Рішення № 12808080, 25.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 листопада 2010 року справа № 5020-3/122 За позовом                    Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби

на водних об’єктах м. Севастополя

(вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011)

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ”

(вул. Гоголя, 35-Б, місто Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                    Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

про зобов’язання повернути майно та стягнення неустойки в розмірі 1974,22 грн.,

за зустрічним                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ”

позовом

до                              Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби

на водних об’єктах м. Севастополя

про визнання договору №11 від 27.03.2007 поновленим на строк та на умовах, передбачених договором, зміну п. 7.1 договору шляхом викладення його у редакції позивача за зустрічним позовом.

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач за первісним позовом (Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах м. Севастополя) –Парначов Я.В., представник, довіреність б/н від 12.10.2010, дійсна до 12.10.2011;

відповідач за первісним позовом (ТОВ “Абсолют-інформ”) –Сіваков С.В., директор, протокол № 1/09 від 02.12.2009;

третя особа (Фонд комунального майна СМР) –явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

13.09.2010 Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах міста Севастополя звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ” про зобов’язання повернути орендоване майно.

В обґрунтування позовних вимог Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах міста Севастополя посилається на невиконання Орендарем умов Договору №11 від 27.03.2007 щодо своєчасного повернення орендованих приміщень після закінчення строку дії Договору.

13.10.2010 позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог (яка фактично є заявою про зміну предмета позову), відповідно до якої поряд із первісною позовною вимогою про зобов’язання повернути майно позивач висунув вимогу про зобов’язання відповідача сплатити неустойку /арк. с. 65-66/. Ухвалою від 13.10.2010 суд прийняв цю заяву до розгляду.

Заявою від 25.10.2010 позивач уточнив предмет позову; остаточно просить зобов’язати відповідача повернути орендоване майно і стягнути з нього неустойку за весь період користування майном –1974,22 грн. /арк. с. 98/.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, оскільки вважає спірний договір продовженим на строк до 11.07.2012 в порядку статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” /арк. с. 104-105/.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.09.2010 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.

Третя особа (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) у письмових поясненнях підтримала правову позицію Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя /арк. с. 88/.

27.10.2010 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ” до Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя про визнання договору №11 від 27.03.2007 поновленим на строк та на умовах, передбачених договором, та про зміну пункту 7.1 Договору шляхом викладення його у такій редакції: „7.1. Даний договір діє з моменту підписання акта приймання-передачі майна, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору до 11 липня 2012 року” /арк. с.112-116/.

Ухвалою від 27.10.2010 зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом у справі №5020-3/122.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах міста Севастополя зазначила, що вимоги позивача за зустрічним позовом не мають документального та правового підґрунтя /арк. с. 130-132/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

27.03.2007 між Територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діяв власник комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського відання) Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах міста Севастополя (Орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ” (Орендар) укладений договір №11 (далі –Договір) оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно –вбудовані нежилі складські приміщення, загальною площею 76,60 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, бухта Кругла, пляж “Омега”, 3/1 (Об’єкт оренди), для використання зазначених приміщень для надання побутових послуг (прокат пляжного та спортивного інвентарю) /арк. с. 10-11/.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №906.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, об’єкт оренди залишається на балансі Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя (далі –Комунальна служба) з вказівкою, що це майно передано в оренду і оплачується Орендарем у сумі 60,16 грн. на поточний рахунок Орендодавця щомісячно.

Вступ Орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі Об’єкта оренди (Додаток 2) (пункт 2.4 Договору).

Повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення Договору (пункт 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002 і складає 566,12 грн. на рік. Орендна плата складає 60,16 грн. в місяць та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору). Орендна плата вноситься в повному обсязі незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря (пункт 3.7 Договору).

Розділом 4 Договору визначаються обов’язки Орендодавця та Орендаря.

Так, Орендодавець зобов’язаний передати об’єкт оренди Орендареві на умовах, передбачених розділом 2 цього Договору (пункт 4.1 Договору).

Орендар зобов’язаний, зокрема, користуватися об’єктом оренди відповідно до його призначення та умов даного Договору (пункт 4.3 Договору); повернути орендоване майно при припиненні дії Договору в належному стані з урахуванням його зносу (пункт 4.9 Договору).

За умовами пункту 7.1 Договору він діє з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації до 03.12.2009.

Дія Договору оренди припиняється внаслідок:

-          закінчення строку оренди, передбаченого договором;

-          рішення господарського суду;

-          загибелі об’єкта оренди;

-          банкрутства Орендаря;

-          ліквідації Орендаря;

-          приватизації об’єкта оренди Орендарем (пункт 7.5 Договору).

Виходячи зі змісту пункту 8.1 Договору, Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах м. Севастополя, не може бути Орендодавцем за цим Договором без дозволу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Відповідно до пункту 8.3 Договору, він є новою редакцією Договору оренди нерухомого майна №11 від 28.12.2005.

На підставі Акта приймання-передачі майна від 27.03.2007 Орендодавець передав, а Орендар прийняв зазначене вище майно /арк. с. 12, зворотний бік/.

Отже, позивач за первісним позовом як Орендодавець виконав свій обов’язок за Договором.

Натомість відповідач за первісним позовом умови Договору порушив: після закінчення строку дії Договору оренди не повернув Об’єкт оренди Орендодавцеві у встановлений Договором строк та у визначеному Договором і законом порядку.

Так, 24.09.2009 (тобто більше ніж за два місяці до припинення Договору) Товариство з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ” звернулось до Комунальної служби із заявою про продовження строку дії Договору оренди №11 від 27.03.2007. Копія зазначеної заяви також надсилалася на адресу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради /арк. с. 123/.

Листом від 05.10.2009 №219 Комунальна служба повідомила Орендаря про недоцільність продовження Договору, у зв’язку із порушенням останнім умов Договору в частині внесення орендної плати та використання об’єкта оренди за цільовим призначенням. Цей лист був отриманий особисто в. о. директора ТОВ “Абсолют-інформ” Ювченком А.В., про що ним зазначено на примірнику вказаного листа /арк. с. 26/.

Лист аналогічного змісту надісланий Орендареві і виконавчим органом Севастопольської міської Ради –Фондом комунального майна (лист №4483 від 20.10.2009). В цьому ж листі Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернув увагу ТОВ “Абсолют-інформ” на необхідність звільнення об’єкта оренди та його повернення в установленому порядку після припинення строку дії Договору оренди /арк. с. 27/.

В подальшому, 17.12.2009 (тобто протягом місяця після закінчення строку дії Договору) Орендодавець вдруге повідомив Орендаря про припинення Договору та, посилаючись на недоцільність його продовження, прохав повернути орендоване майно /арк. с. 28/.

Також Орендареві неодноразово було запропоновано направити свого представника для складення акта приймання-передачі орендованого об’єкта (лист №161 від 22.07.2010 /арк. с. 32/, лист №165 від 27.07.2010 /арк. с. 33/).

Проте, відповідач за первісним позовом об’єкт оренди у добровільному порядку Орендодавцеві не повернув.

Зазначене стало причиною звернення Комунальної служби до суду із даним позовом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за користування об’єктом оренди після припинення Договору.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтями 13, 41 Конституції України унормовано, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-143, 145 Конституції України, пунктів 3, 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями) до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах отриманих повноважень. Права органів місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

За змістом частин першої, п’ятої статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання об’єктів, що передаються у користування і оренду та ін.

Відповідно до пунктів 2, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 №339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 12.06.2007 №2070), Фонд комунального майна є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності /арк. с. 92-94/.

Отже, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради від імені Севастопольської міської Ради здійснює правомочності щодо розпорядження комунальним майном Територіальної громади міста Севастополя.

Правові засади організаційних відносин, пов’язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 №2269-XII (з наступними змінами і доповненнями), який є спеціальним законом щодо цих відносин. Отже, норми цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін. Втім, поряд зі спеціальними нормами спірні відносини підлягають регулюванню загальними нормами Господарського кодексу України (Закон №436-ІV від 16.01.2003), з наступними змінами і доповненнями, та Цивільного кодексу України (Закон №435-ІV від 16.01.2003), з наступними змінами і доповненнями, які визначають загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобов’язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод), а також безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України унормовано, що одна особа (наймодавець) передає або зобов’язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна №11 від 27.03.2007 /арк. с. 10-11/.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та пункту 7.5 Договору –договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який він був укладений.

Як встановлено судом, Договір №11 від 27.03.2007 був укладений на строк до 03.12.2009. Отже, з 04.12.2009 цей Договір припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Частина перша статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” покладає на Орендаря обов’язок повернути Орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, визначених в Договорі оренди.

Наведеній нормі кореспондує частина перша статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, в разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зазначені норми знайшли своє відображення в пунктах 2.5 та 4.9 Договору №11 від 27.03.2007, згідно з якими Орендар зобов’язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно протягом тижня після закінчення Договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, Орендар (відповідач за первісним позовом) повинен був повернути орендоване майно Орендодавцеві (позивач за первісним позовом) не пізніше 11.12.2009.

Оскільки ані пункти 2.5 та 4.9 Договору, ані відповідні вимоги Орендодавця не були виконані Орендарем, орендоване майно підлягає поверненню у судовому порядку, тобто вимога первісного позивача про зобов’язання відповідача за первісним позовом повернути орендоване майно підлягає задоволенню.

Згідно з уточненою позовною заявою позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача (ТОВ “Абсолют-інформ”) неустойку за користування майном в сумі 1974,22 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Перевіривши розрахунок неустойки, наданий позивачем /арк. с. 99, 129/, суд зазначає, що він є вірним, тому з ТОВ “Абсолют-інформ” на користь Комунальної служби підлягає стягненню 1974,22 грн. (987,11*2=1974,22).

Суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди (найму) встановлені частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтею 764 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини другої статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим та той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором.

Аналогічно, згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як видно, обидві норми чинного законодавства України обов’язковою умовою продовження (поновлення) договору оренди (найму) на новий термін (строк) називають відсутність заперечень орендодавця (наймодавця) проти такого продовження (поновлення).

Матеріалами справи підтверджується, що Орендодавець неодноразово виражав свої заперечення проти продовження Договору із Орендарем (позивачем за зустрічним позовом). При цьому такі заперечення були висловлені Орендодавцем в тому числі і протягом місяця після закінчення строку дії Договору, а саме 17.12.2009 (вих.№261).

За викладених обставин доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що орендні правовідносини сторін не припинились у зв’язку із закінченням передбаченого Договором строку його дії, а продовжують існувати до теперішнього часу, є необґрунтованими і спростовуються наданими доказами.

Лист Комунальної служби №265 від 02.12.2009 на адресу ТОВ “Абсолют-інформ” та Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про можливість продовження строку дії договору оренди №11 від 27.03.2007 до 31.12.2010 не можна вважати підставою для продовження орендних відносин, з огляду на таке.

За правилами статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Доказів погодження ТОВ “Абсолют-інформ” пропозиції Комунальної служби щодо запропонованого нею нового строку дії Договору позивачем за зустрічним позовом не надано; відповідну додаткову угоду до Договору сторонами не підписано.

Крім того, згідно з пунктом 8.1 Договору, Комунальна служба без згоди Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради не може бути Орендодавцем за спірним Договором.

19.01.2010 міська комісія по оренді комунального майна –конкурсна комісія (далі –орендна комісія), розглянувши відповідні заяви Орендаря та Орендодавця, прийняла рішення, яким надала Комунальній службі згоду на продовження договору оренди №11 від 27.03.2007 з ТОВ “Абсолют-інформ” на строк до 30.08.2010 (Протокол №1(1)-10 /арк. с. 143/).

Але 20.04.2010 орендна комісія скасувала раніше прийняте рішення про продовження договірних відносин з ТОВ “Абсолют-інформ” як нереалізоване (Протокол №5(5)-10), у зв’язку з чим Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради запропонував Орендареві звільнити орендовані приміщення та повернути їх балансоутримувачу за актом приймання-передачі, про що були письмово повідомлені Комунальна служба та Орендар (ТОВ “Абсолют-інформ”) /арк. с. 29/.

Таким чином, будь-які підстави вважати Договір №11 від 27.03.2007 продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, що були ним передбачені, відсутні, а отже зустрічні позовні вимоги ТОВ “Абсолют-інформ” у відповідній частині задоволенню не підлягають.

Так само не підлягає до задоволення позовна вимога ТОВ “Абсолют-інформ” щодо зміни пункту 7.1 Договору №11 від 27.03.2007.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений в статті 188 Господарського кодексу України. Так, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Листом №17/05 від 27.06.2010 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом із пропозицією про зміну умов Договору №11 від 27.03.2007 /арк. с. 125/.

У зв’язку з неотриманням відповіді на зазначену пропозицію позивач за зустрічним позовом просить суд змінити пункт 7.1 Договору, виклавши його в такій редакції: „Цей договір діє з моменту підписання акта приймання-передачі майна, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору до 11 липня 2012 року”.

З наведеного вбачається, що позивач за зустрічним позовом звернувся до Орендодавця із пропозицію про зміну умов Договору №11 від 27.03.2007 після його припинення.

За викладених обставин позовні вимоги ТОВ “Абсолют-інформ” щодо зміни пункту 7.1 Договору №11 від 27.03.2007 задоволенню не підлягають, оскільки неможливо змінити умови договору, який припинено, тобто який не діє.

Посилання позивача за зустрічним позовом на частину другу статті 795 Цивільного кодексу України як на додаткову обставину, яка свідчить про продовження дії Договору оренди, не приймається судом до уваги, оскільки відсутність підписаного Акта приймання-передачі є наслідком невиконання позивачем умов пунктів 2.5 та 4.9 Договору оренди, частини другої статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статті 764 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, вимоги первісного позову підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача за первісним позовом судові витрати Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя: державне мито в сумі 187,00 грн. (85,00+102,00) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ” (ідентифікаційний код 20718136, 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 35-Б, п/р2600930020562 в АКБ «Таврика», МФО 324504) повернути Комунальній спеціалізованій аварійно-рятувальній службі на водних об’єктах міста Севастополя (ідентифікаційний код 03358251, 99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3, п/р26005945566051 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 324010) нерухоме майно –вбудовані нежилі складські приміщення, загальною площею 76,60 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, бухта Кругла, пляж “Омега”, 3/1, у встановленому порядку.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют-інформ”, (ідентифікаційний код 20718136, 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 35-Б, п/р2600930020562 в АКБ «Таврика», МФО 324504) на користь Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах міста Севастополя (ідентифікаційний код 03358251, 99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3, п/р26005945566051 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 324010) державне мито в сумі 187,00 грн. (сто вісімдесят сім грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.          У зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

30.11.2010.