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи, що в період вселення членів Кооперативу до придбаних квартир на підставі ордерів, останні видавалися лише після повної сплати членами Кооперативу пайових внесків за квартиру, логічним є припущення, що сплата ОСОБА_4 запитуваного пайового внеску була здійснена в повному обсязі до отримання ордера».

50.Входячи з предмету доказування у цій справі, перш за все Суд має встановити дату набуття права власності на квартиру.

51.Суд виходить з того, що обидві сторони надали довідки ЖБК: довідка №25 від 12 квітня 2016 року за підписом голови правління Коломійця М.Д., що надавалась нотаріусу (доказ Відповідачки) та довідки ЖБК (без дати та номера) за підписом ОСОБА_5 (доказ Позивачки).

52.Позивачка на відміну Відповідачки не надала оригінал цієї довідки. Проте вона надала Суду первинні докази. Відповідачка первинні докази, які б підтверджували внесення Відповідачем 27.06.1993 року 200 000,00 (двісті тисяч) карбованців у повному обсязі не надала

53.Водночас Суд, оцінюючи цей доказ, немає підстави вважати цю довідку недопустимим доказом, як вважає Позивачка. Отримання 10 травня 1993 року ОСОБА_4 ордеру на жиле приміщення (на квартиру) не означало набуття права власності на квартиру та сплати повного паю. Інформація від ЖБК, надана у відповідь на запит Суду, про те, що документи не збереглися, а ордер видавався після повної сплати, є лише припущенням, а не доказом.

54.Суд враховує, що згідно з п. 27 постанови Ради міністрів Української PCP «Про затвердження примірного статуту житлово-будівельного кооперативу» вказано, що особі, прийнятій до членів житлово - будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім`ї, суми її пайового внеску та граничного розміру жилої площі, передбаченого пунктом 28 цього Примірного статуту.

55.Пунктом 28 зазначеної постанови було передбачено, що квартира надається членові кооперативу на членів його сім`ї, вказаних у заяві про вступ до кооперативу. До цієї заяви включаються члени сім`ї, які перебувають з ним на обліку бажаючих вступити до кооперативу. Крім зазначених осіб, член кооперативу вправі включити до заяви дітей, які народилися після взяття його на облік, і дружину (чоловіка), що пізніше вселилася у жиле приміщення, займане тим з подружжя, що перебуває на обліку. Якщо вселення дружини (чоловіка) у жиле приміщення подружжя, що перебуває на обліку, було неможливим, до заяви може бути включений той з подружжя, що проживає окремо, крім випадків, коли він у даному населеному пункті або в приміській зоні забезпечений жилим приміщенням і не потребує поліпшення житлових умов.

56.Також пунктом 31 було передбачено, що член житлово-будівельного кооперативу має право за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з постійно проживаючих з ним членів сім`ї, які досягли вісімнадцятирічного віку або одружилися чи влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку.

57.Пай, який є спільною власністю подружжя, може бути переданий тільки при наявності згоди іншого з подружжя.

58.Згідно з пунктом 43 вказаного Примірного статуту поділ квартири між членом житлово-будівельного кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а при відсутності згоди - за рішенням суду.

59.Угода між колишнім подружжям про поділ паю є обов`язковою для кооперативу і виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів при вирішенні питання про членство іншого з подружжя в кооперативі. При наявності рішення суду про поділ паю особа визнається членом кооперативу з моменту набрання рішенням суду законної чинності.

60.Якщо поділити квартиру неможливо, один з колишнього подружжя за яким визнано право на частину паєнагромадження, вправі вимагати від другого, який є членом житлово-будівельного кооперативу, виплати йому суми, що відповідає його частині паєнагромадження. Після одержання зазначеної компенсації він зобов`язаний звільнити займане приміщення, а в разі відмови - підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

61.Отже, отримання ордеру автоматично не означало, що накопичувальний пай за рахунком повністю сплачено. Ордер підтверджує виключно безстрокове користування квартирою. Натомість згідно з статтею 15 Закону України «Про власність» член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на це майно.

62.Отже спочатку член житлово-будівельного кооперативу отримував у користування квартиру, а пізніше після внесення пайового внеску вже набував права власності на це майно.

63.Відповідно до Закону Української РСР «Про власність», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, право власності члена житлового кооперативу на квартиру виникало з моменту виплати паю і не вимагало йогореєстрації, тобто на момент набуття права власності на кооперативну квартиру законодавство не передбачало ні видачі свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, ні обов`язкової державної реєстрацію права власності на таку квартиру (див. постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 755/12930/17, від 13 грудня 2023 року у справі № 161/10959/21).

64.Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» судам роз`яснено, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, слід керуватися статтею 146 ЖК України, статтею 15 Закону України «Про власність», пунктом 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і чинним законодавством про шлюб та сім`ю України (статті 22, 24, 28, 29 КпШС України), враховуючи зокрема таке: пай, внесений подружжям в житлово-будівельний кооператив у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. Таким чином, при внесенні паю в житлово-будівельний кооператив за рахунок коштів подружжя, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними (див. постанови Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 205/2696/15-ц, від 28 січня 2021 року у справі № 487/4884/18, від 09 червня 2021 року у справі № 462/1971/17, від 02 листопада 2023 року у справі № № 343/79/22 та від 13 грудня 2023 року у справі № 161/10959/21).

65.У відповідності до статті 22 КпШС України (який діяв на момент придбання сторонами спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

66.Згідно з частиною першою статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

67.Положення законодавства, як чинного на час повної виплати пайових внесків за квартиру, так і чинного на час подання позову, закріплювали презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу.

68.Ця презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

69.Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. У спірних правовідносинах - це Відповідачка, як особа, що набула спірне майно за договором дарування.

70.Суд бере до уваги, що довідка № 251 від 08.01.1992 (доказ Позивачки) підтверджує затвердження ОСОБА_4 членом ЖБК для будівництва 3-трикімнатної квартири з орієнтовною кошторисною вартістю квартири 47 773 рублі 21 копійка. Квитанції від 11.01.1992 підтверджує сплату 30 000,00 рублів «за січень 1992 за кооперативну квартиру». Квитанція від 05.08.1992 підтверджує сплату 18 073 рублів 21 копійки «внесок за 3-кімнатну квартиру». Обидві дати платежів (припадають на період шлюбу.

71.Щодо довідки ЖБК №25 від 12.04.2016, відповідно до якої повний пай у розмірі 200 000 карбованців був сплачений 27.06.1993, то Суд зауважує, що по-перше, ця довідка складена через 23 роки після зазначеної в ньому події. Ця довідка не підкріплена жодними первинними документами (квитанціями, касовими ордерами, відомостями). Більше того, вона містить інформацію про суму в іншій валюті (карбованцях), без урахування того, що частина коштів сплачувалась в рублях.

72.З урахуванням викладеного, Суд робить висновок, що до 05.08.1992 пайовий внесок сплачувався за рахунок спільних коштів подружжя (презумпція спільності майна), ця сума повністю покрила вартість паю визначену у довідці № 251 від 08.01.1992, тому спірна квартира є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Щодо строків позовної давності

73.Частиною третьою статті 29 КпШСУкраїни було передбачено, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Аналогічні положення містить частина друга статті 72 СК України.

74.Статтею 76 ЦК України (в редакції 1963 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Норма подібного змісту міститься у чинному ЦК України (стаття 261).

75.Статтею 80 ЦК України (в редакції 1963 року) було визначено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

76.Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

77.Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

78.Таким чином, визначальним у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

79.Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15, а також Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 759/12058/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 576/2447/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18).

80.Верховний Суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, зробив висновок, що моментом, з якого починається перебіг позовної давності є день державної реєстрації за колишнім подружжям права власності на всю квартиру, оскільки саме з цього часу позивач міг довідатися про порушення свого майнового права на частку в спільній власності подружжя (постанова С ВС від 26.03.2020 у справі № 644/3974/17 (№ в ЄДРСР 88574826)).

81.Отже, не заслуговують на увагу доводи Позивачки про те, що про порушення свого права вона дізналася лише після його смерті.

82.У справі, що розглядається, ОСОБА_4 зареєстрував право власності на квартиру 19 квітня 2016 року, і відповідно саме з цього часу Позивачка могла довідатися про порушення свого майнового права на частку в спільній власності подружжя. Відповідно, строк для подання позову закінчився 19 квітня 2019 року (19.04.2016 + 3 роки).

83.Позивачка звернулася до суду за захистом спільного сумісного майна 07.10.2024, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

84.В аспекті поважності причин пропуску Суд ураховує висновки Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 703/2670/18

85.Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

86.Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

87.Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення у справі «Золотас проти Греції» від 29 січня 2013 року).

88.У справі, що розглядається, Позивачка не проживала в спірній квартирі, не могла не знати, що після розлучення зі спадкодавцем вона не була зареєстрованій квартирі, де разом з її колишнім чоловіком проживала нова дружина та донька. Позивачка більше 30 років не цікавилась зазначеним майном, не вирішувала це питання з колишнім чоловіком. До суду з цим позовом звернулася лише 07.10.2024 року, тобто через 8 років як це майно було зареєстровано за ОСОБА_4 , як майно набуте вже у новому шлюбі.

89.За таких обставин, Суд не вбачає поважних причин пропуску, порушене право Позивачки не підлягає захисту в зв`язку зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійну вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на 1/2 частину майна - відмовити повністю.

2.Скасувати заходи забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно: 1/2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_2 , що вжитих судом, про що постановлена ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року у справі № 754/14223/24.

3.Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата підпису повного рішення 13.06.2025

Суддя Інна КОВАЛЕНКО