Рішення № 128069638, 11.06.2025, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/489/25

2/134/266/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 червня 2025 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючоїсудді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Франко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

31 березня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі- ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що 24 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1312718, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 4000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,99 % в день (базова процента ставка/фіксована) з можливістю пролонгації строку користування позикою, але не більше ніж на 90 календарних днів.

Договір позики укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану ним електронну адресу.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ «Фінансова компанія управління активами») укладено договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого останнє набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року в сумі 13552 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з умовами договору позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути позичені кошти та сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором. Однак, в подальшому відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором позики.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року, тому ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», яке набуло права вимоги за цим договором, просить стягнути з нього на свою користь 13552 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 год. 30 хв. 14 травня 2025 року. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

01 травня 2025 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 14 травня 2025 року розгляд справи було відкладено на 13 год. 10 хв. 11 червня 2025 року в зв`язку з першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача.

В судове засідання 11 червня 2025 року сторони не з`явилися.

Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Гедзь О.В. 19.05.2025 через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеному п. 2 ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду невідомі, у визначений судом строк відповідач не подав відзив на позов.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 11 червня 2025 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.

У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. ст.12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 24 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 1312718.

За умовами цього договору позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося передати позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно п. 2 Договору, сторони погодили наступні умови: сума позики 4000 грн.; строк позики 30 днів; процентна ставка (фіксована/базова) 1,99 % в день; дата надання позики 24.04.2021; дата повернення позики (останній день) 24.05.2021; знижена процентна ставка 1,99 % в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,70 % в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35 %; орієнтовна загальна вартість позики 6388 грн.

У п. 3 Договору сторони передбачили, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Договір позики № 1312718 укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи згідноЗакону України «Про електронну комерцію»із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «qeCrzf7Ool», що був надісланий ОСОБА_1 на вказану ним електронну адресу (п. 11 Договору).

Отже, за згодою сторін на підставі укладеного договору позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року, строк дії договору позики сторони визначили у 30 днів, тобто по 24 травня 2021 включно. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 1,99 % в день.

За умовами вищезазначеного договору позики ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними у визначений договором строк.

Фінансова установа виконала свої зобов`язання за договором позики та надала відповідачу у позику грошові кошти в сумі 4000 грн. згідно умов договору, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором позики.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 26 жовтня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року в сумі 13552 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн. - сума заборгованості за відсотками.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі заборгованості.

Відповідно до Реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року в сумі 13552 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн. - сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем будь-яких нарахувань за договором позики не проводилось.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1ст. 634 ЦК Українислідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначеностаттею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 вказаного Законуелектронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1ст. 1048 цього ж Кодексупозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно дост. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першоюст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першоюст. 1077 ЦКвизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем договір факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, Реєстр прав вимоги № 2 від 26 жовтня 2021 року, акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру заборгованості за договором факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, акт звірки взаєморозрахунків за договором факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, Реєстр заборгованості від 03 квітня 2023 року, акт звірки взаємних розрахунків за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року свідчать про те, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року.

Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання своїх зобов`язань за вищезазначеним договором позики перед новим кредитором ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення договору позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6,627 ЦК Українита ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та відповідачу було перераховано суму позики в розмірі 4000 грн. на його банківську картку.

При цьому, факт отримання ОСОБА_1 позики в сумі 4000 грн. підтверджується копією платіжної інструкції від 24.04.2021 року про перерахування 24.04.2021 року на картку № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 4000 грн.

Крім того, згідно повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.04.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250416/87139-БТ, на ім`я відповідачаОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 .

Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 24.04.2021 по 27.04.2021, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5.Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачемОСОБА_1 позикою в сумі4000грн., адже у ній зазначені всі операції щодо зарахування та списання коштів по банківській картці № НОМЕР_2 у вказаний період.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року за період з 24.04.2021 по 25.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернув, будь-яких коштів на погашення позики не вносив, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4000 грн.

Що стосується розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором позики, то суд зважає на наступне.

Як вбачається із наданого суду розрахунку, заборгованість за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року складає 13552 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9552 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відсотки в розмірі 1,99 % в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів (по 24 травня 2021 року включно), та після закінчення цього строку ще 90 днів, тобто по 22 серпня 2021 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

З договору позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року слідує, що даним договором передбачено, що позика в сумі 4000 грн. надається ОСОБА_1 на строк 30 днів під 1,99 % в день. Отже, за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку, на який була надана позика, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування грошовими коштами за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами, складає 2388 грн. (4000 грн. х 1,99 : 100 х 30 = 2388 грн.).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2388 грн. відсотків за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відсотки нараховано відповідно до п. 4.2 договору позики, який передбачає умови щодо пролонгації та автопролонгації строку користування позикою, та п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в редакції, що діяла на час укладання договору позики, який передбачав, що у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, товариство на неповернуту суму позики має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Так, договір позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року не містить конкретних умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано позику, тобто після 24 травня 2021 року.

Пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затверджених 11 лютого 2021 року рішенням Загальних зборів учасників цього товариства, дійсно передбачає можливість нарахування відсотків у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів, у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування до повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Проте, вказані Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами ознайомився ОСОБА_1 та погодився з ними, підписуючи договір позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року.

Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні погоджені сторонами договору позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року умови подовження строку користування позикою (пролонгацію) або застосування автопролонгації, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки цей документ достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» слід стягнути заборгованість за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року в сумі 6388 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2388 грн. - сума заборгованості за відсотками.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у даній справі на підставі договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року та ордеру серії АХ № 1149961 від 01 листопада 2024 року, виданого на підставі цього договору, здійснювала адвокат Ткаченко Ю.О.

Згідно витягу з Акта № 6-П від 27.01.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року сторони погодили, що адвокатом Ткаченко Ю.О. надано ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у даній справі такі види правової допомоги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів для формування позовної заяви (вартість послуги 500 грн.), підготовка та складання позовної заяви (вартість послуги 3000 грн.). Загальна вартість наданих послуг - 3500 грн.

Відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом Ткаченко Ю.О. у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн., заявлений позивачем до відшкодування, є співмірним із наданими послугами.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Даний позов заявлено з ціною 13552 грн., а задоволено на суму 6388 грн., тобто на 47,14 % (6388 х 100 : 13552).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1649,90 грн. (3500 х 47,14 %) витрат на професійну правничу допомогу та 1141,92 грн. (2422,40 х 47,14 %) судового збору, а всього 2791,82 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

ПозовТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»(рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851)заборгованість за договором позики № 1312718 від 24 квітня 2021 року в сумі 6388грн. (шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень), з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2388 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»понесені судові витрати зі сплатисудового збору в розмірі1141,92грн. (одна тисяча сто сорок одна гривня, 92 копійки)та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі1649,90 грн.(одна тисяча шістсот сорок дев`ять гривень, 90 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНПРОМ МАРКЕТ»місцезнаходження:вул.Стельмаха Михайла,9А,офіс 204,м.Ірпінь Київськоїобласті,код ЄДРПОУ43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя