Рішення № 128080649, 12.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року Справа № 280/696/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича (вул. Кругова, 105-40, м. Запоріжжя, 69010), до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (вул. Максименка Федора, 21, м. Київ, 04075) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича, до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі відповідач, ДПОП «ОШБ «Лють»), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача по депреміюванню позивача у листопаді 2024 року у розмірі 95%;

зобов`язати відповідача донараховати та виплати позивачу премію за листопад 2024 року у розмірі 95%.

Крім того, просить судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач (представник позивача) зазначив, що ОСОБА_1 з 22.06.2018 проходить службу в органах поліції. 11 липня 2023 року позивач добровільно вступив до лав ДПОП «ОШБ «Лють». 20.11.2024 т.в.о. командира ШБ №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» майор поліції ОСОБА_2 подав рапорт на ім`я т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції Дмитра Хміля про депреміювання поліцейських за листопад 2024 року, у тому числі позивача через їх посереднє, без особливої ініціативи ставлення до виконання отриманих завдань. 21.11.2024 т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ «Лють» підполковник поліції Дмитро Хміль подав рапорт №10069/2024 на ім`я т.в.о. начальника ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції Максима Кобзана про встановлення рівня преміювання за листопад 2024 року поліцейським управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ «Лють» відповідно до особливостей проходження ними служби та особистого внеску в загальні результати служби з урахуванням виконання покладених на них завдань в розмірі: старшому лейтенанту поліції Ляху ДПОП «ОШБ «Лють» М.Ю., заступнику командира взводу №2 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку 5% за листопад 2024 року. Позивач вважає дії відповідача по його депреміюванню у листопаді 2024-го року у розмірі 95% протиправними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України. Також зазначає, що в зв`язку з протиправними діями відповідача, позивач поніс витрати на правову допомогу, орієнтовна сума яких складає 14000,00 грн. Просить суд задовольнити позовну заяву.

Ухвалою від 03.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

03.02.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зміну (доповнення) предмету позову, в якій він уточнив позовні вимоги та просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача по депреміюванню позивача у листопаді 2024 року у розмірі 95%;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1343 від 26.11.2024 про встановлення щомісячної премії поліцейським за листопад 2024 року в частині встановлення позивачу премію за листопад 2024 року у розмірі 5%;

- зобов`язати відповідача донараховати та виплатити позивачу премію за листопад 2024 року у розмірі 95%;

- судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача.

10.02.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що предметом спору є нарахування та виплата премії, відповідно позивач не має права на звільнення від сплати судового збору. Також, відповідач вказує на те, що підпунктом 2 пункту 4 Постанови №988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби. Згідно Положення про преміювання поліцейських ДПОП «ОШБ «Лють» затвердженого наказом ДПОП «ОШБ «Лють», встановлення премій є правом керівника, а не його обов`язком, при цьому, встановлення цих премій можливе лише при наявності відповідних бюджетних асигнувань. Відповідач наполягає на тому, що премія за своїм змістом є засобом заохочення поліцейських та не є обов`язковими платежем, хоча і входять до структури грошового забезпечення поліцейського. Відповідно до змісту рапорту, який був долучений до матеріалів адміністративного позову самим представником позивача, вбачається, що заступник командира майор поліції Іван Годунов звернувся із рапортом до т.в.о. начальника управління командира полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» яким вважав за потрібне встановити премію у розмірі 5 % за листопад 2024 року, зокрема і позивачу. У подальшому т.в.о. начальник управління командира полку УПОП № 3 ДПОП «ОШБ «Лють» Дмитро Хміль звернувся із рапортом до начальника ДПОП «ОШБ «Лють» полковника поліції Максима Казбана про встановлення рівня преміювання за листопад 2024 року через посереднє відношення до виконання поставлених завдань у розмірі 5 %. Ураховуючи вищевикладене, жодного «деприміювання» відносно позивача не було, про те останньому за грудень 2024 року встановлено розмір премії 5%. Отже, керівництво ДПОП «ОШБ «Лють» діє виключно у межах своїх повноважень та виключно у законний спосіб. З огляду на те, що премія пов`язується з результатами службової діяльності, професійними заслугами, то за наявності зауважень чи недоліків в роботі керівник може зменшити працівникові розмір його премії за підсумками місяця. Щодо стягнення судових витрат відповідач зазначає, що заявлена сума за надану правничу допомогу у розмірі 14 000 грн. є неспівмірною та не є розумною, а також не доведеною, що такі витрати є не лише фактичними, але й неминучими. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

12.02.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує твердження відповідача викладені у відзиву. Також уточнив суму витрат на правову допомогу. Просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі, включаючи стягнення з відповідача судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

14.02.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. В запереченнях представник наголошує, що встановлення відсотку премії є дискреційним повноваженням керівника, у даному випадку начальника ДПОП «ОШБ «Лють», вважає, що наразі відсутні будь-які правові підстави для збільшення розміру встановленого відсотку премії.

Станом на час розгляду справи по суті, інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи приписи зазначеної норми суд приймає до розгляду заяву позивача про зміну (доповнення) позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у спірний період проходив службу на посаді заступника командира взводу №2 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку Управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ «Лють» у званні старшого лейтенанта поліції.

04.11.2024 т.в.о. начальника управління ДПОП «ОШБ «Лють» командиром полку підполковником поліції Дмитром Хмілем було винесено наказ №14 про застосування у тому числі до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

20.11.2024 т.в.о. командира ШБ №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» майор поліції ОСОБА_2 подав рапорт на ім`я т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції Дмитра Хміля про депреміювання поліцейських за листопад 2024 року, у тому числі позивача через їх посереднє, без особливої ініціативи ставлення до виконання отриманих завдань (далі по тексту Рапорт №1).

21.11.2024 т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ «Лють» підполковник поліції Дмитро Хміль подав рапорт №10069/2024 на ім`я т.в.о. начальника ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_3 про встановлення рівня преміювання за листопад 2024 року поліцейським управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ «Лють» відповідно до особливостей проходження ними служби та особистого внеску в загальні результати служби з урахуванням виконання покладених на них завдань в розмірі: старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 (0142914), заступнику командира взводу №2 роти №2 штурмового батальйону №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку 5% за листопад 2024 року (далі по тексту Рапорт №2).

Зазначене також підтверджується відповіддю на адвокатський запит в якій, окрім іншого, зазначено: «(…) У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися. Додатково інформуємо, що наказом УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» від 04 листопада 2024 року №14 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, на підставі висновку службового розслідування №8440/59/14-2024 від 18 жовтня 2024 року. (…) Ураховуючи викладене, у вересні, жовтні та листопаді 2024 року ОСОБА_1 відповідно до наказів ДПОП «ОШБ «Лють» встановлено премію в розмірі 5 відсотків».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати премії у розмірі лише 5% за листопад 2025 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1ст.1 Закону України «Про Національну поліцію»(далі -Закон №580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За визначеннямстатті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону №580-VIIIполіцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Обов`язки поліцейського передбачені частиною 1статті 18 цього ж Закону, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 №30 «Про утворення територіального органу Національної поліції»утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 02.02.2023.

Наказом Національної поліції України від 16.04.2024 №403 «Про деякі питання організації діяльності Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », передбачено участь поліцейських в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, під час дії правового режиму воєнного стану в ході відсічі збройної агресії проти України.

Частинами 1 та 2статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських визначається постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова №988, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з абз. 1 п. 1 Постанови №988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 4 Постанови №988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункт 3 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 12 розділу II Порядку №260 передбачено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Рішення керівників органів поліції про преміювання оформлюється наказом, який видається до 25 числа кожного місяця, згідно із затвердженим положенням про преміювання та на підставі списків керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції. Рішення керівників органів поліції про преміювання заступників керівника органу поліції, керівників структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів здійснюється на підставі наказу.

Залежно від виконання показників преміювання (у тому числі успішного виконання службових обов`язків, допущення проступків, застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення в установленому законодавством порядку), які можуть впливати на розмір премії, до наказу про преміювання за відповідний місяць можуть уноситися відповідні зміни та проводитися перерахунок премії на підставі мотивованого рапорта (звернення) керівника.

Нарахування премії проводиться у відсотках до грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

Виплата премії проводиться щомісяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про правомірність дій Управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в частині що оспорюється позивачем, суд досліджує дотримання відповідачем процедури та порядку їх вчинення та не втручається у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо встановлення і визначення позивачу розміру видів грошового забезпечення.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.

Верховний Суд у постанові від 9 травня 2024 року у справі №580/3690/23, аналізуючи вищенаведені положення КАС України зазначив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі №320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі №320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Суд також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі №824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі №160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі №280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі №480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі №340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі №640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі №640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі №540/913/21, від 1 травня 2023 року у справі №540/913/21, від 16 травня 2023 року у справі №380/3195/22 та від 20 червня 2024 року у справі №340/2259/23.

За обставинами справи предметом спору є дії відповідача якими визначено позивачу розмір премії у листопаді 2024 року 5% (за твердженням позивача його депримійовано на 95%).

При дослідженні рапорту т.в.о. командира ШБ №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» майора поліції Івана Годунова від 20.11.2024, судом встановлено, що причиною встановлення ОСОБА_1 премії у розмірі 5% стало посереднє, без особливої ініціативи ставлення до виконання отриманих завдань.

Відповідно до розділу ІІ Положення про преміювання поліцейських Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженого наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.09.2023 №458 (далі Положення), преміювання здійснюється за результатами службової діяльності поліцейських за місяць за такими показниками: неухильне дотримання положень Конституції та законів України, нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; професійність виконання службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів керівництва Департаменту; виконання заходів, передбачених планами роботи Національної поліції України, Департаменту, його структурних, стройових та територіальних (відокремлених) підрозділів; дотримання виконавської дисципліни, належне, своєчасне та якісне виконання посадовими особами структурних, стройових і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту нормативно-правових актів, наказів, доручень, рішень, планів, програм, функціональних обов`язків (посадових інструкцій) тощо; своєчасна та якісна підготовка наказів, довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Департаменту; дотримання службової дисципліни.

Порядок і строки преміювання регламентуються розділом IV Положення.

Так, згідно п. 2 розділу IV Положення начальники структурних, стройових та територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту або особи, які виконують їх обов`язки, до 25 числа місяця, за який установлюється премія, готують і за потреби узгоджують із начальниками батальйону, роти або взводу списки поліцейських на преміювання, ураховуючи виконання показників преміювання, підписують їх і подають до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 7-8 розділу IV Положення виплата премії поліцейським здійснюється щомісяця за поточний місяць разом із виплатою грошового забезпечення.

Залежно від виконання показників преміювання (у тому числі успішного виконання службових обов`язків, допущення проступків, застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення в установленому законодавством України порядку), які можуть впливати на розмір премії, до наказу Департаменту про преміювання за відповідний місяць можуть уноситися відповідні зміни та проводитися перерахунок премії на підставі мотивованого рапорту (доповідної записки) (додаток 4).

З метою належного застосування цього Положення та стимулювання поліцейських, які дотримуються високого професійного рівня виконання поставлених завдань у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, можливе встановлення додаткової премії за ініціативою начальників структурних, стройових та територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту в межах видатків, виділених на утримання Департаменту (п. 17 розділу IV Положення).

Відповідно до пп. 2 п. 4 Постанови №988, п. 12 розділу II Порядку №260, розділу ІІ Положення преміювання поліцейських здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби, успішного виконання службових обов`язків, проте вказаними нормами не передбачено обов`язку зазначати у рапорті конкретні факти та обставини, які були взяті до уваги керівником (начальником) при вирішенні питання преміювання поліцейського, не визначено, що проведення аналізу повинно якимось чином письмово відображатись у рапорті на преміювання тощо. Окрім того, незазначення у рапорті фактів, які б вказували на проведення аналізу виконання позивачем посадових обов`язків і завдань не означає, що безпосереднім керівником при вирішенні питань зменшення розміру доплати та премії такий аналіз не проводився.

Зменшення розміру премії у зв`язку із посереднім, без особливої ініціативи ставленням до виконання отриманих завдань не є заходом дисциплінарної відповідальності, не потребує службового розслідування, доведеності вини поліцейського, а є суто управлінським рішенням, яке переслідує виховні цілі, підвищує зацікавленість поліцейського у результатах своєї служби.

При цьому преміювання поліцейського є правом керівника, а не його обов`язком, розмір премій встановлюється для кожної особи в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання нею службових обов`язків та дотримання дисципліни.

Суд підсумовує, що встановлення, збереження, зниження та припинення виплати премії є самостійними правовими категоріями, які мають різні підстави та порядок застосування. У рапорті т.в.о. командира ШБ №1 (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «Лють» майора поліції Івана Годунова від 20.11.2024, вказані причини зниження премії (посереднє, без особливої ініціативи ставлення до виконання отриманих завдань). При цьому, надання оцінки вказаним обставинам є дискрецією відповідача.

Для вирішення питання щодо правомірності дій відповідача, якими знижено розмір премії позивача, суд враховує обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №280/11147/24, яке набрало законної сили.

Так, при розгляді даної справи судом встановлено, що позивачем оскаржувався до суду п.10 наказу від 04.11.2024 за №14 т.в.о. начальника управління ДПОП «ОШБ «Лють» - командира полку підполковника поліції в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №280/11147/24, яке набрало законної сили 09.06.2025, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

При розгляді справи №280/11147/24 судом було з`ясовано, що «Зазначене у «Висновку службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» від 18.10.2024 за №8440/59/14-2024 підтверджується документами наданими до суду учасниками справи.

Судом вивчено відеозапис доведення вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 за №301ДСК/ВС.

З вказаного відеозапису вбачається, що при доведенні вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 за №301ДСК/ВС поліцейські «обговорювали та критикували вимоги вказаного наказу».

При цьому, позивач, займаючи керівну посаду у підрозділі, не вжив заходів щодо припинення «обговорення та критики» підпорядкованими йому поліцейськими наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 за №301ДСК/ВС.

Протилежного з відеозапису доведення вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 23.08.2024 за №301ДСК/ВС не вбачається.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку».

Пунктами 4 Розділу І Положення вказано, що начальники структурних, строкових та територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту та особи, які виконують їхні обов`язки, мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби й особливостей виконання покладених на нього завдань та показників преміювання в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

Відповідно до Розділу II Положення преміювання здійснюється за результатами службової діяльності поліцейських за місяць за такими показниками:

неухильне дотримання положень Конституції та законів України, нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції;

професійність виконання службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових інструкцій, наказів керівництва Департаменту;

виконання заходів, передбачених планами роботи Національної поліції України, Департаменту, його структурних, строкових та територіальних (відокремлених) підрозділів;

дотримання виконавської дисципліни, належне, своєчасне та якісне виконання посадовими особами структурних, строкових і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту нормативно-правових актів, наказів, доручень, рішень, планів, програм функціональних обов`язків (посадових інструкцій) тощо;

своєчасна та якісна підготовка наказів, довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Департаменту;

дотримання службової дисципліни.

Залежно від виконання показників преміювання (зокрема, успішного виконання службових обов`язків, допущення проступків, застосування дисциплінарного стягнення в установленому законодавством порядку), які можуть впливати на розмір премії, до наказу Департаменту про преміювання за відповідний місяць можуть уноситися відповідні зміни та проводитися перерахунок премії в наступному місяці на підставі поданого списку (пропозиції) (пункт 8 Розділу IV Положення).

Вказане Положення регламентує порядок матеріального заохочення поліцейських Департаменту особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідно до специфіки умов проходження служби та особливостей виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасності й точності виконання рішень державних органів та вказівок керівних підрозділів з вересня 2023 року.

Зі змісту Положення можна встановити, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань з урахуванням специфіки і показників преміювання та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

Таким чином нормами законодавства визначено сукупність підстав, що впливають на встановлення розміру премій поліцейському.

При цьому, встановлення премій є правом керівника, а не його обов`язком, а визначення розміру премії є дискреційним повноваженням командира.

Також суд враховує, що у листопаді 2024 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а відповідно до абзацу 2 пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.

З огляду на вищевикладене суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо встановлення позивачу премії за листопад 2024 року у розмірі 5%.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач отримує грошове забезпечення, а не заробітну плату суд зазначає, що у п. 2.1. мотивувальної частини рішення від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків та врегульоване спеціальними законами:Законом України «Про оплату праці»,Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.

Зокрема, такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 у справі №820/4748/17, від 12.09.2019 у справі №812/1255/17, від 02.07.2020 у справі №812/792/17.

Наведена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №420/7697/21.

Так, Верховний Суд України у постанові від 17.07.2015 у справі №21-8а15 вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.

З приводу відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки в розумінні Постанова №988 та Порядку №260 премія є складовою грошового забезпечення поліцейського предмет спору стосується виплати позивачу грошового забезпечення, що підпадає під дію п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, відповідно позовна заява не підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича (вул. Кругова, 105-40, м. Запоріжжя, 69010), до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «12» червня 2025 року.

СуддяР.В. Кисіль