Рішення № 128079634, 11.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокуСправа №160/21583/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корнєєв Євгеній Володимирович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корнєєв Євгеній Володимирович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2024 № 993068-2412-0463- НОМЕР_1 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн і витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомого майна у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 26 серпня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевим А.В. Зареєстровано в реєстрі за № 1156. Право власності зареєстровано 22.10.2004 КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації». 03.06.2024 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 30.04.2024 № 993068-2412-0463-UA12020010000033698 з податкового зобов`язання за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 1127,54 грн. У відповіді від 11.07.2024 № 49546/6/04-36-24-12-13 на запит позивача відповідачем повідомлено про таке: «За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі ІКС «Податковий блок») ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборній ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник земельного податку з фізичних осіб. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку та користувачем земельної ділянки площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.2007р. Згідно з інформацією з електронного реєстру Державного земельного кадастру про право власності та речові права за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 22.10.2004». Позивач вважає протиправним указане вище податкове повідомлення-рішення і зазначає, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Проте, відповідно до даних Державного реєстру земельного кадастру позивач не є власником земельної ділянки.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21583/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач указує, що не погоджується з позовом. В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Соборній ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник земельного податку з фізичних осіб. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку та користувачем земельної ділянки площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.2007. Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 22.10.2004 (договір купівлі-продажу ВВК №616340 від 26.08.2004, реєстр 1156). Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8. ст.287 ПКУ). Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ та з урахуванням ст. 269 та ст. 270 ПКУ, ОСОБА_1 сформовано в автоматичному режимі податкове повідомлення-рішення (форма Ф) із земельного податку за 2024 рік, а саме: ППР від 30.04.2024 № 993068-2412-0463- НОМЕР_1 на суму 1127,54 гривень, яке було вручено платнику податків за довіреністю під підпис 03.06.2024. Стосовно проведення перерахунку земельного податку за 2024 рік ОСОБА_1 з приводу проведення звірки даних до Соборної ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області не звертався, довідка (витяг) про розмір нормативно-грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки не надавалася. Відповідно звірка по нарахованим сумам земельного податку за 2024 рік не проводилася. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він указує, що відповідачем земельний податок був розрахований суто арифметично шляхом застосування формули, первинних документів на земельні ділянки або відомостей Державного реєстру прав на земельні ділянки, які б перебували у власності позивача, не існує. При цьому, відповідачем не надано доказів отримання контролюючим органом у встановлений законодавством спосіб інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. За відсутності об`єкту оподаткування (сформованої земельної ділянки) визначити її нормативну грошову оцінку неможливо. Оскільки немає бази оподаткування, немає підстав для нарахування податку. Також представник позивача зазначає, що згідно з наданими до суду витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу на праві власності належить частина нежитлового приміщення, а саме: у житловому будинку літ.А-9 на першому поверсі частина вбудованого нежитлового приміщення № 44, поз. 2-9, 11 загальною площею 79,9 кв.м., в загальному користуванні поз.1 площею 2,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ніяких даних про частину площі вказаного приміщення по відношенню до загальною площі усієї будівлі та про земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, в Державних реєстрах немає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачу) на праві власності належить нежиле приміщення 44 у житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5157349 від 22.10.2004.

Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу ВВК №616340 реєстр 1156 від 26.08.2004, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевим А.В.

30.04.2024 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від № 993068-2412-0463-UA12020010000033698 з податкового зобов`язання за податковий період 2024 рік, за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 1127,54 грн.

Листом від 11.07.2024 № 49546/6/04-36-24-12-13 на адвокатський запит представника позивача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі ІКС «Податковий блок») ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборній ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник земельного податку з фізичних осіб. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку та користувачем земельної ділянки площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_2 з 01.01.2007. Згідно з інформацією з електронного реєстру Державного земельного кадастру про право власності та речові права за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 22.10.2004. Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2024 № 993068-2412-0463-UA12020010000033698, тому і звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Цей кодекс, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

При цьому, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Положеннями частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 та 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України.

За приписами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку, є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку.

Відповідно до п. 20 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1147, Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що після набуття чинності ПК України, єдиною підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а тому, жодні розрахунки чи інші обчислення, зроблені не на підставі даних державного земельного кадастру, не можуть вважатись підставою для нарахування податкових зобов`язань платнику податку земельного податку.

У межах спірних правовідносин відповідачем не надано відомостей із державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка знаходяться під приміщенням, що належить позивачу, що свідчить про те, що розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України.

Зі встановлених у цій справі обставин суд робить висновок про те, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на все викладене вище, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, а також, задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У Рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надані договір про надання правничої допомоги від 19.07.2024, додаткова угода від 19.07.2024 №1 до договору, ордер Серія АЕ №1308535.

Так, за договором від 19.07.2024 про надання правової допомоги, укладеним між адвокатом Корнєєвим Є.В. (адвокат) і Зайченком А.А. (клієнт), адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надання інших видів правничої допомоги другій стороні (Клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.

Згідно з п.п.2, 3 п.1.2. договору правнича допомога полягає у наступному:

2) забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, свідка у кримінальному провадженні;

3) наданні правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правничих питань, правничого супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правничого характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що в цілях виконання даного договору Клієнт, з-поміж іншого, уповноважує Адвоката: брати участь від імені Клієнта і представляти його інтереси в господарських, адміністративних та кримінальних провадженнях (справах); вести справи Клієнта з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, цивільному позивачу і цивільному відповідачу, стягувачу та боржнику, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, в тому числі з правом складання і пред`явлення претензій, позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв (в тому числі позовної заяви, відзиву на позовну заяву (відзив), відповіді на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, інших заяв), скарг, клопотань, відводів, заперечень, уточнень, пояснень, запитів, звернень, повідомлень, доказів та інших документів.

У розділі 4 договору зазначено, що за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду), розмір якого визначається виходячи з фіксованого розміру та/або погодинної оплати. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар (винагорода) Адвокату здійснюється Клієнтом у формі, розмірі і строк встановлені за домовленістю сторін, з врахуванням додаткової виплати премії у випадку досягнення позитивного результату по провадженню (справі).

Результати і обсяг фактично наданих послуг оформлюється і підтверджуються актом прийому-передачі наданих послуг, який підписується, протягом трьох робочих днів наступних за місяцем, у якому надавалась послуги правничої допомоги.

19.07.2024 сторони договору уклали додаткову угоду №1, відповідно до пункту першого якої, сторони на підставі розділу 4 Договору домовились, що дана Додаткова угода визначає вартість і порядок оплати за надання правничої допомоги у спорі про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Держаної податкової служби у Дніпропетровської області з земельного податку з фізичних осіб. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у судах першої і апеляційної інстанцій адміністративного судочинства (Дніпропетровському окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді).

Пунктом другим додаткової угоди визначена вартість послуг.

Вивчення та аналіз матеріалів з питань нарахування та сплати земельного податку з фізичних осіб, аналіз законодавчих актів (змін положень Податкового кодексу України). Пошук та вивчення судової практики для формування правничої позиції. Складання і подання документів захисту до суду першої інстанції (Дніпропетровського окружного адміністративного суду) (позовної заяви, доказів (документів), що підтверджують та обґрунтовують порушення законних прав і інтересів, в тому числі їх систематизація). Представництво інтересів у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді). Складання і подання інших процесуальних документів (відповіді на відзив, заперечень, підготовка і подання доказів в обґрунтування заперечень, письмових пояснень, заяв, клопотань тощо). Направлення документів учасникам справи та подання їх до суду першої інстанції (Дніпропетровського окружного адміністративного суду) 5000,00 грн.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.

Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.

Суд зазначає, що адвокатом позивача під час надання правової допомоги у цій справі складено змістовну позовну заяву, до якої додані всі необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Подана адвокатом позовна заява у цій справі відповідала вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України. Крім цього, адвокатом була складена і подана до суду відповідь на відзив відповідача.

Поряд з цим, суд зазначає, що справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, і не потребувала представництва адвоката у суді.

Крім цього, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №580/2610/19, в якій Верховний Суд акцентував увагу на тому, що заповнення ордеру на надання правової допомоги, виготовлення копій відзивів для відповідача, оформлення поштових відправлень на адресу відповідача та суду (заповнення описів, оформлення конвертів) не є професійною правничою допомогою і не потребує спеціальних юридичних знань у галузі права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.04.2024 № 993068-2412-0463-UA12020010000033698.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. і судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658).

Суддя Н.В. Кучугурна