Рішення № 128080592, 12.06.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2025 року Справа № 280/2600/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Долинське, вул. Шкільна, буд.5А, 70420, ЄДРПОУ 24910971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати незаконним рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області №36 від 08 серпня 2024 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га (цільове призначення 02.01), яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за адресою: АДРЕСА_2 .

- зобов`язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області з клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га (цільове призначення 02.01), яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, рішенням від 08 серпня 2024 року за № 36 відповідач відмовив їй у наданні запитуваного дозволу, оскільки вказана у клопотанні земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності загального користування, які використовують як внутрішньо квартальні проїзди, проїзди, пішохідні зони. На думку позивача, вищезазначене рішення не ґрунтується на положеннях Земельного законодавства України. Вказане рішення вважає протиправним та необґрунтованим, а відповідач, приймаючи його, діяв поза межами своїх повноважень та не у спосіб, визначений пунктами 6, 7 статті 118 Земельного законодавства України. Отже, просить суд визнати рішення від 08 серпня 2024 року за № 36 протиправним та скасувати. З підстав наведених у позові, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано матеріали звернення позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 .

01 травня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. 10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із клопотанням про надання на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га. За результатами розгляду вказаного клопотання постійною комісією документів ОСОБА_1 прийнято рішення винести питання на розгляд сесії Долинської сільської ради про відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Даний проект рішення винесено на розгляд сесії Долинської сільської ради і депутати на тридцять восьмій позачерговій сесії восьмого скликання прийняли відповідне рішення № 36 від 08 серпня 2024 року «Про відмову у виділенні земельної ділянки». Підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га стало саме те, що земельна ділянка вказана в клопотанні, відноситься до земель комунальної власності загального користування, які використовують як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони. Земельна ділянка, яка зазначена у клопотанні про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 10 червня 2024 року межує із земельною ділянкою кадастровий номер 2322183500:16:001:0063, цільове призначення 02.01. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, присадибна ділянка), яка належить на праві приватної власності позивачу. Земельна ділянка, яка зазначена у клопотанні від 10 червня 2024 року входить в межі земельної ділянки комунальної форми власності із кадастровим номером 2322183500:16:001:0086 з цільовим призначенням 02.12 - земельні ділянки загального користування як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони. Також, вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ внесено зміни, серед іншого, до Земельного кодексу України. Так, Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року. З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-ІХ, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. З огляду на вказане, вважає, що рішення Долинської сільської ради від 08 серпня 2024 року № 36 «Про відмову у виділенні земельної ділянки» прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням норм чинного законодавства, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню. У задоволенні позову просить відмовити.

07 травня 2025 року позивачем до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якому остання не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Зокрема вказує, що у відзиві на позов відповідач вказує, що заявлена у клопотанні земельна ділянка знаходиться в зоні транспортної інфраструктури, в той же час, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів в зоні садибної забудови, що дозволяє відповідачу надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою, щодо відведення вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га (цільове призначення 02.01). Також, у зв`язку із зазначенням у наданих роздруківках кадастрових номерів від руки посадовою особою відповідача викликає у позивача сумніви стосовно їх достовірності. Окрім того, вказує, що у наданих позивачем документах не відображені реальні об`єкти, що знаходяться по вулиці Тінистій. Також, вважає, що відповідачем була порушена процедура розгляду клопотання позивача.

14 травня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення в обґрунтування яких вказано, що у квітні місяці 2024 року ФОП ОСОБА_2 розроблено технічну документацію щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної форми власності. В подальшому розроблена технічна документація подана до Державного земельного кадастру на присвоєння земельній ділянці кадастрового номера. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300357572024 від 02 травня 2024 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 232322183500:16:001:0086 площею 1.5891, категорія земель: Землі житлової та громадської забудову. Цільове призначення: 02.12 Земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони. Відповідно до вищевказаного витягу земельна ділянка кадастровий номер 232322183500:16:001:0086 межує зокрема із земельною ділянкою від М до Н присадибна ділянка по АДРЕСА_3 (2322183500:16:001:0063), яка належить на праві власності позивачу. Рішенням тридцять шостою черговою сесією восьмого скликання від 11 червня 2024 року № 20 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності кадастровий номер 232322183500:16:001:0086 площею 1.5891. На виконання пункту 2 вказаного рішення, зареєстровано право комунальної власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 384113741 від 24 червня 2024 року. В свою чергу межі бажаної земельної ділянки вказаної в клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивача від 10 червня 2024 року входять в межі земельної ділянки кадастровий номер 2322183500:16:001:0086, цільове призначення земельна ділянка загального користування як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони. Звертає увагу суду на те, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 ЗКУ). Таким чином, з урахуванням пункту частини 4 статті 83 Земельного кодексу України заявлена позивачем у клопотанні земельна ділянка не може передаватись у приватну власність. Щодо зауважень позивача стосовно викопіювання з кадастрової карти, зауважує, що цей документ має землевпорядну наочність із зображенням вказаних у відзиві на позовну заяву меж земельних ділянок. Викопіювання виготовлено із використанням публічної кадастрової карти України. Посилання позивача на рішення Долинської сільської ради № 20 від 28 липня 2011 року як доказ фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , не підтверджено документально. Звертає увагу суд на те, що рішення від 28 липня 2011 року № 20, про яке остання вказує, позивачем не реалізовано, оскільки проект відведення земельної ділянки площею 0,0700 га не розроблено, на затвердження до органу місцевого самоврядування не надано. Таким чином, позивачем не надано доказів укладення чи реєстрації договору оренди та/або будь-якого іншого правочину в результаті якого позивач отримала право користування вказаної земельної ділянки. Тобто факт отримання права користування земельною ділянкою взагалі не підтверджено. Більше того, відповідно до Реєстру адрес адреса « АДРЕСА_2 » не обліковується. Також, вказує, що підставою відмови у рішенні органу місцевого самоврядування від 08 лютого 2022 року № 66 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського виробництва гр. ОСОБА_1 » є те, що бажана земельна ділянка згідно з генеральним планом с. Бабурка знаходиться в зоні садибної забудови та частково - у зоні транспортної інфраструктури. При цьому, вказане рішення позивач не оскаржила. У задоволенні позову просить відмовити.

21 травня 2025 року позивачем до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано додаткові пояснення у яких, зокрема, позивач вказує, що відповідач ні у відзиві на позов, ні у запереченнях не пояснив, яким чином ділянка за номером АДРЕСА_2 , яка відображена на Генеральному плані та плану зонування (у складі генерального плану) с. Бабурка у зоні садибної забудови ввійшла до складу земельної ділянки, яка має на сьогодні кадастровий номер 2322183500:16:001:0086, та змінила своє цільове призначення з «ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «земельну ділянку загального користування, яка використовується як внутрішньоквартальні проїзди, пішохідні зони». Також, вказує, що відповідач ігнорує і замовчує вимоги Державних будівельних норм щодо ширини доріг та внутрішньо квартальних проїздів. Так, відповідно до Таблиць 5.1, 5.2 п.5.1.1 ДБН В.2.3-5:2018 мінімальна ширина смуги руху внутрішньо квартальних проїздів складає 2,75 м. Фактично за межею ділянки Тіниста, 30-А наявна територія шириною від 6 до 12 м, що і є зоною транспортної інфраструктури, що співпадає із Генеральним планом села і відображено на «Графічної частини викопіювання з плану зонування села із зазначенням планувальних обмежень на використання території». Окрім того, вказує, що із поданих документів відповідачем походить, що ФОП ОСОБА_2 , розроблює технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель у с. Бабурка формує ділянку розміром 1,5891 га, у яку самостійно, ігноруючи вимоги законодавства включає ділянку із іншим цільовим призначенням за номером 30-А по вул. Тіниста, та подає її на реєстрацію для присвоєння кадастрового номеру 2322183500:16:001:0086.

22 травня 2025 року представником відповідача до суду надано викопіювання з публічної кадастрової карти НКС маштаб 1:2000; План зйомки земельної ділянки с. Бабурка, кадастровий номер 2322183500:16:001:0086 маштаб 1:500.

26 травня 2025 року позивачем до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заяву, у якій остання вказує, що надані представником відповідача докази не є належними та допустимими доказами по справі, не підтверджує та не фіксує процес використання земельної ділянки пішоходами, процес проїзду по ній автомобілями. Також, надані відповідачем документи викликають у позивача сумніви стосовно їх достовірності.

10 червня 2025 року позивачем до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» у якості додаткових доказів по справі долучено Генеральний план с. Бабаурка, План зонування території ОСОБА_3 , Лист долинської сільської ради.

Дослідивши заяви по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із клопотанням, в якому просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання постійною комісією відповідача прийнято рішення винести на розгляд сесії Долинської сільської ради питання (рішення) про відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням тридцять восьмої позачергової сесії восьмого скликання Долинської сільської ради «Про відмову у виділенні земельної ділянки» Запорізького району Запорізької області від 08 серпня 2024 року за № 36, з урахуванням пункту 4 статті 83 Земельного кодексу України та підпункту 5 пункту 27 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га.

Підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га стало саме те, що земельна ділянка вказана в клопотанні, відноситься до земель комунальної власності загального користування, які використовують як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування та виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм земельного законодавства можна дійти висновку, що орган місцевого самоврядування розглядає на пленарному засідання ради клопотання громадянина у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Щодо посилання відповідачем у спірному рішення на підпункт 5 пункт 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України, яким передбачено, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації, суд зазначає таке.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України №64/202 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Станом на сьогодні в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України Про правовий режим воєнного стану №389-VIII від 12 травня 2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" №2145-XI від 24 березня 2022 року, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЗК України.

Вказаним законом розділ X Перехідні положення ЗК України доповнено підпунктом 5 пункту 27, згідно якого, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Суд зазначає, що Закон № 2145-XI встановлює абсолютно визначене правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність. Така заборона узгоджується із частиною другою статті 64 Конституції України, у якій передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції. При цьому право власності на землю гарантується частиною другою статті 14 Конституції України, а тому не належить до переліку прав, що не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

Судом встановлено, що позивач із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га (цільове призначення 02.01), яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за адресою: АДРЕСА_2 , звернувся до відповідача 10 червня 2024 року, при цьому рішення про відмову у задоволенні вказаного клопотання прийнято відповідачем лише 08 серпня 2024 року, тобто майже через два місяці після одержання клопотання позивача.

Так, суд зауважує, що у цій справі, відповідач у належний строк не розглянув заяву позивача, відповідно, не прийняв рішення у місячний строк. Але, порушення строку розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не вплинуло на підставу та суть прийнятого відповідачем рішення. Тому, вказана обставина не може бути прийнята судом як єдина підстава для скасування рішення відповідача.

А, положення підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України імперативно визначають заборону у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Крім того, оскаржуване рішення містить посилання на пункт 4 статті 83 Земельного кодексу України, як на основну підставу у задоволенні клопотання позивача, пунктом «а» якого передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Так, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що 10 червня 2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га (цільове призначення 02.01), яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за адресою: АДРЕСА_2 .

В той же час, жоден із реєстрів, до яких у суду наявний доступ, не містить інформації стосовно наявності такої адреси та земельної ділянки із такою адресою.

Також, судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300357572024 від 02 травня 2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 232322183500:16:001:0086 площею 1.5891, категорія земель: Землі житлової та громадської забудову. Цільове призначення: 02.12 Земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони.

Відповідно до вищевказаного витягу земельна ділянка кадастровий номер 232322183500:16:001:0086 межує зокрема із земельною ділянкою від М до Н присадибна ділянка по АДРЕСА_3 (2322183500:16:001:0063), яка належить на праві власності позивачу.

Рішенням відповідача від 11 червня 2024 року № 20 ФОП ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності кадастровий номер 232322183500:16:001:0086 площею 1.5891.

На виконання пункту 2 вказаного рішення, ФОП ОСОБА_2 зареєстровано право комунальної власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 384113741 від 24 червня 2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, з урахуванням наданих позивачем до клопотання від 10 червня 2024 року картографічних матеріалів, та наданих відповідачем викопіювань, витягів та ряду інших документів, які містять фотозображення земельної ділянки на яку претендувала позивач, межі вказаної позивачем у клопотанні від 10 червня 2024 року земельної ділянки станом на дату прийняття оскаржуваного в даній справі рішення та станом на дату коли відповідач мав розглянути клопотання позивача (у період з 10 червня 2024 року по 10 липня 2024 року) входять в межі земельної ділянки кадастровий номер 2322183500:16:001:0086, цільовим призначенням якої, зокрема, є 02.12 земельна ділянка загального користування, яка використовується як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони.

З урахуванням положень частині 4 статті 79 1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Тобто, як мінімум з 24 червня 2024 року земельна ділянка, на яку з урахуванням картографічних матеріалів місця розташування земельної ділянки, доданої до клопотання, претендувала позивач, з урахуванням положень пункту 4 статті 83 ЗК України належить до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність за буд-яких обставин та з урахуванням частини 7 статті 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою, оскільки місце розташування заявленої позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам законів, містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (пункт 4 статті 83 ЗК України).

Стосовно посилань позивача на рішення від 28 липня 2011 року № 20 суд зазначає, що вказаним рішенням позивачу надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0700 га в короткострокову оренду терміном на 3 роки. Проте рішення від 28 липня 2011 року № 20 позивачем не реалізовано, проект відведення земельної ділянки площею 0,0700 га не розроблено, на затвердження до органу місцевого самоврядування не надано. Відтак, земельна ділянка у тимчасовому володінні фактично не перебувала.

Су не погоджується із доводами позивача щодо неналежності поданих відповідачем до суду доказів, оскільки надані відповідачем викопіювання виготовлено із використанням публічної кадастрової карти України, містять підписи уповноважених осіб, печатки та мають безпосереднє відношення до предмету розгляду справи.

Окрім того, суд зазначає, що порушення відповідачем виключно строку розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою під час прийняття рішення, за наявності підстав для відмови у задоволенні клопотання, встановлених законом чи нормативно-правовим актами, не тягне за собою скасування такого рішення.

Твердження позивача щодо незгоди з рішеннями Долинської сільської ради № 20 від 05 лютого 2024 року та № 20 від 11 червня 2024 року не приймається судом, оскільки у встановленому законом порядку не скасовані є чинними та повинні виконуватись на території громади Долинської сільської ради.

Таким чином, оскаржуване рішення, враховуючи наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є вмотивованим та скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, з огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 червня 2025 року.

Суддя Д.В. Татаринов