Ухвала суду № 128071910, 12.06.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3388/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №42024160000000013 від 17.01.2024 року з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Захисником обвинуваченої було подано клопотання в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України про повернення обвинувального акту в зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України, а саме невідповідність п.3-1, п.5, п.8-1 ч.2 ст.291 КПК України та невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування.

Захисник та обвинувачена в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримали та просять суд його задовольнити.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечує, вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, в зв`язку з чим просить суд у задоволенні клопотання відмовити.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024160000000013 від 17.01.2024 року затверджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 31.05.2024 року та направлено до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Питання форми та змісту обвинувального акту регулюється ст.ст.109, 110, 291 КПК України.

Окрім того, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетам відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту, серед іншого, додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Згідно зі ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:

1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;

2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;

3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

В порушення вимог п.3-1 ч.2 ст.291 КПК України, направлений до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не містить зазначених у цьому пункті анкетних відомостей викривача чи інформацію про відсутність такої особи.

Також, обвинувальний акт не відповідає вимогам п.8-1 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки не вказано розмір пропонованої винагороди викривачу чи інформацію про її відсутність.

Крім того, обвинувальний акт не містить інформації про наявність/відсутність розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Висунуте ОСОБА_5 обвинувачення є неконкретним та не є достатнім для розуміння його суті. Неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє можливості адекватно захищатися і, відповідно, не буде забезпечено справедливий судовий розгляд.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) вчинення кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Пленум Верховного Суду України у п.10 Постанови від 24.10.2003 року №8 роз`яснив, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено, що обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«Ь» 4.3 ст.6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 9.10.2008 року, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47)

В обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, із формулювання обвинувачення, серед іншого, вбачається наступне:

«Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на своєму робочому місці на відкритій площадці, а в подальшому у службовому кабінеті, розташованому на території пункту пропуску ВМО №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці, попередньо володіючи інформацією про мету та дату прибуття ОСОБА_7 , під час оформлення документів на ввезення легкових автомобілів, придбаних за кордоном через вказаний пункт пропуску, висловила вимогу ОСОБА_7 про передачу їй неправомірної вигоди у розмірі 50 доларів США за кожний автомобіль оснащений двигуном внутрішнього згорання та 100 долпрів США за кожний електричний автомобіль, що оформлюється на зазначеному пункті пропуску, а саме за не створення штучних перешкод під час їх оформлення та не створення простоїв, що тягнуть за собою додаткові витрати, невдоволення та подальшу втрату клієнтів, на підставі договорів з якими ОСОБА_7 діє.»

«14.02.2024 приблизно о 12 годині 15 хвилин, ОСОБА_7 після митного оформлення, на підставі брокерських договорів, трьох транспортних засобів, прибув до начальниці відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці ОСОБА_5 з метою передачі їй 150 доларів США, в якості неправомірної вигоди тобто, з метою виконання умов визначених останньою щодо передачі їй неправомірної вигоди у розмірі 50 (п`ятдесят) доларів США за кожний автомобіль оснащений двигуном внутрішнього згорання та 50 доларів США, за тимчасове перебування одного ввезеного автомобіля на території митного посту до часу проходження процедури його оформлення, що надало можливість не затримувати автовоз.»

«В подальшому, 26.02.2024 приблизно о 12 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 після митного оформлення, на підставі брокерських договорів, десяти транспортних засобів, прибув до начальниці відділу митного оформлення №6 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці, за адресою: 67806, Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18 до ОСОБА_5 з метою передачі їй згідно попередньої висунутої вимоги, 600 доларів США, в якості неправомірної вигоди тобто, з метою виконання умов, визначених останньою щодо передачі їй неправомірної вигоди у розмірі 50 (п`ятдесят) доларів США за кожний автомобіль оснащений двигуном внутрішнього згорання та 100 доларів США, щодо не здійснення штучних перепон та можливого виявлення будь яких митних правопорушень, у зв`язку з митним оформленням зазначеннях автомобілів.»

Із формулювання обвинувачення незрозуміло яких саме транспортних засобів (марка, він код) здійснювалося митне оформлення за «грошову винагороду», не зазначено дату такого оформлення, номер митної декларації та службову особу митниці, що здійснювала митне оформлення. Не зазначено також номера та дати брокерських договорів, на підставі яких ОСОБА_7 представляв інтереси юридичних/фізичних осіб під час митного оформлення транспортних засобів за «неправомірну вигоду».

В обвинувальному акті не зазначено роль ОСОБА_5 в здійсненні митного оформлення транспортних засобів.

З огляду на викладене суд вважає, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 формулювання обвинувачення не конкретне та не є достатнім для розуміння його суті.

Що стосується посилань сторони захисту на неповноту реєстру матеріалів судового розслідування, сул вважає, що це не є самостійною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Керуючись п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченої задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024160000000013 від 17.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України повернути прокурору Одеської обласної прокуратури.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1