Ухвала суду № 128066358, 11.06.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"11" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5177/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дерік М.О.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни про забезпечення позову вх.№2-872/25 від 10.06.2025, подану по справі №916/5177/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Приватного підприємства «Ліра» (65086, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Семена Палія, буд. 70)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1); 2. Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1)

про стягнення 1 232 662, 32 грн, розірвання договору та виселення

Представники сторін:

від позивача: Долженчук Н.М. - ордер ВН №1437096 від 21.11.2024 р.;

від відповідача: Дацька Л.А. - директор

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1) Карачковський П.П. - самопредставництво; 2) Асташенкова О.І. - самопредставництво.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Марченко Вікторія Вікторівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Ліра", в якій, з урахуванням уточнень, просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 232 662, 32 грн, яка складається з суми заборгованості за оренду нежитлового приміщення у розмірі 1 069 445,13 грн, пені у сумі 105 855,20 грн, 3% річних у сумі 12 408,94 грн та інфляційних витрат у сумі 44 953,05 грн;

- розірвати договір оренди №7/004 нежилого приміщення (нова редакція) від 07.03.2019 року, викладений у новій редакції 26.01.2024, укладений між орендарем - Приватним підприємством "Ліра" та попереднім орендодавцем - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, правонаступником якого є Новий орендодвець - Фізична особа-підприємець Марченко Вікторія Вікторівна з 01.05.2024;

- виселити Приватне підприємство "Ліра" з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а, на користь Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі №916/5177/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Вказаною ухвалою було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Одеську міську раду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

10.06.2025 до суду від Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни надійшла заява про забезпечення позову, у якій остання просить суд вжити заходів до забезпечення позову про стягнення грошових коштів у розмірі 1232 662, 32 грн. у вигляді накладення арешту на банківський рахунок ПП "Ліра" № НОМЕР_1 у Акціонерному Банку "ПІВДЕННИЙ", та інші рахунки, якщо вони відкриті у Акціонерному Банку "ПІВДЕННИЙ"; накладення арешту на торговий павільйон, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Дніпропетровська дорога, будинок 70, загальною площею 23,6 кв.м, що належить на праві приватної власності Приватному підприємству "Ліра", реєстраційний номер майна 28407840.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що оскільки Відповідач останні 7 (сім) місяців взагалі не виконує істотні умови Договору №7/004 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 26.01.2024 року, невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.

Так, розмір місячної оренди плати складає 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн., з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується у поточному місяці.

Станом на 26.03.2025 року - дату подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованість Приватного підприємства «ЛІРА» за Договором №7/004 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 26.01.2024 року складала суму у розмірі: 1 232 662 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні, 32 копійок, яка складається з суми заборгованості за оренду нежитлового приміщення, за адресою: вул. Семена Палія, буд. 70, м. Одеса, у розмірі: 1 069 445 (один мільйон шістдесят дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень, 13 копійок, а також пеня у розмірі: 105 855 (сто п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень, 20 копійок, 3% річних у розмірі: 12 408 (дванадцять тисяч чотириста вісім) гривень, 94 копійки, та інфляційні витрати: 44 953 (сорок чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривні, 05 копійок, за невиконання Приватним підприємством «ЛІРА» прийнятих на себе грошових зобов`язань.

Станом на 09.06.2025 року - дату подачі заяви про забезпечення позову заборгованість Приватного підприємства «ЛІРА» за Договором №7/004 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 26.01.2024 року складає на 450 000 грн. (чотириста п`ятдесят тисяч гривень, 00 копійок) більше, а саме борг за орендну нежитлового приміщення, за адресою: вул. Семена Палія, буд. 70, м. Одеса, за квітень, травень, червень 2025 року, без урахування пені, 3% річних та інфляційних витрат за вказаний період. Вищевказане підтверджується Заключною випискою за період з 01.12.2024 по 15.05.2025.

29.05.2025 року ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №916/1969/24 частково задоволено заяву Приватного підприємства "Ліра" від 27.05.2025 року про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 особисто або за допомогою (із залученням) третіх осіб вчиняти дії, направлені на обмеження Приватного підприємства "Ліра" у використанні нежилих приміщень першого поверху загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Палія Семена, 70, приміщення №501a на умовах договору оренди №7/004, нерухомого майна, викладеного в редакції договору від 26.01.2024, у тому числі дії, спрямовані на: - обмеження доступу Приватного підприємства "Ліра" до орендованих нежилих приміщень першого поверху загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Палія Семена, 70, приміщення №501 a; - обмеження Приватного підприємства "Ліра" у можливості споживання послуг водо-, тепло-, електропостачання, водовідведення у нежилих приміщеннях першого поверху загальною площею 353,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Палія Семена, 70, приміщення №501a.

При цьому, вирішення спору з приводу чинності договору оренди судом не є предметом позову ні в справі №916/1969/24, ні в справі 916/5177/24, ні в будь-якій іншій справі Господарського суду Одеської області.

Предметом позову у даній справі є розірвання договору оренди за істотні порушення Відповідачем умов Договору оренди №7/004 нерухомого майна, викладеного в редакції договору від 26.01.2024 року, стягнення заборгованості та виселення.

Позивач вважає, що існує безпосередній зв`язок між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного її права.

Заявник наполягає на тому, що: - між сторонами дійсно виник спір, який полягає в тому, що Відповідач незаконно користується нерухомим майном, не платить орендну плату на користь Позивача; - існує реальна загроза невиконання чи істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже Відповідач останні 7 (сім) місяців взагалі не платить орендну плату; - захід забезпечення позову відповідає позовним вимогам та є співмірним з ними.

Відповідно до п.4.1 Договору оренди №7/004, на підставі якого Позивачем (Орендодавцем) передаються Відповідачу (Орендарю) приміщення для розміщення та для надання побутових послуг населенню та розміщення магазинів непродовольчої групи товарів, Відповідач - Приватне підприємство "Ліра" є зареєстрованим, працюючим підприємством, що проводить господарську (торговельну) діяльність. Відповідач кожного місяця отримує кошти від суборендарів, а Позивачу орендну плату умисно не сплачує з дати подання цього позову до суду - 22.11.2024 року. Остання оплата Відповідача за листопад 2024 року у розмірі: 140 854 (сто сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн., 87 коп., призначення платежу: Оренда нежитлового приміщення вул. С. Палія, 70, м. Одеса згідно Договору №7/004 від 26.01.2024 року за листопад 2024 року 140854,87 грн.

Спірне приміщення Відповідач здає в суборенду: кафе-кондитерка "Здобушка", магазину косметики і побутової хімії "EVA" та зоомагазину "Зверушка", що підтверджується фотографіями. Отже, відповідач веде господарську діяльність, здає в суборенду орендовані нежитлові приміщення, отримує за них кошти, їх використовує, а Позивачу орендну плату не сплачує, чим порушує права Позивача, як законного власника цих нежитлових приміщень.

При розгляді справ про стягнення коштів адекватним та співмірним заходом забезпечення позову є накладення арешту у межах суми позову саме на грошові кошти, а також на майно у випадку недостатності відповідних грошових коштів. Тобто, накладення арешту саме на майно є додатковим заходом забезпечення позову, в межах його суми, у випадку недостатності грошових коштів боржника. Судова практика з цього питання є сталою та послідовною.

До вказаної заяви позивачем долучено заключну виписку за банківським рахунком позивача за період з 01.12.2024 по 15.05.2025 та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.06.2025, з якої вбачається, що торговий павільйон, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Дніпропетровська дорога, будинок 70, загальною площею (кв.м): 23,6 належить на праві приватної власності Приватному підприємству "Ліра" з 30.09.2009.

Враховуючи призначення ухвалою суду від 14.05.2025 справу №916/5177/24 до розгляду у судовому засіданні 11.06.2025, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви про забезпечення позову у даному судовому засіданні за участю учасників справи.

Представник відповідача надав суду заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких зазначив, що доводи ОСОБА_1 , покладені в основу заяви про вжиття заходів забезпечення позову, стосуються виключно посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, отже не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Всі наведені у ній доводи є лише припущеннями Позивача, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами щодо наявності/відсутності грошових коштів у відповідача.

Крім того, вказує, що в межах даної справи між сторонами виник спір щодо розміру орендної плати, оскільки Відповідач вважає, що в результаті прийняття постанови КМУ від 27.05.2022 N 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» щодо особливостей справляння орендної плати в умовах воєнного стану, а також в результаті виконання ПП «ЛІРА» обов?язків податкового агента при відрахуванні коштів на користь ОСОБА_1 як фізичної особи, розмір орендної плати у спірних правовідносинах підлягає змешенню. Натомість, Позивач займає протилежну правову позицію по справі. При цьому, ПП «ЛІРА» щомісячно сплачує оренду плату, розраховану, із застосуванням особливостей, передбачених постановою КМУ від 27.05.2022. Nє 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» щодо особливостей справляння орендної плати в умовах воєнного стану та зменшену на суму податкових відрахувань в результаті виконання Відповідачем обов?язку податкового агента, що спростовує твердження Позивача про намір Відповідача ухилитись від виконання власних зобов?язань у спірних правовідносинах та спростовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач також звертає увагу, що у поданій заяві ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на банківські рахунки Відповідача, без зазначення меж накладення такого арешту. Натомість, відповідно до ст. 137 ГПК України допускається накладення арешту саме на грошові кошти, що перебувають на рахунках Відповідача, а не на самі банківські рахунки. Крім того, арешт на грошові кошти накладається виключно в межах ціни позову. Накладення ж арешту на всі банківські рахунки без обмеження їх ціною позову спрямоване на блокування господарської діяльності ПП «ЛІРА»

Отже, за своїм спрямуванням запропоновані Позивачем до вжиття заходи до забезпечення позову: а) суперечать ст. 137 ГПК України щодо їх виду; б) суперечать вимогам щодо співмірності та адекватності; в) спрямовані на повне блокування господарської діяльності ПП «ЛР А», що є неприпустимим.

Підсумовуючи викладене, ПП «ЛРА» вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова ВС від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22).

Суд також враховує, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 щодо того, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Предметом позову Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни є, зокрема, вимога майнового характеру про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройспецтехніка" грошових коштів у сумі 1 232 662, 32 грн, яка складається з суми заборгованості за оренду нежитлового приміщення у розмірі 1 069 445,13 грн, пені у сумі 105 855,20 грн, 3% річних у сумі 12 408,94 грн та інфляційних витрат у сумі 44 953,05 грн, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, за висновком суду, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Суд вказує, що посилання позивача на те, що, отримуючи дохід від здачі майна у суборенду, відповідач не сплачує орендну плату з листопада 2024 року, відповідачем в процесі розгляду справи не спростовано, а відповідні заперечення ПП «Ліра» щодо сплати орендної плати частково не знайшли свого підтвердження щодо періоду, про який зазначає позивач у заяві про забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд вважає доводи відповідача про те, що заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, необґрунтованими.

Суд також зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача Приватного підприємства «Ліра» в межах ціни позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним.

При цьому, суд звертається до правових висновків, викладених в Постанові ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі №905/448/22, стосовно того, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Суд також враховує, що в зазначеній справі Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги, виклала резолютивну частину такими чином, що заходи забезпечення позову були вжиті шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову.

Водночас, враховуючи межі вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, суд доходить висновку про її задоволення у викладеному у ній обсязі (зазначення певної банківської установи та певного нерухомого майна).

Заперечення відповідача щодо неможливості накладення арешту на банківські рахунки Відповідача без зазначення меж накладення такого арешту, оскільки відповідно до ст. 137 ГПК України допускається накладення арешту саме на грошові кошти, що перебувають на рахунках Відповідача, а не на самі банківські рахунки, суд вважає слушними та такими, що підлягають врахуванню про викладенні резолютивної частини ухвали. Водночас це не змінює висновок суду щодо задоволення заяви по суті.

Посилання відповідача на недодержання позивачем вимог постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» не можуть бути враховані судом як підстава для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки судом при забезпеченні позову не розглядається обґрунтованість позовних вимог по суті.

Крім того, суд враховує факт вжиття наведених вище заходів забезпечення позову в межах розгляду справи №916/1969/24.

Приймаючи до уваги, що заходи забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме такого заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, суд враховує, що у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 також звернуто увагу на те, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст.136-137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Марченко Вікторії Вікторівни про забезпечення позову вх.№2-872/25 від 10.06.2025 по справі №916/5177/24 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Приватного підприємства "Ліра" (65086, Одеська обл., м. Одеса, Дніпропетровська дорога, буд. 70, код ЄДРПОУ 13889920), які знаходяться на банківському рахунку Приватного підприємства "Ліра" № НОМЕР_1 у Акціонерному Банку "ПІВДЕННИЙ", та інших рахунках, відкритих у Акціонерному Банку "ПІВДЕННИЙ", а також на торговий павільйон, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Дніпропетровська дорога, будинок 70, загальною площею (кв.м): 23,6 (реєстраційний номер майна 28407840), в межах суми позову в розмірі 1 232 662, 32 грн.

Стягувач: Фізична особа-підприємець Марченко Вікторія Вікторівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Боржник: Приватне підприємство "Ліра" (65086, Одеська обл., м. Одеса, Дніпропетровська дорога, буд. 70, код ЄДРПОУ 13889920).

Ухвала суду набирає законної сили 11.06.2025 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання в строки, встановлені Законом України „Про виконавче провадження.

Повну ухвалу складено 11.06.2025.

Суддя Щавинська Юлія Михайлівна