Рішення № 128110970, 13.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/924/25

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 05 травня 2025 року надійшла позовна заява Райзмана Олександра Яковича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу з 01 липня 2021 року по теперішній час у твердому розмірі 3085,35 грн довічно, що склався на грудень 2013 року, без проведення поточних перерахунків та індексації пенсії, компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, індексацію та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 01 липня 2021 року, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з усіма надбавками, доплатами та підвищеннями до пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, без встановлення особливостей: «не підлягає МП, призначено за рішенням суду, в твердому розмірі - з 01.07.2021 довічно», з компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії у встановленому законом розмірі, за період з 01 липня 2021 року по день фактичної виплати заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, громадянин України, 85 років, пенсіонер за віком, платник податків, не працює, з 15 січня 2002 року постійно проживає за кордоном, перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ в Луганській області.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 зобов`язано ГУПФУ в Луганській області відновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком, починаючи з 01 липня 2021 року, на банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Відповідач поновив та виплачує позивачу пенсію з 01 липня 2021 року у твердому розмірі 3085,35 грн довічно, що склався на грудень 2013 року, без проведення поточних перерахунків та індексації пенсії, компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії.

Повторні звернення позивача в рамках судового контролю у справі № 360/875/24 не призвели до захисту порушеного права. Апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги про проведення перерахунку та індексації втрати, виплати компенсації втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії є передчасними. Правомірність визначення конкретного розміру пенсії позивачу може бути перевірена судом тільки після відновлення нарахування та виплати пенсії. Суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом пред`явлення нового позову на захист прав позивача.

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний провести на загальних підставах перерахунок та індексацію пенсії позивачу, починаючи з 01 липня 2021 року по теперішній час, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з виплатою компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії з 01 липня 2021 року по день фактичного виконання судового рішення.

Ухвалою від 08 травня 2025 року адміністративний позов залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) надати до суду клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору з належними доказами майнового стану позивача, або документ про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн.

Від представника позивача 09 травня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн.

Ухвалою від 14 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано відповідачу подати відзив на позов та зобов`язано відповідача надати до суду докази, яких не вистачає для розгляду справи.

Від ГУПФУ в Луганській області до суду 29 травня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що розмір пенсії ОСОБА_2 обчислено із страхового стажу 53 роки 05 місяців 22 дні (стаж враховано по 13 травня 1997 року), у тому числі пільгового стажу за Списком № 1 - 10 років 04 місяці 28 днів.

Заробітну плату обчислено за нормами статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 травня 1971 року по 31 грудня 1988 року. Коефіцієнт страхового стажу склав 0,53417 (з урахуванням кратності 0,72113), індивідуальний коефіцієнт заробітку склав 3,18713.

Відповідно до пункту 1 статті 28 Закону № 1058-IV до пенсії ОСОБА_2 встановлено доплату за 28 років понаднормового стажу, розрахованого від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб станом на момент виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 419/2836/16-а.

ОСОБА_2 до пенсії встановлено підвищення дітям війни у розмірі 66,43 грн.

Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області з 01 липня 2021 року призупинено нарахування пенсії позивачу відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV у зв`язку із закінченням терміну дії паспорта.

У грудні 2024 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 ОСОБА_2 нараховано та виплачено на додаткову відомість грудня 2024 року пенсію за липень 2021 року в сумі 3085,35 грн, заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року у сумі 126499,35 грн, виплачено на додаткову відомість січня 2025 року.

З січня 2025 року поточні пенсії ОСОБА_3 нараховуються та виплачуються в повному обсязі.

Представник відповідача зазначає, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 зобов`язань щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини прибутку на суму пенсії, нараховану та виплачену на виконання рішення суду у справі № 360/875/24, не покладалось.

Розмір пенсії ОСОБА_2 складає 3085,35 грн, а саме: 2753,20 грн розмір пенсії за віком, розрахований згідно зі статтею 27 Закону № 1058-IV (3817,89 грн х 0,72113); 265,72 грн - доплата за 28 років понаднормового стажу (949,00 грн х 28 %); 66,43 грн - підвищення дітям війни.

Обчислення пенсії ОСОБА_4 проведено у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. З 01 липня 2021 року і надалі, відповідно до змін розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом на відповідний рік, розмір пенсії позивача відповідав відповідним прожитковим мінімумам.

Представник відповідача зауважив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 360/875/24 зобов`язання щодо подальших перерахунків пенсії (на майбутнє) ОСОБА_3 на позивача не покладалось.

На думку представника відповідача, оскільки позивач постійно проживає Державі Ізраїль, на нього не розповсюджуються приписи постанов Кабінету Міністрів України стосовно додаткових заходів соціального захисту пенсіонерів в 2021-2024 роках, оскільки вони стосуються постійних мешканців України.

Оскільки в рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 відсутні зобов`язання щодо поновлення нарахування та виплати пенсії з 01 липня 2021 року ОСОБА_3 із застосуванням підвищень та індексацій, в електронній пенсійній справі проставлено особливість «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі».

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) громадянин України, з 08 вересня 1992 року є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 .

З 2002 року позивач постійно мешкає в Ізраілі, що визнається сторонами.

Постановою Слов`яносербського районного суду від 01 листопада 2012 року у справі № 2-а-72/12 позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача в поновленні виплати пенсії, зобов`язання поновити та виплачувати пенсію за віком задоволено частково; визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області в поновленні виплати пенсії ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_5 та ОСОБА_2 пенсію за віком на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з 28 лютого 2012 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі № 757/8677/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача в особі Управління міжнародного співробітництва у триденний строк витребувати від УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області пенсійні справи позивачів, поставити їх на облік в Управлінні міжнародного співробітництва ПФУ; зобов`язання відповідача нараховувати і переводити пенсії позивачів за рахунок ПФУ на їх особисті рахунки в установі банку за місцем постійного проживання в державі Ізраїль через Державний експортно-імпортний банк України у розмірі, визначеному чинним законодавством України, щоквартально у валюті держави Ізраїль або в доларах США за офіційним курсом обміну гривні до іноземної валюти НБУ з 01.08.2014; зобов`язання відповідача проводити перерахунок та індексацію пенсій позивачів в разі зміни пенсійного законодавства України, відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 419/2836/16-а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року у справі № 419/2836/16-а задоволено частково; постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року у справі № 419/2836/16-а скасовано; прийнято нову постанову; позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області поставити ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на пенсійний облік, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, починаючи з 29 березня 2016 року; допущено негайне виконання постанови суду в частині призначення та виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць; в решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 419/2836/16-а Управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області взято ОСОБА_2 на пенсійний облік з 29 березня 2016 року, що визнається відповідачем.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, позов представника Райзмана О.Я. в інтересах ОСОБА_4 до ГУПФУ в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії за віком з 01 липня 2021 року; зобов`язано ГУПФУ в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії за віком з 01 липня 2021 року на рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення суду у справі № 360/875/24 звернуто до негайного виконання у межах виплати позивачу пенсії за один місяць 3085,35 грн, тобто у розмірі пенсійної виплати, встановленої станом на місяць припинення виплат липень 2021 року.

Дослідженням з ІКІС ПФУ: «Підсистема призначення та виплати пенсій» по пенсійній справі ОСОБА_2 , а також даними з пенсійної справи ОСОБА_2 станом на 02 травня 2025 року з порталу ПФУ судом встановлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 позивачу:

у грудні 2024 року нараховано та виплачено пенсію за липень 2021 року в розмірі 3085,35 грн (виконання рішення суду в частині, що звернута до негайного виконання);

у січні 2025 року нараховано та виплачено заборгованість з виплати пенсії за період з серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року в загальному розмірі 126499,35 грн;

з січня 2025 року поновлено щомісячне нарахування та виплата пенсії у фіксованому розмірі 3085,00 грн, яка складається з: розміру пенсії за віком (ст. 27) (3817.89 * 0.72113) - 2753,20 грн, доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 28 років) 265,72 грн, підвищення дітям війни Пост. № 112 п.6 66,43 грн.

Згідно з довідкою № 2900 1299 1098 1611 про доходи ОСОБА_2 за період з лютого 2012 року по червень 2021 року, сформованою засобами автоматичних сисетм Пенсійного фонду України 10 червня 2024 року, та довідкою ГУПФУ в Луганській області від 19 травня 2025 року № 5151/04-16 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 за період 01 липня 2021 року по 31 травня 2025 року судом встановлено, що позивачу пенсія у фіксованому розмірі 3085,00 грн виплачується, починаючи з квітня 2016 року.

Дослідженням рішень відповідача про перерахунок пенсії від 30 квітня 2021 року № 909270139109, від 11 травня 2021 року № 909270139109, від 19 липня 2021 року № 909270139109 встановлено, що виплата пенсії позивачу з 01 серпня 2014 року здійснюється із особливостями «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Законі України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону № 1788-ХІІ пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до частин першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом третім частини другої статті 27 Закону № 1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Положеннями статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») було визначено, що:

- для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац перший частини другої);

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий частини другої);

- розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий частини другої);

- з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності (абзац другий частини третьої).

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII доповнено статтю 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» частиною п`ятою, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Положеннями частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 15.02.2022 № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства») визначено, що:

- для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац перший частини другої);

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий частини другої);

- розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий частини другої).

Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX викладено у новій редакції частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 4-3 розділу XV Закону № 1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV.

Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте, враховуючи пункт 1 Порядку № 124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно з підпунктом 1 пункту 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.02.2021№ 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

У 2022 році відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі (7405,03*1,0796=7994,47).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Як вже вище вказано, пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV установлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 цього Закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що ОСОБА_2 як громадянин України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на належне пенсійне забезпечення.

З вищеописаних доказів судом установлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 зобов`язано ГУПФУ в Луганській області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком з 01 липня 2021 року на рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк».

Відповідачем рішення суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 у повній мірі виконано, поновлено нарахування та виплату позивачу пенсії з 01 липня 2021 року: у грудні 2024 року позивачу виплачено пенсію за липень 2021 року в розмірі 3085,35 грн, у січні 2025 року виплачено пенсію за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року в загальному розмірі 126499,35 грн, з січня 2025 року поновлено щомісячну виплату пенсії в розмірі 3085,35 грн.

При цьому судом установлено, що позивачу виплата пенсії у розмірі 3085,35 грн здійснюється з квітня 2016 року.

Вказані обставини свідчать, що відповідачем всупереч положень Закону № 1058-IV не здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 жовтня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, а також не проводиться індексація пенсії із застосуванням установлених постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Як стверджує відповідач, що підтверджено матеріалами з макетної пенсійної справи позивача, перерахунок пенсії позивача не відбувається у зв`язку з тим, що з серпня 2014 року позивачу встановлено особливість «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі».

Проте, з огляду на вище наведені положення Закону № 1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України, суд вважає протиправними дії відповідача щодо встановлення для позивача такої особливості у виплаті пенсії, оскільки її встановлення чинним законодавством, яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачено.

Також суд зауважує, що зміст вище вказаних судових рішень не містить жодних застережень щодо встановлення пенсійної виплати позивачеві у фіксованому розмірі та заборони її подальшого перерахунку.

Навпаки положення Закону № 1058-IV вказують на те, що здійснення осучаснення пенсії позивача з 01 жовтня 2017 року та її перерахунок у зв`язку із проведенням індексації, є обов`язком відповідача, що покладений на нього законом та не потребує додаткового зобов`язання за судовим рішенням.

Тому твердження відповідача про протилежне, які не обґрунтовані положеннями чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, відхиляються судом як безпідставні.

Отже, за встановлених у цій справі обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснивши на виконання рішення суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 поновлення позивачу виплати пенсії з 01 липня 2021 року, мав автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV.

Суд наголошує, що з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону № 1058-IV, а будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

Позивач отримав право на призначення пенсії за віком і відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення подальших перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

Вирішуючи позовні вимоги щодо компенсації позивачеві втрати частини доходів за затримку виплати пенсії у встановленому законом розмірі за період з 01 липня 2021 року по день фактичної виплати заборгованості, суд виходить з такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), відтворює положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

При цьому, використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа № 521/940/17).

Також суд враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 27 липня 2022 року, 11 травня 2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

З вищеописаних доказів та заяв по суті справи судом встановлено, що позивачу відповідачем на виконання рішення суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 у грудні 2024 року виплачено пенсію за липень 2021 року в сумі 3085,35 грн, у січні 2025 року за період з серпня 2021 року по грудень 2024 року в сумі 126499,35 грн.

Проте, всупереч вище вказаних положень Закону № 2050-ІІІ, Порядку № 159 відповідачем у грудні 2024 року та січні 2025 року (місяці виплати) не проведено позивачу компенсацію цих несвоєчасно виплачених сум пенсії.

Відповідачем не заперечується, що ним не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплатипенсії.

Оскільки відповідачем проведено виплату нарахованої пенсії позивача за період з 01 по 31 липня 2021 року в сумі 3085,35 грн (негайне виконання судового рішення), за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року у сумі 126499,35 грн, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів за весь період затримки по день фактичної виплати.

У наведеній постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року (пункти 31-34) зазначено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

За наведених обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне обрати спосіб захисту, який відповідатиме об`єкту порушеного права, та:

- визнати протиправними дії ГУПФУ в Луганській області щодо поновлення на виконання рішення суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 липня 2021 року без проведення її підвищення та перерахунку з урахуванням індексацій, а також застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі»;

- зобов`язати ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням її підвищення та індексацій, без застосування до пенсійних виплат особливості «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі»;

- визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року в сумі 3085,35 грн, з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року в сумі 126499,35 грн, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати;

- зобов`язати ГУПФУ в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року в сумі 3085,35 грн, з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року в сумі 126499,35 грн, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з їх словесним коригуванням.

Щодо заяви про допуск до негайного виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Судом не прийнято рішення про стягнення всієї суми боргу при присудженні пенсії, а зобов`язано відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 , тому відсутні підстави для застосування пункту 1 частини другої статті 371 КАС України.

Проте, наявні підстави для звернення рішення суду до негайного виконання у межах виплати позивачу пенсії за один місяць.

Щодо заяви про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання ГУПФУ в Луганській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно із положеннями частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини шостої статті 382 КАС України суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне за заявою позивача зобов`язати ГУПФУ в Луганській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення в частині, яку звернуто до негайного виконання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У частині восьмій статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

З огляду на те, що судом установлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії (у тому числі за минулий час) як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (місцезнаходження: 93404, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо поновлення на виконання рішення суду від 14 жовтня 2024 року по справі № 360/875/24 нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 липня 2021 року без проведення її підвищення та перерахунку з урахуванням індексацій, а також застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням її підвищення та індексацій, без застосування до пенсійних виплат особливості «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду в твердому розмірі».

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року в сумі 3085,35 грн, з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року в сумі 126499,35 грн, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року в сумі 3085,35 грн, з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року в сумі 126499,35 грн, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати позивачу пенсії за один місяць.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подати до Луганського окружного адміністративного суду в 14-денний термін з дня набрання законної сили цим рішенням суду звіт про його виконання в частині, яку звернуто до негайного виконання.

Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області, що звіт про виконання рішення суду має відповідати вимогам, визначеним частинами другою, третьою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини десятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова