Рішення № 128079586, 12.06.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/887/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (далі ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000410/2 від 18.12.2024, прийняте Волинською митницею.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2024 Волинською митницею були прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000410/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмови №UA205140/2024/003481 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2024 між ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» укладено договір купівлі-продажу з компанією ESS-FOOD A/S, згідно якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору та завіряються печатками та підписами сторін.

З метою митного оформлення імпортованого товару 16.12.2024 декларант ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205140079293U6.

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: сертифікат якості №б/н від 12.12.2024; пакувальний лист від 12.12.2024; рахунок-проформа №3900397510 від 17.09.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №3900406913 від 12.12.2024; міжнародну

автотранспортну накладну (CMR) №00001066 від 12.12.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №335/2024/6733 від 12.12.2024; платіжний документ, що стосується товару №336 від 10.12.2024 у сумі 10553,43 євро; рахунок на оплату за транспортно-експедиційні послуги №1740/2024 від 16.12.2024; Довідка, що підтверджує вартість перевезення №1740 від 16.12.2024; висновок ДЗІ від 11.09.2024 №3-1/1200; зовнішньо-економічний контракт №01/08/2024 від 01.08.2024 (з позначкою «m» як такий, що вже надавався митному органу); Додаток №1 від 03.09.2024 до контракту №01/08/2024 від 01.08.2024; Договір-заявка про перевезення №1740 від 09.12.2024; Договір про перевезення №19012024 від 19.01.2024; Договір перевезення №1740 від 09.12.2024; Декларація-інвойс №3900406913 від 12.12.2024; відомості бухгалтерського обліку по рахунку 3712 по Контракту №01/08/2024 від 01.08.2024 (ОСВ та картка рахунку); лист №1740 від 16.12.2024 про залучення перевізника на виконання договору перевезення; роздруківки з електронної пошти щодо підтвердження завантаження товару та його готовності; фото; декларація країни відправлення №24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 4) транспортні (перевізні) документи, 5) банківський платіжний документ, 6) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2024 №UA205140/2024/000410/2.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування. Відповідно довідки про транспортні витрати №1740 від 16.12.2024 заявлена вартість транспортних витрат, інформації про вартість завантажувально-розвантажувальних робіт не надано. В графі 21, 22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;

- Прайс-лист товару б/н від 28.08.2024 є пропозицією експортера ESS-FOOD A/S, інформацію від виробника KLS Ugglarps AB, SE не надано. Відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- Висновок ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ №3-1/1200 від 11.09.2024 не стосується партії оцінюваного товару. Наявна у висновку інформація з відкритих джерел /посилання/не надана. У зв`язку з низькою якістю наданого документа перевірити актуальність даних посилань неможливо;

- Числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення №24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024 167853,06 не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактури № 3900406913 від 12.12.2024 14338,940 Євро. Банківський платіжний документ №336 від 10.12.2024 відповідно гр.70 містить посилання на контракт 01/08/2024 від 01.08.2024, що не ідентифікується з оцінюваною партією товару.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість основним методом самостійно.

Згідно із статтею 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу запропоновано згідно статей 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

Додатково декларантом подано лист від 27.08.2024 №б/н про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.

За умови надання, згідно із частиною третьою статті 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 1,25 дол. США/кг (1,1342 євро/кг) за МД № UA2051402/2024/043635 від 09.07.2024, за МД №UA205140/2024/071630 від 13.11.2024.

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003481.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №24UA205140079293U6 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості №б/н від 12.12.2024; пакувальний лист від 12.12.2024; рахунок-проформа №3900397510 від 17.09.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №3900406913 від 12.12.2024; міжнародну

автотранспортну накладну (CMR) №00001066 від 12.12.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат №335/2024/6733 від 12.12.2024; платіжний документ, що стосується товару №336 від 10.12.2024 у сумі 10553,43 євро; рахунок на оплату за транспортно-експедиційні послуги №1740/2024 від 16.12.2024; Довідка, що підтверджує вартість перевезення №1740 від 16.12.2024; висновок ДЗІ від 11.09.2024 №3-1/1200; зовнішньо-економічний контракт №01/08/2024 від 01.08.2024 (з позначкою «m» як такий, що вже надавався митному органу); Додаток №1 від 03.09.2024 до контракту №01/08/2024 від 01.08.2024; Договір-заявка про перевезення №1740 від 09.12.2024; Договір про перевезення №19012024 від 19.01.2024; Договір перевезення №1740 від 09.12.2024; Декларація-інвойс №3900406913 від 12.12.2024; відомості бухгалтерського обліку по рахунку 3712 по Контракту №01/08/2024 від 01.08.2024 (ОСВ та картка рахунку); лист №1740 від 16.12.2024 про залучення перевізника на виконання договору перевезення; роздруківки з електронної пошти щодо підтвердження завантаження товару та його готовності; фото; декларація країни відправлення №24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024.

Наявність зазначених документів на момент оформлення митної вартості товару за митною декларацією №24UA205140079293U6 підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003481.

Наведені вище документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість І. товару і не мали жодних розбіжностей.

Незважаючи на відсутність будь-яких розбіжностей у поданих документах митним органом було сформовано повідомлення декларанту, в якому вимагались додаткові документи, для підтвердження митної вартості керуючись ст. ст.53, 54 Митного кодексу України, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (договір на перевезення, документально підтвердити витрати на навантаження); якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару (сировини).

Хоч декларантом були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо розбіжності, яку відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні, а саме: «Щодо того, що умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування. Відповідно довідки про транспортні витрати №1740 від 16.12.2024 заявлена вартість транспортних витрат, інформації про вартість завантажувально-розвантажувальних робіт не надано. В графі 21, 22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості», суд зазначає таке.

Так, відповідно до положень 2.1 Договору купівлі-продажу №01/08/2024 від 01.08.2024, Продавець відвантажує товар в строк 2 (двох) календарних днів від дати отримання Продавцем коштів на поточних рахунок. Поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2020» на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження товару.

Відповідно до рахунку-проформи № 3900397510 від 17.09.2024 (підтвердження замовлення товару), умови поставки визначені сторонами - FCA Seafrigo Astorp. Те саме передбачено і рахунком-фактурою (комерційний інвойс) № 3900406913 від 12.12.2024.

Умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

Відповідно до пункту 2.4, пункту 2.5 Контракту № 01/08/2024 від 01.08.2024, Продавець зобов`язаний за власні кошти та на власний ризик здійснити всі передбачені та необхідні процедури по завантаженню Товару на транспортні засоби в місці відправлення та по митному оформленню експорту товару, його транзиту через треті країни до митного кордону України через треті країни. Продавець зобов`язується за власний рахунок здійснити страхування Товару на користь Покупця від всіх ризиків на суму не менше вартості товару.

Додатком № 1 від 03.09.2024 до Контракту №01/08/2024 від 01.08.2024, Сторони домовились викласти пункт 5.5 Контракту в наступній редакції: «у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані із виконанням цього договору розподіляються між Сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020», та страхування товару, що передбачено пунктом 2.5 Контракту.

Як вбачається із документів, наданих до митного оформлення товару (контракт ЗЕД, інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, міжнародний ветеринарний сертифікат, CMR), умови поставки FCA Seafrigo Astorp, тобто Продавцем визначено місце завантаження логістичний комплекс (холодильник), що відповідно кореспондується із місцем завантаження товару, зазначеному у: Договорі-заявці на перевезення; декларації країни відправлення та в міжнародному ветеринарному сертифікаті, що згідно умов FCA «Інкотермс-2020» покладає обов`язок із завантаження товару на Продавця та відповідає положенням пункту 2.4, пункту 5.5 Контракту № 01/08/2024 від 01.08.2024 та його Додатку № 1 від 03.09.2024.

Як вже зазначалось судом, згідно п.2.4-п. 2.5 Контракту № 01/08/2024 від 01.08.2024, Продавець за власні кошти здійснює навантаження товару на транспортні засоби в місці відправлення та страхування товару. Як вбачається із п. 5.5 в редакції Додатку №1 від 03.09.2024 до Контракту № 01/08/2024, у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження товару, сертифікату походження, а також страхування товару.

Отже, у вартість товару згідно інвойсу включено навантаження товару у місці завантаження товару логістичний холодильний комплекс Seafrigo Astorp, що відповідає умовам поставки, зазначеним в комерційному інвойсі № 3900406913 від 12.12.2024. Крім того, у вартість товару включено і його страхування.

Суд звертає увагу, що в декларації митної вартості, поданої разом із МД №24UA205140079293U6 включено транспортні витрати до митного кордону України, що відповідає зазначеному в рахунку-фактурі на сплату за перевезення № 1740/2024 від 16.12.2024 та довідці про вартість перевезення №1740 від 16.12.2024.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Митна вартість розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат за відповідним маршрутом згідно заявки на перевезення до митного кордону Україна, що відображено у декларації митної вартості, що подавалась до митного оформлення разом з МД №24UA205140079293U6.

Оскільки за умовами поставки, які визначені сторонами, вартість навантажувальних робіт, страхування товару покладено на продавця та включено у ціну товару, декларантом до декларації митної вартості вносились відомості лише щодо транспортних витрат.

Відповідач також у рішенні про коригування митної вартості зазначає, що «Прайс-лист товару б/н від 28.08.2024 є пропозицією експортера ESS-FOOD A/S, інформацію від виробника KLS Ugglarps AB, SE не надано. Відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається із документів, поданих до митного оформлення, за Контрактом №01/08/2024 від 01.08.2024 р. продавцем Товару є саме «ESS-FOOD A/S», Данія.

Прайс-лист виданий вищенаведеною компанією Продавцем (експортером), з яким декларант уклав зазначений вище зовнішньоекономічний договір. Тобто, виробник товару є іншим, ніж безпосередній продавець (постачальник) товару, який формує вартість товару самостійно, внаслідок чого і був наданий митниці прайс-лист саме Продавця. Крім того, інформація з прайс-листів не є публічною офертою. Це надає можливість продавати товари за іншими цінами, ніж вказані в прайс-листі. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (комерційний інвойс).

Так, згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Суд зауважує, що частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких прайс-лист відсутній.

Отже, прайс-лист є додатковим документом, що може підтверджувати митну вартість товару у разі якщо основні документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності. При цьому, Митний Кодекс України не визначає вимоги до оформлення прайс-листа, обов`язкового включення до даного документу будь-якої інформації зокрема й вимог щодо того, що він повинен бути «виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує до продажу», як про це зазначає митний орган.

Суд також не погоджується із твердженнями відповідача щодо того, що числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення № 24SE0000IUZKLJ4RB6 від 12.12.2024 167 853,06 не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактурі № 3900406913 від 12.12.2024 14338,940 Євро з огляду на таке.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів. Тому розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком- фактурою не може бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Зокрема, у постанові від 03 травня 2023 року по справі 140/6689/20 Верховним Судом вказано, що відповідна дата конвертації - дата перерахунку коштів через фінансову установу або дата подання митної декларації країни відправлення і саме він з врахуванням даних банківської системи ЄС здійснює конвертацію. Конвертація проводиться експортером, використовуючи офіційний міжбанківський курс, встановлений Центральним Банком у країні експорту. Оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії. Ціною продажу для платника є ціна, зазначена саме

відправником у рахунках-фактурах, що відповідає тій, яка вказана відправником у митних деклараціях країни відправлення із застосуванням конвертації, з урахуванням курсу валют на території Європейського Союзу на той момент. Експортер здійснює конвертацію з врахуванням даних банківської системи Європейського Союзу. Конвертація валют не вказує на те, що такі документи мають цінову розбіжність.»

Також, суд звертає увагу, що саме рахунок-фактура (інвойс) комерційний інвойс в силу положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, є одним із основних документів, разом із зовнішньоекономічним контрактом, банківськими платіжними документами, що підтверджують оплату за товар згідно контракту, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, документи, що підтверджують сплату за перевезення, які в сукупності підтверджують митну вартість товару та пояснюють числові значення складових митної вартості, на підставі яких саме і проводився розрахунок митної вартості декларантом.

Втім, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Разом із тим, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Тобто, вказаний документ не є основним і не має містити конкретні відомості щодо ціни товару, згідно яких визначається зокрема митна вартість, а може бути поданий додатково задля уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення.

Також щодо твердження відповідача про те, що банківський платіжний документ №336 від 10.12.2024 відповідно гр. 70 містить посилання на контракт 01/08/2024 від 01.08.2024, що не ідентифікується з оцінюваною партією товару, суд враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020.

У них зазначено, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Враховуючи наведене, суд погоджується із тим, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної від 29.05.2019 року, справа №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії Ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Також слід зазначити, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Однак, відповідач не проводив відповідні консультації. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

З огляду на викладене, вважаємо, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 18.12.2024 №UA205140/2Q24/000410/2 є протиправним.

Згідно частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2423,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 14.01.2025 №1006.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 8500,00 грн, суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, додатку №12 від 23.12.2024, рахунку від 13.01.2025 №13012025/1, платіжної інструкції від 14.01.2025 №1007, ТОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» оплатило 8500,00грн за правову допомогу, надану адвокатським об`єднанням «МАГНІТ» в особі керуючого партнера адвоката Філатової Т.М.

Відповідно до додатку №12 від 23.12.2024 до договору про надання правової допомоги №1701/2024-01 об`єднанням надано такі послуги: аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів, підготовка та подання позову, супровід справи в судах всіх інстанцій, складання, підписання та подання заяв по суті, процесуальних заяв, інших клопотань, заяв, тощо, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в судах всіх інстанцій, а також, у випадку необхідності збір доказів, складання та подання адвокатських запитів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому, суд зауважує, що судові засідання в суді першої інстанції у цій справі не проводилися.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Щодо заявлених до стягнення витрат в сумі 2500,00 грн, пов`язаних із залученням перекладача, то суд враховує наступне.

Відповідно до частини шостої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу подав до суду рахунок-фактуру №1591 від 22.01.2025 та платіжну інструкцію від 22.01.2025 №1041.

Зі змісту вказаних документів вбачається надання ТОВ «Бюро перекладів Ексленг» послуг перекладу документів в розмірі 2500,00 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що провадження у даній справі відкрито 03.02.2025, переклад документів поданий до суду через систему «Електронний суд» 29.01.2025.

Відкриваючи провадження у справі суд не витребував у позивача переклад документів, долучених до позовної заяви, та в подальшому не зобов`язував позивача здійснювати такий переклад, оскільки вважав, що подані документи є достатніми для вирішення справи.

Оскільки необхідності в перекладі документів не було, тому здійснені позивачем витрати, пов`язані із залученням перекладача, не є пов`язаними із розглядом справи, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 6423,00 грн (з них: судовий збір в сумі 2423,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару від 18.12.2024 №UA205140/2024/000410/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 6423 (шість тисяч чотириста двадцять три) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34/31, ідентифікаційний код юридичної особи 45372374).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер