Рішення № 12808047, 02.12.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2010 р.                                                                      Справа №19/167

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос", с. Павлівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39238

до Закритого акціонерного товариства "Гадячсир", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 260697,65 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Литвиненко А.І., дов. № б/н від 05.10.2010р.

від відповідача: не з"явився          

Розглядається позовна заява про стягнення 260697,65 грн., у тому числі 256087,85 грн. заборгованості за товар (молоко), поставлений згідно договору купівлі-продажу від 01.01.2010р., 4609,80 грн. пені.

Відповідач відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 14.10.2010р., від 29.10.2010р. (а.с.63, 82).

На клопотання відповідача від 28.10.2010р. ухвалою суду розгляд справи відкладався (а.с. 64, 80).

Відповідач надіслав клопотання від 02.12.2010р. про повторне відкладення розгляду справи в зв’язку з знаходженням на лікарняному.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки 1) про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином та за своєчасно; 2) надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, 3) явка представників сторін судом обов’язковою не визнавалася; 4) відповідач не був позбавлений права надати свої заперечення разом з клопотанням; 5) строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, закінчується.

В судовому засіданні 02.12.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.01.2010р. між Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос" (позивачем) та Закритим акціонерним товариством "Гадячсир" (відповідачем) укладено договір купівлі продажу (далі –Договір; а. с. 9).

За умовами даного Договору позивач, як продавець зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) молочну сировину (надалі-молоко), а відповідач зобов’язався прийняти її на умовах та в порядку визначеному цим Договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.3.2.4 Договору відповідач зобов’язався проводити оплату за погодженими цінами, згідно Протоколу погодження цін, в строки, визначені за домовленістю сторін.

Сторони уклали Протоколи узгодження цін від 01.01.2010р., від 01.02.2010р. (Додатки №1 до Договору), в яких визначили вартість продукції: за січень 2010року ціна на молоко 1-го ґатунку: 1555,56грн. за 1 тону молока; молоко 2-го ґатунку: 1400,0грн. за 1 тону молока;

за лютий 2010року ціна на молоко 1-го ґатунку: 1931,03грн. за 1 тону молока; молоко 2- го ґатунку: 1737,93грн. за 1 тону молока;

за березень, квітень, травень, червень 2010року де ціна на молоко 1-го ґатунку: 2000,00грн. за 1 тону молока; молоко 2- го ґатунку: 1800,00грн. за 1 тону молока;

за липень 2010року ціна на молоко 1-го ґатунку: 1985,82грн. за 1 тону молока; молоко 2- го ґатунку: 1787,24грн. за 1 тону молока (а.с.11-17).

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що не пізніше 3-го числа наступного за звітним покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказуються кількість та вартість молочної сировини.

За умовами п. 3.2.5 Договору покупець зобов’язався провести остаточні розрахунки за передане молоко на підставі приймальної квитанції.

На виконання умов Договору позивач передавав відповідачу товар (молочну продукцію) за січень - липень 2010року на загальну суму 387561,24грн., що підтверджується за приймальними квитанціями відповідача №118 з 01.01.2010р. по 31.01.2010р.; №123 з 01.02.2010р. по 28.02.2010р.; №128 з 01.03.2010р. по 31.03.2010р.; №110 з 01.04.2010р. по 30.04.2010р.; №99 з 01.05.2010р. по 31.05.2010р.; №93 з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.; №103 з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. та розрахунком позивача (а.с.18-24,73).

На виконання умов договору відповідач сплатив 131473,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №U1586693 від 27.08.2010р., №317 від 26.07.2010р., № U1266785 від 15.07.2010р., № 66354265 від 06.07.2010р., № 66353698 від 23.06.2010р., № 66353477 від 15.06.2010р., № U 1002299 від 11.06.2010р., № U 969171 від 07.06.2010р., №66353065 від 03.06.2010р., №U 833659 від 20.05.2010р., № U719118 від 29.04.2010р., № U505921 від 30.03.2010р., № 6349130 від 01.03.2010р., № 6348483 від 17.02.2010р., № U196933 від 15.02.2010р. (а.с.26-41).

Позивач 11.08.2009р. направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за січень-червень 2010року в сумі 181802,01 грн., що підтверджується поштовою квитанцією від 11.08.2009р. № 2/00041 та поштовим повідомленням від 11.08.2010р. (а. с. 42-45).

Позивачем надано адресовану відповідачу заяву про припинення договору в односторонньому порядку та сплату 181802,01 грн. заборгованості (а.с.68). Але за відсутності доказів надсилання цієї заяви відповідачу, суд не може її визнати належним доказом припинення договору.

Як зазначає позивач, залишок заборгованості відповідача за січень - липень 2010р. станом на 01.09.2010р. становить 256087,85 грн.

З вищевказаних доказів вбачається, що протягом січня-червня 2010р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято молоко на загальну суму 356933,66 грн. Відповідач за одержане в цей період молоко сплатив 126911,84 грн. (платіж на суму 4561,55грн. від 27.08.2010 року за дорученням № U1586693 - стосується поставки молока за липень 2010року; а.с.26).

Таким чином, борг за молоко, поставлене протягом січня-червня 2010р. становить (356933,66грн. - 126911,84 грн.) = 230021,82грн.

В липні позивачем було поставлено молока на суму 30627,58грн. молока, що підтверджується приймальною квитанцією на закупівлю молока №103 від 31.07.2010 року та розрахунком позивача (а.с.73).

Відповідач одержане в липні 2010р. молоко оплатив частково, на суму 4561,55грн. (платіжне доручення №U1586693 від 27.08.2010р. - а.с.26).

Таким чином борг за липень становить (30627,58грн.- 4561,55грн.) = 26066,03 грн.

У відповідності до ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як свідчать надані докази ні в Договорі (зокрема в п. 3.2.5 та п. 4.4), ні в протоколах погодження цін, ні іншим чином строки оплати відповідачем одержаної продукції сторонами не встановлені.

Тому суд приходить до висновку, що строк проведення платежу сторонами не узгоджений.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 11.08.2009р. направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за січень-червень 2010року в сумі 181802,01 грн., що підтверджується поштовою квитанцією від 11.08.2009р. № 2/00041 та поштовим повідомленням від 11.08.2010р. (а. с. 42-45).

Відповідач в установлений строк оплати вказаної суми боргу не провів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 181802,01 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги щодо стягненні основного боргу слід відхилити як необґрунтовані.

Як встановлено судом, відповідачем несплачено за продукцію, одержану протягом січня-червня 2010року на суму 230021,82грн., а в претензії позивачем було заявлено вимогу про сплату лише 181802,01 грн. вартості товару, поставленого за січень-червень 2010 року. Про оплату залишку неоплаченого товару в сумі 48219,81 грн. позивач в порядку ст.530 ЦК України вимоги до відповідача не направляв. Отже, строк оплати вартості поставленої у в даний період продукції в сумі 48219,81 грн. на дату подачі позову не настав.

За поставку молока за липень відповідачем не сплачено 26066,03 грн. Вимога про оплату цієї суми чи претензія в порядку ст.530 ЦК України позивачем відповідачу не направлялася. Отже, строк оплати вартості поставленої у липні продукції на дату подачі позову не настав.

Наданий позивачем акт звірки станом на 26.10.2010р. (а.с.69) не може бути визнаний судом вимогою про сплату боргу, оскільки він був направлений відповідачу 28.10.2010р. (а.с.71) –після порушення провадження у справі, та даний акт не містить вимоги про сплату всієї суми заборгованості, яка заявлена у позові.

Інших доказів направлення відповідачу вимоги про сплату заявленого до стягнення боргу згідно ст. 530 ЦК України позивач суду не надав.

З огляду на викладене, у позові в частині стягнення 48219,81 грн. за продукцію, одержану протягом січня-червня 2010року, та 26066,03 грн. за продукцію, одержану протягом липня 2010року, слід відмовити.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду за стягненням з відповідача залишку заборгованості після направлення вимоги згідно ст. 530 ЦК України на цю суму та настання строку платежу, і непроведення відповідачем сплати боргу.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В пункті 6.2 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати за передане молоко покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про стягнення 4609,80 грн. пені за період з 28.08.2010р. по 10.10.2010р. Але, враховуючи, що конкретний строк оплати товару умовами Договору не визначений, а позивачем було заявлено вимогу лише на сплату 181802,01 грн. боргу; вимоги про сплату залишку боргу позивачем відповідачу не направлялись, пеню слід нараховувати на суму боргу (181802,01 грн.), строк оплати якої настав.

Після проведення перерахунку суд встановив розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за період з 28.08.2010р. по 10.10.2010р. становить 3396,96 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 3396,96 грн. слід задовольнити.

В іншій частині вимоги щодо стягнення пені слід відхилити як необґрунтовані.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Гадячсир" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (с. Павлівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39238; ідентифікаційний код 05287934) 181802грн. 01 коп. основного боргу, 3396грн. 96 коп. пені, 1851грн. 99 коп. витрат з оплати державного мита, 167грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині –у позові відмовити.

                    Суддя                                                                      Безрук Т. М.

Повне рішення складено та підписано: