Рішення № 128092327, 13.06.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1961/25

2/583/865/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря Доценко Т.Г.,

розглянувши в залі суду м. Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», представник позивача Кириченко Ольга Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» в особі представника Кириченко О.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача заборгованість за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2021117883_САRD від 25.10.2018 у розмірі 47323,94 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 34800,00 грн. та заборгованості за відсотками 12523,94 грн. Мотивуючи свої вимоги, тим, що 25.10.2018 між АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено заяву-анкету про надання банківських послуг №2021117883_САRD, якою визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається заявою-анкетою, тарифами банку та договором. На дату укладення заяви-анкети, розмір процентної ставки становить 5 %в місяць, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, визначені умовами договору. Відповідач отримав кредитні кошти, деякий час здійснював погашення кредитної заборгованості. Останній платіж було внесено в 2020 році. 24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрований в реєстрі за №265. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» прийняло право грошової вимоги та стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема, за заявою-анкетою про надання банківських послуг №2021117883_САRD від 25.10.2018, укладеною між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Станом на день відступлення вимоги загальний розмір заборгованості відповідача становить 47323,94 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 3480,00 грн. та заборгованості за відсотками 12523,94 грн. 24.03.2025 позивачем було направлено відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте, така вимога останнім не отримана, а повернута за закінченням терміну зберігання. Позивач вказує, що враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку останнім не повернуто, вони вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок із повернення фактично отриманої суми кредиту та нарахованих процентів, обумовлених договором.

Ухвалою судді від 14.05.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.

22.05.2025 представник позивача подала заяву за допомогою системи «Електронний суд», у якій просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

02.06.2025 на адресу суду надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу з доказами понесення такої (а.с.67-77).

Відповідач по справі повідомлявся належним чином, судом направлялася копія ухвали про відкриття провадження в справі, від Укрпошти повернувся конверт з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило, у зв`язку з чим суд вирішує справу відповідно до ст.ст. 280-284 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

25.10.2018 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2021117883. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору відповідач отримав кредит на придбання товару. Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг кредитування та видача і обслуговування картки.

П. 2 Договору визначено умови укладення заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» №2021117883_САRD від 25.10.2018, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних карток та усіх додатків до нього, невід`ємною частиною якого є Тарифи банку, паспорт споживчого кредиту. На підставі Заяв-Анкети банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.

Вказаною анкетою-заявоювизначено умовиобслуговування кредитноїлінії,зокрема,за користуваннякредитом,АТ «ОТПБанк» нараховуєпроценти,які розраховуютьсяна підставіпроцентної ставки,розмір якоївизначається тарифамибанку.На датуукладення заяви-анкетирозмір процентноїставки становить 5% в місяць, на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних (а.с.15-16 ).

Заява анкета містить анкетні дані відповідача ОСОБА_1 серію та номер паспорта, РНОКПП, його підпис.

Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що «заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Тарифів Банку / Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку. Шляхом підписання заяви-анкети клієнт підтверджує, що він з Договором, Правилами, Тарифами Банку Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згодний, а також отримав свій примірник заяви-анкети, інформаційний листок про Умови кредитування по програмі «Кредитна лінія до дебетної платіжної картки» (у разі оформлення кредиту) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка мені необхідна для користування банківськими послугами».

Розпискою від 25.10.2018 відповідач підтвердив, що отримав картку, емітовану на його ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , терміном дії до 05/21, та ознайомився з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» (а.с. 17).

Позивачем на підтвердження позовних вимог також надано розрахунок заборгованості за договором №2021117883_САRD від 25.10.2018, картковий рахунок НОМЕР_2 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту 3045121891 ОСОБА_1 станом 24.03.2023 (а.с. 32-49) та звіт-рахунок за період з 25.10.2018 по 24.03.2023 (а.с. 18-31).

24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений договір факторингу №24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрований в реєстрі за №265. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» прийняло право грошової вимоги та стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, зокрема, за заявою-анкетою про надання банківських послуг №2021117883_САRD від 25.10.2018, укладеною між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Станом на день відступлення вимоги загальний розмір заборгованості відповідача становить 47323,94 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 3480,00 грн. та заборгованості за відсотками 12523,94 грн. (а.с.6-14).

Відповідно до копії досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості вих. №0324/2 від 24.03.2024, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» вимагало у ОСОБА_1 виконати зобов`язання перед новим кредитором і погасити заборгованість станом на 13.03.2025 у розмірі 47323,94 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 349800,00 грн., заборгованість за відсотками 12523,94 грн. Протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше 14.04.2025 (а.с. 50).

На підтвердження надсилання вимоги відповідачу, представником позивача долучено копії опису вкладення у цінний лист, витягу зі списку реєстру відправлення, витягу зі списку згрупованих відправлень, копію конверту та зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення та копію квитанції (а.с. 50-55).

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Частиною 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідач власноручно підписав заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2021117883_САRD від 25.10.2018, відповідно до якої звернувся до банку та отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 15-17), розпискою від 25.1.2018 відповідач підтвердив, що отримав картку, емітовану на його ім`я, та ознайомився з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» (а.с. 17).

Відповідно дорозрахунку заборгованостіза договором№2021117883від 25.10.2018, картковий рахунок НОМЕР_2 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту 3045121891 ОСОБА_1 станом 24.03.2023 та звіт-рахунок за період з 25.10.2018 по 24.03.2023, достовірність яких не оспорюється, у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку очевидності здійснення операцій щодо користування кредитними коштами, здійснення платежів та розрахунків саме відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу отримані грошові кошти за договором у розмірі та на умовах встановлених таким.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав заяву-анкету, надану йому АТ «ОТП Банк», тим самим погодившись у цілому з умовами та правилами надання банківських послуг та приєднавшись до них, у зв`язку з чим між ним та АТ «ОТП банк» виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд зауважує, що відповідач, підписавши заяву та, в подальшому, вчиняючи дії, а саме користуючись кредитними коштами і здійснюючи погашення заборгованостей, що підтверджується матеріалами справи, фактично висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, права вимоги за договором №2021117883 від 25.10.2018, укладеним відповідачем ОСОБА_1 із первісним кредитором АТ «ОТП Банк» перейшло до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Ураховуючи те, що кредитодавцем умови укладеного договору були виконані, а позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із процентами вчасно не повернув, виникла заборгованість за договором №2021117883 від 25.10.2018, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у розмірі розмірі 47323,94 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 349800,00 грн., заборгованість за відсотками 12523,94 грн.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, що відповідач користувався кредитними коштами і здійснював погашення боргів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно ордеру на надання правової допомоги серії АЕ №1267527 адвокат Чміль Юлія Володимирівна є представником ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на підставі договору про надання правової допомоги №01/05-23 від 01.05.2023 (а.с. 71-72).

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано ордер (а.с. 70), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3080 (а.с. 69), копію договору №01/05-23 від 01.05.2023 про надання юридичної (правничої) допомоги з додатком №1 до договору (а.с. 73-74), копію акту про надання правової допомоги №2605-25/11П від 26.05.2025 (а.с.75).

Відповідно до акту про надання правової допомоги №2605-25/11П від 26.05.2025 адвокатське бюро «Юлії Чміль» надало позивачу наступні юридичні послуги: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспектив справи (3 год.) 4 500 грн., складання позовної заяви, у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду 4 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, а також враховуючи, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, слід дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 8500 грн., який є завищеним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 2422,40 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265 України, суд,

у х в а л и в:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», представник позивача Кириченко Ольга Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2021117883_САRD від 25.10.2018, у розмірі 47323,94 гривень (сорок сім тисяч триста двадцять три грн. 94 коп), що складається із заборгованості за тілом кредиту 34800,00 грн, та заборгованості за відсотками 12523,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі грн.) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

Заочне рішення може бути переглянуте Охтирським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.І.Савєльєва