Постанова № 12808467, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 11/118-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2010

у справі № 11/118-10 ( .....)

за позовом                               заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до                                                   Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

про                                                   стягнення 8598,98 грн.

за участю представників сторін:

прокурор Лесько Г.Є. – ст. пом. військ. прокурора

від позивача Лепень О.В. – дов. № 303/25-626 від 15.03.2010

від відповідача Зінченко П.Л. – дов. від 04.01.2010

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського гарнізону звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (надалі - позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 8598,98 грн. (з яких: 7348,80 грн. заборгованості по договору № 102 від 01.10.2008 та 1250,18 грн. пені).

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2010 у справі № 11/118-10 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 7348,80 грн. заборгованості та 722,31 грн. пені; стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” в доход Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та пені за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем послуги відповідачем, в порушення умов договору, оплачені не були. Однак, позовні вимоги в частині стягнення пені місцевим судом задоволені частково, на суму 722,31 грн. (з урахуванням нового розрахунку, поданого позивачем).

Державне підприємство Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 1223 від 29.09.2010, у відповідності до якої просить повністю скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2010 у справі № 11/118-10 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що нежитлові приміщення загальною площею 105,4 кв.м, розташовані за адресою: Київська область, смт. Ірпінь, вул. 11-Лінія, 1, у військовому містечку № 210, інвентарний № 27, для розміщення магазину продовольчих товарів фактично відповідачу передані не були, акт приймання-передачі приміщення сторонами не підписувався та рахунків на оплату за договором позивач відповідачу не надсилав.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем (як виконавцем) та відповідачем (як замовником) був укладений договір № 102 від 01.10.2008 (копія договору – а.с.6).

Предметом названого договору є надання виконавцем нежитлових приміщень загальною площею 105,4 кв.м за адресою: смт. Ірпінь, вул. 11-Лінія, 1, у військовому містечку № 210, інвентарний № 27, для розміщення магазину продовольчих товарів (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору № 102 від 01.10.2008 передбачено наступні зобов’язання сторін:

- виконавець зобов'язаний передати приміщення в технічно справному стані, яке відповідає умовам для зберігання товарно-матеріальних цінностей, та протипожежним і санітарним нормам (п.2.1);

- виконавець зобов'язаний організувати належним чином охорону об’єктів, переданих під зберігання товарно-матеріальних цінностей (п.2.2);

- замовник зобов'язаний прийняти вказані приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей (п.2.3);

- замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю плату за надані послуги на підставі розрахунку, що додається (п.2.4).

Відповідно до п.3.1 названого договору платником за даним договором є Державне підприємство Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг”, яке розраховується за надані послуги згідно виставлених рахунків.

Оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі розрахунків (п.3.2).

Згідно п.3.3 договору № 102 від 01.10.2008 замовник за фактично надані послуги сплачує виконавцю 2449,60 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 408,26 грн.). Замовник сплачує за надані послуги щомісячно до 5 числа поточного місяця (п. 3.4).

Відповідно до п.9.1 договору № 102 від 01.10.2008 договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2008.

Позивач, відповідно до доданої до позовної заяви довідки-розрахунку (а.с.9), нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 102 від 01.10.2008 у розмірі 8598,98 грн. за період з жовтня по грудень 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору № 102 від 01.10.2008 відповідач з жовтня 2008 по грудень 2008 не сплачував плату за надані позивачем послуги.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості та пені та дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За своєю юридичною природною укладений між сторонами договір є договором найма (оренди).

У відповідності до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 ЦК України).

Відповідачем заперечується факт передачі йому позивачем в користування нежитлових приміщень загальною площею 105,4 кв.м за адресою: смт. Ірпінь, вул. 11-Лінія, 1, у військовому містечку № 210, інвентарний № 27, за договором № 102 від 01.10.2008.

Відповідачем також заперечується факт направлення йому позивачем рахунків на оплату за надані послуги за жовтень-грудень 2008 за вказаним договором.

Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вказані у п.1.1 договору приміщення у відповідності до умов п.п.2.1, 2.3 укладеного договору були передані відповідачу та прийняті ним.

Той факт, що акт приймання-передачі нежилих приміщень сторонами не підписувався, позивачем не заперечується.

Доводи позивача про те, що укладений договір № 102 від 01.10.2008 відповідно до ст.628 ЦК України є змішаним та містить елементи різних договорів, зокрема, договору про надання послуг, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією з огляду на наступне.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг щодо користування спірним приміщенням в жовтні-грудні 2008р., зокрема, підписаних сторонами актів наданих послуг (хоча у п.3.3 договору № 102 від 01.10.2008 передбачено, що замовник сплачує виконавцю за фактично надані послуги).

Позивачем також не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів направлення відповідачу рахунків-фактур за надані послуги за жовтень-грудень 2008, а також претензій № 303/25-497 від 24.02.2009 (а.с.10) та № 303/25-746 від 23.03.2009 (а.с.11) з вимогою сплатити заборгованість по договору № 102 від 01.10.2008 у розмірі 7348,80 грн.

Таким чином, доказів на підтвердження факту використання відповідачем спірних приміщень у жовтні-грудні 2008 року позивачем суду не надано.

Наданий позивачем акт перевірки від 06.09.2010 (копія - а.с. 45), в якому зазначено, що в ході перевірки використання спірних нежитлових приміщень було виявлено представників ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” (які здійснюють торгівельно-побутове обслуговування працівників і військовослужбовців військових частин А2923 та А2100) не може бути прийнятий судом в якості належного доказу користування відповідачем спірними приміщеннями в жовтні-грудні 2008р. з огляду на наступне.

Відповідачем факт перебування його працівників у вересні 2010 в приміщеннях військового містечка № 210, інвентарний № 27, в м. Ірпінь Київської обл. не заперечується.

Однак, в якості правової підстави користування відповідачем на даний час нежитловими приміщеннями в військовому містечку № 210 апелянт посилається на укладений з позивачем попередній договір № 142 від 01.07.2010р. (копія якого надана до матеріалів справи). Факт укладення такого договору позивачем не заперечується.

А відтак, наданий позивачем акт перевірки від 06.09.2010 не є належним доказом на підтвердження факту користування відповідачем спірними приміщеннями в жовтні-грудні 2008р. на підставі договору № 102 від 01.10.2008.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт реалізації сторонами договору № 102 від 01.10.2008 та наявності заборгованості відповідача, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості та пені за договором є безпідставними й необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, наявний в оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню (оскільки надані позивачем послуги відповідачем, в порушення умов договору, оплачені не були) є помилковим, зробленим за невідповідності обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, дійсним обставинам справи та за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, що згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2010 у справі № 11/118-10 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п. 2, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2010 у справі № 11/118-10 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2010 у справі № 11/118-10 за позовом заступника прокурора Київського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, вул. Антонова, 2/32, корп. 97, а/с 37; код ЗКПО 2299161 ГУДКУ в м. Києві МФО 820019 р/р 35229022000303; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735, р/р 26006001051773 в Білоцерківській філії ВАТ АКБ „Автокразбанк”, МФО 321916) 51,00 (п’ятдесят одну) грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Повернути Державному підприємству Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17; код ЄДРПОУ 08358735, р/р 26006001051773 в Білоцерківській філії ВАТ АКБ „Автокразбанк”, МФО 321916) з Державного бюджету державне мито у сумі 51,00 (п’ятдесят одна) грн., надлишково сплачене при поданні апеляційної скарги платіжним дорученням № 4120 від 24.09.2010 (оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 11/118-10).

7. Матеріали справи № 11/118-10 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді