Рішення № 12807969, 09.11.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.11.2010р.                                                                                          Справа № 14/197

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крок", вул. Гаражна, 7, м. Полтава, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-104", вул. Пушкіна, 88, м. Полтава, 36014

про стягнення 9839,41 гривень

                                        Суддя Іваницький О.Т.

Секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Мітін Д.П., дов. № 1 від 04.01.2010 року

від відповідача: представник не з'явився (належним чином повідомлений)

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення боргу в сумі 9839,41 гривень по договору № 4110-мо від 16.07.2008 року, із яких основний борг 7568,79 грн., штраф за несвоєчасну сплату поставленого товару 10% 756,87 грн., штраф за несвоєчасну сплату поставленого товару 20% 1513,75 грн.

          В судовому засіданні 09.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 15.11.2010 р.

          Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

          між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крок", м. Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван-104", м. Полтава був укладений договір № 1_4110 від 16.07.2008 р. (надалі Договір), відповідно до умов якого Продавець (Позивач у справі) зобов’язувався передавати у власність а Покупець (Відповідач у справі) прийняти та сплатити морозиво та інші продукти харчування в кількості та асортименті згідно накладних.

          Згідно з п. 6.5. Договору, право власності на товар та всі ризики пов’язані з цим, включаючи непередбачені, переходять від Продавця до Покупця в момент отримання Товару.

          Позивач протягом 2008-2010 років на виконання умов вищевказаного договору за товарними накладними передавав Відповідачу товар (продукти харчування).

          Зокрема протягом 2010 року Позивач згідно накладних № 224008 від 12.06.2010 р. на суму 1050,69 грн., № 230084 від 16.06.2010 р., на суму 484,31 грн., № 230181 від 16.06.2010 р., на суму 312,32 грн., № 230189 від 16.06.2010 р., на суму 231,89 грн., № 230320 від 16.06.2010 р., на суму 175,56 грн., № 230430 від 16.06.2010 р., на суму 447,55 грн., № 230609 від 16.06.2010 р., на суму 1215,00 грн., № 231077 від 16.06.2010 р., на суму 1750,64 грн., № 231094 від 16.06.2010 р., на суму 527,46 грн., № 231314 від 16.06.2010 р., на суму 997,20 грн., № 231317 від 16.06.2010 р., на суму 855,54 грн., № 231321 від 16.06.2010 р., на суму 345,72 грн., передав Відповідачу товар на суму 8393,88 грн.

          Накладні належним чином оформленні та скріплені печаткою Відповідача.

          Відповідно до п. 5.2 Договору, розрахунки по договору здійснюються шляхом попередньої оплати. Сторони домовились, що Продавець може надати відстрочку оплати за отриманий товар терміном 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання Покупцем Товару.

          Станом на 15.09.2010 р., Відповідач в рахунок погашення заборгованості сплатив 825,09 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача за поставлений Позивачем товар складає 7568,79 грн. та неоплачена першим на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення.

          .Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

          Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

          Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

          Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          У відповідності до п. 8.3. Договору, якщо строк затримки розрахунків за отриманий за Договором товар перевищує 30 (тридцять) календарних днів з дати її отримання, Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 10 (десяти) % від суми боргу.

          Пункт 8.4. Договору передбачає, що якщо строк затримки розрахунків за отриманий за Договором товар перевищує 60 (шістдесят) календарних днів з дати її отримання, Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 20 (двадцяти) % від суми боргу.

          Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь борг 7568,79 грн., штраф за несвоєчасну сплату поставленого товару 10% 756,87 грн., штраф за несвоєчасну сплату поставленого товару 20% 1513,75 грн.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача а також подані ними додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 3,4, 41-47, 18,19,21-22, 32, 34 - 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75,77, 81-1, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті , суд -

                     В И Р І Ш И В :

          1.Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-104", ідентифікаційний код 36013166 (вул. Пушкіна, 88, м. Полтава, 36014; р/р 26006060073713 у ПРУ КБ "Приватбанк" МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крок", ідентифікаційний код 13936306( вул. Гаражна, 7, м. Полтава, 36008; р/р 26006710001166 в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" МФО 351016) борг 7568,79 грн., штраф за несвоєчасну сплату поставленого товару 10% 756,87 грн., штраф за несвоєчасну сплату поставленого товару 20% 1513,75 грн., судові витрати державне мито - 102,00 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 15.11.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.