Ухвала суду № 128066311, 09.06.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

09 червня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/750/25

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 7150/25 від 12.05.2025) Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Ежи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61; код ЄДРПОУ 40075815) до Приватного підприємства Макс Р. (54003, м. Миколаїв, вул. Майстерська,69; код ЄДРПОУ 31042936) про стягнення заборгованості в загальній сумі 677761,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства Макс Р. про стягнення заборгованості в загальній сумі 677761,82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 08.10.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Приватним підприємством Макс Р. був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП Одеська залізниця, а саме відкритого асфальтового майданчика площею 3858,9 кв.м. адресою : м. Миколаїв, Привокзальна площа,7а (обліковий номер договору № РОФ-1115), дія якого в подальшому продовжена до 06.10.2014 р. включно. Листом від 19.09.2014 № 14-11-01936 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області повідомило ПП Макс Р. про те, що після закінчення договору оренди його термін дії продовжено не буде та направило орендарю на підпис акти приймання-передачі майна з орендного користування. За ствердженнями позивача, орендоване майно до теперішнього часу не повернуто та акти приймання-передачі майна не складені. Як зазначає позивач, листом від 15.09.2022 р. № 03/324 Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області повідомило про передачу АТ Укрзалізниця контролю за договорами оренди майна, що увійшло до статутного капіталу товариства та зняття їх з обліку в ФДМУ. За ствердженнями позивача, асфальтовий майданчик площею 3858,9 кв.м за адресою: м. Миколаїв, Привокзальна площа, 7а, перебував на балансі Товариства та був внесений до його статутного капіталу під час корпоратизації підприємств залізничного транспорту, а саме на підставі Зведеного переліку майна ДП Одеська залізниця, що вноситься до статутного капіталу ПАТ Українська залізниця, що складений відповідно до результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця, наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ Українська залізниця та закріплене за Товариством на праві власності.

Наразі позивач стверджує, що викладені обставини були визнані відповідачем, оскільки з березня 2016 року на розрахунковий рахунок підрозділу АТ Укрзалізниця Приватне підприємство Макс Р. стало перераховувати 100% проіндексованої орендної плати в сумі 16815,98 грн. Разом з тим, з березня 2022 року по березень 2024 року відповідач припинив сплату грошових коштів за користування майном, а у 2024 році сплатив лише 30000 грн., внаслідок чого заборгованість станом на 01.01.2025 складає 558559,30 грн. Крім того, заборгованість відповідача за договором № ОД/БМЕС-12-709д/НЮ від 27.10.2012 на відшкодування експлуатаційних витрат станом на 01.03.2024 складає 119202,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця (вх. № 7150/25 від 12.05.2025 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 1, 2 ст. 164 ГПК України невірно вказано ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно заявника, не надано обґрунтувань пред`явлення даного позову від імені АТ Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд та стягнення заборгованості саме на користь вказаної Філії; до позову не надано судових рішень стосовно спору за вказаним договором, на які заявник посилається в позовній заяві; заявником не вказані правові підстави для нарахування відповідачу за вказаним договором орендної плати позивачем, який не є стороною такого договору, та не надано доказів заміни сторони орендодавця у вказаному договорі; позивачем не наведено обґрунтування підстав об`єднання вказаних вимог у одній позовній заяві за двома різними правочинами, а саме договором оренди державного нерухомого майна від 08.10.2012 р. № РОФ-1115, укладеним між відповідачем і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, та договором № ОД/БМЕС-12-709д/НЮ від 27.10.2012 на відшкодування експлуатаційних витрат, укладеним між відповідачем і Одеською залізницею, як і не надано доказів правонаступництва позивачем прав та обов`язків у вказаних відносинах. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 названої статті Кодексу, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Вказана ухвала суду була вручена 21.05.2025 о 10:29 год. позивачу, у якого наявний зареєстрований в системі Електронний суд електронний кабінет, в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку документа в кабінет електронного суду від 21.05.2025.

Таким чином, перебіг встановленого позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався з 22.05.2025 р., а кінцевий строк - до 02.06.2025 р.

Так, 02.06.2025 р. від позивача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця до господарського суду поштою надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 8310/25), в якій заявник вказує, що в преамбулі та прохальній частині позовної заяви через технічну помилку був вказаний ЄДРПОУ юридичної особи - АТ Укрзалізниця, а не філії Товариства Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд, тому просить вважати вірною преамбулу згідно з даною заявою, а прохальну частину вважати вірною в наступній редакції: «Стягнути з Приватного підприємства «Макс Р.» (ЄДРПОУ 33081102) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (ЄДРПОУ 41149437 ) заборгованість за користування майном в сумі 558559,30 (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень тридцять копійок) грн., заборгованість по відшкодуванню експлуатаційних витрат в сумі 119202,52 (сто дев`ятнадцять гривень п`ятдесят дві копійки) грн. та судовий збір у розмірі 10166,43 (десять тисяч сто шістдесят шість гривень сорок три копійки) грн.». Щодо належності позивача у справі заявник вказує, що, на його думку, цей факт є преюдиціально встановленим постановою Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 918/792/18, а саме: Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду визнала наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/4125/18 щодо моменту виникнення у ПАТ "Українська залізниця" права власності та, як наслідок, прав орендодавця на відповідне майно. За ствердженням позивача, асфальтовий майданчик площею 3858,9 кв.м за адресою м. Миколаїв, Привокзальна площа, 7а знаходиться на балансі виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», отже на цій підставі позивач вважає обґрунтованим заявлення позовних вимог від імені АТ Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд. Також позивачем надано копію постанови Верховного суду України від 02.04.2019 у справі № 915/1002/16.

В обґрунтування одночасного стягнення заборгованості за користування майном та експлуатаційних витрат позивач зазначає, що відповідач не лише безоплатно користується майном позивача, а й не відшкодовує експлуатаційні витрати у вигляді земельного податку, який сплачує той самий власник майна та відповідно несе додаткові необгрунтовані збитки. Так, позивач вказує, що заборгованість стосується одного й того ж об`єкта (асфальтовий майданчик площею 3858,9 кв.м за адресою м. Миколаїв, Привокзальна площа,7а), власником якого і належним позивачем у справі є одна і та ж юридична особа (АТ «Укрзалізниця»), а майном і земельною ділянкою під ним безпідставно та безоплатно користується відповідач.

Разом з тим під час вирішення судом питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі з урахуванням поданої представником позивача заяви про усунення недоліків судом встановлено наступне.

Так, позивачем у поданому позові заявлено до стягнення заборгованість по 2 різним договорам, а саме за договором оренди державного нерухомого майна від 08.10.2012 р. № РОФ-1115, укладеним між відповідачем і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, - в сумі 558559,30 грн. та договором № ОД/БМЕС-12-709д/НЮ від 27.10.2012 на відшкодування експлуатаційних витрат, укладеним між відповідачем і Одеською залізницею, - в сумі 119202,52 грн. В свою чергу, на думку суду, заявлені в позовній заяві вимоги за двома правочинами не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними) та не співвідносяться між собою як основна та похідна (задоволення однієї вимоги не залежить від задоволення іншої позовної вимоги).

Водночас, за змістом частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Разом з цим, частиною шостою статті 173 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

У той же час, аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у системному співвідношенні з приписами частини шостої статті 173 цього Кодексу, свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження. Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 12.09.2023 у справі № 904/1513/22.

Поряд з цим за п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В силу приписів ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2025 році - 3028 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з огляду на існування підстав для роз`єднання позовних вимог за кожним правочином окремо, та з огляду на те, що заявником у позові заявлено за кожним правочином вимогу майнового характеру, відповідно судовий збір за поданий позов має бути сплачено за кожною самостійною вимогою, у т.ч.:

-у спорі по договору оренди державного нерухомого майна від 08.10.2012 р. № РОФ-1115 за вимогу майнового характеру про стягнення коштів 8378,39 грн. (558559,30 грн. х 1,5% = 8378,39 грн.)

-у спорі по договору № ОД/БМЕС-12-709д/НЮ від 27.10.2012 - за вимогу майнового характеру про стягнення коштів 3028 грн. (119202,52 грн. х 1,5% = 1788,03 грн., але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028,00 грн.).

В даному випадку суд зауважує, що незважаючи на те, що прохальна частина позову містить вимогу про стягнення загальної суми коштів, це не свідчить про те, що така вимога є однією самостійною вимогою, адже складається з кількох вимог з різних підстав їх виникнення, що є похідними від вимоги про визнання частково недійсним окремого договору.

Ані ГПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б давали змогу зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору в меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує самостійні вимоги в одному позові.

Так, позивачем на підтвердження сплати судового збору надано копію платіжної інструкції від 05.02.2025 № 79351 на суму 10166,43 грн., що свідчить про сплату судового збору у меншому розмірі, адже загальний розмір судового збору за двома вимогами складає 11406,39 грн. ( 8378,39 грн. + 3028 грн.).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі.

Крім того, судом з`ясовано, що позивачем всупереч вимогам ухвали суду від 19.05.2025 р. не зазначено правових підстав для нарахування відповідачу орендної плати позивачем за договором оренди державного нерухомого майна від 08.10.2012 р. № РОФ-1115, оскільки позивач не є стороною такого договору та не надав доказів заміни сторони орендодавця у вказаному договорі. Також позивачем не надано доказів правонаступництва позивачем прав та обов`язків у вказаних відносинах за договором № ОД/БМЕС-12-709д/НЮ від 27.10.2012 на відшкодування експлуатаційних витрат, укладеним між відповідачем і Одеською залізницею.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано вимоги ч. 3 ст. 162 та ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а тому на підставі положень абз. 2 ч. 1 ст. 174 та ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, що підлягають застосуванню у даній ситуації за аналогією закону (залишення позову без руху у разі виявлення судом недоліків після відкриття провадження у справі), суд вважає за необхідне залишити позовну заяву повторно без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних недоліків, у т.ч. шляхом надання доказів доплати судового збору в сумі 1239,96 грн.

Керуючись ст.ст. 162, 163, 164, 174, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця до Приватного підприємства Макс Р. про стягнення заборгованості в загальній сумі 677761,82 грн. повторно залишити без руху.

2. Встановити Акціонерному товариству Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця 5-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Акціонерному товариству Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 11.06.2025 року.

Суддя Л.М. Ільєва