Рішення № 128111194, 13.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2025 рокусправа № 380/3669/25Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши в письмовому провадженні у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРПА до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРПА (місцезнаходження: пр. Гагаріна, 12-А, офіс 1402, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ: 39257304) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить:

-Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2025/100024/1 від 21.01.2025 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2025/000145 від 21.01.2025 р., прийняті Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка Т., будинок 1, ідентифікаційний код ВП: 43971343).

-Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка Т., будинок 1, ідентифікаційний код ВП: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» (65039, Одеська обл., місто Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А, офіс 407; ЄДРПОУ: 39257304) судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 6056,00 грн. та суми вартості професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. Вважає таке рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.03.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне.

Відповідно до Контракту №250 від 01.05.2019, що укладений між Orgachem Kimya San.Ve Tic.A.S., в особі Еміра Оргюна (Продавець) та ТОВ Серпа», в особі Шаповала П.Ю. (Покупець) (надалі Контракт ЗЕД), п.8.5. передбачено, що даний Контракт, будь-які зміни, специфікації, заявки або пропозиції до даного Контракту підписані з допомогою факсимільного зв`язку, особами, котрі мають підтверджені повноваження, мають повну юридичну силу. При цьому, Контракт ЗЕД не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення такого Контракту, в порушення вимог, передбачених Контрактом ЗЕД, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність інформації, зазначеної в ньому. Аналогічне стосується комерційного інвойсу № ORA2024000000602 від 15.11.2024 та пакувального листа №б/н від 15.11.2024 - не містить відомостей про особу уповноваженого експортера, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 3.1. Контракту ЗЕД передбачено спосіб оплати: шляхом банківського перерахунку на банківський розрахунковий рахунок Продавця. При цьому, в поданому комерційному інвойсі №№ ORA2024000000602 від 15.11.2024 зазначено дослівно: «delivery and payment term: Euro, FCA, Tuzla, Cash in advance», що означає 100% передоплату. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 МКУ). При цьому, платіжних документів, які б підтверджували факт оплати товару за даною поставкою надано не було, а відтак відсутня можливість перевірити дійсність заявлених числових значень митної вартості. Жодного документу, який б підтверджував якість товару та був виданий Виробником,- надано не було, а також не надано документів, що підтверджуються виробника товару та ТМ.

Пунктом 4.3. Контракту ЗЕД передбачено, що кожна поставка Товару супроводжується рядом документів, зокрема, але не виключно: технічна специфікація на товар, що видається Виробником, сертифікат якості (або сертифікат аналізу), що видається Виробником, Страховий поліс, виданий страховою компанією.

Пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено, що період відвантаження становить 7 днів з моменту підтвердження замовлення. При цьому, об`єктивізація готовності Товару до відвантаження, яка виявлена у письмовій формі, зокрема у заявці до митного оформлення не подавалась. Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що така заявка існувала, так як відсутнє будь-яке посилання на таке.

У графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється компанія STRILCHUK TRANS LLC, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок на перевезення від 22.11.2024 № 5276 із ТзОВ УВК-Інтернешнл. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

Договором на транспортно-експедиційне обслуговування у міжнародному автомобільному сполученні №0505 від 05.05.2023 п.8.1. передбачено, що будь-які зміни і доповнення до Договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками обох Сторін. Рахунок на перевезення від 22.11.2024 № 5276 та довідка про транспортні витрати не містять ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність заявлених числових даних, витрачених на транспортні послуги.

Відповідно до п. 1.2 - подається заявка, яка не подана до митного оформлення.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі- продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.

На вимогу митного органу декларантом не надано документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності.

Таким чином, Львівська митниця вважає, що спірні рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01.05.2019 між позивачем (покупець) та Компанією ORGACHEM KIMYA SAN.VE TIC. A. S., (м. Стамбул, Туреччина) було укладено контракт № 250, відповідно до умов якого продавець, зобов`язується передати у власність ТОВ СЕРПА, як покупцю, а останнє зобов`язується оплатити та прийняти у власність товар (полімерні емульсії, пігментні пасти та функціональні добавки) (п. 1.1).

Згідно з п. 2.3 вказаного контракту № 250, асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки товару визначаються у відповідних інвойсах.

ТОВ «СЕРПА» 21.01.2025 р. надало до пункту пропуску ВМО «Муроване» митного поста «Львів-Північний» митну декларацію ІМ 40 № 25UA209230004764U5 про здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» зазначеного вище товару. В якості супровідної документації, до ІМ 40 № 25UA209230004764U5 від 21.01.2025 р., у тому числі з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення, були також долучені наступні документи: рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; міжнародна товарно-транспортна накладна СМR; Договір перевезення; Лист виробника про склад товару; Заявка на перевезення вантажу; Сертифікат аналізу; Каталог продукції виробника.

Позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний метод, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2025/100024/1 від 21.01.2025 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2025/000145 від 21.01.2025 р.

У графі 33 оскарженого Рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним:

1)Відповідно до Контракту №250 від 01.05.2019, що укладений між Orgachem Kimya San.Ve Tic.A.S., в особі Еміра Оргюна (Продавець) та ТОВ Серпа», в особі ОСОБА_1 (Покупець) (надалі Контракт ЗЕД), п.8.5 передбачено, що даний Контракт, будь-які зміни, специфікації, заявки або пропозиції до даного Контракту підписані з допомогою факсимільного зв`язку, особами, котрі мають підтверджені повноваження, мають повну юридичну силу.

При цьому, Контракт ЗЕД не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення такого Контракту, в порушення вимог, передбачених Контрактом ЗЕД, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність інформації, зазначеної в ньому.

Аналогічне стосується комерційного інвойсу № ORA2024000000602 від 15.11.2024 та пакувального листа №б/н від 15.11.2024 - не містить відомостей про особу уповноваженого експортера, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.

2) Пунктом 3.1. Контракту ЗЕД передбачено спосіб оплати: шляхом банківського перерахунку на банківський розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 2.3. передбачено, що ціна на Товар погоджується Сторонами додатково і фіксується у відповідних інвойсах із зазначенням наступних деталей: асортимент Товару, кількість, період відвантаження, умови поставки, умови оплати.

При цьому, в поданому комерційному інвойсі №№ ORA2024000000602 від 15.11.2024 зазначено дослівно: «delivery and payment term: Euro, FCA, Tuzla, Cash in advance», що означає 100% передоплату.

Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

За загальними правилами покупець зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України).

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 МКУ).

Платіжні операції з переказу іноземної валюти в Україні здійснюються з дотриманням норм Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2.

При цьому, платіжних документів, які б підтверджували факт оплати товару за даною поставкою надано не було, а відтак відсутня можливість перевірити дійсність заявлених числових значень митної вартості.

3) Пунктом 4.6. Контракту ЗЕД передбачено, що якість Товару повинна відповідати Сертифікату якості (Сертифікату аналізу), який виданий Виробником. При цьому, жодного документу, який б підтверджував якість товару та був виданий Виробником,- надано не було, а також не надано документів, що підтверджуються виробника товару та ТМ.

Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.

Пунктом 4.3. Контракту ЗЕД передбачено, що кожна поставка Товару супроводжується рядом документів, зокрема, але не виключно: технічна специфікація на товар, що видається Виробником, сертифікат якості (або сертифікат аналізу), що видається Виробником, Страховий поліс, виданий страховою компанією.

4) Пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено, що період відвантаження становить 7 днів з моменту підтвердження замовлення. При цьому, об`єктивізація готовності Товару до відвантаження, яка виявлена у письмовій формі, зокрема у заявці до митного оформлення не подавалась.

Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що таке заявка існувала, так як відсутнє будь-яке посилання на таке.

5) у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється компанія STRILCHUK TRANS LLC, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок на перевезення від 22.11.2024 № 5276 із ТзОВ УВК-Інтернешнл.

Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

6) Договором на транспортно-експедиційне обслуговування у міжнародному автомобільному сполученні №0505 від 05.05.2023 п.8.1. передбачено, що будь-які зміни і доповнення до Договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками обох Сторін.

Рахунок на перевезення від 22.11.2024 № 5276 та довідка про транспортні витрати не містять ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність заявлених числових даних, витрачених на транспортні послуги;

7) відповідно до п. 1.2 - подається заявка, яка не подана до митного оформлення.

Зазначене вище, в своїй сукупності, не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, і, відповідно - числового значення рівня митної вартості товару. У митного органу відсутня можливість перевірити числові значення заявленої декларантом митної вартості товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надано: Висновок Держзовнішінформ, Прайс-лист, Комерційна пропозиція, Біржову інформацію.

Поданий до митного оформлення Висновок Держзовнішінформ №3-1/1571-1 від 25.11.2024 товар на момент складання висновку знаходився за межами митної території України. експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет пропозиції з яких відображають цінову інформацію проте експертом вищевказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції не відображено в висновку.

Проте, документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №24UA209230066205U7 від 21.07.2024, де вартість такого товару становить 2.,07 Євро за кг (даного виду товару) та даного імпортера;

Сума донарахованих митних платежів за рішенням становить : № UA209000/2025/100024/1 122975,42 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

- визначення митної вартості декларантом;

- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем додано: рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; міжнародна товарно-транспортна накладна СМR; Договір перевезення; Лист виробника про склад товару; Заявка на перевезення вантажу; Сертифікат аналізу; Каталог продукції виробника.

Перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо першого порушення з приводу відсутності ідентифікації особи, уповноваженої на укладення контракту, відсутність ідентифікації особи уповноваженого експортера комерційного інвойсу та пакувального листа №б/н від 15.11.2024 суд зазначає, що зазначене порушення носить формальний характер та жодним чином не перешкоджає можливості перевірити заявлену митну вартість товару.

Більше того, в матеріалах справи наявний додатковий договір від 01.08.2024 року до контракту №250 від 01.08.2024 року, який підписаний директором позивача.

Щодо другого порушення, суд звертає увагу, що в поданому комерційному інвойсі №ORA2025000000015 від 10.01.2025 зазначено «delivery and payment term: Euro, FCA, Tuzla, Cash against goods 30 days», що означає «плата за товар 30 днів», а не «delivery and payment term: Euro, FCA, Tuzla, Cash in advance» (100% передоплата), як зазначає контролюючий орган в оскаржуваному рішенні.

Зазначене вказує на перекручування відповідачем фактичних обставин у спірних правовідносин та, як наслідок, суді дійшов висновку, що згадане порушення не знайшло свого підтвердження матеріалами справи.

Щодо третього та четвертого порушень.

Суд звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки та сертифікати.

Як наслідок, зазначені документи не могли бути покладені в основу оскаржуваного у даній справі рішення.

Більше того, на переконання суду, надані інші документи підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару.

Відтак, такі твердження відповідача не беруться судом до уваги.

Щодо п`ятого порушення, суд зазначає, що відповідачем було просто продубльовано п.4.3. Контракту №250 від 01.05.2019 року, однак, не зазначено в чому саме у даному випадку позивачем було порушено вимоги чинного законодавства України.

Щодо шостого порушення.

В матеріалах справи наявний договір перевезення №28-21/11 від 30.04.2021 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальність «УВК-Інтернешнл» (замовник), пунктом 1.1 якого передбачено, що перевізник зобов`язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Зазначена обставина пояснює подання до митного оформлення позивачем рахунку на перевезення від 22.11.2024 року №5276 з товариством з обмеженою відповідальність «УВК-Інтернешнл», а не з товариством з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс».

Більше того, вона спростовує твердження відповідача, що будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами не надавався.

Сьоме порушення спростовується з тих самих підстава, що й перше та четверте порушення.

Щодо надання неналежного висновку Держзовнішформ суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено необхідність відображення експертом у висновку вартості послуг, робіт, прав інтелектуальної власності або експертизі зовнішньо-економічних контрактів інформації щодо інтернет-пропозицій.

Більше того, митним органом жодним чином не обґрунтовано чому, на його думку, інформація викладена у згаданому висновку не відповідає дійсності.

Окрім того, як уже згадувалось раніше, надані позивачем інші документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару.

Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митній декларації поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини виконання контракту та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що і є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що таку заяву буде вирішено після подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів у справі відповідно до ч.7 ст.139 КАС України.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2025/100024/1 від 21.01.2025 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209230/2025/000145 від 21.01.2025 р., прийняті Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» (адреса: м.Одеса, пр.Гагаріна, 12А, офіс 1402, код ЄДРПОУ 39257304) сплаченого судового збору у сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКухар Наталія Андріївна