Ухвала суду № 128080383, 12.06.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про забезпечення позову)

12 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/14725/25

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Приватне підприємство "Україна ТВМ" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Житомирській області від 20.03.2025 №0003037-1305-0630.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

11 червня 2025 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.03.2025р. №0003037-1305-0630 (форма «Ю») до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 240/14725/25.

Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову, заявлених ним у вказаній заяві, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Також позивач зауважив, що сума штрафної санкції (1 671 641,30 грн.) є значною для позивача та значно перевищує його дохід за І квартал 2025 року, тому, у разі примусового стягнення підприємству буде завдано шкоди та зупинена його діяльність.Отже такими діями буде завдано шкоди підприємству та зупинена його діяльність. Зокрема, таке стягнення унеможливить виплату: заробітної плати працівникам Товариства, що в свою чергу потягне за собою також несплату із доходів працівників сум податків та обов`язкових платежів до бюджету; сплати орендної плати за оренду земельних ділянок як громадянам, так і до державного та місцевих бюджетів, а також за користування іншим майном; внесення обов`язкових щомісячних платежів та інших обов`язкових платежів, а також інші оплати, такі як розрахунки із контрагентами тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

У відповідності до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено у частині першій статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи викладене, застосування таких заходів є виправданим лише у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення суду, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказані обставини мають бути доведені позивачем.

Подаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявником в підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зазначено, що у разі незастосування заходів позову подальше відновлення порушеного права позивача до початкового стану потребуватиме значних зусиль та втрат часу і коштів через складність і тривалість процедури повернення безпідставно стягнутих коштів в розрізі черговості бюджетних асигнувань на дану статтю витрат бюджету.

При цьому, сума грошового зобов`язання в розмірі 1 671 641,30 грн., що увійшла до податкової вимоги, у випадку її стягнення, в тому числі і за рахунок майна позивача, до вирішення питання щодо правомірності такого нарахування, значною мірою негативно вплине на господарську діяльність позивача.

За положеннями статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У разі недостатності коштів платника податків для погашення податкового боргу, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі рішення суду та прийнятого на його підставі рішення контролюючого органу шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм матеріального права в контексті ч.4 ст.150 процесуального Закону дає змогу дійти висновку, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, навіть за умови оспорюваності податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, контролюючий орган в межах повноважень вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги.

Водночас, у випадку визнання судом протиправними та скасування вимоги та рішення, до моменту набрання рішенням по справі законної сили, існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі: 1) або стягнення коштів в розмірі 1 671 641,30 грн. з банківських рахунків або за рахунок майна; 2) або адміністративного арешту активів у випадку не допуску податкового керуючого до складання акту опису майна.

На переконання суду, шкода, що може бути завдана позивачу значною мірою перевищує інтереси контролюючого органу, адже у випадку підтвердження судом правомірності вимоги та рішення, для відновлення інтересів Держави відповідачу не треба буде докладати значних зусиль та втрат, натомість повернення погашеного спірного боргу, в подальшому призведе до значних втрат зі сторони позивача, а ініціювання платником податків процедури стягнення шкоди, завданої протиправними рішеннями / діями посадових осіб контролюючого органу може призвести до втрат бюджету.

З метою уникнення настання негативних обставин стягнення контролюючим органом податкового боргу, правомірність нарахування якого має бути перевірена під час розгляду справи, суд вбачає наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі податкової вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.03.2025р. №0003037-1305-0630 (форма «Ю») до набрання рішенням по справі законної сили.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії податкових вимог, оскільки в даному випадку достатнім і співмірним заходом забезпечення позову є саме заборона вчинення будь-яких дій та заходів з їх виконання, з огляду на предмет та характер спірних правовідносин.

З аналізу викладених обставин справи, вказаних нормативних положень, суд дійшов висновку, що правомірність податкової вимоги та рішення має бути перевірена в судовому порядку, тому позивач не має нести жодних негативних юридичних наслідків, які пов`язані з його власністю, до вирішення судом питання щодо правомірності нарахування грошових зобов`язань.

Також суд враховує, що задоволення такої заяви не призведе до порушення прав та інтересів як Держави в цілому, так і окремих фізичних осіб зокрема, та приходить до переконання про відсутність об`єктивних припущень щодо порушення таких прав до вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково заяву Приватного підприємства "Україна ТВМ" про забезпечення позову.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі податкової вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.03.2025р. №0003037-1305-0630 (форма «Ю») до набрання рішенням по справі законної сили.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Г.В. Чернова