Рішення № 128111820, 13.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10178/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку письмового справдження справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До адміністративного суду надійшов адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича за ВП № 77383635 від 05.03.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича за ВП № 77383518 від 05.03.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича за ВП № 77383413 від 05.03.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановами відповідача про стягнення виконавчого збору від 05.03.2025 за ВП№77383635, ВП №77383518, ВП 77383413 щодо примусового виконання одного рішення немайнового характеру постановлено стягнути з боржника в/ч НОМЕР_1 три виконавчі збори в сумарному розмірі 96000,00 гривень на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Військова частина НОМЕР_1 вважає, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/7855/24 мають всі ознаки майнового спору та повинні бути об`єднані в одне з`єднане виконавче провадження.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що вимоги при надходженні декількох виконавчих документів, які є чинними і відповідають вимогам до виконавчих документів, державний виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання кожного окремого виконавчого документа, про що винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Іншого правового регулювання або варіантів поведінки державного виконавця КАС України та Закон №1404-VIII не містять. При цьому стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору. Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця.

Також представник відповідача вказує, що аналізуючи правову природу рішення, яке підлягало виконанню у рамках виконавчих проваджень на предмет того, чи можна його вважати рішенням "майнового характеру", зауважуємо, що за рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/24584/24, на підставі якого видано виконавчі листи, військову частину НОМЕР_1 зобов`язано вчинити певні дії. Зі змісту резолютивної частини судового рішення вбачається, що рішення суду не містить жодних вимог щодо стягнення грошових коштів з боржника, натомість містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії. Тобто, судом не встановлювалось жодних сум, які належали б до виплати стягувачу та не приймалося рішення про стягнення таких сум з боржника. У вказаному рішенні суб`єкта владних повноважень лише зобов`язано вчинити певні дії. Тобто, дані виконавчі листи містять вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення.

На переконання представника відповідача, державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов вірно оцінив заявлені у виконавчих листах вимоги як вимоги немайнового характеру. На підтвердження даних висновків свідчить те, що в протилежному випадку (якщо вважати спір майновим) держаний виконавець був би позбавлений можливості дотриматись положень частин 5, 6 статті 26 Закону № 1404-VIII, а саме визначити розмір виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження та відобразити його у постанові про відкриття виконавчого провадження, адже резолютивна частина рішення суду у справі № 420/24584/24 містить лише вказівку щодо вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій.

Крім того, представник відповідача вказує, що об`єднати виконавчі провадження у зведене виконавче провадження можливо виключно у випадку, коли виконуються рішення про стягнення коштів з одного боржника, у той час як в цьому випадку рішення має зобов`язальний характер.

Отже, за твердженням представника відповідача, доводи позивача про те, що у даному випадку через пов`язаність трьох зобов`язань боржника повинно відбуватись їх одночасне виконання в межах одного зведеного виконавчого провадження, не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать правовому регулюванню, визначеному Законом №1404-VIII та частиною 5 статті 373 КАС України.

Вважаючи постанови державного виконавця правомірними, представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Також, ухвалою суду від 08.05.2025 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №77383635, №77383518, №77383413 та зупинено провадження у справі.

Відповідачем до суду подано витребувані ухвалою суду від 08.05.2025 року матеріали.

В судове засідання, призначене на 26.05.2025 року о 09:00 год., сторони участі не приймали, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Ухвалою суду від 13.06.2025 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року по справі № 420/24584/24, яке набрало законної сили 11.02.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зокрема:

зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) надбавку за кваліфікація з 01.01.2010 року по 01.03.2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням.

зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням.

20.02.2025 року судом видані виконавчі листи №420/24584/24:

щодо зобов`язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням;

щодо зобов`язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням;

щодо зобов`язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) надбавку за кваліфікація з 01.01.2010 року по 01.03.2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

На підставі заяв ОСОБА_1 від 27.02.2025 (вх.№3958, 3959, 3960 від 04.03.2025), старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень від 05.03.2025 року:

ВП № 77383635 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/24584/24 від 20.02.2025 року щодо зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням;

ВП № 77383413 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/24584/24 від 20.02.2025 року щодо зобов`язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікація з 01.01.2010 року по 01.03.2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

ВП № 77383518 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/24584/24 від 20.02.2025 року щодо зобов`язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням.

Згідно з п.2 вказаної постанови боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Згідно з п. 3 вказаної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000 гривня (UAH).

Постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.03.2025 року за виконавчими листами Одеського окружного адміністративного суду №420/24584/24 від 20.02.2025 року у ВП № 77383635, № 77383413, № 77383518 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір по 32000,00 грн в кожному провадженні.

Не погоджуючись з постановами про стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 373 КАС України передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

У даному випадку по справі видано три виконавчі листи стосовно одного і того самого боржника і того самого стягувача, незважаючи на те, що вказані зобов`язання про здійснення перерахунку та виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти та 20-ти річної календарної військової служби та надбавки за кваліфікація з 01.01.2010 року по 01.03.2018 року прямо пов`язанні між собою та передбачають одночасне виконання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 30 Закону передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до п.14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що при надходженні до органу ДВС заяви стягувача про примусове виконання виконавчих листів, виданих судом, державний виконавець, за відсутності передбачених Законом №1404-VIII підстав для повернення виконавчого листа без прийняття його до виконання, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Лише після відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження наявність або відсутність іншого виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника. У випадку наявності такого виконавчого провадження - вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при надходженні до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) трьох виконавчих листів, виданих судом 20.02.2024р. по справі №420/24584/24, старший державний виконавець ВПВР УЗПРВР Південного МРУ правомірно виніс постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, щодо розміру виконавчого збору суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс200).

Як вже зазначалося, підставою для прийняття державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору № 77383635, № 77383413, № 77383518 від 05.03.2025р. стали виконавчі листи 420/24584/24, видані Одеським окружним адміністративним судом.

Ознайомившись та проаналізувавши зміст наявного у матеріалах справи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 р. у справі №420/24584/24 суд дійшов висновку, що метою звернення ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) до суду з відповідним позовом є відновлення майнових прав шляхом зобов`язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та доплатити надбавку за кваліфікація з 01.01.2010 року по 01.03.2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; винагороду за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням; винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням, що, в свою чергу, є благом, яке після його перерахунку та виплати піддається грошовій оцінці.

Таким чином, висновок відповідача про те, що вирішений Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/24584/24 спір носить не майновий характер, є помилковим. А відтак, у даному випадку розмір виконавчого збору має обраховуватися державним виконавцем з урахуванням сум нарахованих та виплачених стягувачу надбавку за кваліфікація, винагороду за тривалість безперервної 15-ти та 20-ти річної календарної військової служби.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про неправомірність постанов старшого державного виконавця ВПВР УЗПРВР Південного МРУ про стягнення виконавчого збору №77383635, № 77383413, № 77383518 від 05.03.2025р.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних постанов державний виконавець діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому наявні правові підстави для скасування оскаржуваних постанов.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 7267,20 грн.

Таким чином з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції слід стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 7267,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287 суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича за ВП № 77383635 від 05.03.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича за ВП № 77383518 від 05.03.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича за ВП № 77383413 від 05.03.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь військової частини НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 7267,20 грн

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, 65091, м.Одеса, вул.Разумовська, 37).

Суддя П.П.Марин