Ухвала суду № 128095255, 12.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9371/25-к

пр. 1-кс-10210/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією Украі?ни та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією Украі?ни та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 25.02.2025 під час проведення обшуку транспортного засобу «LАND ROVER RENGE ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 у рамках кримінального провадження № 12023020160000534.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з лютого 2022 року по теперішній час на території України та Республіки Молдова діє організована група осіб, яка взявши за основу своєї діяльності вчинення транскордонних злочинів, учасники якої мають чіткий розподіл ролей, здійснюють за грошову винагороду незаконне переправлення громадян України до Європейського союзу транзитом через Республіку Молдова.

Певні учасники вказаної організованої групи виявляють чоловіків-українців віком від 18 до 60 років, які мають намір виїхати за межі України, але у зв`язку з введенням воєнного стану не можуть цього зробити, та пропонують їм незаконно перетнути кордон між Україною та Республікою Молдова.

Учасники організованої групи доводять до відома таких чоловік, які мають намір виїхати за межі України вартість послуги, яка становить від 7500 доларів США за одного чоловіка.

У подальшому, після отримання грошових коштів, осіб, які мають намір незаконно перетнути український кордон, учасники організованої групи підбирають їх у заздалегідь визначених населених пунктах на території України та привозять до спеціального місця поблизу річки Дністер.

Після прибуття до місця призначення особи, які мають намір незаконно перетнути український кордон, разом із одним із членів організованої групи сідають на човен і незаконно переправляються через річку на території Республіки Молдова.

Таким чином, у діях організованої групи вбачається наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який входить до складу організованої групи осіб, які налагодили схему незаконного переправлення осіб призовного віку чоловічої статі через державний кордон.

Так встановлено, що протягом 2022 - 2024 років, відповідно до листів за підписом заступника керівника ГО «ПАУ» ОСОБА_5 , завірених печаткою ГО «ПАУ», до Міністерства інфраструктури України було направлено 13 листів щодо надання дозволу на виїзд за межі України, з метою отримання гуманітарної допомоги для ЗС України, через ЄКІС «Шлях», 129 особам призовного віку чоловічої статі.

Перевіркою зазначених осіб за обліками Адміністрації Державної прикордонної служби України встановлено, що зі 129 осіб, які протягом 2023-2024 років виїхали за межі України, на підставі дозволів Міністерства інфраструктури України, виданих на підставі листів - прохань від ГО «ПАУ» (код ЄДРПОУ 43646924), на територію України не повернулось 64 особи.

Слід зазначити, що серед вказаної кількості осіб призовного віку чоловічої статі, яких незаконно було переміщено через державний кордон України, на підставі листа - прохання від ГО «ПАУ» від 18.11.2022 № 25/11-1, було організовано незаконний виїзд за межі України одного з активних учасників вказаного злочинного угруповання, громадянина України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 10.01.2025 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У зв?язку з цим, 25.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 20.02.2025 проведено обшук транспортного засобу «LАND ROVER RENGE ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 яким користується ОСОБА_4 .

За результатами обшуку вилучено майно, дозвіл на вилучення якого не надавався, а саме: транспортний засіб «LАND ROVER RENGE ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

25.02.2025 постановою слідчого вилучене майно визнано речовими доказами.

Прокурор вказує, що з метою забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні виникла необхідність арешту на об`єкти нерухомості а отже, з метою забезпечення збереження речового доказу, а також повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у застосуванні одного із видів заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна.

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клпотання підтримує в повному обсязі.

Власник майна та його адвокат в судове засідання не з`явився, подали спільну заяву та письмові заперечення на клопотання, відповідно до якої просили розглянути клопотання у їх відсутність та заперечували щодо задоволення клопотання, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвокатів, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для накладення арешту на майно, а саме грошових коштів, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.

Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Доказів на підтвердження необхідності накладення арешту прокурором не надано, жодних доводів, що арешт вказаного майна є співмірним цілям та завданням кримінального провадження не представлено, а відсутність вказаних доказів позбавляє слідчого суддю можливості перевірити факти викладені у клопотанні.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Крім того, в матеріалах клопотання про накладення арешту відсутня ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2025, якою надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу «LАND ROVER RENGE ROVER» д.н.з. НОМЕР_1 та відсутній протокол обшуку від 25.02.2025, як наслідок слідчий суддя позбавлений можливості дійти висновку щодо правомірності проведеного обшуку.

Відповідно до положень Глави 17 КПК України, винесення слідчим чи прокурором постанови про визнання певної речі речовим доказом не є необхідною умовою для прийняття слідчим суддею рішення про арешт майна, зокрема й у разі накладення арешту з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає недоведеним, що майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому підстави для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відсутні. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для накладення арешту на нього.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст.98,167, 170-173,175,309,372,392,532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

В клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією Украі?ни та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1