Рішення № 12807458, 10.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2010 р. Справа № 10/221-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/221-10

за позовом                     Броварської міської ради Київської області, м. Бровари

до                               приватного виробничо-комерційного підприємства «Телмонт-СІО», м. Бровари

про                               стягнення 45180,75 грн.

Представники:

від позивача:           Олемська О.Я. - довіреність № 2-15/3171 від 09.11.2010 р.;

від відповідача:           Сердюк Б.В. - довіреність № 19/09 від 19.09.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Броварська міська рада Київської області (далі-позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «Телмонт-СІО»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 45180,75 грн., з яких 30100,83 грн. пені та 15079,92 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в порушення умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.01.2009 р., відповідач неналежним чином виконав взятий на себе обов’язок щодо виплати розстрочених сум по оплаті придбаної земельної ділянки, у зв’язку з чим позивачем нараховані за порушення виконання зобов’язань 30100,83 грн. пені та 15079,92 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 19.10.2010 р. порушено провадження у справі № 10/221-10 та призначено її до розгляду.

08.11.2010 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та про відкладення розгляду справи, з метою належної підготовки останнього до судового засідання та надання відзиву на позов.

В судовому засіданні 09.11.2010 р. присутньому представнику позивача повідомлено про перенесення розгляду справи на 09.11.2010р. на 16 год. 00 хв., оскільки неможливо забезпечити фіксування судового процесу о 11 год. 40 хв.

Статтею 81-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що фіксування судового процесу здійснюється лише під час розгляду справи по суті, проте у зв’язку із неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача фіксування судового процесу у справі № 10/221-10 не здійснювалось, а розгляд справи, відповідно до ухвали суду від 09.11.2010 р. відкладено.

В судовому засіданні 30.11.2010 р., на підставі поданого відповідачем 08.11.2010 р. клопотання, здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Програмно-апаратного комплексу «Документообіг господарських судів».

В судовому засіданні 30.11.2010 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представником відповідача надано відзив б/н від 30.11.2010 р. на позовну заяву, в якому останній повністю заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову щодо стягнення пені та інфляційних втрат.

В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначає, що порушення договірних відносин з позивачем є виключно факторами, що не залежать від волі останнього та знаходяться в площині випадків та/або непереборної сили та/або дії державних органів та третіх осіб, що діяли в період виконання господарських зобов’язань, а тому останній просить звільнити його від відповідальності за порушення зобов’язань та відмовити позивачу у позові.

Крім того, представником відповідача надано суду заяву б/н від 30.11.2010 р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, в якій останній просить суд залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України та акціонерний банк «Банк регіонального розвитку», оскільки, на думку відповідача, прийняте рішення у справі може вплинути на права або обов’язки вказаних осіб.

Частиною першою ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Розглянувши клопотання відповідача, у суду відсутні підстави для його задоволення, оскільки з обставин справи не вбачається, що рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Також, представником відповідача надано суду заяву б/н від 30.11.2010 р. щодо оголошення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 30.11.2010 р. судом, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 10.12.2010 р., про що належним чином повідомлено представників сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008 р. Броварською міською радою Київської області винесено рішення № 969-52-05 «Про продаж земельних ділянок та внесення змін до рішення Броварської міської ради», відповідно до якого приватному виробничо-комерційному підприємству «Телмонт-СІО» продано у власність земельну ділянку площею 0,3000 га для будівництва та обслуговування об’єкту незавершеного будівництва (виробничої бази) - землі промисловості, по вул. Кутузова, 6, загальною вартістю 417420,00 грн. При цьому, зазначеним рішенням відповідачу надано дозвіл на розстрочення виплати суми за земельну ділянку в розмірі 417420,00 грн. терміном до 25.02.2009 р. щомісячно пропорційно з урахуванням індексу інфляції та зобов’язано до 25.01.2009 р. укласти угоди про продаж земельних ділянок.

На підставі вказаного рішення, 12.01.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Іваненко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 23, відповідно до умов п. 1.1 якого Броварська міська рада Київської області (продавець) передає, а приватне виробничо-комерційне підприємство «Телмонт-СІО» (покупець) приймає (купує) у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3000 га, для будівництва та обслуговування об’єкту незавершеного будівництва - землі промисловості, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 6. Кадастровий номер земельної ділянки 321060000000045:0528. Опис меж земельної ділянки згідно з кадастровим планом: від А до Б - землі резервних територій м. Бровари; від Б до В ПП «Шор»; від В до А землі загального користування.

Згідно висновку експерта про оцінку вартості земельної ділянки ТОВ НВФ «Кадастр ЛТД» від 25.11.2008 р., оціночна вартість земельної ділянки становить 417420,00 грн., яка затверджена Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області 04.12.2008 р., відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.12.2008 р. (п. 2.3 договору).

12.01.2009 р. між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку, площею 0,3000 га, для будівництва об’єкту незавершеного будівництва (виробничої бази) - землі промисловості, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 6.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що ціна продажу земельної ділянки складає 417420,00 грн., з розстроченням виплати суми за земельну ділянку терміном до 25.02.2009 р. щомісячно пропорційно з урахуванням індексу інфляції. Після підписання даного договору, покупець зобов’язується у строк до 31.01.2009 р. сплатити на рахунок продавця 200000,00 грн., решту - 217420,00 грн. - до 25.02.2009 р.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, відповідач лише частково провів оплату за земельну ділянку у сумі 170000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки з особистого рахунку позивача, залишок вартості земельної ділянки у сумі 247420,00 грн. у строки, передбачені договором, залишений відповідачем не сплачений.

Рішенням Броварської міської ради Київської області № 1073-59-05 від 26.03.2009 р. надано дозвіл приватному виробничо-комерційному підприємству «Телмонт-СІО»на розстрочення виплати суми в розмірі 247420,00 грн. терміном до 25.04.2009 р. щомісячно з урахуванням індексу інфляції.

Проте, в порушення умов договору та рішення Броварської міської ради Київської області, відповідач у встановлені рішенням строки не здійснив оплату заборгованості купленої земельної ділянки, у зв’язку з чим рішенням Броварської міської ради від 28.05.2009 р. № 1132-63-05 відмовлено у внесенні змін до рішення № 1073-59-05 від 26.03.2009 р. щодо надання відповідачу дозволу на розстрочення виплати суми за земельні ділянки юридичним та фізичним особам відносно встановленого терміну розстрочення платежу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 127 Земельного кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Земельного кодексу України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, сторони не надали суду доказів, з яких вбачається, що ними у встановлений законом спосіб були внесені зміни до умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.01.2009 р. в частині строків внесення покупцем (відповідачем) плати за придбану земельну ділянку.

Отже, підставою для сплати відповідачем вартості придбаної ним земельної ділянки є договір, тоді як рішення Броварської міської ради є лише підставою для укладення договору або внесення змін до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2009 р., 14.07.2009 р., 23.07.2009 р., 10.09.2009 р., 28.10.2009 р. відповідачем в рахунок погашення заборгованості щодо оплати переданої йому у власність земельної ділянки сплачено на рахунок позивача 249462,16 грн., про що свідчать копії виписок з особистого рахунку позивача, проте у зв’язку із порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати вартості земельної ділянки, позивач просить суд стягнути з відповідача 30100,83 грн. пені та 15079,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.02.2009 р. по 28.10.2009 р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.2 Договору купівлі-продажу від 12.01.2009 р. передбачено, що у разі порушення покупцем терміну оплати за земельну ділянку, передбаченому в п. 2.1 договору, останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати за кожний день прострочки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 26828,60 грн., яка розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за період з 26.02.2009 р. (виникнення заборгованості за договором) по 26.08.2009 р. (182 дні), з урахуванням оплат відповідачем сум заборгованості, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

247420.0026.02.2009 - 14.06.200910912.0000 %0.066 %*19522,46

15.06.2009 - 26.06.20091211.0000 %0.060 %* 245547.8427.06.2009 - 14.07.20091811.0000 %0.060 %*2664.03 245377.8415.07.2009 - 23.07.2009911.0000 %0.060 %*1331.09

166577.8424.07.2009 - 11.08.20091911.0000 %0.060 %*3311,02

12.08.2009 - 26.08.20091510.2500 %0.056 %* Всього: 26828,60 грн.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу щодо своєчасної сплати вартості земельної ділянки позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 15079,92 грн. інфляційних втрат.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 11368,62 грн., розраховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

26.02.2009 - 26.06.2009247420.001.0409896.80257316.80

27.06.2009 - 14.07.2009245547.841.0000.00245547.84

15.07.2009 - 23.07.2009245377.840.999-245132.46

24.07.2009 - 10.09.2009166577.840.998-166244.68

11.09.2009 - 28.10.200986577.841.0171471.8288049.66

Всього: 11368,62 грн. При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на неспроможність фізичної особи - засновника Сиплого Івана Олександровича, сформувати власність відповідача, у зв’язку з дією непереборної сили, що виражалось у наявності грошових коштів на рахунку в АБ «Банк регіонального розвитку», проте неможливості їх сплатити, у зв’язку з дією державних органів та третіх осіб, не може братися судом до уваги з наступних підстав.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Випадок може мати місце тоді, коли стан особи, яка порушила зобов'язання, характеризується відсутністю її вини.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, з наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Отже, з зазначено вище вбачається що неспроможність засновника - Сиплого Івана Олександровича, при наявності у нього відкритого у АБ «Банк регіонального розвитку»рахунку, сформувати власність відповідача, не може бути взято судом до уваги як дія непереборної сили, що виникла у відповідача під час виконання ним зобов’язань за договором.

Крім того, згідно ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку із неналежним виконанням останнім умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.01.2009 р., підлягають часткову задоволенню, а саме: 26828,60 грн. - пені та 11368,62 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Телмонт-СІО»(юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. І. Сірка, 7; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Возз’єднання, 15, кв. 138; код ЄДРПОУ 13739729) на користь Броварської міської ради Київської області (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 15; код ЄДРПОУ 26376375) 26828,60 грн. пені та 11368,62 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 381,97 грн. витрат зі сплати державного мита та 199,53 грн. витрат зі сплати інформаційно - технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов