Постанова № 128087278, 10.06.2025, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1212/25

провадження № 3/650/415/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року в селищі Велика Олександрівка Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі: головуючого судді Сікори О.О. , секретаря Чечун В.Ф., прокурора Істоміна В.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Онуфрійчук В.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Херсонській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимиро-Іллінка Новотроїцького району Херсонської області, працюючого директором ДП «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова Асканія-Нова Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , депутата Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області, за частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» (ЄДРПОУ 32022952), у 2022 році виконував функції держави у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до пункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», посадові особи юридичних осіб публічного права є суб`єктами декларування та несуть відповідальність за вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за попередній звітний рік. Разом з тим, у зв`язку із введенням воєнного стану, відповідно до пункту 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», для осіб, які не подали декларації у 2022-2023 роках, встановлено обов`язок подати такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Проте, як вбачається із матеріалів перевірки та протоколу № 15/2025 від 20 лютого 2025 року, що також підтверджено відомостями відображеними на сайті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2022 рік лише 16 січня 2025 року о 23:35 (https://public.nazk.gov.ua/documents/4dd79cfb-6b79-4355-9589-03c76722e6c0), тобто із порушенням граничного строку подання декларації.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 визнав, що знав про строки та обов`язок подання декларації, мав можливість своєчасно виконати цей обов`язок, однак не вжив достатніх заходів для забезпечення своєчасного подання. Він послався на те, що його діючий електронний підпис залишився на окупованій території, а згенерувати новий він довго не міг. Разом з тим, доказів об`єктивної неможливості подання декларації вчасно не надано.

Таким чином, ОСОБА_1 , як посадова особа юридичної особи публічного права, суб`єкт декларування, у порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 2-7 Прикінцевих положень цього Закону, без поважних причин несвоєчасно подав щорічну декларацію за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується наступними документами:

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якому зазначено дані про ДП «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» та про призначення ОСОБА_1 директором;

Відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, де зафіксовано дату подання декларації ОСОБА_1 за 2022 рік 16 січня 2025 року о 23:35 (https://public.nazk.gov.ua/documents/4dd79cfb-6b79-4355-9589-03c76722e6c0);

Поясненнями ОСОБА_1 , у яких він визнав, що знав про строки подання декларації та не подав її вчасно через втрату електронного підпису, але не надав доказів об`єктивної неможливості подання;

Статутом НААН, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 серпня 2021 року № 2947/5, в якому визначено статус ДП як юридичної особи публічного права;

Листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 15 березня 2024 року № 47-10/16469/24, який підтверджує правовий статус суб`єкта декларування;

Листом Верховного Суду від 09 квітня 2021 року № 1089/9/2-21, який роз`яснює поняття посадової особи юридичної особи публічного права та порядок застосування норм антикорупційного законодавства;

Іншими матеріалами, отриманими під час проведення перевірки, що долучені до протоколу № 15/2025 від 20 лютого 2025 року.

Отже, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік.

Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» (ЄДРПОУ 32022952), у 2023 році виконував функції держави у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до пункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», посадові особи юридичних осіб публічного права є суб`єктами декларування та несуть відповідальність за вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за попередній звітний рік.

У цьому випадку, відповідно до законодавства, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік не пізніше 31 березня 2024 року включно. Цей обов`язок підтверджується: частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»; пунктом 1 розділу ІІ «Порядку подання декларації», затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 987/36609.

Проте, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 16/2025 від 20 лютого 2025 року, що також підтверджено відомостями відображеними на сайті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав свою щорічну декларацію за 2023 рік лише 27 січня 2025 року о 17:37 (https://public.nazk.gov.ua/documents/fe6f7037-4fa3-41a5-8e25-738df699ba02). Таким чином, він порушив встановлений строк подання декларації.

У поясненнях ОСОБА_1 визнав, що знав про строки подання декларації, а також про свою відповідальність, однак не подав її вчасно, пославшись на проблеми з електронним підписом та складнощі з його генерацією. При цьому він не звертався до НАЗК за роз`ясненнями чи відтермінуванням строків подання декларації та не надав жодних об`єктивних доказів неможливості подання декларації вчасно.

Таким чином, ОСОБА_1 , як посадова особа юридичної особи публічного права та суб`єкт декларування, у порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин несвоєчасно подав щорічну декларацію за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується наступними документами:

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якому зазначено дані про ДП «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» та про призначення ОСОБА_1 директором;

Відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, де зафіксовано дату подання декларації ОСОБА_1 за 2023 рік 27 січня 2025 року о 17:37 (https://public.nazk.gov.ua/documents/fe6f7037-4fa3-41a5-8e25-738df699ba02);

Поясненнями ОСОБА_1 , у яких він визнав обізнаність про строки подання декларації, проте не надав належних доказів поважних причин несвоєчасного подання;

Статутом НААН, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 серпня 2021 року № 2947/5, в якому визначено статус ДП як юридичної особи публічного права;

Листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 15 березня 2024 року № 47-10/16469/24, що підтверджує правовий статус суб`єкта декларування;

Листом Верховного Суду від 09 квітня 2021 року № 1089/0/2-21, що роз`яснює поняття посадової особи юридичної особи публічного права та порядок застосування норм антикорупційного законодавства;

Іншими матеріалами, отриманими під час проведення перевірки та долученими до протоколу № 16/2025.

Отже, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.

Одним із основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування і зашкодити суспільним інтересам, отже таке правопорушення не може бути визнане, як малозначне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування статті 22 КУпАП.

Склад вказаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків, як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Об`єктивна сторона ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо фінансового контролю: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, суб`єктивна сторона ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у формі непрямого умислу полягає у тому, що ОСОБА_1 своєчасно був обізнаний про вимоги фінансового контролю, зокрема необхідні терміни, алгоритм подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік та 2023 рік, оскільки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подавалися не вперше.

Вказане також свідчить, що ОСОБА_1 достовірно знаючи алгоритм необхідних дій в Реєстрі для успішного подання ним щорічних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік та 2023 рік, був попереджений про обмеження та наслідки невиконання вимог фінансового контролю, але свідомо допустив їх настання.

На судовому засіданні прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу, зазначивши, що несвоєчасне подання декларацій є порушенням вимог фінансового контролю, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», та вказане порушення підтверджується матеріалами справи, а також відсутністю поважних причин для його допущення.

На судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою вину та пояснив, що правопорушення сталося ненавмисно, оскільки у період з лютого 2022 року по липень 2022 року він разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував у селі Малокаховка Херсонської області під тимчасовою окупацією російської федерації.

У липні 2022 року ОСОБА_1 , дбаючи про безпеку своїх малолітніх дітей, був змушений терміново евакуювати їх з окупованої території до безпечного місця проживання своїх родичів у село Глибоке Бориспільського району Київської області, де зареєструвався як внутрішньо переміщена особа. Через такі обставини він тривалий час залишався фактично відрізаним від активів та приміщень підприємства, не мав змоги отримати доступ до необхідних документів та ЕЦП для своєчасного подання декларацій.

Після евакуації та тривалого вирішення житлових і побутових питань, а також медичного обстеження дітей та власного проходження військово-лікарських комісій у березні та грудні 2024 року, ОСОБА_1 лише у січні 2025 року зміг отримати доступ до нового електронного підпису. Лише після цього, дотримуючись вказівок представника Національної поліції, він подав декларації.

Таким чином, затримка у поданні декларацій не була умисною чи пов`язаною з будь-якою корупційною зацікавленістю, а спричинена сукупністю обставин воєнного стану, тимчасової окупації території, перебування на територіях активних бойових дій та необхідністю забезпечити безпеку та належні умови для проживання своїх малолітніх дітей.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить суд врахувати наведені обставини як такі, що виключають його умисел та винність у вчиненні адміністративного правопорушення.

На судовому засіданні адвокат Онуфрійчук В.А. заперечила проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зазначила, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Адвокат наголосила, що відповідно до ч. 9 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування, які перебувають на територіях, на яких ведуться активні бойові дії або є тимчасово окупованими, мають право подати декларацію протягом 90 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану, звільнення або визначення дати завершення бойових дій для відповідної території.

Вона зазначила, що ДП «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» знаходиться на тимчасово окупованій території з 24 лютого 2022 року, що підтверджується Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року. Крім того, сама особа була змушена евакуюватися разом із малолітніми дітьми та стати на облік як внутрішньо переміщена особа.

Адвокат наголосила, що внаслідок окупації підприємства та відсутності доступу до його активів та документів, ОСОБА_1 не мав можливості виконувати свої посадові обов`язки та здійснювати функції держави, а отже і подавати декларацію у встановлені строки.

Окрім того, адвокат звернула увагу суду на те, що протоколи були складені без дотримання вимог ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не було викликано до органу для надання пояснень особисто, не роз`яснено права на захист, не забезпечено його участі під час складання протоколів. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направив підписані протоколи поштою після тиску з боку уповноваженої особи, що порушує його право на захист.

Адвокат підкреслила, що суб`єктивна сторона правопорушення передбачає наявність умислу. Однак у діях ОСОБА_1 умислу на порушення фінансового контролю не було. Затримка у поданні декларацій зумовлена об`єктивними обставинами воєнного стану та неможливістю своєчасного доступу до необхідних ресурсів та електронного підпису.

Таким чином, адвокат Онуфрійчук В.А. наполягала на закритті провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Крім того, адвокат Онуфрійчук В.А. надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Вона обґрунтувала, що ДП «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова», директором якого є ОСОБА_1 , розташоване на території, яка з 24 лютого 2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією. Через це підприємство фактично не функціонує під контролем України, доступ до активів, документів та електронних підписів обмежений або втрачений.

Адвокат вказала, що відповідно до ч.9 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 мав право подати щорічні декларації протягом 90 календарних днів після завершення воєнного стану або після припинення активних бойових дій. Оскільки воєнний стан в Україні продовжено і ОСОБА_1 проживав разом із малолітніми дітьми у небезпечних умовах, він не мав можливості своєчасно подати декларації за 2022 та 2023 роки.

Також адвокат акцентувала увагу суду на тому, що протоколи про адміністративне правопорушення були складені з порушенням процесуальних норм: ОСОБА_1 не було викликано для надання пояснень до органу розслідування, йому не було забезпечено права на захист, у тому числі права на присутність при складанні протоколу та правничу допомогу. Натомість він був фактично змушений підписати протоколи дистанційно, без належного ознайомлення з матеріалами справи.

У запереченнях адвокат також вказала, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, передбачає наявність умислу. Однак умислу в діях ОСОБА_1 не було: його дії зумовлені об`єктивними обставинами війни, окупації та вимушеної евакуації з дітьми, відсутністю можливості доступу до електронного підпису та матеріалів.

Таким чином, адвокат просила суд закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення та у зв`язку з порушенням процесуальних прав ОСОБА_1 при складанні протоколів.

Суд не погоджується із доводами адвоката стосовно обов`язкової наявності у бездіяльності ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Зазначене правопорушення є адміністративним проступком із формальним складом. Його об`єктивна сторона полягає у несвоєчасному поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Для притягнення до відповідальності достатньо встановити сам факт несвоєчасного подання декларації без наявності поважних причин. Прямий умисел на вчинення правопорушення в даному випадку не є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, аргументи захисту мають концентруватися саме на наявності або відсутності об`єктивних обставин (поважних причин), які б унеможливили своєчасне подання декларації.

Натомість у матеріалах справи та під час розгляду справи адвокатом не наведено переконливих доказів існування таких обставин, що перешкодили б виконанню обов`язку з подання декларацій за відповідні періоди.

Посилання адвоката на обставини тимчасової окупації підприємства, неможливість здійснювати управління та відсутність доступу до установчих документів та активів, а також евакуацію з малолітніми дітьми не можуть вважатися об`єктивними поважними причинами у розумінні закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено спеціальний механізм продовження строку для подання декларації у випадку перебування суб`єкта декларування на тимчасово окупованій території або на території ведення активних бойових дій. Проте в даному випадку адвокатом не надано доказів, що ОСОБА_1 у період, коли настав обов`язок подати декларацію, фактично перебував на окупованій території або в зоні ведення бойових дій.

Навпаки, встановлено, що ОСОБА_1 ще у липні 2022 року перемістився разом із дітьми до безпечного місця проживання в Київську область, де фактично проживав та міг скористатися безперешкодним доступом до мережі Інтернет та отримати кваліфікований електронний підпис. При цьому, як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 своєчасно та вчасно подавав декларації у попередні роки.

Отже, наведені захисником обставини (окупація підприємства та евакуація дітей) не унеможливлювали виконання обов`язку з подання декларацій. ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість звернутися до відповідних органів для генерації нового електронного підпису та виконати вимоги фінансового контролю.

Таким чином, доводи адвоката про наявність поважних причин не знайшли належного підтвердження у матеріалах справи та не можуть бути підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності.

Також суд зазначає, що факт проходження ОСОБА_1 у березні та грудні 2023 року військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_4 та взяття його на облік військовозобов`язаного підтверджується відповідними медичними та обліковими документами. Проте ці обставини самі по собі не перешкоджали виконанню ним обов`язку щодо своєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

По-перше, проходження військово-лікарської комісії є процедурною дією, яка не пов`язана з позбавленням доступу до мережі Інтернет чи обмеженням можливості використовувати електронні засоби зв`язку та персональний електронний кабінет для подання декларації.

По-друге, взяття ОСОБА_1 на облік військовозобов`язаних не означає позбавлення його статусу посадової особи юридичної особи публічного права або звільнення від виконання обов`язків фінансового контролю. З огляду на це, перебування на військовому обліку не виключає обов`язку своєчасно подавати декларацію відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».

По-третє, законодавством України не передбачено автоматичного відстрочення строків подання декларації особою, яка проходить ВЛК або перебуває на військовому обліку (за винятком спеціального випадку визначеного частиною дев`ятою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», який застосовується лише до осіб, які на постійній основі перебувають на територіях активних бойових дій). Наявність військового обліку сама по собі не є такою обставиною.

Таким чином, наведені адвокатом обставини проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії та взяття його на облік військовозобов`язаного не є об`єктивними та поважними причинами, які б унеможливлювали виконання ним обов`язку щодо подання щорічної декларації за відповідний звітний період.

Стосовно доводів сторони захисту про недотримання вимог статті 268 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, полягають у тому, що вона має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, а також виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Крім того, стаття передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом із тим, слід розмежовувати стадію складання протоколу та стадію розгляду справи. Положення статті 268 КУпАП застосовуються саме під час розгляду справи по суті, а не на етапі складення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому забезпечення можливості реалізації особою своїх прав гарантовано судом під час розгляду справи.

У даному випадку матеріали справи свідчать про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду справи та забезпечення його присутності у судовому засіданні. Йому було забезпечено право надавати пояснення, користуватися правовою допомогою адвоката та подавати клопотання. Тобто усі права, передбачені статтею 268 КУпАП, на стадії судового розгляду були дотримані.

Отже, суд вважає доводи адвоката про порушення статті 268 КУпАП безпідставними, оскільки на момент судового розгляду справи права ОСОБА_1 були забезпечені у повному обсязі відповідно до вимог закону.

Крім того, адвокат не зазначила, які саме права ОСОБА_1 були порушені складанням протоколу за його відсутності, а також не обґрунтувала, які саме докази внаслідок цього не були отримані на користь сторони захисту або які докази сторони обвинувачення були спотворені. Якщо мова йде лише про відсутність у протоколі заперечень ОСОБА_1 щодо вчиненого правопорушення, то суд зазначає, що в основу постанови покладено не його відповідні пояснення, а саме обставини, що свідчать про несвоєчасне подання декларації без поважних причин, які не були спростовані ні самим ОСОБА_1 , ні його адвокатом під час судового розгляду справи.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що жоден із доводів сторони захисту, у тому числі посилання на нібито порушення права на захист при складанні протоколу, а також наявність поважних причин для несвоєчасного подання декларації, не знайшов свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час судового розгляду. Отже, вони не можуть бути підставою для закриття провадження або звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

При обранні виду та міри адміністративного стягнення суддя, відповідно до статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, а саме те, що воно носить формальний склад і не передбачає обов`язкової наявності умислу у діях суб`єкта правопорушення. Разом із тим суд ураховує, що ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення перебував у складних життєвих обставинах, пов`язаних із вимушеним переміщенням у зв`язку з воєнними діями на території Херсонської області, втратою контролю над підприємством через його окупацію, наявністю на утриманні двох малолітніх дітей, а також труднощами із відновленням електронного підпису, необхідного для подання декларацій. Суд зазначає, що хоча зазначені обставини не звільняють ОСОБА_1 від обов`язку дотримуватися законодавчих вимог щодо фінансового контролю, вони є важливими для визначення виду та міри адміністративного стягнення, оскільки свідчать про відсутність умислу уникнути виконання обов`язку подання декларації та про об`єктивні труднощі, з якими зіткнувся суб`єкт декларування.

Відповідно до статті 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, які одночасно розглядаються одним і тим самим органом, стягнення накладається в межах санкції, передбаченої за більш серйозне з числа вчинених правопорушень. У даному випадку всі два правопорушення, вчинені ОСОБА_1 , кваліфікуються за частиною першою статті 172-6 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням обставин справи, зокрема відсутності суспільно небезпечних наслідків та шкоди від вчинених адміністративних правопорушень, а також беручи до уваги, що правопорушення стосуються несвоєчасного подання декларацій без наміру приховування інформації чи вчинення шахрайських дій, суд вважає за доцільне застосувати мінімальний штраф, передбачений санкцією частини першої статті 172-6 КУпАП.

Враховуючи, що обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено, а також беручи до уваги, що він надав пояснення, в яких зазначив про труднощі та відсутність умислу на порушення вимог фінансового контролю, суд вважає, що призначення мінімального штрафу відповідає принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Призначення мінімального штрафу також дозволяє досягти мети адміністративного стягнення, визначеної статтею 23 КУпАП, яка полягає у вихованні правопорушника в дусі дотримання законів та запобіганні повторним порушенням.

Обставин, що обтяжують або пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено, проте суд враховує, що він вчинив дії для подання декларацій, хоча й несвоєчасно. Відсутність будь-яких інших правопорушень у його діях також підтверджує доцільність застосування мінімального штрафу.

Крім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП, частини п`ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 0,2 частин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому розглянуто справу.

Керуючись статтями 24, 27, 33 35, 283, 284, 172-6 КУпАП, а також іншими наведеними положеннями законодавства, суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 172-6Кодексу Українипро адміністративніправопорушення та застосувати стосовно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.

Суддя ___ О.О. Сікора