Рішення № 128080637, 03.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2025 року Справа № 280/7364/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Іорової К.Я.,

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача Дашкеєва В.Г.

представника відповідача Трішиної А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Апухтіна Дмитра, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

Встановити факт порушення службової дисципліни посадовими особами відповідача при проведенні ними службового розслідування проти позивача на підставі наказу відповідача № 853 від 15.07.2024 та недотримання ними положень Закону України «Про статут Національної поліції України» відносно прав позивача при проведенні службового розслідування проти неї;

визнати висновки службового розслідування проведеного відповідачем на підставі наказу № 853 від 15.07.24р. та дисциплінарної комісії відповідача щодо цього безпідставними та протиправними;

стягнути з відповідача недоплачену компенсацію за невикористані позивачем відпустки з 2020 по липень 2024 року включно в загальній сумі 131 539, 68 грн. (сто тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять гривень 68 коп.);

стягнути з відповідача недовиплачену суму заробітної плати за липень місяць 2024 року в сумі 51 465 грн. 59 коп. (п`ятдесят одну тисячу чотириста шістдесят п`ять гривень 59 коп.);

стягнути з відповідача за роботу позивача у особисті вихідні дні останньої 478665,30 грн.;

визнати незаконним та скасувати наказ № 504 о/с від 20 липня 2024 року Головного управління Національної поліції в Запорізькій області;

визнати незаконним та скасувати наказ №1177 від 19 липня 2024 року Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта поліції ОСОБА_1 ;

визнати недійсним запис про звільнення позивача 20 липня 2024 року у її трудовій книжці, зроблений відповідачем;

поновити громадянку України ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), сержанта поліції, на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності на воді Запорізького районного управління поліції з окладом згідно штатного розкладу в сумі, не нижчій, ніж була на момент звільнення, з подальшою індексацію згідно законодавства України, бойовими і преміальними виплатами, додатковими надбавками передбаченими положеннями відповідача;

стягнути з відповідача за вимушений прогул позивача суму з розрахунку фактичної середньоденної грошової виплати 2 071,74 грн. в день до моменту постановлення рішення у справі.

У позовній заяві зазначено, що наказ від 19.07.2024 № 1177 прийнятий без належних мотивів для його прийняття, необгрунтованим, а викладені факти протирічать один одному та не відповідають опису подій, що стали підставою для його прийняття. Позивач також зазначає, що висновки службового розслідування щодо розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності а ні усно, а ні в письмовому вигляді доведені не були. Під час проведення службового розслідування позивачу не було забезпечено можливості надати свої пояснення або заперечення по суті виявлених порушень, або спростувати доводи, викладені у такому службовому розслідуванні. Таким чином, внаслідок порушення процедури службового розслідування, висновки такого службового розслідування не можуть бути покладені в основу оскаржуваного наказу від 19.07.2024 № 1177. Щодо суті самого порушення ОСОБА_1 зазначила, що немає до нього жодного відношення, всі звинувачення є безпідставними, неогрунтованими, не доведеними, оскільки під час виникнення конфлікту вона перебувала у своїй квартирі і їй про це нічого не було відомо, а тому вважає своє звільнення протиправним. Окрім того, позивач вважає, що розрахунок невикористаних днів відпустки відповідачем зроблено не вірно, а стягнення вартості предметів однострою є протиправним. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 07.08.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №280/7364/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів, - повернути заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 12.08.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 12.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит свідків.

Ухвалою від 14.08.2024 у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №280/7364/24 - відмовлено.

Ухвалою суду від 14.08.2024 заяву позивача про забезпечення доказів - задоволено. Витребувано у Головного управління Національної поліції в Запорізькій області інформацію про виконання ОСОБА_1 службових обов`язків та залучення ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків в період з червня 2022 року по липень 2024 року у вихідні, святкові та неробочі дні.

28.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача. Так, відповідач зазначає, що чинне законодавство надає право призначати службове розслідування, у разі виявлення в діях поліцейських ознак дисциплінарного проступку. У даному випадку в соціальній мережі «Фейсбук» було викладено повідомлення про те, що 14.07.2024 о 00:30 год. гр. ОСОБА_2 разом із жінкою-поліцейським та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 , поряд із будинком АДРЕСА_3 розпивали спиртні напої та гучно себе вели. Син ОСОБА_3 ОСОБА_4 підійшов до вказаних вище осіб та попрохав тихіше себе вести, оскільки уже всі відпочивають. У відповідь, ОСОБА_2 почав бити ОСОБА_4 , розірвав йому одяг, а жінка-поліцейська разом зі своїм чоловіком втекли та не вжили заходів щодо припинення неправомірних дій ОСОБА_2 16.07.2024 до ГУНП в Запорізькій області з Запорізького ДВБ НПУ надійшов лист для призначення та проведення службового розслідування за відомостями, викладеними у скарзі ОСОБА_5 щодо можливих неправомірних дій поліцейських Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області під час прийняття заяви від її сина ОСОБА_4 та відносно ОСОБА_1 , яка під час спричинення тілесних ушкоджень її сина вживала спиртні напої та, як поліцейський, не здійснила ніяких заходів щодо припинення неправомірних дій. У звязку з цим було видано наказ від 15.07.2024 № 853 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії». Відповідач вказує на те, що у разі виявлення будь-яких ознак, у тому числі у соціальних мережах, які свідчать про порушення працівником поліції Присяги поліцейського, вчинення ним дій, які підривають авторитет Національної поліції та формують у суспільства недовіру суспільства до поліції, зазначені обставини є законними та обгрунтованими для призначення службового розслідування, з метою підтвердження або спростування наявності порушення поліцейським Присяги поліцейського, порушення службової дисципліни, у тому числі з`ясування чи підривають відповідні дії поліцейського авторитет Національної поліції та довіру населення. Комісією при проведенні службового розслідування та за результатами опрацювання відібраних пояснень громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими було встановлено, що ОСОБА_1 була присутня під час конфліктної ситуації 14.07.2024 біля підїзду № 2 буд. АДРЕСА_2 . Таким чином із зібраних комісією матеріалів було встановлено, що сержант поліції ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, яка як поліцейський повинна здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживати заходи щодо припинення виявлених кримінальних та адміністративних порушень, вживати заходи для забезпечення публічної безпеки і порядку, сама вчиняла діяння, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, розпивала спиртні напої разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_10 . Також сержант ОСОБА_1 не вжила заходів щодо припинення скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , як розпивали спиртні напої. Надалі, приблизно о 00:20 год. ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , перебуваючи у вказаному місці, гучно розмовляли, чим заважали відпочивати іншим громадянам. У звязку з цим ОСОБА_4 , який мешкає у зазначеному будинку, зробив зауваження ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , щоб останні вели себе тихіше та припинили свої неправомірні дії. В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. Під час бійки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . ОСОБА_10 намагався їх розборонити, а у свою чергу ОСОБА_1 ніяких заходів щодо припинення бійки не вживала, у тому числі не скористалась коротким номером «102» для виклику поліції. Перед прибуттям нараду поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_10 залишили місце події та пішли до себе додому. Дисциплінарний проступок ОСОБА_1 виразився у розпиванні алкогольних напоїв у громадському місці, в період комендантської години в м. Запоріжжя, невжитті превентивних заходів спрямованих на припинення дій ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , які містили ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, а також неповідомленні невідкладно про факт бійки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 14.07.2024 за скороченим номером екстренного виклику поліції «102», що призвело до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що в подальшому набуло суспільного розголосу в соціальних мережах та підриву авторитету Національної поліції України, що знижують рівень довіри населення до поліції, а також не сприянні проведення службового розслідування, шляхом надання неправдивих пояснень в частині відсутності на місці події під час зазначеної бійки, які спростовуються зібраними матеріалами. Відповідач також зазначає, що законодавством не передбачено обовязку поліцейського, відносно дій якого проводиться службове розслідування із рішенням про початок та підстави призначення службового розслідування. До ГУНП не надходило від позивача жодних заяв (рапортів, клопотань) щодо ознайомлення з матеріалами та висновком службового розслідування. Разом з тим в матеріалах службового розслідування наявні пояснення ОСОБА_1 від 17.07.2024, а тому відповідач вважає необгрунтованими твердження позивача про те, що їй не було надано можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування, надати пояснення та докази. Стосовно стягнення недоплаченої компенсації за невикористані позивачем відпустки відповідач зазначив, що проведений позивачем розрахунок не відповідає вимогам законодавства та компенсацію за невикористані відпустки було вплачено в повному обсязі. Безпідставною відповідач вважає також і позовну вимогу про стягнення з ГУНП недоплаченої суми заробітної плати за липень 2024 року в сумі 51465,59 грн., тому що помилково включає в розрахунок свого грошового забезпечення одноразову додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168, яка у звязку з порушенням службової дисципліни за липень 2024 року нарахована не була. Окрім того, така винагорода не має постійного характеру та не віднесена до складових грошового забезпечення поліцейських. Просить також і відмовити у задоволенні позову в частині стягнення компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі, тому що за виконання службових обовязків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Просить у задоволенні позову відмовити.

09.09.2024 позивачем до суду подано відповідь на відзив, де вказано, що твердження відповідача про її участь у конфлікті з 13 липня на 14 липня 2024 року не підтверджується матеріалами справи. Окрім того, висновок поліграфолога не може бути взятий до уваги, як такий, що не містить будь-якої доказової інформації. Зазначає, що її не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування, а саме службове розслідування не містить доказів вчинення дисциплінарного проступку. Вважає своє звільнення безпідставним та незаконним, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.09.2024 у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 10.09.2024 у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів відмовлено.

Ухвалою від 13.09.2024 судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою від 13.09.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Від відповідача 16.09.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначив, що позивачем не спростовано скоєння нею дисциплінарного проступку, що виразився у розпиванні алкогольних напоїв у громадському місці, в період дії комендантської години, невжиття превентивних заходів спрямованих на припинення дій ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , які містили ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, а також неповідомленні невідкладно про факт бійки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 14.07.2024 за номером «102», що призвело до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що в подальшому набуло суспільного розголосу в соціальних мережах та підриву авторитету Національної поліції України, що знижують рівень довіри населення до поліції, а також не сприянні проведення службового розслідування, шляхом надання неправдивих пояснень в частині відсутності на місці події під час зазначеної бійки. Відповідач наголошує на тому, що долучені до матеріалів справи копії виписок з ЄО та копії службових завдань є неналежними та недостовірними доказами. Вважає безпідставними позовні вимоги позивача та просить у задоволенні позову відмовити.

23.09.2024 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, з урахуванням збільшених позовних вимог, та вказано, що чинним законодавством не визначено правові підстави для компенсації поліцейським за роботу у вихідні та святкові дні. Що стосується компенсації за невикористані позивачем дні відпустки з 2020 року по липень 2024 року, то розрахунок такої компенсації здійснений невірно. Окрім того, грошова компенсація за невикористані дні відпустки була виплачена відповідачем. Також відповідачем зазначено, що позивачем помилково включено в розрахунок свого грошового забезпечення одноразову додаткову винагороду, визначену Постановою № 168. Така додаткова винагорода є окремим одноразовим тимчасовим видом грошового забезпечення поліцейських, не має постійного характеру та не віднесена до складових грошового забезпечення поліцейських. Відповідач вважає прийнятий наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення правомірним, таким, який відповідає характеру та тяжкості проступку, вчинення якого підтверджується належними та допустимими доказами. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачем 24.09.2024 до суду подано відповідь на відзив та вказано, що висновки службового розслідування є необгрунтованими та безпідставними. Позивач вважає, що їй не здійснена компенсація за роботу у вихідні дні та неповністю проведений розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки. Окрім того, підтвердила факт отримання 17.09.2024 своєї трудової книжки та у відповідності до положень Наказу Мінпраці України № 58 від 29.07.1993 вважає, що днем звільнення є день видачі трудової книжки, а тому дії відповідача в цій частині є протиправними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.10.2024 було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2024.

Ухвалою від 05.11.2024 доручено Великобагачанському районному суду Полтавської області забезпечити проведення підготовчого судового засідання у справі №280/7364/24 призначеного на 13 листопада 2024 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у приміщенні Великобагачанському районному суді Полтавської області.

В підготовчому судовому засіданні 13.11.2024 судом оголошено перерву до 10.12.2024.

Ухвалою суду від 13.11.2024 витребувано від відповідача докази по справі.

Ухвалою від 03.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у справі №280/7364/24, призначеному на 10.12.2024 о 10.00 годині, у режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою від 09.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у справі №280/7364/24, призначеному на 10.12.2024 о 10.00 годині, у режимі відеоконференції у приміщенні суду.

10.12.2024 підготовче засідання було відкладено на 08.01.2025.

Ухвалою від 10.12.2024 заяву ОСОБА_1 про проведення всіх послідуючих судових засідань по справі в режимі відеоконференції за участі представника позивача - задоволено частково. Доручено Великобагачанському районному суду Полтавської області забезпечити проведення підготовчого судового засідання у справі №280/7364/24 призначеного на 08 січня 2025 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у приміщенні Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Ухвалою від 13.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про проведення всіх послідуючих судових засідань по справі №280/7364/24 в режимі відеоконференції за його участі.

08.01.2025 підготовче засідання було відкладено на 05.02.2025.

Ухвалою суду від 08.01.2025 від Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України витребувано докази по справі.

Ухвалою від 20.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про проведення всіх послідуючих судових засідань по справі №280/7364/24 в режимі відеоконференції за участі представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 05.02.2025 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 06.03.2025.

В судовому засіданні 06.03.2025 судом оголошено перерву до 03.04.2025.

Ухвалою від 11.03.2025 доручено Великобагачанському районному суду Полтавської області забезпечити проведення підготовчого судового засідання у справі №280/7364/24 призначеного на 03 квітня 2025 року о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у приміщенні Великобагачанському районному суді Полтавської області.

Ухвалою від 21.03.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_10 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, - відмовлено.

В судовому засіданні 03.04.2025 оголошено перерву до 30.04.2025.

В судовому засіданні 30.04.2025 оголошено перерву до 03.06.2025.

Позивачкою 16.05.2025 подано до суду роз`яснення до розрахунку за позовом, де вказано, що відповідачем не було виконано свого обов`язку щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Окрім того, просить врахувати розрахунок суми виплати за роботу у вихідний день.

В судовому засіданні 03.06.2025 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно із наказом ГУ НП в Запорізькій області від 12.01.2021 № 14 о/с, відповідно до ст. 65 та ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», було призначено капрала поліції ОСОБА_1 поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Василівського районного управління поліції, з посадовим окладом 2470 грн., увільнивши її з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Дніпрорудненського відділення поліції Василівського відділу поліції, у звязку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації, за ініціативою поліцейського.

Відповідно до наказу ГУ НП в Запорізькій області від 09.05.2024 № 350 о/с сержанта поліції ОСОБА_1 призначено поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності на воді Запорізького районного управління поліції, увільнивши її з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Василівського районного управління поліції, за ініціативою поліцейського.

Згідно із наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19.07.2024 № 1177 «Про застосування дисциплінарних стягнень» за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог, передбачених пунктами 1, 2, 6, 13 частини 3 статті 1, частиною 5 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктами 1, 2 частини 1 статті 18, пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 1 розділу ІІ, пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, статтею 38, частиною 1 статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктами 6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присягою працівника поліції, наказом Запорізької обласної державної адміністрації від 30.11.2023 № 662 «Про запровадження комендантської години на території області», пунктом 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 та своєї посадової інструкції, що виразилося у розпиванні алкогольних напоїв у громадському місці в період дії комендантської години в м. Запоріжжя, невжитті превентивних заходів спрямованих на припинення дій ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , які містили ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, а також не повідомленні про факт бійки між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 14.07.2024 за скороченим номером екстренного виклику «102», що призвело до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що в подальшому набуло суспільного розголосу в соціальних мережах та підриву авторитету Національної поліції України, що знижують рівень довіри населення до поліції, а також не сприянні проведенню службового розслідування, шляхом надання неправдивих пояснень в частині відсутності на місці події під час зазначеної бійки, які спростовуються зібраними матеріалами вирішено застосувати до поліцейського з реагування патрульної поліції СПД на воді (м. Запоріжжя) Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 20.07.2024 № 504 о/с «По особовому складу», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції СПД на воді (м. Запоріжжя) Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, з 20.07.2024.

Окрім того, згідно із вищевказаним наказом від 20.07.2024 № 504 о/с вирішено: виплатити компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік за фактично відпрацьований час; виплатити компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік; виплатити компенсацію за 22 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; виплатити компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік; виплатити компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік; встановити щомісячну премію за липень 2024 року у розмірі 0,00%; сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строку носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 11484 грн. 60 коп.

Позивач, вважаючи своє звільнення протиправним, звернулась до суду з цим позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі Закон № 580-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 580-VIII рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до частини першої статті 64 цього Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначено Дисциплінарним статутом.

Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі за текстом Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з пунктами 2, 3, 5, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Частинами третьою-п`ятою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

До курсантів (слухачів), які проходять навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, крім видів дисциплінарних стягнень, визначених цією статтею, застосовується дисциплінарне стягнення у виді призначення поза чергою в наряд до п`яти нарядів.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою та десятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі за текстом Порядок проведення службових розслідувань).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань).

З аналізу наведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування.

Судом встановлено, що на ім`я начальника ГУНП надійшла доповідна записка від 14.07.2024 від УГІ ГУНП «за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейською з реагування патрульної поліції СПД на воді (м. Запоріжжя) Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Борисенко Вікторією Валеріївною», відповідно до якої встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці групи «Осипенківський Запоріжжя - Все в наших руках!» громадянка ОСОБА_12 виклала повідомлення під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У вказаному повідомленні зазначено, що 14.07.2024 о 00:30 громадянин ОСОБА_2 разом із жінкою - поліцейською та її чоловіком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, поряд із будинком № 5 розпивали спиртні напої та гучно себе вели. Син ОСОБА_13 - ОСОБА_4 підійшов до вказаних вище осіб та попрохав тихіше себе вести, оскільки уже всі відпочивають. У відповідь, ОСОБА_14 почав бити ОСОБА_4 , розірвав йому одяг, а жінка - поліцейська разом зі своїм чоловіком втекли та не вжили заходів щодо припинення неправомірних дій ОСОБА_15

16.07.2024 до ГУНП в Запорізькій області з Запорізького управління ДВБ НПУ надійшов лист для призначення та проведення службового розслідування за відомостями, викладеними у скарзі ОСОБА_5 щодо можливих неправомірних дій поліцейських Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області під час прийняття заяви від її сина ОСОБА_4 та відносно ОСОБА_1 , яка під час спричинення тілесних ушкоджень її сина вживала спиртні напої та, як поліцейський, не здійснила ніяких заходів реагування щодо припинення неправомірних дій.

Начальником ГУНП в Запорізькій області видано наказ від 15.07.2024 № 853 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», яким призначено службове розслідування за вказаним фактом.

За фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейською з реагування патрульної поліції СПД на воді (м. Запоріжжя) Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції ОСОБА_1 відповідачем складено Висновок службового розслідування, затверджений начальником ГУНП в Запорізькій області Артемом Кисько 19.07.2024.

В ході проведення службового розслідування комісією встановлено, що 14.07.2024 о 00:26 до чергової частини Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення зі служби «102» від громадянина ОСОБА_4 , про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , біля під`їзду № 2 на нього напав чоловік, який бив його головою та руками (СО № 18811).

З метою реагування на вказане повідомлення на місце події направлено наряд УПП в Запорізькій області ДПП Національної поліції України «Хижак-0102» на службовому автомобілі Шкода Рапід, н.з. НОМЕР_2 , у складі: інспектора взводу № 1 роти 3 1 батальйону № 3 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 та поліцейського взводу № 1 роги № 1 батальйону № 3 сержанта поліції ОСОБА_17 . Прибувши на місце події о 00:47 14.07.2024, до наряду звернулась громадянка ОСОБА_5 , яка пояснила, що її сина ОСОБА_18 побив громадянин ОСОБА_2 , який не реагував на зауваження щодо порушення тиші. Надалі, учасників події поліцейські наряду УПП в Запорізькій області ДПП НПУ «Хижак-0102» було запрошено до Запорізького РУП для подальшого з`ясування обставин. Поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НПУ відносно ОСОБА_15 винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1491135 за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 85 гривень.

14.07.2024 о 03:41 до чергової частини Запорізького РУП надійшло повідомлення зі служби «102» від громадянина ОСОБА_15 про те, що 14.07.2024 о 00:30 за адресою: АДРЕСА_2 , біля під`їзду № 2 на нього напав малознайомий чоловік на ім`я ОСОБА_19 , який вдарив його, чим спричинив тілесні ушкодження (ЄО № 18828).

Згідно з журналом обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Запорізького РУП, ОСОБА_4 перебував у приміщенні управління 14.07.2024 з 00:52 до 04:17, ОСОБА_5 14.07.2024 з 00:53 до 04:17, ОСОБА_14 14.07.2024 з 00:53 до 05:00.

За результатами аналізу службового розслідування встановлено, що 13.07.2024 приблизно о 20:00 поліцейський з реагування патрульної поліції СПД на воді (м. Запоріжжя) Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержант поліції ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, яка як поліцейський повинна здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживати заходи щодо припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати заходи для забезпечення публічної безпеки і порядку, сама вчиняла діяння, які місять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 178 КУпАП, розпивала алкогольні напої разом із ОСОБА_20 та ОСОБА_10 на лавці біля під 'їзду № 2 будинку АДРЕСА_2 . Також сержант поліції ОСОБА_1 , як поліцейський не вжила заходів щодо припинення скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 178 КУпАП з боку ОСОБА_15 та ОСОБА_21 , які розпивали алкогольні напої. Надалі, приблизно о 00:20 14.07.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_22 та ОСОБА_14 , перебуваючи у вказаному місці, гучно розмовляли, чим заважали відпочивати іншим громадянам. У зв`язку із цим ОСОБА_4 , який мешкає у зазначеному будинку, зробив зауваження ОСОБА_1 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , щоб останні вели себе тихіше та припинили свої неправомірні дії. Надалі, між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. У результаті чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження: «садно на правому скаті носа; синець з набряком м`яких тканин та раною на нижній губі справа: крововилив з садном на слизовій оболонки нижньої губи; садно у ділянці правої ключиці; синець на лівій боковій поверхні шиї її третині», та ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин правого ліктьового суглобу, гематоми правого плеча, передпліччя та забою м`яких тканин щічної ділянки». Під час бійки між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 , ОСОБА_22 намагався їх розборонити, а у свою чергу ОСОБА_1 , яка як поліцейський, ніяких заходів щодо припинення бійки не вживала, у тому числі не скористалася коротким номером «102» для виклику поліції. Почувши крики, на місце події прибігла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Також ОСОБА_4 , відбігши від ОСОБА_15 та ОСОБА_21 , викликав за спеціальним номером «102» поліцію. Перед прибуттям наряду поліції ОСОБА_22 та ОСОБА_1 залишили місце події та пішли до себе додому. Прибувши на місце події, наряд УПП в Запорізькій області «Хижак-0102» на службовому автомобілі «Шкода Рапід», н.з. НОМЕР_2 , виявив ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , яких о 00:52 14.07.2024 доставлено до адміністративного приміщення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог, передбачених пунктами 1, 2, 6, 13 частини 3 статті 1, частиною 5 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктами 1, 2 частини 1 статті 18, пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 1 розділу ІІ, пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, статтею 38, частиною 1 статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктами 6, 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присягою працівника поліції, наказом Запорізької обласної державної адміністрації від 30.11.2023 № 662 «Про запровадження комендантської години на території області», пунктом 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 та своєї посадової інструкції, що виразилося у розпиванні алкогольних напоїв поряд з підїздом № 2 будинку № 5 по вул. Руставі у м. Запоріжжя, яке мало місце 14.07.2024 після 00:00 год., тобто в період дії комендантської години, невжитті заходів щодо припинення адміністративних правопорушень ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , які також розпивали алкогольні напої по вул. Руставі у період дії комендантської години, неповідомленні на спеціальну лінію «102» про факт бійки 14.07.2024 близько 00:20 год між ОСОБА_11 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , що призвело до подальшої публікації в соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці групи «Осипенківський Запоріжжя Все в наших руках!» критичної статті щодо негативної роботи поліції Запорізької області, яка викликала значний суспільний резонанс, невжитті заходів щодо утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України та знижують рівень довіри населення до поліції, а також не сприянні проведенню службового розслідування, шляхом надання неправдивих пояснень в частині відсутності на місці події під час зазначеної бійки, які спростовуються зібраними матеріалами, із урахуванням вимог частини 1 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вирішила застосувати до поліцейського з реагування патрульної поліції СПД на воді (м. Запоріжжя) Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Членами дисциплінарної комісії з метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, проведено опитування громадян, які були очевидцями подій.

Так під час проведення службового розслідування були опитані наступні громадяни:

У своїх поясненнях від 14.07.2024 ОСОБА_4 пояснив наступне: «14.07.2024 о 00:30 год я перебував вдома і почув голосні крики внизу. Я вирішив вийти і зробити зауваження. Біля 2-го підїзду на лавках сиділо троє людей. Один з них, як я дізнався пізніше, ОСОБА_2 , та жінка з чоловіком, яких я не знаю на даний момент. Коли я зробив тактовне та вічливе зауваження, то на мене почали кричати і у нас виникла сутичка. На крики вибігла моя матір та в цей момент вже від мене відійшли. Люди поводили себе неадекватно та розпускали руки. Прошу органи поліції провести відповідні профілактичні заходи до ОСОБА_2 з метою подальшого недопущення подібної поведінки. Потерпілим себе не вважаю. Проходити СМЕ на даний момент не буду….».

У своїх поясненнях від 14.07.2024 ОСОБА_2 пояснив наступне: «У нас в під`їзді мешкає безхатня собака, котру я після настання комендантської години вирішив вигуляти, після чого невідома мені особа (на мою думку ОСОБА_4 ) підійшов до мене та звинуватив мене у вживанні алкогольних напоїв. Завдав мені удари по руці та щелепі. Більше мені додати нічого. Я вважаю, що нікого не провокував та не бив».

Матеріали службового розслідування містять ще одні пояснення ОСОБА_4 від 14.07.2024, в яких зазначено наступне: «Вночі 14.07.2024 після комендантської години почув галас під своїми вікнами, де три особи розпивали під підїздом алкогольні напої, слухали музику. Вийшовши на вулицю я попросив невідомих бути тихіше, після чого один з них схопив мене, а інший наніс удари в ділянку голови. Третя невідома мені жінка стояла та дивилась, після чого відійшовши викликав поліцію…».

В поясненнях від 15.07.2024 ОСОБА_4 зазначив наступне: «Так 13.07.2024 о 22:00 год перебуваючи вдома, чув гучну музику та троє людей розпивають спиртні напої. Це продовжувалось до 00:30 год 14.07.2024. Оскільки я інвалід ІІ групи, інсулінозалежний, в мене режим сну…. Я вийшов вічливо зробити зауваження та попросив поводити себе тихіше, тому що заважають людям спати. На що його облягли нецензурною лайкою, на що я відповів, що викличу поліцію. Вони відповіли що їм однаково і знову облаяли мене. Після чого ОСОБА_2 став наносити удари кулаком та головою по обличчю та голові. В цей момент ОСОБА_24 став тримати за заламувати руки мені за спину, а ОСОБА_25 далі наносив удари та рвав одяг на мені. Під час цього зірвав сумку та вибив телефон з рук. Після ще декількох ударів та останнього захвату зміг відібрати сумку з телефоном та забігти у сусідній двір щоб зателефонувати у поліцію та зателефонувати мамі. Після чого вибігла мама і почала зясовувати обставини. В цей момент ОСОБА_25 почав погрожувати моїй мамі, що зробить те, що зробив зі мною, після чого мама сказала, що викликала поліцію та вона вже їде, а ОСОБА_24 побігли додому, ОСОБА_25 поїхав зі мною та моєю мамою до Запорізького РУП. В приміщенні у мене прийняли заяву про нанесення мені тілесних ушкоджень та притягнення до кримінальної відповідальності. Приїхала слідча оперативна група та інший поліцейський прийняв у мене заяву про вчинення кримінального правопорушення, проте в ній не було зазначено спричинення мені тілесних ушкоджень та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та іншого чоловіка ( ОСОБА_24 ). Після того, як я написав що з моїх слів записано вірно, то помітив неточні відомості викладені мною у заяві. Повідомивши про це поліцейського, він здивовано відреагував та повідомив, що усе допише…».

У своїх поясненнях від 15.07.2024 ОСОБА_5 зазначила наступне: «Так 13.07.2024 о 22:00 год., перебуваючи вдома, чула гучну музику та троє людей, та розпивають спиртні напої. Це продовжувалось до 00:30 год. 14.07.2024. Оскільки мій син інвалід 2 групи, інсулінозалежний, у нього режим сну. А галас з двору заважав спати всій родині. ОСОБА_26 син вийшов зробити зауваження та попросити поводитися тихіше, тому що заважають людям спати. На що його облаяли нецензурною лайкою. На що мій син відповів, що викличе поліцію, вони відповіли, що їм однаково і знову облаяли його. Після чого ОСОБА_2 став наносити удари моєму сину кулаком по голові та обличчю. В цей момент ОСОБА_24 став тримати та заламувати руки моєму сину, а ОСОБА_25 далі наносив удари та рвав одяг на моїй дитині, під час чого зірвав сумку та вибив телефон з рук. Потім здійснив ще 2 удари головою в обличчя ОСОБА_27 . Після чого мій син зумів вирватися, підійняв телефон та побіг до сусіднього двору, викликав поліцію та зателефонував мені. Я вибігла відразу у двір, на зустріч мені біг мій син в розірваній футболці, вест в пилюці та з окривавленим обличчям. ОСОБА_28 до них я побачила, що ОСОБА_24 та ОСОБА_25 продовжують розпивати горілку. Коли побачили мене, то ОСОБА_25 почав погрожувати мені. Я сказала, що вже викликала поліцію і вона вже їде. Після чого ОСОБА_29 разом з чоловіком хутко пішли в невідомому напрямку. Приїхала патрульна поліція, запросили нас до адмінбудівлі Запорізького РУП…..».

У своїх поясненнях ОСОБА_10 зазначив наступне: «13.07.2024 близько 14.00 години він вирішив сходити в гості до ОСОБА_1 , щоб побачитися з донькою. Прийшовши до них, він ( ОСОБА_22 ) взяв доньку і вони пішли гуляти. Цього ж дня приблизно о 20.00 він ( ОСОБА_22 ) разом з дитиною поверталися з прогулянки та він побачив, що на лавці біля сусіднього під`їзду вищевказаного будинку сидів його знайомий на ім`я ОСОБА_30 ( ОСОБА_14 ), який також проживає у цьому будинку. В ході бесіди вони ( ОСОБА_22 .. ОСОБА_14 ) почали вживати пиво. Приблизно о 21.00 годині цього дня до них підійшла ОСОБА_1 , щоб забрати доньку. Підійшовши до нас, вона побула з нами приблизно хвилин 5, після чого забрала доньку та пішла до себе в квартиру. Вони ( ОСОБА_22 , ОСОБА_14 ) продовжили вживати пиво. Приблизно на початку 23.00 години цього дня до них підійшов не знайомий хлопець з дівчиною і він почав висказувати якісь претензії ОСОБА_23 нібито він переселенець, приїхав сюди і якось не так себе веде. На цьому ґрунті у них виникла сварка. Після цього у них почалася штовханина, вони впали на землю та почали боротися (битися між собою). Вони ( ОСОБА_14 , ОСОБА_4 ) один одному наносили удари руками по різним частинам тіла. Він ( ОСОБА_22 ) намагався їх розтягнути, що йому це і вдалося зробити. Потім вони нібито втихомирилися. Конфлікт у них тривав близько кількох хвилин. Дівчина, яка прийшла з тим хлопцем, сказала, що буде викликати поліцію. Після цих слів він ( ОСОБА_22 ) пішов в квартиру ОСОБА_1 , так як вже було пізно, близько 23.00 і таксі викликати не було можливо. Коли він ( ОСОБА_22 ) уходив, там залишалися ОСОБА_14 та ОСОБА_4 та дівчина, та конфлікту між ними наче не було. Прийшовши в квартиру до ОСОБА_1 , він ( ОСОБА_22 ) розповів їй, що трапилося. Учасником конфлікту він ( ОСОБА_22 ) не був, що відбувалося далі після його уходу, він не знає. У ОСОБА_15 та ОСОБА_4 була взаємна бійка, хоча конфлікт спровокував саме останній».

ОСОБА_31 , оперуповноважений ВКП Бердянського РВП пояснив, що з 08.00 13.07.2024 до 08.00 14.07.2024 перебував на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи. До складу слідчо-оперативної груп входила - дізнавач СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_32 . 14.07.2024 в нічний час до Запорізького РУП поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НПУ доставлено ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у яких виник конфлікт, який переріс у бійку за адресою АДРЕСА_2 . Ним ( ОСОБА_31 ) відібрано заяву від ОСОБА_4 . Також хтось з членів слідчо-оперативної групи на його ( ОСОБА_33 ) бланку було опитано ОСОБА_4 . Під час спілкування з ОСОБА_4 останній повідомив, що учасником події були ще жінка та чоловік. Також під час конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 знаходилась жінка - поліцейська, однак анкетні дані якої не були надані. У зв`язку з тим що не було не отримано чітких анкетних даних про поліцейську, яка була присутня при конфлікті та бійки між ОСОБА_34 і ОСОБА_4 , тому інформацію про причетність жінки- поліцейської не доповідалось.

ОСОБА_35 , дізнавач СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, старший лейтенант поліції пояснила, що з 08.00 13.07.2024 до 08.00 14.07.2024 перебувала на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи. О 00:30 год. надійшов виклик на лінію «102» про напад на гр. ОСОБА_4 . Відпрацьовуючи виклики черговий ЗРУП повідомив, що людей, які являються учасниками конфлікту, доставлено до ЗРУП. Приблизно о 02:40 год. вона повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За вказівкою чергового чергової частини Запорізького РУП вона ( ОСОБА_35 ) разом з ОСОБА_36 займалися збором матеріалів за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_37 . Під час спілкування з матір`ю ОСОБА_38 остання повідомила, що під час конфлікту булла присутня жінка поліцейська, анкетні даних, яких вона не може повідомити, однак описала її та повідомила, що вона їздить па автомобілі Фольксваген. Оскільки вже було пізно та вона ( ОСОБА_35 ) втомилась про присутність під час конфлікту та бійки між ОСОБА_39 та ОСОБА_34 жінки поліцейської вона нікому не доповідала.

В ході проведення службового розслідування також був опитаний ОСОБА_2 , який зазначив наступне: «13.07.2024 приблизно о 21:30 в кіоску, який знаходиться неподалік від будинку АДРЕСА_2 він придбав 6 пляшок пива. Він ( ОСОБА_14 ) разом з ОСОБА_40 та ОСОБА_1 познайомився в м. Дніпрорудне, де вони мешкали перед початком активних військових дій військовослужбовців рф. Також, як і він, ОСОБА_22 та ОСОБА_1 змушені мешкати у м. Запоріжжя. До 13.07.2024 він ( ОСОБА_14 ) разом з ОСОБА_40 спиртні напої не вживали та не спілкувалися. 13.07.2024 приблизно о 22.00 він ( ОСОБА_14 ) разом з ОСОБА_40 та ОСОБА_1 , а також їх дитиною сиділи на лавочці біля під`їзду № 2 будинку АДРЕСА_2 . У цей час він ( ОСОБА_14 ) та ОСОБА_22 вживали придбане пиво, а ОСОБА_1 не вживала спиртні напої. Йому ( ОСОБА_23 ) не відомо, чи вживала до 22:00 13.07.2024 ОСОБА_1 алкогольні напої. Через деякий час ОСОБА_1 разом із дитиною покинула їх та вони залишилися вдвох. Він ( ОСОБА_14 ) разом з ОСОБА_40 вживали пиво, однак горілку вони не вживали. Також біля лавочки стояв пакет, який їм не належав. Він ( ОСОБА_14 ) з ОСОБА_40 спілкувалися про проблеми, які пов`язані з тимчасово переміщеними особами, музику вони не слухали та спілкувалися тихо, при цьому нікому не заважали. Через деякий час, під час його ( ОСОБА_15 ) спілкування з ОСОБА_40 , до них підійшов молодий хлопець, якого він не знав, а у подальшому дізнався, що це ОСОБА_41 , який став їм говорити, що якщо вони ( ОСОБА_14 та ОСОБА_22 ) є ВПО, то їм все дозволено. Він ( ОСОБА_14 ) зробив зауваження йому, у цей час ОСОБА_41 вдарив його кулаком в обличчя в район щелепи, від чого він впав на землю. Потім ОСОБА_41 наніс йому ( ОСОБА_23 ) удар ногою по правій руці. Він ( ОСОБА_14 ) піднявся та у відповідь почав відбиватися від ОСОБА_42 . У свою чергу ОСОБА_22 почав їх розбороняти, при цьому ніяких ударів він йому не наносив. Через деякий час на вулицю вибігла мати ОСОБА_42 . Він ( ОСОБА_14 ) почав скаржитися на нього, однак вона вже це не чула. Через деякий час приїхав наряд поліції та забрав його разом з ОСОБА_43 , а також його матір`ю до підрозділу поліції. Там вже від нього ( ОСОБА_15 ) відбирали пояснення, також він написав заяву. У подальшому його відпустили. У зв`язку з тим, що у нього сильно боліла рука (місце куди вдарив ногою ОСОБА_41 ) 14.07.2024 він звернувся до 9-ої міської лікарні та оскільки боліла щелепа він звернувся до 5-я міської лікарні за наданням медичної допомоги. На теперішній час він ( ОСОБА_14 ) перебуває на лікарняному, у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, які йому спричинив ОСОБА_41 . Також він ( ОСОБА_14 ) пройшов СМЕ. Під час конфлікту та бійки між ним ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_43 , ОСОБА_1 не було, вона пішла задовго до його початку. 13.07.2024 ОСОБА_1 у той час коли вони сиділи на лавочці біля під`їзду № 2 біля будинку № 5 по вулиці Руставі, у м. Запоріжжя спиртні напої не вживала.

Від ОСОБА_9 15.07.2024 відібрані пояснення, в яких він зазначив, що 13.07.2024 він перебував біля під`їзду № 5 за адресою: АДРЕСА_2 , де спілкувався з громадянином ОСОБА_44 . Цього дня приблизно о 18:00 з під`їзду їх будинку вийшла жінка на ім`я ОСОБА_45 , яка, як він знає, працює в поліції ( ОСОБА_1 ) разом з дитиною через деякий час до неї підійшов чоловік та вони сидячі біля під`їзду вживали пиво. Близько 20:00 вони ( ОСОБА_9 та ОСОБА_46 ) розійшлися по домам та що відбувалося далі їм не відомо.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 пояснила, що 13.07.2024 о 18:00 перебувала разом з колишнім чоловіком ОСОБА_40 біля під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 , де вона вживала пиво, близько 0,5 літра. Приблизно о 19:00 вона ( ОСОБА_1 ) піднялась до себе додому. Цього ж дня приблизно о 20:00 вона підійшла до під`їзду АДРЕСА_4 , де вже на лавочці сиділи її колишній чоловік - ОСОБА_22 та ОСОБА_14 спілкувалися та вживали пиво (1,5 літра). Вона ( ОСОБА_1 ) перебувала з ними приблизно до 22.00 години, точний час вона не пам`ятає, після чого пішла додому. Наступного дня, вранці вона ( ОСОБА_1 ) від ОСОБА_21 дізналася про бійку між ОСОБА_34 та ОСОБА_43 . Також вона ( ОСОБА_1 ) вважає, що публікація в соціальній мережі з`явилася, оскільки у неї був конфлікт з головою ОСББ за адресою: АДРЕСА_2 , яка довела її дитину до сліз, а також спілкується агресивно з нею та ОСОБА_47 .

Опитаний в ході проведення службового розслідування ОСОБА_48 , старший інспектор-черговий частини відділу моніторингу Запорізького РУП пояснив, що в період часу з 08:00 13.07.2024 по 08:00 14.07.2024 я, згідно затвердженого графіку чергувань, перебував на добовому чергуванні в якості старшого інспектора-чергового чергової частини Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області. Згідно своїх функціональних обов`язків він ( ОСОБА_49 ) здійснює моніторинг оперативної обстановки на території Запорізького РУП (всі територіальні підрозділи поліції) в тому числі і Дніпровського району м. Запоріжжя. Так о 00:30, по спеціальній лінії «102» надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_4 про те, що на нього напав чоловік (бив руками та головою). На місце події диспетчером, для відпрацювання виклику, направлено наряд УПП в Запорізькій області «Хижак-0102», які відпрацювали виклик та привезли до адміністративної будівлі ЗРУП заявника, його матір - ОСОБА_5 та ОСОБА_37 .. В підрозділі поліції всіх учасників конфлікту опитав ОСОБА_50 .. ОСОБА_31 та ОСОБА_51 . Жоден з вказаних поліцейських не повідомили йому про те, що на місці події був присутній поліцейський. На місце події СОГ ним ( ОСОБА_52 ) не направлялась, оскільки всі, відомі йому, учасники події перебували в підрозділі поліції. Про участь у конфлікті співробітника поліції дізнався 14.07.2024 о 14:00 від заступника начальника відділу моніторингу ОСОБА_53 .

Опитаний ОСОБА_6 в своїх поясненнях зазначив, що вікна його квартири виходять до входу до другого під`їзду будинку де він мешкає. 14.07.2024 близько о 00:20 він знаходився вдома та через відкриті вікна на кухні почув звуки конфлікту, підійшовши ближче до вікна, він ( ОСОБА_6 ) подивився, але нічого не побачив, оскільки у комендантську годину освітлення прибудинкової території не здійснюється, тому посвітивши ліхтариком з вікна у бік під`їзду, він побачив, що на лавці біля другою під`їзду два чоловіки, один з яких сусід з його під`їзду з квартири АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_30 , та повненька дівчина з волоссям чорного кольору розпивали спиртні напої. ОСОБА_14 та інший чоловік нецензурно лаялись у бік хлопця на ім`я ОСОБА_19 , який зробив їм зауваження з приводу вживання спиртних напоїв та порушенні тиші у комендантську годину. Далі конфлікт переріс у бійку в ході якої ОСОБА_27 бив ОСОБА_30 та інший невідомий хлопець, дівчина намагалась заспокоїти ОСОБА_54 , але він не реагував та погрожував узяти ніж, який лежав на лавці поруч з ним, якщо ОСОБА_19 підійде ближче порізати його. Потім він побачив маячки службового автомобіля поліції, який повертав у їх двір, та звернув увагу на те, що дівчина, побачивши поліцейське авто, побігла з місця події. Зазначив, що у ОСОБА_54 , його знайомого та дівчини були присутні ознаки алкогольного сп`яніння.

Окрім того, зі змісту висновку службового розслідування убачається, що комісією здійснено перегляд відеофайлів з відеозаписами адміністративної будівлі. На вказаних відеозаписах, в тому числі, зафіксовано, що о 01:10:21 14.07.2024 в кімнаті прийому громадян ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 розповідають дільничному офіцеру лейтенанту поліції ОСОБА_55 про наглядно знайому дівчину поліцейську, яка була присутня під час того, як ОСОБА_14 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_4 , а чоловік цієї дівчини поліцейської тримав ОСОБА_4 за руки. Також о 03:17:47 14.07.2024 ОСОБА_5 повідомляє (мовою оригіналу): «Два здоровых бугая и баба полицейская, она работает в ОСОБА_56 органах эта женщина. Она живет недавно в соседнем подъезде от нас». О 03:33:00 ОСОБА_4 говорить: «Я спілкувався з жінкою поліцейською і вона мені сказала, що ніхто мене не бив», а ОСОБА_5 доповнила: «А коли ця поліцейська побачила мене, я працюю продавчинею у ларьку і вона мене знає оскільки часто купує харчі, і коли я сказала їй, що це моя дитина побита, то поліцейська почала казати, що вони тільки прийшли, а коли поліцейська патрульна машина повертала у наш двір то поліцейська схопила свого чоловіка за руку і вони пішли до свого під`їзду».

За доводами у висновку, ОСОБА_1 не припинила скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , а також під час конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не вжила заходів для його припинення та не повідомила про це на спеціальну лінію «102», що призвело до подальшої публікації в соціальні мережі «Фейсбук» на сторінці групи «Осипенківський Запоріжжя Все в наших руках!» критичної статті щодо роботи в поліції Запорізької області.

За доводами у висновку, усі відомості, які здобуті в ході проведення службового розслідування, підтверджують первинну інформацію, яка була висвітлена у публікації у соціальній мережі "Facebook" та одночасно спростовують надані в ході проведення службового розслідування пояснення ОСОБА_1 .

За доводами дисциплінарної комісії, відповідно до пунктів 6 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, сержант поліції ОСОБА_1 , як поліцейська, незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до неї громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" і зобов`язана ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейський зобов`язаний за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики.

Таким чином, сержант поліції ОСОБА_1 не повідомила за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та не вжила заходів для його припинення.

З огляду на викладене дисциплінарна комісія дійшла висновку, що поведінка сержанта поліції ОСОБА_1 свідчить про її недисциплінованість та нехтування нею вимог чинного законодавства.

Так, з урахуванням приписів статей 8, 18 Закону № 580-VIII на поліцейського покладено обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Поняття "службова дисципліна" містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі за текстом Правила).

Згідно з Розділом І цих Правил ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції", інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.

Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку, тощо.

Згідно з розділом IV Правил поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.

Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.

За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.

Згідно з частинами першою та другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У судовому засіданні 03.04.2025 допитано в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Так свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що прибув до під`їзду за адресою: АДРЕСА_2 , біля 21:00 год. та зустрів ОСОБА_10 . Пізніше підійшла ОСОБА_1 , яка посиділа хвилин 20-30 та близько 22:00 год. пішла до своєї квартири. Біля 00:00 год. вже збиралися розходитись як до них підійшов ОСОБА_4 , з яким в подальшому виникла сутичка. Після цього прибігла мати ОСОБА_4 . ОСОБА_5 та викликала поліцію. В ході допиту ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_10 пішов із місця події ще до того, як приїхала поліція.

Допитаний свідок ОСОБА_4 повідомив, що близько 23:00 год почув музику, гамір, який близько 00:15 год. продовжувався. Вийшовши на вулицю, зустрів ОСОБА_10 , чоловіка ОСОБА_1 , який почав агресивно поводитись. Після того як повідомив, що викличе поліцію ОСОБА_2 наніс йому удари кулаками. ОСОБА_10 в цей час тримав за руки, а ОСОБА_1 не намагалась зупинити виниклий конфлікт та ніяк не реагувала. Також повідомив суду, що коли він зі своєю матір`ю ОСОБА_5 підійшли до сторін конфлікту, ОСОБА_1 вибачалася перед ними за виниклу ситуацію, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_10 до приїзду поліції пішли до квартири. На запитання суду чи була присутня в момент конфлікту на місці події ОСОБА_1 . ОСОБА_4 підтвердив такий факт.

30.04.2025 у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_10 , який повідомив суду, що дійсно знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , та спілкувався із ОСОБА_2 . Разом із ними була присутня ОСОБА_1 , яка близько 22:00 год. пішла до своєї квартири. Біля опівночі до них підійшов хлопець і зробив зауваження. На фоні цього розпочався конфлікт. Після конфлікту ОСОБА_10 пішов до помешкання ОСОБА_1 та намагався розповісти все їй, однак вона вже спала. В ході допиту зазначив, що матір ОСОБА_4 не бачив.

З урахуванням наведеного, позивачем та допитаними в судовому засіданні свідками зазначено різні обставини однієї ж тієї події у позові та поясненнях.

Суд зазначає, що може надавати перевагу певним поясненням свідків, але не на основі суб`єктивного вибору, а на основі об`єктивних критеріїв, таких як послідовність, конкретність та достовірність показань.

Так пояснення ОСОБА_2 від 14.07.2024 та пояснення відібрані в ході службового розслідування різняться.

Між тим суд зазначає, що пояснення, надані ОСОБА_10 в ході проведення службового розслідування та під час допиту в суді, не співпадають, а саме в частині того, що ОСОБА_10 спочатку повідомляв про те, що розповів ОСОБА_1 про обставини конфлікту відразу після події, однак в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 дізналася про конфлікт лише зранку. При цьому пояснення як ОСОБА_2 так і ОСОБА_10 не співпадають із твердженнями потерпілого ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_5 щодо обставин події.

Тобто на думку суду, саме пояснення свідків на стороні позивача не в повній мірі відповідають критеріям послідовності, конкретності. Суд також зважає на поняття критерію достовірності, який визначає, чи показання свідка відповідають дійсності, зважаючи на їх перетин з іншими доказами, таких як узгодженість та незмінність показань ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також наданих в ході проведення службового розслідування пояснень ОСОБА_33 та ОСОБА_57 , яким під час спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ніч 14.07.2024 було повідомлено, що учасниками події були ще жінка поліцейська та її чоловік та допитаного в межах службового розслідування ОСОБА_6 , який повідомив, що на місці події в компанії чоловіків, які розпивали спиртні напої, також була жінка, яка перед прибуттям поліції покинула місце конфлікту.

При цьому суд не бере до уваги доданий до матеріали справи запис на CD-диску між представником позивача та свідком ОСОБА_2 з тих підстав, що фактично запис зроблений в противагу показань свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні допитаний не був. В свою чергу підстав не брати до уваги пояснення ОСОБА_6 , які були надані в межах службового розслідування, у суду немає.

Якщо пояснення свідків не суперечать один одному і не суперечать іншим доказам, суд може зробити висновок про їх достовірність.

Якщо є сумніви у достовірності показань, суд може враховувати інші докази.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 480/12367/21 наведено: аналізуючи зміст постанов Верховного Суду, ухвалених у справах №№ 240/2677/20, 260/1/19, 520/1795/19, 460/2583/19, №200/11036/20-а, на предмет застосування сформованих у цих справах висновків Верховного Суду до спірних правовідносин, Судом установлено, що переглядаючи такі спори в касаційному порядку, Верховний Суд, насамперед, зауважив на особливому статусі працівника поліції, що зобов`язує його утримуватися від дій, що можуть бути розцінені як дискредитація органів поліції.

Так, у справах №240/2677/20, 420/2583/19 Верховний Суд зауважив, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Водночас недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, поліцейський, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять його звання, як працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

Що стосується висновків Верховного Суду, сформованих у справах №№520/1795/19 та 260/1/19, то у цих справах Суд указав, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Отже, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Подібну правову позицію висловлено і у постанові Верховного Суду в справі №200/11036/20-а, у якій Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності звільнення поліцейського у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, указав, що вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Так суд звертає увагу на те, що подія за участю ОСОБА_1 набула суспільного резонансу та, зокрема, висвітлена в соцмережі "Фейсбук".

Так судом досліджено наявні в матеріалах справи скрін-шоти дописів у соціальній мережі «Фейсбук» наступного змісту (мовою оригіналу): «Дорогие друзья, огромная просьба сделать этих…знаменитыми. Коротко о главном: сегодня 14.07 в 00:30… ОСОБА_2 распивал спиртные напитки по адресу Рустави, 5, с ним была женщина работающая в полиции и ее муж…»; « ІНФОРМАЦІЯ_4 (это уже 3 раз) встретили мы ОСОБА_58 , которая слезно просила не разрушать ее карьеру и простить ее…и тут же нарисовался ОСОБА_59 , которого вызвали на допрос, и который предложил решить все «по нормальному»…».

Судом також досліджений допис в Телеграм-каналі під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». У вказаному дописі зазначено наступне (мовою оригіналу): « Близько першої ночі на вулиці Руставі працівниця поліції, її чоловік та ще один громадянин ( ОСОБА_60 зображений на фото) розпивали алкоголь просто неба. При цьому порушували не лише комендантську годину, а й громадський спокій. ОСОБА_61 , що мешкає у будинку поруч, зробив зауваження бешкетникам та пригрозив викликати поліцію. Про те, що правоохоронці вже перебувають на місці, він не знав».

Дані пости викликали суспільний резонанс серед місцевого населення, останні залишали гнівні коментарі під постами.

Як зазначено у висновку службового розслідування, з висвітлених публікацій вбачається негативне ставлення населення до вказаної події, що, в свою чергу, є підривом довіри населення до поліції.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за № 223/33194 (далі Порядок № 100), поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Пунктом 7 Порядку № 100 передбачено, що поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки.

Водночас, позивач не виконала вимоги пункту 6 та 7 розділу ІІ Порядку.

Так чи інакше, дізнавшись про існування конфлікту ОСОБА_1 не могла не задатися питанням як працівник поліції, чим закінчився конфлікт або чому не викликана оперативно-слідча група для вчинення невідкладних слідчих дій з метою виявлення і фіксації ознак злочину та подати відповідний рапорт на ім`я керівника.

Все це свідчить про усвідомлену пасивну поведінку ОСОБА_1 , яка по суті є протиправною бездіяльністю, що суперечить обов`язку поліцейського поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, служити якому свого часу присягала позивач.

З цих же мотивів суд не бере до уваги доводи позивача про те, що вона не повинна проводити профілактичну роботу у свій вихідний та що вона знаходилась біля свого будинку не як поліцейська.

Слід звернути увагу, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Водночас, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд звертає увагу, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а.

Таким чином, позивачку звільнено за порушення службової дисципліни.

Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних осіб та аналізувався за положеннями Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21.

Посилання представника позивача на те, що позивачу не було надано можливості ознайомитись з висновками службового розслідування, їй не було забезпечено право на захист, зокрема, не було надано можливості надати пояснення, суд не бере до уваги, з огляду на відсутність у матеріалах справи, матеріалах службового розслідування заяв позивача про ознайомлення з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства не визначають обов`язку дисциплінарної комісії повідомляти поліцейського про призначення щодо нього/неї службового розслідування, водночас поліцейський має право надавати письмові пояснення щодо обставин службового розслідування, що, в свою чергу, передбачає право поліцейського бути обізнаним про наявність службового розслідування.

Окрім того, позивачці достеменно відомо про проведення службового розслідування, що підтверджується письмовими поясненнями, які містяться в матеріалах службового розслідування. При цьому, письмові пояснення власноручно підписано останньою.

Отже, відповідно, позивачем не доведено порушення порядку призначення та проведення службового розслідування з боку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Разом з тим, суд зазначає, що порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalidact). Водночас, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Суд також не знаходить підстав для задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, щодо визнання протиправними та безпідставними висновків службового розслідування, з огляду на таке.

Відповідно до п.2 розділу VІ Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з абз.1 п.4 розділу VІ Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування.

Пунктом 5 розділу VІ Порядку №893 передбачено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:

висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Пунктом 7 розділу VІ Порядку №893 встановлено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії. У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно з п.8 розділу VІ Порядку №893 у разі якщо член дисциплінарної комісії не погоджується з висновком службового розслідування, він підписує його і поряд зі своїм підписом зазначає: «Окрема думка». Окрема думка члена дисциплінарної комісії викладається на окремому аркуші, що додається до висновку службового розслідування.

Відповідно до п.9 розділу VІ Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією. У разі якщо уповноважений керівник не має права на накладення конкретного виду дисциплінарного стягнення на поліцейського, він затверджує висновок службового розслідування і одночасно порушує перед старшим прямим керівником, наділеним правом накладати таке стягнення, клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського.

З аналізу наведених законодавчих приписів слідує, що висновок службового розслідування - це службовий документ, який підтверджує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про виявлені ним дисциплінарні проступки або їх відсутність.

При цьому висновок службового розслідування лише фіксує обставини, встановлені під час його проведення, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення відповідача і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, не є актом індивідуальної дії. Він є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить дисциплінарна комісія, яка проводить службове розслідування.

Права та обов`язки для поліцейського, відносно якого проведене службове розслідування ( вданому випадку позивача), породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами цього службового розслідування висновку, а саме: наказ уповноваженого керівника, який, враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування може прийняти рішення про накладення на поліцейського певного виду дисциплінарного стягнення, навіть такого, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією, і саме це рішення уповноваженого керівника (наказ) і є тим рішенням, що має юридичне значення та тягне за собою правові наслідки для позивача.

Таким чином, позовна вимога у вигляді визнання протиправним висновку службового розслідування є неналежно обраним способом правового захисту позивача, оскільки вирішення такого спору не захищає саме по собі її права чи інтереси.

Що стосується позовної вимоги стосовно встановлення факту порушення службової дисципліни посадовими особами відповідача при проведенні ними службового розслідування, то в цій частині суд зазначає, що суд може встановити факт порушення службової дисципліни, якщо це підтверджено службовим розслідуванням та відповідними доказами. Разом з тим до суду таких доказів не надано, а тому такі позовні вимоги є недоведеними та необгрунтованими.

Також суд враховує, що положення статей 8, 18 Закону України "Про Національну поліцію" покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18.

У Рішенні Конституційного Суду України № 1-6/2018 від 27.02.2018 констатовано: "У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48). Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини".

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір`я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету.

Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Таким чином, під вчинками, що дискредитують звання працівника національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи національної поліції.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України, і відповідальність за це несе Держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів національної поліції з боку суспільства.

Так, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Дійсно, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв`язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічний правовий висновок здійснено Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а.

Таким чином, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Щодо застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19 зроблено правовий висновок, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

При звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 813/336/16, від 28.05.2020 у справі № 815/2657/17.

Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що застосоване до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.

Суд звертає увагу, що складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

У свою чергу, недотримання поліцейським вимог, що пов`язані з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Позовні вимоги стосовно поновлення позивача на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня постановлення судового рішення є похідними від попередніх (основних) позовних вимог.

Отже, за відсутності підстав для задоволення основних позовних вимог, відсутні й підстави для задоволення похідних вимог про поновлення позивача на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому суд вважає недоведеними твердження відповідача про розпивання ОСОБА_1 спиртних напоїв у період дії комендантської години з огляду на таке.

Так суд зазначає, що на підтвердження вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 відповідачем надано до суду Витяг з довідки про результати опитування з використанням поліграфа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд зазначає, що за визначенням поліграф (детектор брехні) є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред`явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Поліграф - це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров`яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо. Водночас, на основні чотири показники, які вимірюються поліграфом (артеріальний тиск, пульс, потовиділення, частота дихання) впливає велика кількість емоцій, в тому числі радість, ненависть, печаль, тривога, депресія. Зв`язок цих параметрів у сукупності із намірами безперечного обману до цього часу наукою не доведено. При цьому слід зазначити, що поліграф не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).

Тобто експертиза із застосуванням спеціального технічного засобу комп`ютерного поліграфа - це різновид психологічної експертизи, яка проводиться у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням комп`ютерного поліграфа психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред`явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою.

Суд враховує, що така експертиза не є точною, а в основу висновків покладено лише наявність фізичних реакцій на певну інформацію. Результати перевірок на поліграфі мають орієнтовне значення, а висновки мають ознаки вірогідності.

В свою чергу, КАС України не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників справи із застосуванням поліграфа (детектора брехні) або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер, а тому зважаючи на те, що висновок психофізіологічного опитування особи з використанням поліграфа не відноситься до висновків експерта чи документів в розумінні глави 5 КАС України «Докази та доказування», такий доказ не може братись судом до уваги.

Інших доказів, які б підтверджували факт розпиття спиртних напоїв ОСОБА_1 13.07.2024 до суду не надано.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої компенсації за невикористані позивачем відпустки з 2020 по липень 2024 року суд зазначає таке.

Як було вже зазначено вище наказом ГУНП в Запорізькій області від 20.07.2024 № 504 о/с «По особовому складу», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) сержанта поліції Борисенко Вікторію Валеріївну, поліцейського з реагування патрульної поліції СПД на воді (м. Запоріжжя) Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, з 20.07.2024 та вирішено: виплатити компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік за фактично відпрацьований час; виплатити компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік; виплатити компенсацію за 22 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; виплатити компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік; виплатити компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік; встановити щомісячну премію за липень 2024 року у розмірі 0,00%; сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строку носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 11484 грн. 60 коп.

Згідно із Довідкою ГУ НП в Запорізькій області від 26.11.2024 № 6685/3/01/40-24 ОСОБА_1 за період служби з 05.02.2020 по 20.07.2024 не використала наступні відпустки: щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік, за фактично відпрацьований час у кількості 25 діб; щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 30 діб; невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 22 діб; щорічну основну оплачувану відпустку за 2023 рік у кількості 30 діб; щорічну основну оплачувану відпустку за 2024 рік, за фактично відпрацьований час у кількості 15 діб.

Згідно з ч.1, 2 ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Відповідно до п.1 Постанови №988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ст.94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ №260 від 06.04.2016, яким затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

За приписами пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У відповідності до абзацу 10 пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З наявних в матеріалах справи розрахункових листів про нараховане та виплачене грошове забезпечення, а саме за липень 2024 року, встановлено, що під час проходження служби в Національній поліції України ОСОБА_1 була виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 122 дні у розмірі 21409,78 грн. факт виплати вказаної суми підтверджується також наданою позивачкою до матеріалів справи Довідкою АТ «Комерційний банк «Приватбанк» про рух коштів станом на 23.07.2024.

Зазначене свідчить, що Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області не було допущено протиправну бездіяльність в частині не нарахування та не виплати позивачу в повному обсязі компенсації за невикористані основні та додаткові щорічні оплачувані відпустки, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В свою чергу, позивач, обгрунтовуючи протиправність дій відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, посилається на не включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

При цьому, вирішуючи спір, суд зазначає, сторонами не заперечується і не входить до предмету доказування у даній справі, факт отримання позивачем на час звільнення зі служби додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, що підтверджується розрахунковими листами.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168).

Відповідно до наказу МВС України 28.11.2022 № 775 « Про затвердження Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 775), цей порядок та умови визначають механізм і умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди поліцейським, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

На період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях, в тому числі, Запорізької міської територіальної громади, пропорційно в розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Разом з тим, ані Постанова № 168, ані Порядок № 775 не визначали додаткову винагороду на період дії воєнного стану як складову грошового забезпечення.

В подальшому, згідно пункту 15 Порядку № 775 (з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства внутрішніх справ № 38 від 26.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року) додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Розмір додаткової винагороди за відповідний календарний місяць визначається як сума встановлених винагород за кожен календарний день.

З аналізу наведених норм, які регламентують порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, слідує, що ця винагорода виплачувалась поліцейським за наявності певних умов, а саме:

- на період дії воєнного стану;

- пропорційно часу участі у відповідних заходах;

- на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не має регулярного характеру та не відноситься до складу місячного грошового забезпечення, як доплата, що має постійний характер.

З системного аналізу зазначених правових норм, слідує, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення (одноразовою виплатою), яка не враховується для обчислення середнього заробітку у разі затримки виплати всіх належних сум при звільненні працівника.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача недовиплаченої суми заробітної плати за липень місяць 2024 року в сумі 51 465 грн. 59 коп. суд також вважає, що вони не підлягають задоволенню з підстав наведених вище в контексті правової оцінки включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а саме з тих підстав, що оскільки до складу грошового забезпечення, яке виплачується поліцейському, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася відповідно до Постанови № 168.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошового забезпечення за роботу позивача у особисті вихідні дні суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №580-VII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 91 Закону №580-VII особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 09.08.2022 р. №568 наказано керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів НПУ, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, зокрема: організувати до завершення (скасування) на території України воєнного стану службову діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів у посиленому варіанті згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану та скасувати святкові дні; посилити добові наряди чергових служб та сформувати достатню кількість слідчо-оперативних груп; забезпечити чергування поліцейських у необхідній кількості для виконання поставлених службових завдань. Пунктом 2 даного наказу передбачено установити тимчасово, на період дії воєнного стану, для поліцейських головних управлінь Національної поліції України, в тому числі Запорізькій області, шестиденний робочий тиждень, скасувавши вихідний день суботу.

Як пояснив відповідач, залучення позивача до несення служби у вихідні дні було зумовлено необхідністю забезпеченням публічної безпеки і порядку, що вимагало задіяння максимальної кількості особового складу відділення поліції, що є одним із основних завдань поліції відповідно до Закону №580-VII.

Таким чином, залучення позивача до несення служби у вихідні дні відбулось відповідно до Закону №580-VII та наказів, що не суперечать вимогам КЗпП України, оскільки поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань, в тому числі і у вихідні дні, що обумовлює особливий характер поліцейської служби.

Департаментом інформаційно-аналітичної підтримки на виконання ухвали суду про надання інформації за яким графіком чи без перерв виключно у вихідні та святкові дні ОСОБА_1 в період з червня 2022 року по липень 2-24 року здійснювала формування службових завдань та звітності у Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» для патрулів Дніпровського району у ЗУП ГУНП в Запорізькій області було надано інформацію щодо здійснення обробки інформації, що стосується службових завдань в системі ІПНП, з якої убачається, що ОСОБА_1 здійснювала формування службових завдань та звітності у Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» у вихідний день неділю 12 разів, а саме 18.12.2022, 08.01.2023, 29.01.2023, 21.05.2023, 04.06.2023, 16.07.2023, 29.10.2023, 05.11.2023, 31.12.2023, 21.01.2024, 25.02.2024 та 14.04.2024.

Відповідно до ч.5 ст. 91 Закону №580-VII поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Згідно з п. 20 розділу І Порядку № 260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно до положень ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Отже, відповідно до ч.5 ст. 91 Закону №580-VII, пункту 20 розділу І Порядку № 260 та ст.72 КЗпП України поліцейські, які не працюють у змінному режимі та виконували службових обов`язків у вихідний день, відповідний час для відпочинку у порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців. Водночас, час відпочинку, що надається в якості компенсації, не може йти у розріз із виконанням завдань, покладених на поліцію (забезпечення публічної безпеки та порядку, захисту прав і свобод людини, протидії злочинності). У зв`язку із цим, право поліцейського щодо надання часу відпочинку у порядку компенсації, реалізується за згодою сторін - між ним та роботодавцем (керівником органу). У свою чергу, як свідчать матеріали службового розслідування, позивач з рапортом щодо надання йому часу для відпочинку не зверталася та, відповідно, дане питання з прямим керівником не узгоджувала.

Доводи позивача про те, що вона постійно у вихідні дні виконувала свої посадові обов`язки не підтвердились під час судового розгляду справи.

Не підлягає також і задоволенню позовна вимоги щодо визнання недійсним запису про звільнення ОСОБА_1 20.07.2024 у її трудовій книжці, оскількивідповідно до ч. 2 та 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Водночас, п. 2.27. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 58 прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи. Тому запис в трудовій книжці, а також наказ про припинення трудового договору, повинні вказувати на останній день роботи працівника, який одночасно є і днем звільнення.

Як видно зі змісту спірних наказів, позивачку звільнено зі служби з 20.07.2024. Як видно із трудової книжки ОСОБА_1 , в ній здійснено запис про звільнення зі служби з 20.07.2024 року, тому в силу приписів ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», 20.07.2024 є останнім днем служби позивачки.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями139,241,243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Апухтіна Дмитра, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів, - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.06.2025.

Суддя А.В. Сіпака