Рішення № 128093879, 12.06.2025, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1545/25

провадження 2/527/783/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/1545/25 за позовом ОСОБА_1 , який подано представником позивача адвокатом Завезіоном Євгеном Леонідовичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», з участю третіх осіб - Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ :

16 травня 2025 року представникпозивача звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що 22.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис № 18537 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованості у розмірі 10440 грн. Постановою державного виконавця від 04.01.2022 року було відкрито виконавче провадження № 68032711 по вказаному виконавчому напису.

Посилаючись на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не отримував первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого представником ТОВ «Ум Факторинг», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог кредитора до боржника, представник позивача просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за № 18537 від 22.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованості у розмірі 10440 грн, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутність позивача.

Представники відповідачата третіх осіб в судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причину своєї неявки, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач відзив на позов не направив, направив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.11.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна вчинила виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником за кредитним договором № 1733775 від 29.03.2021 року, укладеним з ТОВ «Лінеура Україна», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Ум Факторинг» невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «Ум Факторинг» на загальну суму 10440 грн. Заборгованість стягується за період з 29.03.2021 року по 20.10.2021 року. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 18537 (а.с.28).

04.01.2022 року державним виконавцем Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68032711, по виконанню виконавчого напису № 18537 виданого 22.11.2021 року (а.с.11).

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 не передбачає можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заперечується безспірність заборгованості, яку стягнуто за виконавчим написом.

Проаналізувавши надані суду письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду факт вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису з порушенням вимогст. 88 ЗУ «Про нотаріат»та всупереч чинній редакції Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, тому позов є законним, обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141, ст. 142 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, тому з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правову допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Представником позивача адвокатом Завезіоном Є.Л. заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом цивільної справи, а саме витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 4000,00 грн. До позовної заяви адвокатом долучено ордер про надання правничої (правової) допомоги № 1302187 серії ВІ від 14.05.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію Договору про надання правничої допомоги від 26.03.2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) та акт прийому передачі наданих послуг від 15.05.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 6 від 15.05.2025 року, згідно яких адвокатом виконано послуги з надання правничої допомоги в розмірі 4000 грн.

З урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, враховуючі конкретні обставини справи, зокрема: справа фактично розглянута в одному судовому засіданні, з приводу спірних правовідносин склалася стала судова практика, адвокатом підготовлено незначну кількість процесуальних документів. Відтак, загальна вартість виконаних адвокатом в суді першої інстанції робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 3000,00 грн.

Керуючись ст. 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, ст.ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , який подано представником позивача адвокатом Завезіоном Євгеном Леонідовичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», з участю третіх осіб - Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованості у розмірі 10440 грн, зареєстрований в реєстрі за № 18537.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» на користь держави судовий збір в сумі 3028 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 );

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» ( адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ40274286);

третя особа: Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного управління Міністерства юстиції (адреса: 39000, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Глобине, вул. Центральна, буд. 212).

Суддя Т. В. Левицька