Рішення № 128112294, 12.06.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2586/25

2-а/296/66/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі судді Адамовича О.Й., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Кундас В.А. звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №78 від 04 березня 2025р.; стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати які складаються із судового збору в сумі 484,48 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 04 березня 2025р. адміністративною комісією при виконавчому комітеті Житомирської міської ради прийнято постанову № 78 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з накладенням штрафу в розмірі 1700,00 грн. Підставою розгляду справи про адміністративне правопорушення став протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 003154 в якому зафіксовано, що 18.02.2025р. близько 11 год 00 хв в м.Житомир о 12 год.00 хв. за адресою АДРЕСА_1 було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 організувала самовільне розміщення засобів зовнішньої реклами на фасаді будівлі, інформації щодо погодження торгової марки не надано, чим порушено п.5 ч.1 ст.16 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» та п.5 Розділ 4 «Правил благоустрою території Житомирської міської об`єднаної територіальної громади» затв. рішенням ЖМР № 286 від 23.09.2021р., відповідальність за що передбачена ст.152 КУпАП.

Вважає, що постанова про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення прийнята без повного з`ясування всіх обставин справи, а також за відсутності в діях позивачки складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що інформація на фасадній конструкції яка розміщена на нежитловому приміщенні розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не може вважатися рекламою оскільки вона не вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, ідею або на конкретний, індивідуально визначений товар, та не формує ніякої обізнаності та інтересу про таку особу, ідею або конкретно визначений товар, а тому не потребує отримання спеціального дозволу на її розміщення.

Також вказує, що Типові правила благоустрою території населеного пункту, що затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27 листопада 2017 року № 310 установлюють вимоги щодо благоустрою території населеного пункту та встановлюють, що правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Крім цього, Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV визначено правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Закон України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» 19 травня 2011 року № 3392-VI наводить вичерпний перелік документів дозвільного характеру у значенні, наведеному у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та забороняє вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

В зв`язку з чим, відповідач не має право вимагати від позивача ніякі дозвільні документи на розміщення на фасаді будівлі інформаційної вивіски.

Крім цього, зазначає про те, що з 8 листопада 2022 року, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 року № 943-р Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності створено державну організацію Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) що є суб`єктом, який виконує функції НОІВ (Національний офіс інтелектуальної власності).

Відповідно до Статуту Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності» метою діяльності УКРНОІВІ є здійснення повноважень у сфері інтелектуальної власності, визначених законами України Предметом діяльності УКРНОІВІ є: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; здійснення державної реєстрації об`єктів права інтелектуальної власності та видача охоронних документів; опублікування офіційних відомостей про об`єкти інтелектуальної власності та про подані заявки на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) та інше.

24.07.23р. до «УКРНОІВІ» було подано заявку, зареєстровану за № m202313141 на реєстрацію знака на товари та послуги «ANDI». Зазначене підтверджується відповідною розпискою до ДО «УКРНОІВІ» про одержання електронної заявки на знак для товарів і послуг.

Відповідно до п. 1 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Відповідно до п.2 ст.16 зазначеного Закону, свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Відповідно до п.4 ст.16 зазначеного Закону, використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Таким чином, подання заяви про реєстрацію торговельної марки ANDI , надає право заявнику використовувати її на вивісці на підставі укладеного ліцензійного договору (копія надається).

Ухвалою від 17.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21.04.2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Зазначає, що 18.02.2025 року на позивача було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії АА №003154, передбаченого ст. 152 КУпАП. Правопорушення полягає в тому, що 18.02.2025 року о 11 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 організувала самовільне розміщення засобів зовнішньої реклами на фасаді будівлі, інформації щодо погодження торгової марки не надано, чим порушено п.5 ч.1 ст. 16 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» та п. 5 р. 4 «Правил благоустрою території Житомирської міської ОТГ» затверджених рішенням Житомирської міської ради від 23.09.2011 №286 відповідальність за що передбачено ст. 152 КУпАП. Зауважує, що перед складанням протоколу 11.02.2025 було видано керівнику магазину припис щодо засобів зовнішньої реклами на фасаді будівлі за вказаною адресою, роз`яснено вимоги законодавства щодо розміщення інформаційних вивісок та зовнішньої реклами, надано термін до 13.02.2025 року для добровільного усунення правопорушення шляхом демонтажу вивісок або подання необхідних дозвільних документів для оформлення. Оскільки жодних заходів щодо усунення правопорушення вжито не було, інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 повторно було роз`яснено необхідність дотримання законодавства про розміщення вивісок та зовнішньої реклами та вручено під підпис запрошення на 04.03.2025 року на засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Житомирської міської ради щодо розгляду та прийняття рішення по зазначеному протоколу. Справа була розглянута 04.03.205 року у відсутність гр. ОСОБА_1 яка була належним чином повідомлена, що підтверджується підписом на запрошенні на розгляд засідання, про причини неявки не повідомила, клопотань про перенесення розгляду та додаткових документів чи пояснень не надходило. На засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Житомирської міської ради було досліджено матеріали, які долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме пояснення гр. ОСОБА_1 та фото розміщення засобів зовнішньої реклами. Враховуючи проведену роз`яснювальну роботу та поінформованість гр. ОСОБА_1 про порядок оформлення дозвільних документів, припис від 11.02.2025 року №302 та відсутність будь-яких дозвільних документів на розміщення реклами (інформаційних вивісок) на момент розгляду справи адміністративна комісія при виконавчому комітеті Житомирської міської ради, у межах наданих їй повноважень, винесла постанову від 04.03.2025 року № 78 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 1700 грн. Звертає увагу суду, що як при складанні припису так і при складанні протоколу було зафіксовано розміщення рекламо носіїв та роз`яснено порядок та вимоги до їх розміщення (що відображено і в приписі №302 від 11.02.2025 і в протоколі серії АА №003154 від 18.02.2025). Додатково повідомляє, що на момент складання припису та протоколу про адміністративне правопорушення ФОП ОСОБА_1 не надала жодної інформації або документів, які підтверджують що назва «ANDI» є зареєстрованим найменуванням (торгівельною маркою), тому ідентифікувати зазначену вивіску як інформаційний засіб не було можливим. У подальшому ФОП ОСОБА_1 подала до суду адміністративний позов щодо оскарження постанови адміністративної комісії №78 від 04.03.2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира. У позовній заяві представник ОСОБА_1 зазначила, що не вважає конструкцію розміщену на магазині за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вона не вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, ідею або конкретний, індивідуально визначений товар, та не формує ніякої обізнаності та інтересу про таку особу, ідею або конкретно визначений товар, а тому не потребує отримання спеціального дозволу на її розміщення. До того ж, представником позивача було долучено до позовної заяви копію розписки про одержання електронної заявки на знак для товарів і послуг від 24.07.2023 року. З цього приводу представник відповідача зазначає, що на момент подачі позовної заяви, знак для товарів та послуг «ANDI» так і не зареєстровано у встановленому законом порядку. Також зауважує, що вказаний знак розміщено на усіх магазинах мережі, які працюють вже достатньо довгий час, тим самим дана мережа позиціонує себе як магазин продажу одягу та взуття. Крім того, відповідно до інформації від 16.06.2025 року №3/223-25 до департаменту містобудування та земельних відносин, було надано інформацію листом №225/12/С-78 від 17.04.2025 що за архівними матеріалами департаменту містобудування та земельних відносин міської ради (робочий орган з питань розміщення зовнішньої реклами на території м. Житомира) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 дозвіл(и) на розміщення засобу зовнішньої реклами не надавався, відповідне повідомлення про розміщення інформаційного засобу не реєструвалось за адресою м. Житомир, вул. Б. Лятошинського, 2 або за іншими адресами. Крім того, виконавчий комітет Житомирської міської ради заперечує проти заявлення розміру понесених позивачем судових витрат (а.с.42-51).

Представник позивача адвокат Кундас В.А. подала до суду заяву в якій просила справу розглянути без участі позивача та представника позивача (а.с.23-31).

Представник відповідача Григор`єва А.О. подала до суду заяву в якій просила справу розглянути без участі представника виконавчого комітету Житомирської міської ради (а.с.181-182).

З огляду на неявку учасників справи та надходження клопотань учасників справи про розгляд справи у їх відсутність, суд ухвалою від 24.04.2025 року постановив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.02.2025 року провідним спеціалістом сектору з питань благоустрою Муніципальної інспекції Житомирської міської ради Дем`янець Н.Ю. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, відповідно до якого 18.02.2025 року близько 11 год. 00 хв. в м. Житомирі за адресою м. Житомир, вул. Б. Лятошинського, 2 було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 організувала самовільне розміщення засобів зовнішньої реклами на фасаді будівлі, інформації щодо погодження торгової марки не надано, чим порушено п.5 ч.1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п. 5 р. 4 «Правил благоустрою території Житомирської міської ОТГ» затверджених рішенням Житомирської міської ради від 23.09.2011 №286 відповідальність за що передбачено ст. 152 КУпАП (а.с.55).

04.03.2025 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Житомирської міської ради, за відсутності ОСОБА_1 , було розглянуто справу за вищевказаним протоколом та винесено постанову, якою позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. 00 коп. (а.с.58).

Згідно зі ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, стаття 152 КУпАП передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Відповідно до п. 5 розділу 4 «Правил благоустрою території Житомирської об`єднаної територіальної громади», затверджених рішенням Житомирської міської ради №286 від 23.09.2021 року суб`'єктам підприємницької діяльності забороняється самовільне розміщення засобів (об`єктів) зовнішньої реклами, (організація самовільного розміщення, допущення розміщення); самовільне розміщення інформаційних засобів (вивісок) на території міста, організація розміщення, допущення розміщення без погоджувальних документів (зареєстрованого повідомлення) (паперова копія Правил а.с. 74).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року№ 270/96-ВР (далі Закон № 270/96-ВР) реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.

Згідно п.9 ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 270/96-ВР передбачено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.

Таким чином, в даному спорі підлягає з`ясуванню питання, чи є вивіска «ANDI» рекламою чи вивіскою із зареєстрованою торговельною маркою, що не вважає рекламою.

Питання, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням прав на торгівельні марки в Україні регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів послуг» від 15 грудня 1993 року № 3689-XII (далі Закон № 3689-XII).

Згідно абзацу 4 ст.1 Закону № 3689-XII торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до абзацу 6 ст.1 Закону № 3689-XII зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.

Абзацом 8 ст.1 Закону № 3689-XII заявник - особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку.

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону № 3689-XII передбачено, що правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам законів України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Об`єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається. Об`єктом торговельної марки не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов`язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, назви, пов`язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону № 3689-XII набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до НОІВ і продовжується НОІВ за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 3689-XII заявка може подаватися у паперовій або електронній формі. Спосіб подання заявки обирає заявник.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 3689-XII передбачено, що датою подання заявки є дата одержання НОІВ матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про реєстрацію торговельної марки, викладене українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; достатньо чітке зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявляється торговельна марка, викладений українською мовою.

Згідно абзацу 1 та 2 ст. 12 Закону № 3689-XII на підставі рішення про реєстрацію торговельної марки та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в Бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки.

Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збір за публікацію про видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначених законодавством, до НОІВ не надійшли, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною.

Відповідно до п. 1 ст.13 Закону № 3689-XII одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва НОІВ здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Згідно п. 1 ст.14 Закону № 3689-XII видача свідоцтва здійснюється НОІВ у місячний строк після державної реєстрації торговельної марки. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Пунктами 1 та 2 ст.16 Закону № 3689-XII визначено, що права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону № 3689-XII використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Згідно п. 8 ст. 16 Закону № 3689-XII власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуючи постанову позивач заперечує, що інформація на фасаді є рекламою, оскільки не вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, ідею або на конкретний, індивідуально визначений товар, та не формує ніякої обізнаності та інтересу про таку особу, ідею або конкретно визначений товар, а тому не потребує отримання спеціального дозволу на її розміщення.

Також позивач вказує, що 24.07.23 до «УКРНОІВІ» було подано заявку, зареєстровану за № m202313141 на реєстрацію знака на товари та послуги «ANDI».

Суд вважає такі доводи не обґрунтованими та погоджується з позицією відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 (Ліцензіар) та позивачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Ліцензіат) 01.02.2025 року укладено ліцензійний договір про передачу прав на використання торговельної марки (а.с.11-12).

У договорі також зазначено, що Ліцензіар є заявником на реєстрацію на торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ANDI" від 24.07.2023р. № 1Т1202313141; Ліцензіат бажає отримати на умовах цього Договору дозвіл у вигляді виключної ліцензії на використання торговельної марки (знак для товарів і послуг) (далі - Торговельна марка), на яку подана заява на реєстрацію на торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ANDI" від 24.07.2023р. №m202313141, в цілях виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів і послуг з використанням Торговельної марки, відповідно до переліку класів товарів і послуг заявлених Ліцензіаром.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що заява - подана до ДО «УКРНОІВІ» заява про реєстрацію торговельної марки "ANDI" від 24.07.2023р. № ш202313141.

Згідно п. 1.2 договору використання Торговельної марки - нанесення її на будь-який товар, для якого вона зареєстрована, упаковку, в якій міститься: такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням Торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельна марка зареєстрована; Застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Відповідно до п. 2.1 договору Ліцензіар надає Ліцензіату на безоплатній основі на термін дії цього Договору невиключну ліцензію на використання Торговельної марки щодо усіх товарів і послуг, зазначених у Заяві за класами МКТП. При цьому Ліцензіату надається право на використання Торговельної марки на території України без права видачі невиключних ліцензії (субліцензії) на використання Торговельної марки на території України третім особам.

До позовної заяви додано паперову копію розписки про одержання УКРНОІВІ електронної заявки на знак для товарів і послуг, в якій зазначено номер заявки: m202313141; заявник: ОСОБА_2 ; призначення знаку: "ANDI", а також заначено адресу для листування та представлені матеріали (заява про державну реєстрацію торговельної марки, зображення знаку) (а.с.13).

Разом з тим, виходячи з положень Закону № 3689-XII, право використання торговельної марки пов`язано з видачею свідоцтва. Подання заявки визначає лише дату початок дії прав, що випливають зі свідоцтва.

Суд звертає увагу, що виходячи з положень ч. 2 ст. 5 Закону № 3689-XII та зважаючи на подання заявки про реєстрацію торговельної марки (знака для товарів і послуг) метою на отримання свідоцтва є саме відрізнення товарів та послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб.

Метою ж реклами є оприлюднення інформації про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару (п.15 ч. 1 ст.1 ).

Водночас, виходячи з положень ч. 6 ст.9 Закону № 270/96-ВР вивіски з інформацією про зареєстровану торгівельну марку, що правомірно використовується особою, що розміщення на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.

Таким чином, віднесення оригінальної назви (позначки) до торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) або до рекламної вивіски залежить від реєстрації торгівельного знака та видачі відповідного свідоцтва, а не від подання заявки про державну реєстрацію, на чому наполягає позивач.

Суд звертає увагу, що позивачем не було подано доказів реєстрації торгівельної марки із написом "ANDI", яка є предметом ліцензійного договору, та відповідним зображенням, які вказані в заявці від 24.07.2023 року, та вигляд яких відповідає тому, що розміщений позивачем на зовнішній поверхні будинку по вул. Б.Лятошинського, 2 в м. Житомирі (а.с.15) (а.с.57).

Як вказувалося вище, згідно п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об`єктах благоустрою забороняється самовільне встановлення об`єктів зовнішньої реклами.

Аналогічна за змістом заборонна норма міститься в п. 5 розділу 4 «Правил благоустрою території Житомирської об`єднаної територіальної громади», затверджених рішенням Житомирської міської ради №286 від 23.09.2021 року (а.с.63,64-88).

Оскільки позивач самовільно розмістив зовнішню рекламу, без отримання дозволу органу місцевого самоврядування, ним було допущено порушення вимоги ст. 152 КУпАП.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, оскільки згідно вказаних правил, саме до органів місцевого самоврядування віднесено повноваження для видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Так, згідно п. 4.1 Порядку розміщення інформаційних засобів в місті Житомирі, який затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 22.12.2016 року №1164, передбачено, що інформаційний засіб розміщується юридичною або фізичною особою-підприємцем після отримання зареєстрованого уповноваженим органом Повідомлення. Отримання зареєстрованого Повідомлення про розміщення інформаційного засобу здійснюється через Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради ( паперова копія Порядку а.с. 163).

Вказані вище Правила та Порядок, які затвердженні рішеннями органу місцевого самоврядування, є чинними та не скасовані, позивачем не оскаржені, а тому підлягають застосуванню на території м.Житомира.

Виходячи з положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Отже, наявними в справі доказами доводиться факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову, а відтак про відсутність підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: виконавчий комітет Житомирської міської ради, адреса: м.Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625.

Cуддя О. Й. Адамович