Рішення № 12806937, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/33709.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої» До           Приватного підприємства «ПКФ «Атлантіс-буд»

Про                     стягнення 51570,83 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Павлінський М.М. –по дов. № б/н від 23.11.2010

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої»про стягнення з Приватного підприємства «ПКФ «Атлантіс-буд»заборгованості в розмірі 51570,83 грн., з них 46225,18 грн. основного боргу, 3341,10 грн. пені, 2004,55 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди № 24/1-09 від 02.01.2009.

Відповідач в судове засідання 09.12.2010 не з‘явився. Однак, подав до відділу діловодства суду 09.12.2010 клопотання про відкладення розгляду справи, в зв‘язку з тим, що керівник товариства продовжує хворіти, а представник відповідача відбув у відрядження, тому просить не розглядати справу без участі відповідача.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що хвороба керівника та відрядження представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України направивши повноважного представника.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 09.12.2010 відзиві на позов зазначає наступне. Договір оренди № 1/08 від 01.08.2008, предметом якого є нежила будівля площею 4295,8 кв. м., укладений між позивачем та орендодавцем терміном більше чім на рік. Статті 793 та 794 ЦК України визначають, що договір найму будівлі або окремої частини строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відносини піднайму мають похідний, залежний характер. Умови договору піднайму залежать від умов договору найму. Таким чином, зважаючи що при укладанні договору оренди № 1/08 від 01.08.2008 були порушені спеціальні правила договору найму (оренди) будівлі розташованої за адресою м. Київ вул. Автозаводська 24/2 такий договір є нікчемним, тобто таким недійсність якого встановлена законом. А недійсність договору оренди, відповідно свідчить про недійсність договору суборенди нежитлового приміщення № 24/1-09 від 02.01.2009, укладеного між позивачем і відповідачем. Крім того, статтею 774 ЦК України передбачено «плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати орендаря». Як вбачається з п. 10.4. договору оренди № 1/08 від 01.08.2008 орендна плата за договором складає 90 000 грн. за 4 295, кв. м. загальної площі будівлі. Проте якщо зважити, що плата за суборенду відповідача за 56,0 кв. м., у відповідності до договору суборенди нежитлового приміщення № 24/1-09 від 02.01.2009 складає 12 144,84 грн., що значно перевищує орендну плату, яку сплачує позивач орендодавцю та суперечить законодавству. У зв‘язку з викладеним просить суд визнати договір оренди нежилої будівлі № 1/08 від 01.08.2008 та договір суборенди № 24/1-09 від 02.01.2009 недійсними, а в позові ТОВ «Комплексні очисні пристрої»відмовити повністю.

В судовому засіданні 09.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої» (орендар) та Приватним підприємством «ПКФ «Атлантіс-буд»(суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 24/1-09 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар зобов‘язався передати суборендарю у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 56 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 24/2, а суборендар прийняти у строкове платне користування ці приміщення та зобов‘язався сплачувати орендарю орендну плату, і нести всі витрати з експлуатації приміщення, що орендується.

Орендар користується зазначеною частиною приміщення на підставі укладеного з орендодавцем –Фізичною особою –підприємцем Павлінською Наталією Миколаївною договору оренди № 1/08 від 01.08.2008 зі строком дії до 18.01.2011.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг суборенди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 46225,18 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нарахована пеня в розмірі 3341,10 грн. та 3% річних в сумі 2004,55 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що приміщення передається в три денний термін після вступу договору в силу про, що складається акт, який є невід‘ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 56 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Автозаводська, 24/2 згідно акту прийому-передачі від 02.01.2009.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З п. 8.1 договору вбачається, що договір діє до 31.12.2009, який додатковою угодою № 3 від 31.12.2009 сторонами продовжений до 31.12.2010, тобто не перевищує договору оренди № 1/08 від 01.08.2008.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість оренди 1-го квадратного метра разом з ПДВ складає 180 грн., що за всю орендовану площу становить 10080 грн. на місяць.

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2009 сторонами змінено розмір орендної плати за місяць та визначено його в сумі 8400 грн.

Додатковою угодою № 2 від 01.10.2009 сторонами змінено розмір орендної плати за місяць та визначено його в сумі 8131,20 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору по даному договору суборендар сплачує такі платежі :

- орендна плата

- комунально-господарське обслуговування, яке включає в себе плату за воду, опалення, електроенергію, охорону, протипожежну сигналізацію (у випадку. Якщо вона є), за прибирання приміщень громадського використання, заробітна плата обслуговуючому персоналу, компенсацію за орендну плату частки землі пропорційно площі оренди (п. 5.4. договору).

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти виконаних робіт (надання комунальних послуг) у період з січня 2009 року по жовтень 2010 року: № ОУ-0000034 від 31.01.2009, № ОУ-0000101 від 28.02.2009, № ОУ-0000168 від 31.03.2009, № ОУ-0000234 від 30.04.2009, № ОУ-0000299 від 31.05.2009, № ОУ-0000362 від 30.06.2009, № ОУ-0000428 від 31.07.2009, № ОУ-0000492 від 31.08.2009, № ОУ-0000556 від 30.09.2009, № ОУ-0000628 від 31.10.2009, № ОУ-0000696 від 30.11.2009, № ОУ-0000763 від 31.12.2009, № ОУ-0000029 від 31.01.2010, № ОУ-0000088 від 28.02.2010, № ОУ-0000147 від 31.03.2010, № ОУ-0000208 від 30.04.2010, № ОУ-0000267 від 31.05.2010, № ОУ-0000328 від 30.06.2010, № ОУ-0000390 від 31.07.2010, № ОУ-0000449 від 31.08.2010, № ОУ-0000509 від 30.09.2010, № ОУ-0000569 від 31.10.2010 на загальну суму 31466,45 грн.

За період з січня 2009 року по жовтень 2010 року позивачем нарахована орендна плата, з урахуванням внесених змін щодо її розміру, яка становить 189705,60 грн.

Отже, загальна вартість орендної плати та комунальних послуг за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року становить 221172,05 грн.

Як зазначає позивач та не навів заперечень відповідач, відповідачем було здійснено оплату зазначених послуг в сумі 167326,40 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця.

Плата за комунальні платежі з урахуванням того, що акти виконаних робіт підписані в останній день місяця наданих послуг, має сплачуватись до 10 числа місяця наступного за звітним (п. 5.5. договору).

Згідно п. 3.3. договору суборендар зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі встановлені даним договором.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати та плати за комунальні послуги, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно неоспореного відповідачем розрахунку позивача становить 46225,18 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 46225,18 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату та комунальні послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату встановлених договором платежів суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, по суті пунктом 9.2. договору передбачена відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати та комунальних платежів.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.3. договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за обґрунтованим розрахунком позивача, за визначений позивачем період становить 3341,10 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3341,10 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 2004,55 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 2004,55 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Стосовно викладеного у відзиві прохання відповідача визнати договори оренди та суборенди недійсними, слід зазначити, що за наявності підстав ці вимоги можуть бути предметом розгляду окремого позовного провадження.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПКФ «Атлантіс-буд»(м. Київ, вул. Автозаводська, 5, кв. 16, код ЄДРПОУ 34892371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої»(м. Київ, вул. Смілянська, 7, код ЄДРПОУ 24103035) 46225 (сорок шість тисяч двісті двадцять п‘ять) грн. 18 коп. основного боргу, 3341 ( три тисячі триста сорок одну) грн. 10 коп. пені, 3% річних в сумі 2004 (дві тисячі чоти) грн. 55 коп., 515 (п‘ятсот п‘ятнадцять) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 13.12.2010