Рішення № 128066286, 20.03.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1345/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Мокан О.О.,

від відповідача - Храпицька М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; e-mail: dp.mmtp@gmail.com; код ЄДРПОУ 01125608) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1; e-mail: office@marconi.com.ua; код ЄДРПОУ 31883013) про стягнення 11746113,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" про стягнення заборгованості за договором стандартного бербоутерного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи №15-П від 07.06.2013 р. в сумі 11746113,33 грн., посилаючись на наступне.

Між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та ТОВ "Марконі" 07.06.2013 р. укладено договір стандартного бербоут-чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи "BARECON 89" № 15-П (в редакції додаткових угод), предметом якого є передача в бербоут-чартер буксир "Докер".

Як вказує позивач, відповідно до п.1 Адендуму до договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013, судновласник передає фрахтувальнику за обумовлену плату (далі - бербоут-чартерна ставка) в користування на строк, встановлений цим Адендумом, судно відповідно до додатку №1 до договору бербоут-чартеру № 15-П от 07.06.2013 р.

Наразі позивач зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.03.2024 р. у справі №915/458/23 виклав висновок щодо правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер з огляду на положення статей 759, 762, 912 Цивільного кодексу України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України. Так, дослідивши зміст укладеного між ним та відповідачем договору від 07.06.2013 №15-П щодо передачі в бербоут-чартер буксиру "Докер", Верховний Суд дійшов висновку, що за своїм змістом цей договір є саме договором найму (оренди), на який поширюються норми гл. 58 Цивільного кодексу України. При цьому згідно з позицією Верховного Суду у вказаній постанові використання у договорі від 07.06.2013 № 15-П таких найменувань сторін як "судновласник", "фрахтувальник" замість "наймодавець" та "наймач" жодним чином не спростовує наявності правових підстав для кваліфікації відповідного договору саме як договору найму (оренди) транспортного засобу, а лише свідчить про те, що він мас свої особливості, які пов`язані з певною специфікою самого предмета найму - судна. Відтак позивач вважає, що договір №15-П від 07.06.2013 р. є договором фрахтування (оренди) буксиру "Докер", за яким судновласник (орендодавець) передав фрахтувальнику (орендарю) транспортний засіб (буксир "Докер") у володіння та користування за плату бербоут-чартерну ставку (орендна плата) на певний строк.

Позивач зауважує, що відповідно до положень ст. 10 частини II договору, сторонами врегульоване питання бербоут-чартерної ставки. Так, ст. 10 ч. II договору передбачено, що фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам, та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартеру триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (пп. (а).

Як стверджує позивач, станом на сьогодні майно, визначене п. 1 Адендуму та вказане у додатку № 1 до договору, знаходиться у фрахтувальника (орендаря).

Позивач зазначає, що відповідно до п. 6 Адендуму судновласник передає фрахтувальника рахунок та акт виконаних робіт (наданих послуг) за розрахунковий місяць в строк до 10 числа наступного місяця. Акти підписуються уповноваженими особами судновласника та фрахтувальника та посвідчуються печатками. Рахунки відправлені по електронній пошті є переданими та прийнятими. Дата відправлення їх по електронній пошті є датою отримання. Згідно п. 7 Адендуму, фрахтувальник сплачує бербоут-чартерну ставку протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт (наданих послуг) за розрахунковий місяць, але не пізніше 20-го числа.

За ствердженням позивача, згідно з умовами договору за період з червня 2022 по серпень 2024 року позивач виставив та направив відповідачу наступні рахунки: № 09341973 від 30.06.2022 на суму 341296,56 грн., № 10591973 від 31.07.2022 на суму 426620,40 грн., № 11651973 від 31.08.2022 на суму 426620,40 грн., № 12811973 від 30.09.2022 на суму 426620,40 грн., № 13901973 від 31.10.2022 на суму 426620,40 грн., №17501973 від 31.12.2022 на суму 426620,40 грн., №00691973 від 31.01.2023 на суму 426620,40 грн., № 02371973 від 28.02.2023 на суму 426620,40 грн., № 04141973 від 31.03.2023 на суму 426620,40 грн., № 05061973 від 30.04.2023 на суму 426620,40 грн., № 07651973 від 31.05.2023 на суму 426620,40 грн., № 09391973 від 30.06.2023 на суму 426620,40 грн., № 11171973 від 31.07.2023 на суму 426620,40 грн., № 12751973 від 31.08.2023 на суму 426620,40 грн., № 16361973 від 30.09.2023 на суму 426620,40 грн., № 17801973 від 31.10.2023 на суму 424255,64 грн., №14371973 від 30.11.2023 на суму 424364,14 грн., № 19091973 від 31.12.2023 на суму 443114,22 грн., №00031973 від 31.01.2024 на суму 441856,60 грн., № 01661973 від 29.02.2024 на суму 445742,64 грн., № 04241973 від 31.03.2024 на суму 457568,77 грн., №05601973 від 30.04.2024 на суму 462788,28 грн., № 07271973 від 31.05.2024 на суму 472486,48 грн., № 08281973 від 30.06.2024 на суму 472921,63 грн., № 10471973 від 31.07.2024 на суму 478657,96 грн., № 12281973 від 31.08.2024 на суму 480693,90 грн.

Позивач вказує, що в серпні 2024 р. додатковою угодою № 7 від 31.07.2024 р. до договору сторони погодили збільшення розміру бербоут-чартерної ставки з 9721,92 дол. США до 9725,11 дол. США (збільшення на 3,19 дол.США), розрахунки здійснюються в гривні за курсом НБУ на день виставлення рахунку, бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відтак, за ствердженням позивача, на підставі підписаної додаткової угоди № 7 позивачем здійснено перерахунок розміру бербоут-чартерної ставки по раніше виставленим розрахунковим рахункам за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 року, а саме:

-№ 00031973 від 31.08.2024 на суму 442001,58 грн. замість 441856,60 грн. згідно з рахунком №00031973 від 31.01.2024;

-№ 01661973 від 31.08.2024 на суму 445888,91 грн. замість 445742,64 грн. згідно з рахунком №01661973 від 29.02.2024;

- №04241973 від 31.08.2024 на суму 457718,92 грн. замість 457568,77 грн. згідно з рахунком №04241973 від 31.03.2024;

- №05601973 від 31.08.2024 на суму 462940,13 грн. замість 462788,28 грн. згідно з рахунком № 05601973 від 30.04.2024;

- №07271973 від 31.08.2024 на суму 472641,52 грн. замість 472486,48 грн. згідно з рахунком № 07271973 від 31.05.2024;

- № 08281973 від 31.08.2024 на суму 473076,80 грн. замість 472921,63 грн. згідно з рахунком № 082811973 від 30.06.2024;

- № 10471973 від 31.08.2024 на суму 478815,01 грн. замість 478657,96 грн. згідно з рахунком № 10471973 від 31.07.2024;

- № 12281973 від 31.08.2024 на суму 480693,90 грн. замість 480693,90 згідно з рахунком № 12281973 від 31.08.2024.

Як вказує позивач, складені акти наданих послуг (виконаних робіт) мають тотожні з рахунками номера.

За ствердженням позивача, відповідач не надав мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг за договором №15-П від 07.06.2013 за період з червня 2022 року по серпень 2024 року. Зокрема, не висловив жодних заперечень щодо факту користування об`єктом оренди у вказаний період, вартості такого користування тощо, що, на думку позивача, вказує на їх безспірність.

Відтак, позивач вважає, що з урахуванням змін, внесених до договору 31.08.2024 р., загальна сума заборгованості по вищевказаним рахункам за період з червня 2022 по серпень 2024 становить 11746113,33 грн.

Позивач, із посиланням на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 17.08.2021 р. по справі № 910/16308/20, зазначає, що передання та прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт (надання послуг) за договором (угодою) у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про підписання такого акту та, відповідно, прийняття робіт (послуг). Крім того, виконавець робіт (надання послуг) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), а має лише констатувати факт відмови від підписання останнього за відсутності належних підстав для цього.

Наразі позивач стверджує, що з метою врегулювання спору у досудовому порядку він направив відповідачу претензію від 08.08.2024 №06/1003 з вимогою про погашення існуючої суми боргу, при цьому згідно з відповіддю на вказану претензію відповідач відмовився від її задоволення, оскільки вважає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає та посилаючись на правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду по справам №915/458/23 та №915/436/23, зауважує, що заборгованість нарахована за договорами бербоут-чартеру виникла за таких же обставин, що і заборгованість, яка була предметом розгляду у зазначених справах.

При цьому позивач зауважує, що Верховним Судом у постанові від 19.03.2024 по справі №915/458/23 зроблено висновок про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період, з 24 лютого по травень 2022 року.

Разом із тим позивач зауважує, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також мас місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже позивач вважає, що зміст правовідносин у даній справі не є подібним, так як предметом позовних вимог є вимога щодо погашення існуючої заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки (орендної плати) за договором за період з червня 2022 по серпень 2024 року, а зміст позовних вимог, їх обґрунтування та встановлені фактичні обставини не є тотожними у порівнянні із судовими справами №№ 915/458/23, 915/436/23.

Щодо звільнення відповідача від сплати бербоут-чартерної ставки (орендної плати) на підставі частини б статті 762 ЦК України позивач вказує про таке.

Так, за змістом п. 6, 8 ст. 1 Закону України «Про морські порти» морський порт - це визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності, а буксири є об`єктом портової інфраструктури, що забезпечує функціонування морського порту. За ствердженням позивача, площа акваторії порту Миколаїв- 323 га, а з 24.02.2022 в акваторії порту Миколаїв знаходиться 29 суден.

Як вказує позивач, у боксі 19 частини І договору визначено, що межі та границі використання буксиру є межі дії судових документів регістру, але не далі ніж акваторія Миколаївського морського торговельного порту, а також БДЛК. У разі необхідності виконання судном робіт за межами акваторії судновласника, фрахтувальник отримує на це погодження судновласника.

Позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.04.2022 № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2022 р. за № 470/37806, оголошено закриття таких морських портів як: Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон. Наказ Міністерства інфраструктури України про закриття порту Миколаїв відсутній. Тому дані про морський порт Миколаїв відображені у Реєстрі морських портів України із позначкою «Відкриті морські порти України». Наведене, на думку позивача, свідчить про відсутність обмежень доступу до буксиру «Докер» в порту Миколаїв, відсутність перепонів з боку судновласника (орендодавця) щодо його використання, як в акваторії порту, так і за його межами, а також наявні всі можливості для здійснення забезпечення суден, які перебувають в акваторії порту.

Посилаючись на ст. 762 ЦК України, позивач зауважує, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Водночас позивач вказує, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.05.2018 р. у справі № 910/7495/16, вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Для застосування ч. б ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини.

Також позивач наводить правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 по справі № 910/4719/23, згідно з яким при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ний достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань ш таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

При цьому позивач зауважує, що у нього відсутні будь-які документи, які підтверджують невикористання відповідачем буксиру «Докер» за період з червня 2022 по серпень 2024 року, хоча відповідно до позиції судів саме на орендаря покладається обов`язок доказування невикористання орендного майна. Позивач зазначає, що у справі № 915/458/23 в якості доказів існування обставин, які свідчать про те, що майно не могло бути використане, і що ці обставини від нього не залежать, відповідач посилався на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією від 25.04.2022 р. № 75 (зі змінами та доповненнями); розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 р. № 15 та № 15/1; висновок Торгово-промислової палати України від 09.02.2023 р. № 653/1.2.

Так, щодо Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, позивач зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.03.2023 р. у справі № 922/1093/22 сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Тобто, проведення бойових дій чи обмеження, пов`язані з введенням воєнного стану не звільняють сторону від відповідальності за договором, і для застосування форс-мажору все одно необхідно довести прямий вплив на можливість виконання зобов`язань за договором у кожному конкретному випадку. Відтак, позивач вважає, що лише наявність Миколаївської області у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не є обставиною, яка свідчить про те, що майно не могло бути використане.

Щодо розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та №15/1 позивач зауважує, що 09.03.2022 р. на виконання виданого ДУ «Держгідрографія» прибережного повідомлення (ПРИП) №100/22, №101/22, капітаном Миколаївського морського порту підписано розпорядження № 15, № 15/1 про заборону руху всіх суден та плавзасобів по річкам Південний Буг та Інгул та від коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, але у разі потреби плавання, питання виходу погоджувати з військовими. 18.07.2023 р. з метою забезпечення координації та взаємодії суб`єктів щодо питань судноплавства внутрішніми водними шляхами в умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України підписано розпорядження № 633-р «Деякі питання здійснення координації та контролю за судноплавством на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану», відповідно до якого під час прийняття рішень щодо пересування плавучих транспортних засобів судноплавними внутрішніми водними шляхами в обов`язковому порядку погоджувати такі рішення з річковою флотилією Військово-Морських Сил Збройних Сил України. За ствердженням позивача, згідно з листом капітана Миколаївського морського порту від 23.08.2023 вх. № 772 кожен суб`єкт господарювання у разі потреби перестановки суден, перетягування вздовж причалів, завезення постачання на судно, зміни екіпажу, та інших потреб, пов`язаних з забезпеченням життєдіяльності судна та екіпажу, а також проведення розвантаження судна, самостійно запрошує та отримує (або не отримує) дозвіл на виконання цих дій. На думку позивача, капітан порту до цього ніякого відношення не має, в службі капітана Миколаївського морського порту облік цих дій не ведеться та під час військового стану рух суден здійснюється в режимі радіомовчання та без оформлення будь-яких документів. Як стверджує позивач, станом на сьогодні на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, на підставі тристороннього наказу Миколаївської обласної військової адміністрації №101/25 від 30.07.2024 р. встановлений особливий режим судноплавства морських суден. З метою встановлення факту виходу (заходу, переходу) проведення діяльності судами, судновласником (фрахтувальником) яких є відповідач, позивачем направлено запит до Миколаївської обласної військової адміністрації, та згідно отриманої відповіді встановлено, що 12.08.2024 р. за вих. № 20 від ТОВ «Марконі» надходила заявка про вихід буксиру.

За ствердженнями позивача, на підставі даних офіційного сайту ДУ «Держгідрографія», ПРИП № 100/22, № 101/22, відповідно до яких видано розпорядження капітана Миколаївського морського порту №№ 15, 15/1 від 09.03.2022, відсутній серед діючих прибережних попереджень. Задля встановлення дати виключення вищевказаних ПРИП з переліку діючих прибережних повідомлень позивач направив запит.

Як вказує позивач, з метою підтвердження/спростування фактів, на які посилається відповідач з питання неможливості використання ним зафрахтованого у бербоут-чартер майном, в зв`язку із дією в морському порту Миколаїв обставин, за які він не відповідає, позивач звернувся до Миколаївської філії ДП «АМПУ» із запитом. Згідно з отриманою відповіддю встановлено, що за період з 01.06.2022 по 01.09.2024 на підставі чинних договорів ТОВ «Марконі» оформлено наступну загальну кількість перепусток на територію Миколаївського морського порту: на особу (разові, тимчасові) - 239 перепустки, транспортних (разові, тимчасові) - 19 перепусток. Крім того, Миколаївською філією ДП «АМПУ» надані копії документів, які свідчать про пересування буксирів, які належать ТОВ «Марконі» в акваторії Миколаївського морського порту.

За ствердженнями позивача, на підставі заявок морських агентів в період з лютого по травень, а також у серпні 2024 року було здійснено непоодинокі виходи буксирів, які зафрахтовані у бербоут-чартер ТОВ «Марконі», при цьому факт перебування буксирів у фрахті підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.01.2020 р. по справі № 915/768/20.

Відтак, позивач вважає, що рух суден, буксирів та інших плавзасобів у морському порту Миколаїв здійснюється, але з урахуванням особливого режиму судноплавства та за погодженням відповідних органів влади з урахуванням положень наказу №101/25 від 30.07.2024 р.

Щодо висновку Торгово-промислової палати України від 09.02.2023 р. № 653/1.2 позивач зазначає, що вказаний висновок, який підтверджував у судовій справі № 915/458/23 наявність обставин для звільнення відповідача від орендної плати згідно ч. 6. ст. 762 ЦК України, підготовлений на підставі документів та тих фактичних обставин справи, які діяли в період з 24.02.2022 по травень 2022 року. Даний період господарських правовідносин не є предметом позовних вимог цієї судової справи, а тому, на думку позивача, не може бути визнаний належним доказом.

Позивач зазначає, що згідно статті 24 частини II договору "Військове застереження", сторони погодили, що у разі початку війни, незалежно від того чи об`явлена вона між двома або кількома країнами, як судновласник так і фрахтівник мають право канцеліровать даний чартер, після чого фрахтувальник зобов`язаний повернути судно судновласнику відповідно до статті 14 або у найближчому відкритому та безпечному порту за вказівкою судновласника. У всіх випадках виплата бербоут-чартеру продовжується у відповідності до статті 10 частини II договору. За ствердженням позивача, пропозиція від відповідача щодо канцелірованія договору позивачу не надходила.

Відтак, позивач вважає, що враховуючи той факт, що буксир «Докер» знаходиться у відповідача (акти приймання-передавання (повернення) відсутні), морський порт Миколаїв с відкритим, ТОВ «Марконі» як суб`єкт господарювання, оцінивши власні підприємницькі ризики в обстановці військової агресії російської федерації проти України, яка почалась 24.02.2022 р. і продовжується по цей час, вирішило продовжити дію договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013 р.

За ствердженням позивача, він як державне підприємство з нарахованих сум, але несплачених відповідачем коштів, сплачує з власних обігових коштів до бюджету усі передбачені податки та платежі: податок на прибуток підприємств; частину чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями; авансовий платіж податку із суми дивідендів. Станом на 01.09.2024 з загальної суми виставлених ТОВ «Марконі» рахунків щодо сплати бербоут-чартерної ставки за договором за період з червня 2022 по серпень 2024 року, ДП «ММТП», за рахунок власних коштів вже сплачено до державного бюджету податків на суму 102050223,33 грн., з яких податок на додану вартість у розмірі - 2349222,67 грн., податок на прибуток - 1691440,32 грн., дивіденди 80 % - 6164360,28 грн. Як вказує позивач, відволікання власних обігових коштів ДП «ММТП» впливає на реалізацію Плану стратегічного розвитку ДП «ММТП», капітальних інвестицій, ремонту та модернізації основних засобів.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача, Міністерства розвитку громад та територій України (Мінінфраструктури), обґрунтовуючи своє клопотання тим, що результат розгляду даної судової справи має вагомий вплив на фінансовий результат позивача та формування відповідної фінансової звітності (річної, квартальної), контроль за якою здійснює безпосередньо Уповноважений орган, а також з метою забезпечення об`єктивного розгляду справи та врахування інтересів, які можуть бути порушені в результаті судового розгляду.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про об`єднання даної справи № 915/1345/24 зі справою № 915/1310/24, обґрунтовуючи його наступним.

Так, позивач зазначає, що на розгляді в Господарському суді Миколаївської області знаходиться судова справа № 915/1310/24 щодо стягнення з ТОВ «Марконі» заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки, яка виникла ні підставі договору бербоут-чартера № 16-П від 07.06.2013 р. у період з червня 2022 по серпень 2024 року. На думку позивача, дана справа може бути об`єднана зі справою №915/1310/23 в одне провадження оскільки один і той самий позивач пред`являє позовні вимоги до одного й того самого відповідача, зміст позовних вимог в даних справах (стягнення заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки за період з червня 2022 по серпень 2024 року, яка виникла на підставі порушення договірних зобов`язань, визначених договором бербоут-чартеру) є однорідним, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в цих справах та докази, додані на підтвердження своєї позиції, є тотожними.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 р. вказану позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1345/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 28.11.2024 р. о 10:00. Також вказаною ухвалою суду позивачу відмовлено в задоволенні клопотань про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства розвитку громад та територій України (Мінінфраструктури) та про об`єднання даної справи № 915/1345/24 зі справою №915/1310/24.

25.11.2024 р. від представника відповідача - ТОВ "Марконі" Храпицької М.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14695/24), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Так, відповідач зазначає, що даний позов є не першим зверненням позивача до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором № 15-П від 07.06.2013 р. від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/458/23 щодо стягнення заборгованості за вказаним договором за період з лютого 2022 року по травень 2022 року включно, за результатами розгляду справи № 915/458/23 Господарським судом Миколаївської області у задоволенні позовних вимог ДП «ММТП» було відмовлено у повному обсязі. Постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 р. та Верховного Суду від 19.03.2024 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Як вказує відповідач, за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначив, що судами було надано належну комплексну правову оцінку умовам цього договору у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов`язків сторін, результатам виконання), та підтвердив правильність висновку щодо того, що договір від 07.06.2013 № 15-П за своїм змістом є саме договором найму (оренди), на який поширюються норми гл. 58 ЦК України (Найм (оренда). Відповідач зауважує, що Верховний Суд взяв до уваги висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що зі змісту договору від 07.06.2013 № 15-П вбачаються ознаки, які «характерні саме для договору найму (оренди), зокрема: позивач передає відповідачу за плату у тимчасове користування індивідуально визначене майно; можливість його автоматичної пролонгації; доходи, отримані відповідачем від експлуатації судна, залишаються у його власності; з моменту передання судна у користування відповідачу останній експлуатує судно від свого імені відповідно до договору та чинного законодавства України; виявлені протягом дії договору недоліки судна відповідач зобов`язаний усунути за власні кошти; позивач здійснює контроль за використанням судна, його машин, механізмів, майна тощо; відповідач на весь період дії договору здійснює за власні кошти страхування судна на користь позивача; будь-які конструктивні зміни судна, здійснені відповідачем за згодою позивача, а також без такої згоди стають власністю останнього, а грошові кошти, витрачені на їх здійснення, відшкодуванню відповідачу не підлягають; поточні ремонти судна відповідач виконує за власні кошти». Верховний Суд також погодився із позицією судів попередніх інстанцій про те, що «використання у договорі від 07.06.2013 № 15-П таких найменувань сторін як "судновласник", "фрахтувальник" замість "наймодавець" та "наймач" жодним чином не спростовує наявності правових підстав для кваліфікації відповідного договору саме як договору найму (оренди) транспортного засобу, а лише свідчить про те, що він має свої особливості, які пов`язані з певною специфікою самого предмета найму - судна».

Відповідач вказує, що аналогічних висновків Верховний Суд дійшов за результатами перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №915/436/23 за позовом ДП «ММТП» про стягнення заборгованості за іншим договором бербоут-чартеру буксиру з Відповідачем.

За ствердженням відповідача, справи № 915/436/23 та № 915/458/23 стосуються правовідносин, які за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін цих відносин) є подібними з правовідносинами у цій справі, а справа № 915/458/23 стосувалась стягнення заборгованості за тим самим договором бербоут-чартеру, що й у даній справі. Відтак, відповідач вважає, що сформовані за результатами їх розгляду правові висновки щодо застосування норм Цивільного кодексу України, викладені у постановах від 19.03.2024 року (у справі №915/458/23) та від 03.04.2024 року (у справі №915/436/23), мають враховуватися під час розгляду цієї справи. На думку відповідача, Верховним Судом вже встановлено, що правовідносини сторін, що склалися за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П від 07.06.2013 р., є правовідносинами з оренди буксиру «Докер», і до них застосовуються положення ст. 762 ЦК України щодо звільнення від плати за користування орендованим майном. Позивач зазначає, що вказана позиція відповідає сформованому Верховним Судом правовому висновку щодо застосування статей 759, 762, 912 ЦК України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України у контексті визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер, викладеному у постанові від 19.03.2024 р. (у справі № 915/458/23) та підтриманому у постанові від 03.04.2024 р. (у справі №915/436/23).

Як вказує відповідач, ДП «ММТП» у позовній заяві вимагає стягнути з нього заборгованість, що виникла за період з червня 2022 року по серпень 2024 року, та при цьому зазначає, що відповідач не має підстав для звільнення від оплати за оренду буксиру «Докер» за цей період на підставі положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Відповідач, із посиланням на постанову від 08.05.2018 року у справі №910/7495/16 Великої Палати Верховного Суду, вказує, що ст. 762 ЦК України не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини. Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Наразі відповідач вказує, що обставини, встановлені при розгляді справ №915/458/23 та №915/436/23, які стали підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин, продовжують діяти і до сьогодні, а отже, на думку відповідача, є підставою для звільнення його від плати за оренду буксиру і у період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

Відповідач зазначає, що відповідно до боксу 19 та статті 5 Частини ІІ Договору №15-П від 07.06.2013 р., використання зафрахтованого буксиру «Докер» можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв та зоні відповідальності порту, а також БДЛК. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №934, акваторія морського порту Миколаїв включає в себе водний простір річки Південний Буг, водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового пункту Очаків), акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків, акваторію портового пункту Очаків, акваторію Очаківського каналу.

Як вказує відповідач, згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов`язань за договорами бербоут-чартер № 12-п, № 13-п, № 14-п, № 15-п, № 16-п, № 17-п від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, встановлено:

1. Повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військова агресія Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупація Херсонської області та наближення військ агресора впритул до міста Миколаїв; бойові дії в період з березня по грудень 2022 року в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв`язку з цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 №15 та №15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.

2. За законодавством України, а саме: частина шоста стаття 762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони, за цим висновком - ТОВ «Марконі», вимагати звільнення від сплати бербоут-чартерної ставки, встановленої за договорами бербоут-чартеру № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, що укладені 07 червня 2013 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.12.2015, №2 від 25.04.2018, №3 від 19.03.2018, №4 від 06.02.2019, №5 від 20.02.2020, №6 від 05.04.2021) між ТОВ «Марконі» (фрахтувальник) та ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (судновласник), за весь час, протягом якого фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в пункті 1 цього висновку.

Наразі відповідач зауважує, що розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, вказані у висновку Торгово-промислової палати України, продовжують діяти і на теперішній час.

Відповідач із посиланням на ст. 14 Закону України «Про морські порти України» та ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України зазначає, що нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.

Згідно з ч. 2 р. V Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 року № 621, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії морського порту, та працівників Служби.

За ствердженнями відповідача, у відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах ТОВ «Марконі», капітан Миколаївського морського порту у листі від 08.11.2024 року №36 зазначив, що розпорядження №№ 15 та 15/1 є діючими. Крім того, капітаном повідомлено, що в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року не був дозволений рух суден та плавзасобів, також зазначено, що акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року була небезпечною для судноплавства, і у зазначений період жодного приходу судна у порт не було оформлено, випадки отримання дозволів на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу капітану Миколаївського морського порту теж невідомі.

Також з відповіді ДП «Держгідрографія» на адвокатський запит відповідач отримав копії прибережних попереджень (ПРИП) - № 83-91/22 від 24.02.2022 р. про закриття району у зв`язку з мінною небезпекою; № 96-97/22 від 27.02.2022 р. про закриття району у зв`язку з мінною небезпекою; № 100/22 від 09.03.2022 р. про закриття водного простору на р. Південний Буг та р. Інгул; № 108/22 від 19.03.2022 р. щодо військової загрози; № 111/22 від 30.03.2022 р. щодо поширення дрейфуючих мін; № 118/22 від 13.05.2022 р. щодо загрози піратства з боку суден РФ. Як стверджує відповідач, вказані ПРИП є чинними і діяли і у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року.

Відповідач вказує, що на підтвердження своїх доводів щодо неможливості користування орендованим майном він посилається не тільки на загальновідомі факти, як-то початок військової агресії та окупація частини території держави, але і на фактичні дані щодо конкретних територій, часу ведення бойових дій, періоду окупації територій та населених пунктів, які встановлювалися нормативно-правовими актами. Зокрема, дані обставини підтверджуються відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та від 22.12.2022 року № 309. Так, територією активних бойових дій Миколаївська міська територіальна громада була у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 року (з 11.11.2022 року по теперішній час є зоною можливих бойових дій), м. Очаків Очаківської міської територіальної громади - у період з 24.02.2022 до 01.06.2023 року. Населені пункти, що знаходяться на Кінбурнській косі, з 24.02.2022 року перебувають в окупації - с. Покровське Очаківської міської територіальної громади, с. Покровка Очаківської міської територіальної громади та с. Василівка Очаківської міської територіальної громади. 25.02.2022 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 183-р установлено третій (вищий) рівень охорони у морських портах України, на період введення воєнного стану. На думку відповідача, ці дані у сукупності підтверджують факт відсутності судноплавства, а отже і неможливість користування відповідачем майном, з урахуванням також наступного. Окупація військами агресора Кінбурнської коси дозволяє йому блокувати судноплавство в районі Дніпровсько-Бузького лиману (через який проходить Бузько-Дніпровсько-Лиманський канал (БДЛК)), шляхом мінування водної поверхні та обстрілів суден. Як наслідок, окупація Кінбурнської коси перешкоджає судноплавству і по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море. Фактично, для того щоб потрапити до м. Миколаєва з Чорного моря або навпаки, вийти з м. Миколаєва до Чорного моря, судна повинні пройти через зону бойових дій/лінію фронту/лінію бойового зіткнення та окуповані території, - Дніпровсько-Бузький лиман та БДЛК, вздовж Кінбурнської коси та м. Очакова, що є зоною активних бойових дій з 24.02.2022 року.

Відповідач зазначає, що обставини щодо існування блокування судноплавства в Миколаївській та Херсонській областях (Дніпровсько-Бузький лиман, по якому проходить БДЛК, територія вздовж Кінбурнської коси) вже встановлювались судами України, в тому числі в рішеннях Верховного Суду у справах №915/458/23 та №915/436/23. Оскільки справи №915/458/23 та №915/436/23 є тотожними даній справі, обставини, встановлені Верховним Судом у постановах від 19.03.2024 року у справі №915/458/23 та від 03.04.2024 року у справі №915/436/23, на думку відповідача, не потребують доказування. Відтак, відповідач вважає, що є вже встановленими судом обставини щодо того, що здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України та перешкоджання судноплавству по річках Південний Буг та Інгул унеможливлюють безпечний вихід суден у Чорне море, та тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відтак і встановлено факт неможливості використання будь-яких цивільних суден у регіоні.

Відповідач стверджує, що обставини блокування судноплавства та відсутності можливості використання відповідачем орендованого буксиру за його призначенням фактично визнав і сам позивач, хоч і заявляє протилежне у позовній заяві. Так, відповідно до додаткової угоди №8 від 31.08.2024 р., позивач та відповідач домовились доповнити Адендум до договору №15-П від 07.06.2013 р. пунктом 41, згідно з яким погодили, що нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024 року, а відновлення нарахування відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року).

За ствердженням відповідача, оскільки обставини, які призвели до укладення зазначеної додаткової угоди № 8 між позивачем та відповідачем, існують та впливають на правовідносини сторін з 24.02.2022 року, позивач фактично визнав їх існування і на спірний період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не підписані акти наданих послуг (виконаних робіт) та не надано мотивованої відмови від їх підписання у період з червня 2022 року по серпень 2024 року, тобто не висловлено жодних заперечень щодо факту користування буксиром, а відтак визнано ці акти безспірними, відповідач зауважує наступне. За ствердженням відповідача, очевидною є та обставина, що він не підписував вказані акти саме з тієї причини, що не визнавав факт користування орендованим буксиром з 24.02.2022 року, про що свідчить як надсилання відповідачем на адресу позивача листа від 25.07.2022 року, що був предметом дослідження під час розгляду справи №915/458/23, в якій остаточне судове рішення було прийнято Верховним Судом лише 19.03.2024 року, так і надання 13.09.2024 року відповіді на претензію позивача. Обставини, що перешкоджають використанню орендованого буксиру, є незмінними з 24.02.2022 року, і це є загальновідомим фактом, встановленим в тому числі рішенням суду у справах №915/458/23 та №915/436/23.

Так, відповідач зазначає, що у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 р. встановлено, що відповідач звертався до позивача з листом від 25.07.2022, яким повідомив, що з початку військової агресії російська федерація фактично блокує порти України на вхід/вихід та здійснює мінування Чорного моря, у зв`язку із чим було закрито роботу більшості морських портів України, що фактично унеможливлює виконання відповідачем зобов`язань за договором від 07.06.2013 № 15-П на час дії таких обставин. Крім того, у листі відповідач зауважив на тому, що на даний час на території України (зокрема, на території Миколаївської області) агресором ведуться активні бойові дії, що унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності в акваторії морського порту Миколаїв та за його межами, оскільки становлять реальну загрозу життю і здоров`ю мешканців України та працівників підприємства. Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, повідомляв про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань зі сплати бербоут-чартерної ставки за договором, а також просив звільнити його від обов`язку сплати бербоут-чартерної ставки до офіційного закінчення форс-мажорних обставин та відновлення можливості використання майна за відповідним договором.

Відповідач вказує, що Верховним Судом за результатом перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанцій у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 також зазначалось, що суди попередніх інстанцій, оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази відповідно до норм ст. 86 ГПК України, за встановлених обставин, зокрема того, що позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за період з 24.02.2022 по травень 2022 року, тобто в період здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України, яка і на час розгляду справи у господарському суді перешкоджала судноплавству по річках Південний Буг та Інгул та унеможливлювала безпечний вихід суден у Чорне море; що тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, що вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відповідно до боксу 19 ст. 5 ч. ІІ договору від 07.06.2013 № 15-П використання відповідачем буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал), дійшли обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період.

На думку відповідача, позивач у позовній заяві всіляко намагається переконати суд, що обставини, які існували у період з 24.02.2022 по травень 2022 року та перешкоджали використанню орендованого буксиру у цей період, і були предметом дослідження у справі №915/458/23, вже не впливають на судноплавство, а тому використання орендованого буксиру є можливим, хоча доказів такого використання позивач до суду не надає. Відповідач вважає, що така позиція позивача не тільки не підкріплена належними доказами, але і напряму протирічить обставинам, які були встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили у справі № 915/458/23, та відомостям, наданим компетентними органами, щодо продовження дії надзвичайних обставин, які перешкоджають судноплавству в акваторії морського порту Миколаїв і які були викликані військовою агресією.

Відповідач зазначає, що згідно з відповідями капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024 року та державної установи «Держгідрографія» від 08.11.2024 року, рух суден в акваторії морського порту Миколаїв є забороненим, а акваторія є небезпечною для судноплавства, дозволів на рух суден не видавалось. Також відповідно до листа Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 08.11.2024 № 1320/29-00-06/Вих, за наявною у філії інформацією невійськові судна в акваторію морського порту Миколаїв для здійснення вантажних операцій у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не заходили. Крім того, згідно відповіді Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.11.2024 року №21000/46/10-24, у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв судна під обробку вантажів не приймались, а морського порту Миколаїв немає у переліку морських портів України, через які здійснювалось транспортування продуктів харчування згідно Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, підписаної 22.07.2022 року у м. Стамбул. Листом від 12.11.2024 року №1407/18-04-05/Вих Миколаївська філія ДП «АМПУ» у відповідь на адвокатський запит повідомила, що у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року рух суден та плавзасобів в акваторії морського порту Миколаїв було заборонено згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15/1; судна під обробку вантажів у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв не приймались; у Філії відсутні відомості щодо існування тимчасових маршрутів руху суден, за допомогою яких є (був) можливим рух цивільних суден до/з Миколаївського морського порту з 24.02.2022 року до 31.08.2024 року; буксир «Докер» будь-якої активності (вихід, захід, перехід) в акваторії Морського порту Миколаїв у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не здійснював.

Відповідач зауважує, що відповідно до наданих позивачем разом з позовною заявою відповідей ДП «АМПУ» та Миколаївської обласної військової адміністрації, відомостей щодо використання ТОВ «Марконі» буксиру «Докер» не надано.

Згідно з отриманою від Миколаївської обласної військової адміністрації відповіддю від 12.11.2024 №475/03-24 на адвокатський запит відповідача, ними не отримувалась жодна заявка на вихід (захід, перехід), зокрема, буксиру «Докер» як від ТОВ «Марконі», так і від інших підприємств, що, на думку відповідача, також підтверджує факт невикористання відповідачем буксиру «Докер».

Відповідач вважає посилання позивача на наказ Миколаївської обласної військової адміністрації від 30.07.2024 року №101/25 «Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану» недоречним, оскільки даний наказ було видано лише 30.07.2024 року, і він набув чинності лише з цього часу. Дія наказу не має зворотної сили і не поширюється на правовідносини, що існували до 30.07.2024 року, в той час як позовні вимоги стосуються періоду з 01.06.2022 року до 31.08.2024 року.

Відповідач вказує, що наявність наказу №101/25, яким встановлено порядок отримання дозволу на вихід судна, не дорівнює можливості отримання такого дозволу на вихід буксиру «Докер» (виходів якого, за ствердженням відповідача, не було, що, на думку відповідача, підтверджено відповідями Миколаївської обласної військової адміністрації від 17.10.2024 року та від 12.11.2024 року). Як вважає відповідач, наказ №101/25 не усуває небезпеку судноплавства та заборону руху суден в акваторії порту, про що свідчить відповідь капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024 року.

Посилаючись на положення ст. 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», відповідач зазначає, що буксир - судно, побудоване спеціально для виконання операцій з буксирування, штовхання, кантування; буксирування - переміщення суден, плавучих споруд та плавучих об`єктів буксиром або іншим судном за допомогою буксирувального тросу. За ствердженням відповідача, саме з метою використання орендованого буксиру «Докер» за його цільовим призначенням і укладався договір №15-П від 07.06.2013 року, водночас військові дії та блокування судноплавства не дозволяють цього. На думку відповідача, усі наведені обставини у сукупності підтверджують неможливість використання ним орендованого буксиру з причин, які не залежать від нього, що є підставою для звільнення його від орендної плати за ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Відповідач стверджує, що наразі буксир «Докер» перебуває у відстоюванні, тобто орендований буксир не використовується, що підтверджується класифікаційним свідоцтвом, виданим Регістром судноплавства 08.01.2024 року.

Відповідач вважає, що не заслуговують на увагу посилання позивача на ст. 24 частині ІІ договору №15-П від 07.06.2013 року «Військове застереження» та вказівки на те, що відповідач не скористався правом на відмову від договору №15-П від 07.06.2013 року з підстав оголошення воєнного стану в Україні, та на те, що відповідач, оцінивши власні підприємницькі ризики в обстановці військової агресії російської федерації проти України, яка почалась 24 лютого 2022 року і продовжується на цей час, вирішив продовжити дію договору.

За ствердженням відповідача, позивач замовчує, що згідно ст. 24 частині ІІ Договору «Військове застереження» позивач так само міг скористатися, але не скористався правом на відмову від договору з підстав оголошення воєнного стану в Україні. Відповідач зауважує, що як зазначено у ст. 24 частині ІІ договору, відмова від договору є правом, а не обов`язком сторони, і відповідач не скористався своїм правом на відмову від договору саме у зв`язку з тим, що є норми частини 6 статті 762 ЦК України, які якраз і врегульовують відносини сторін, що склалися в ситуації неможливості використання орендованого майна, при наявності бажання сторони договору зберегти та продовжити відносини за договором після зникнення перешкод у використанні орендованого майна.

Також відповідач стверджує, що позивач замовчує, що обставини, які не дозволяють використовувати судно відповідачу, рівною мірою діють і для позивача, оскільки територіально обидві сторони знаходяться в морському порту Миколаєва. Саме тому сторонами укладено додаткову угоду №8 від 31.08.2024 року до договору №15-П від 07.06.2013 року, якою і підтверджено існування перешкод у використанні орендованого буксиру.

Відтак, відповідач вважає, що наведені ним факти неможливості використання орендованого буксиру і наявності підстав для звільнення від оплати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України підтверджуюся як доказами, оцінку яким вже надано судом у справах №915/458/23, №915/436/23 в рішеннях, які набрали законної сили, так і доказами, що підтверджують незмінність обставин неможливості використання орендованого буксиру у період з 24.02.2022 року по 31.08.2024 року.

Також 25.11.2024 р. від представника відповідача - ТОВ "Марконі" Храпицької М.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 28.11.2024 р. о 10:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14698/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2024 р. клопотання представника відповідача - ТОВ "Марконі" Храпицької М.О. про участь у підготовчому засіданні по справі № 915/1345/24, яке призначене на 28.11.2024 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

27.11.2024 р. від представника позивача - Мокан О.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 14904/24), згідно з якою позивач вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві, безпідставними, такими, що не відповідають фактичній ситуації та нормам законодавства та наполягає на задоволенні позову.

Як вважає позивач, із посиланням на ст. 316 ГПК України, постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. На думку позивача, жодні правові висновки, зокрема і Верховного Суду, не можуть бути обов`язковими для суддів.

За ствердженням позивача, згідно з постановами Верховного суду України від 19.03.2024 по справі №915/458/23 та від 03.04.2024 по справі №915/436/23, обставини, на які відповідач посилається як на підставу звільнення його від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України, встановлені судом як такі, що діяли в період з 24 лютого по травень 2022 року.

На думку позивача, висновок ТПП України від 09.02.2023 р. №653/1.2 підготовлений на підставі документів та тих фактичних обставин справи які діяли в період з 24.02.2022 по травень 2022 року. Даний період господарських правовідносин не є предметом позовних вимог цієї судової справи, а тому, на думку позивача, не може бути визнаний належним доказом.

Також позивач стверджує, що документи, які надані відповідачем для аналізу ТПП України, перелік яких міститься на сторінках 1-3 висновку, не містять повної картини ведення господарської діяльності в межах досліджених договорів бербоут-чартеру №12-П, № 13-11, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, що укладались між позивачем та відповідачем. Так, позивач у справах №№915/458/23,915/436/23 вказував на відсутність у переліку документів листів, якими обмінювались сторони у квітні місяці 2022 року. Саме у зв`язку із відсутністю цих листів, висновок ТТП України містить твердження, що фрахтувальник не може здійснювати господарську діяльність з використання суден, які передані йому за договорами бербоут-чартеру №12-П, № 13-11, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, починаючи з 24 лютого та по цей час». У висновку ТПП України зазначається, що період відсутності здійснення ТОВ «Марконі» господарської діяльності з використанням суден з 24 лютого та по цей час, тобто якщо вихідна дата висновку є 09.02.2023, тоді період який вказує ТПП України як період відсутності здійснення господарської діяльності з використанням суден є з 24.02.2022 по 09.02.2023. За ствердженням позивача, лист відповідача від 25.04.2022 № 67п, який був наданий до суду в межах справи №915/458/23 та судової справи №915/436/23, свідчить про зворотнє. Дані зазначеного листа вказують на ведення господарської діяльності відповідачем шляхом здійснення операцій перевантаження вантажів саме за допомогою судна. Відтак, на думку позивача, вказаний лист свідчить про проведення відповідачем господарських операцій в період з 24.02.2022 по 09.02.2023. Як стверджує позивач, ТПП України при проведенні аналізу фактичних обставин, що склались у господарській діяльності відповідача щодо унеможливлення виконання зобов`язань за договорами бербоут-чартеру №12-П, № 13-11, № 14-П, № 15- П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, відсутність вищевказаного листа призвело до хибного уявлення ТПП України щодо відсутності ведення ТОВ «Марконі» господарської діяльності з використанням суден взагалі.

Як вказує позивач, засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

На думку позивача, не відповідає дійсності твердження відповідача що використання буксиру «Докер» можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал). Як вказує позивач, дане твердження спростовується положенням п.32 Адендуму до договору. Так, у випадку необхідності виконання судном робіт за межами акваторії судновласника, Фрахтователь повинен отримати на це письмовий дозвіл. Таким чином, позивач вважає, що використання орендованого майна не обмежено виключно акваторією порту Миколаїв.

Позивач зазначає, що станом на сьогодні в порту Миколаїв діють певні обмеження щодо руху плавзасобів, в тому числі і буксирів, але рух не заборонено і у разі потреби плавання, питання виходу погоджується з військовими. Так, на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, на підставі тристороннього наказу Миколаївської обласної військової адміністрації №101/25 від 30.07.2024 року, встановлений особливий режим судноплавства морських суден. Відтак, позивач жодним чином не заперечує обов`язковість виконання розпоряджань капітана Миколаївського морського порту, але діючи обмеження не унеможливлюють пересування суден, в тому числі буксирів, в акваторії порту Миколаїв та БДЛК, а лише вказують на наявність певного порядку такого пересування. Дані твердження позивача підтверджуються наявними копіями листів морських агентів щодо погоджень дат здійснення таких пересувань буксирами ТОВ «Марконі».

На думку позивача, докази, які містяться в матеріалах справи, а саме наявні зафіксовані переміщення в акваторії порту Миколаїв буксирів, що належать ТОВ «Марконі», свідчать про відсутність такої об`єктивної неможливості користування буксиром «Докер», а обставини, які діють у порту Миколаїв не є перепоною для використання буксиру як об`єктом портової інфраструктури. Позивач вважає, що з урахуванням позиції відповідача, відображеної у відзиві на позовну заяву, невикористання буксиру «Докер» є виключно рішенням ТОВ «Марконі» як суб`єктом господарювання.

Відтак, позивач стверджує, що станом на сьогодні буксир «Докер», переданий ДП «ММТП» ТОВ «Марконі» в межах Договору №15-П від 07.06.2013 знаходиться у володінні та користування відповідача, обставини, які унеможливлюють використання буксиру «Докер» відсутні, а тому підстав для звільнення ТОВ «Марконі» від сплати бербоут-чартерної ставки згідно умов договору №15-П від 07.06.2013 також відсутні. Дані твердження підкріплені доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, у підготовчому засіданні суду 28 листопада 2024 року по справі № 915/1345/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 05 грудня 2024 року о 14 год. 30 хв.

29.11.2024 р. від представника відповідача - ТОВ "Марконі" Храпицької М.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 05.12.2024 р. о 14:30, та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14996/24).

02.12.2024 р. від представника відповідача - ТОВ "Марконі" Храпицької М.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 15126/24).

Так, відповідач вважає посилання позивача на положення ч. 2 ст. 316 ГПК України є помилковими. На думку відповідача, вказана норма стосується обов`язковості вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи, і жодним чином не регулює питання правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідач вважає, що з урахуванням подібності правовідносин, що стали предметом розгляду у справах №915/436/23, №915/458/23 та №915/1345/24, правові висновки щодо застосування норм права, сформовані Верховним Судом у справах № 915/436/23 та № 915/458/23, повинні бути враховані судами при розгляді справи №915/1345/24.

Як вказує відповідач, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах, згідно практики Верховного Суду, слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Розглянуті Верховним Судом спори між Миколаївським морським портом і ТОВ «Марконі» (справи № 915/436/23 та № 915/458/23) є подібними за всіма ознаками до обставин даної справи № 915/1345/24 з наступних підстав:

-предмет позову: стягнення заборгованості за договорами оренди буксирів;

-підстави позову: невнесення плати за договорами оренди;

-підстави звільнення орендаря від відповідальності: (а) фактичні: агресія РФ проти України, тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, заборона та фактична відсутність судноплавства по річках Інгул та Південний Буг, неможливість використання орендованого майна з незалежних від орендаря причин; (б) правові: стаття 762 Цивільного кодексу України, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, якими було заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону та заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу тощо;

- об`єкти оренди: буксири - рухоме майно державної форми власності, що не може використовуватись через наведені вище обставини з незалежних від орендаря причин.

На думку відповідача, з огляду на подібність коментованих справ, висновки Верховного Суду стосовно звільнення від орендної плати за буксири мають бути застосовані при вирішенні цього спору.

Відповідач зазначає, що за наслідками розгляду справ № 915/436/23 та № 915/458/23 Верховним Судом було сформовано правові висновки щодо застосування норм права стосовно правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер з огляду на положення ст.ст.759, 762, 912 ЦК України та ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України. Справа №915/458/23 стосувалася звернення позивача до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача за Договором №15-П від 07.06.2013 року, тобто того ж самого договору, що і у даній справі №915/1345/24, але за інший період часу. Тому, на думку відповідача, висновки Верховного Суду у справі №915/458/23 стосуються не просто подібних правовідносин, а ідентичних правовідносин.

Відтак, відповідач стверджує, що Верховним Судом встановлено, що правовідносини сторін, що склалися за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П від 07.06.2013 р. є правовідносинами з оренди буксиру «Докер», і до них застосовуються положення ст. 762 ЦК України щодо звільнення від плати за користування орендованим майном.

Як вказує відповідач, справа №915/458/23 стосувалася звернення позивача до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором №15-П від 07.06.2013 року, тобто того ж самого договору, що і у даній справі №915/1345/24. Отже, на думку відповідача, обставини, встановлені Господарським судом Миколаївської області у рішенні від 26.07.2023 р., Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 20.11.2023 року та Верховним Судом у постанові від 19.03.2024 року у справі №915/458/23, є спільними для справи №915/458/23 та справи №915/1345/24 і не потребують доказування.

Так, за ствердженням відповідача, вже є встановленими судом обставини щодо того, що (1) здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України та перешкоджання судноплавству по річках Південний Буг та Інгул унеможливлюють безпечний вихід суден у Чорне море, та (2) тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відтак і встановлено факт неможливості використання будь-яких цивільних суден у регіоні.

Як вказує відповідач, хоча обставини, що були встановлені у справі №915/458/23, стосувалися періоду часу з 24 лютого 2022 року по травень 2022 року, вони залишились незмінними і до 31.08.2024 року. На думку відповідача, це підтверджується численними відповідями компетентних органів, наданими на запити Відповідача, що додані до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву, як-то: капітана Миколаївського морського порту, Державної установи «Держгідрографія», Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Міністерства розвитку громад та територій України, Миколаївської обласної військової адміністрації.

Відповідач зазначає, що Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, яким запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, діє і дотепер; території Миколаївської та Херсонської областей є окупованими і на них ведуться бойові дії і зараз, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та від 22.12.2022 року № 309; розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, якими заборонено рух суден в акваторії Миколаївського морського порту, продовжують діяти і на теперішній час.

Наразі відповідач стверджує, що висновок Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 року № 653/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов`язань за договорами бербоут-чартер № 12-п, № 13- п, № 14-п, № 15-п, № 16-п, № 17-п від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, охоплює період часу з 24.02.2022 по 09.03.2023 року (дату складання висновку). В той же час у висновку зазначено, що обставини, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах (оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін), продовжують діяти і на момент складання висновку.

На думку відповідача, з урахуванням того, що військова агресія станом на 31.08.2024 року не припинена, територія держави не звільнена від військ загарбника, а судноплавство по річках Південний Буг та Інгул до Чорного моря і у зворотному напрямку не відновлено і є небезпечним, то обставини, встановлені висновком як такі, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, є діючими і у спірний період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року.

Як стверджує відповідач, цю обставину підтверджує і визнає сам позивач, уклавши з відповідачем Додаткову угоду №8 від 31.08.2024 р., відповідно до якої позивач та відповідач домовились доповнити Адендум до Договору №15-П від 07.06.2013 р. пунктом 41, згідно з яким погодили, що нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024 року, а відновлення нарахування відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року).

Відтак, на думку відповідача, позивач сам визнає існування обставин блокування судноплавства та відсутності можливості використання відповідачем орендованого буксиру за його призначенням фактично з 24.02.2022 року, оскільки обставини, які призвели до укладення зазначеної додаткової угоди №8 між позивачем та відповідачем, існують та впливають на правовідносини сторін з 24.02.2022 року і дотепер.

Відповідач вважає посилання позивача на лист від 25.04.2022 року №67п недоречним, оскільки даний лист стосується буксиру «Урал», який надано у користування відповідачу на підставі договору бербоут-чартера № 14-П від 07.06.2013 року, і стягнення заборгованості по якому не є предметом даного позову; переміщення буксиру «Урал» на річку Дунай відбулось після 27.06.2022 року суходолом, оскільки габарити та вага судна дозволили таке переміщення. Водний шлях, як і визначено у Висновку, лишався недоступним у зв`язку з блокуванням військами агресора та забороною капітана морського порту Миколаїв, встановленою у розпорядженнях від 09.03.2022 року №15 та №15/1. Відповідач зазначає, що є незрозумілим, яким чином переміщення 27.06.2022 року буксиру «Урал» суходолом на річку Дунай може свідчити про використання іншого буксиру «Докер» на річках Південний Буг та Інгул з 24.02.2022 року по 09.02.2023 року, як заявляє про це позивач.

Також відповідач зауважує, що обставини, що викладені у висновку, стосуються акваторії Миколаївського морського порту, а не річки Дунай.

Як вказує відповідач, твердження позивача про те, що обмеження у використанні буксиру «Докер» лише в акваторії морського порту Миколаїв відсутні, оскільки для цього достатньо лише запросити дозвіл на переміщення буксиру у позивача, і всі перешкоди одразу зникнуть, не відповідає дійсним обставинам справи. На думку відповідача, додані до справи відповіді компетентних органів свідчать про те, що судноплавство в акваторії Миколаївського морського порту досі є заблокованим, забороненим та небезпечним, з чим фактично погодився сам позивач, уклавши додаткову угоду № 8 від 31.08.2024 року. За ствердженням відповідача, жодний дозвіл позивача на переміщення буксиру не вирішить проблему з блокуванням судноплавства військами агресора, мінуванням акваторії порту та водних шляхів, і не усуне небезпеки, які пов`язані з військовими діями.

Відповідач зауважує, що посилання позивача на Наказ Миколаївської обласної військової адміністрації від 30.07.2024 року №101/25 «Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану» є недоречним, оскільки дія Наказу не має зворотної сили і не поширюється на правовідносини, що існували до 30.07.2024 року, в той час як позовні вимоги стосуються періоду з 01.06.2022 року до 31.08.2024 року. На думку відповідача, наявність Наказу №101/25, яким встановлено порядок отримання дозволу на вихід судна, не дорівнює можливості отримання такого дозволу на вихід буксиру «Докер» (виходів якого і не було, що підтверджено відповідями МФ ДП «АМПУ» від 12.11.2024 року та Миколаївської обласної військової адміністрації від 17.10.2024 року та 12.11.2024 року). Наказ №101/25 не усуває небезпеку судноплавства та заборону руху суден в акваторії порту, про що свідчить відповідь капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024 року.

За ствердженням відповідача, докази переміщення буксирів відповідача у порту Миколаїв, на які посилається позивач, не містять відомостей про переміщення буксиру «Докер», а стосуються буксиру "ROWANGARTH", який не пов`язаний із предметом спору в цій справі. Крім того, надані позивачем документи свідчать про разовий характер таких переміщень, які були обумовлені виключними обставинами (потреба в продовольчих продуктах, паливі й технічному постачанні для підтримання життєдіяльності судна "MALLARD S", заблокованого в Миколаївському морському порту з 24.02.2022 року). Необхідність розвантаження судна "Aquamarine", заблокованого з того ж самого часу, також була обумовлена надзвичайними обставинами: вантаж внаслідок тривалого зберігання вже перебував у стані самозігрівання, що створювало ризики його самозаймання у майбутньому. На думку відповідача, ці документи жодним чином не підтверджують можливість використання буксиру «Докер» у період з червня 2022 року по серпень 2024 року включно.

Відтак, відповідач вважає, що ним належними та допустимими доказами доведено наявність обставин, які унеможливлюють використання орендованого буксиру з причин, за які ТОВ «Марконі» не відповідає (заборона руху суден в акваторії Миколаївського морського порту уповноважених осіб, небезпечність акваторії Миколаївського морського порту для судноплавства внаслідок військової агресії РФ проти України), а отже, наявність підстав для звільнення від оплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2024 р.у справі № 915/1345/24 задоволено клопотання представника відповідача - ТОВ "Марконі" Храпицької М.О. про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 05.12.2024 р. о 14:30, та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні господарського суду 05 грудня 2024 по справі № 915/1345/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 23 грудня 2024 року о 15 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 р. по справі №915/1345/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Також у підготовчому засіданні господарського суду 23 грудня 2024 року по справі №915/1345/24 за участю представників сторін було протокольно оголошено перерву до 23 січня 2025 року об 11 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025 р. по справі №915/1345/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2025 р. об 11:00.

У судовому засіданні господарського суду 13 лютого 2025 року по справі №915/1345/24 за участю представників сторін було протокольно оголошено перерву до 06 березня 2025 року о 10 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Так, у судовому засіданні господарського суду 06 березня 2025 року по справі №915/1345/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 20 березня 2025 року о 09 год. 40 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 20.03.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

07 червня 2013 року між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» як судновласником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марконі» як фрахтувальником був укладений договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П, строком на шість місяців, з пролонгацією у випадку відсутності претензій сторін.

Умовами Адендуму до договору бербоут-чартеру № 15-П передбачено, зокрема, таке:

- судновласник передає фрахтувальнику за обумовлену плату (надалі - бербоут-чартерна ставка) в користування на строк, встановлений даним Адендумом, судно згідно з додатком № 1 до договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013 (п. 1);

- судно в даному Адендумі розуміється як об`єкт з усіма механізмами і обладнанням до нього, включаючи двигуни, електростанцію, радіостанцію, рятувальні засоби, завантажувально-розвантажувальні механізми, навігаційні та вимірювальні прилади, інше суднове обладнання, протипожежні, рятувальні і захисні засоби, аварійне постачання і інструменти, що є невід`ємною частиною судна у відповідності до його проекту і вимог Класифікаційної спілки (п. 3);

- бербоут-чартерна ставка складає за місяць 7100,00 дол.США (в гривневому еквіваленті станом на 07.06.2013 - 56750,30 грн). Розрахунки здійснюються в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується фрахтувальником з моменту підписання акту приймання-передачі судна в чартер (п. 4);

- доходи, отримані фрахтувальником від експлуатації судна, є його власністю і не впливають на розмір бербоут-чартерної ставки по договору (п. 5);

- з моменту передання судна в бербоут-чартер фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов договору та чинного законодавства України (п. 10);

- фрахтувальник зобов`язаний повернути судно Судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна оформлюється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається фрахтувальником. Акт підписується уповноваженими представниками судновласника і фрахтувальника. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 частини 1 договору (п. 13);

- виявлені протягом цього договору будь-які невідповідності судна вимогам Регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства фрахтувальник зобов`язаний усунути власними коштами у встановлені строки (п. 15);

- фрахтувальник на весь період бербоут-чартер здійснює власними коштами страхування судна на користь судновласника від морських ризиків, ризику від відповідальності фрахтувальника перед третіми особами з наступним наданням судновласнику копій договорів і документів, що підтверджують оплату страхових платежів. Фрахтувальник продовжує договори страхування таким чином, щоб протягом всього строку бербоут-чартеру судно було застрахованим (п. 17);

- будь-які конструктивні зміни судна, здійснені фрахтувальником за згодою судновласника, а також без такої згоди стають власністю судновласника, а грошові кошти, витрачені на їх виробництво, відшкодуванню фрахтувальнику не підлягають (п. 18);

- поточні ремонти судна фрахтувальник виконує власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств (п. 20);

- фрахтувальник бере на себе зобов`язання по експлуатації судна у відповідності до положень системи управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті по управлінню безпечною експлуатацією суден і попередженню забруднення, і виконує вимоги Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів (п. 29);

- при формуванні екіпажу судна фрахтувальник надає перевагу працівникам Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (п. 35);

- бербоут-чартерна ставка, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Пеня сплачується окремими платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок основного платежу (п. 37);

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, якщо воно стало наслідком природних явищ, дії зовнішній об`єктивних факторів та інших обставин непереборної сили і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на невиконання договору (п. 38);

- фрахтувальник зобов`язується прийняти на роботу за переведенням 57 працівників Портового флоту ДП «Миколаївський морський торговельний порт» на умовах, не гірших, ніж у судновласника (п. 41).

За умовами частини ІІ Стандартного бербоут-чартеру «БЕРКОН 89» сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:

- (а) судно має протягом терміну дії чартеру перебувати у повному володінні та в абсолютному розпорядженні для всіх цілей фрахтувальника та в усіх відношеннях під їх повним контролем. Фрахтувальники зобов`язані утримувати судно, його механізми, котли, пристрої та запасні частини у належному відремонтованому стані та у хорошому робочому стані відповідно до звичайної комерційної експлуатаційної практики та, крім того, що передбачено у статті 13(1), забезпечити наявність на борту судна класифікаційних документів з терміном дії для збереження класу, зазначеного в боксі 10, та інших необхідних свідоцтв, дійсних протягом усього часу. Фрахтувальники зобов`язані вживати негайних заходів для необхідного ремонту в межах розумного терміну. Якщо не погоджено інше, у разі виникнення необхідності вдосконалення, конструктивних змін або придбання дорого нового обладнання для подальшої експлуатації судна через нові класифікаційні вимоги або обов`язкові правила вартістю понад 5% від вартості морського страхування судна, як зазначено в боксі 27, величина, на яку ставка бербоут-чартерної плати має бути змінена, та пропорція, на яку згадана вартість підлягає розподілу між зацікавленими сторонами, з метою досягнення справедливого розподілу її між судновласниками і фрахтувальниками з урахуванням, крім іншого, тривалості строку бербоут-чартеру, що залишився, по даному чартеру, повинна за відсутності згоди бути передана до арбітражу згідно зі статтею 26. Фрахтувальники зобов`язані внести і підтримувати фінансове забезпечення або зобов`язання щодо збитків від забруднення моря нафтою іншими речовинами на вимогу будь-якого уряду, включаючи федеральні, штатні або муніципальні, або інші підрозділи або органи, для того, щоб судно могло без сплати штрафу або збору законно входити, залишатися в будь-якому порту або виходити з нього, з будь-якого місця, територіальних або прилеглих вод будь-якої країни, штату або округу при виконанні чартеру без будь-яких затримок. Це зобов`язання застосовується незалежно від того, чи запроваджена така вимога законодавчим шляхом таким урядом або його відділів або органом. Фрахтувальники зобов`язані досягти і підтримувати всі домовленості через гарантію або інакше, дивлячись за необхідністю, для задоволення таких вимог виключно за рахунок фрахтувальників, а останні звільняють судновласників від відповідальності за будь-які наслідки (у тому числі за втрату часу) у разі неможливості прийняття таких заходів судновласниками (п. 9);

- (b) фрахтувальники зобов`язані власним коштом укомплектувати екіпаж, харчування, судноплавство, експлуатацію, постачання, бункерування і ремонт судна у будь-який час протягом терміну дії чартеру, і оплачують власним коштом всі збори та витрати будь-якого роду і характеру, у будь-якому випадку їх використання та експлуатації судна за даним чартером, включаючи будь-які місцеві та іноземні загальні муніципальні та/або державні податки, у тому числі будь-які податки та/або збори на бербоут-чартерну плату. Капітан, командний склад та екіпаж судна є службовцями фрахтувальників у будь-якому разі, навіть якщо вони з якоїсь причини призначені судновласниками. Фрахтувальники щодо командного та рядового складу екіпажу підпорядковуються законам країни прапора судна (п. 9);

- (с) протягом терміну дії цього чартеру судно має зберігати свою назву, як зазначено у боксі 5 (п. 9);

- (d) фрахтувальники не повинні робити жодних конструктивних змін на судні або змін у механізмах, котлах, допоміжному обладнанні або запасних частинах до них без отримання на це у кожному разі дозволу судновласників. Якщо судновласники дозволяють це, фрахтувальники повинні на вимогу судновласників привести судно в його колишній стан до закінчення строку чартеру (п. 9);

- (а) фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (п. 10);

- (b) виплата плати за бербоут-чартер, за винятком першого та останнього платіжних місяців, якщо застосовується підпункт (с) цієї статті, провадиться відповідно до умов, зазначених в Адендумі (п. 10);

- (с) плата за бербоут-чартер за перший та останній платіжні місяці, якщо вони становлять не повний місяць, розраховується пропорційно числу повної та неповної доби у конкретному календарному місяці, та виплата проводиться відповідно (див. Адендум) (п. 10);

- (d) у разі загибелі або зникнення судна оплата припиняється з дня його загибелі або від часу отримання останньої звістки про нього. Будь-яка плата за бербоут-чартер, видана авансом, регулюється відповідно (п. 10);

- (f) будь-яка затримка з виплатою бербоут-чартерної плати дає судновласникам право на отримання відсотків за ставкою згідно з боксом 22. Якщо ж бокс 22 не заповнений, то - за існуючою ринковою ставкою в тій країні, де розташована головна контора судновласників (п. 10);

- фрахтувальники не мають права переуступати цей чартер або здавати судно в суббербоут-чартер (п. 20).

Згідно з додатком № 1 до договору від 07.06.2013 № 15-П судном, яке судновласник передає фрахтувальнику, виступає буксир "Докер".

Судом також втановлено, що 12.06.2013 позивач передав, а відповідач - прийняв буксир "Докер" у технічно несправному стані, про що свідчить наявний у матеріалах справи відповідний акт.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013:

- №1 від 29.12.2015 (якою визначили строк дії договору - три роки з 07.12.2015 по 07.12.2018, збільшили розмір бербоут-чартерної ставки - в розмірі 8165,00 дол.США (еквівалент 193091,01 грн.), узгодили заборону фрахтувальнику здавати судно в суббербоут-чартер та обов`язок фрахтувальника виконувати за узгодженням із судновласником всі ремонти судна власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств за власний рахунок, тощо);

- №2 від 25.01.2018, якою, зокрема збільшили бербоут-чартерну ставку до розміру 9459,95 дол.США;

- №3 від 19.03.2018, якою, продовжили строк дії договору - по 31.12.2030;

- №4 від 06.02.2019, якою збільшили бербоут-чартерну ставку до розміру 9707,80 дол.США;

- №5 від 20.02.2020, якою збільшили бербоут-чартерну ставку до 9708,12 дол.США;

- №6 від 05.04.2021, якою збільшили бербоут-чартерну ставку до 9721,92 дол.США.;

- № 7 від 31.08.2024 р., якою збільшили бербоут-чартерну ставку до 9725,11 дол.США;

- № 8 від 31.08.2024 р., якою передбачили, що нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024 р., а відновлення нарахування бербоут-чартерної ставки відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року). На період призупинення нарахування бербоут-чартерної ставки фрахтувальник зобов`язаний компенсувати судновласнику витрати, пов`язані з амортизаційними нарахуваннями.

Як з`ясовано судом, в межах виконання умов вказаного договору судновласник виставив фрахтувальнику рахунки на оплату бербоут-чартерної ставки за період з червня 2022 року по серпень 2024 року, а саме:

- № 09341973 від 30.06.2022 на суму 341296,56 грн.;

- № 10591973 від 31.07.2022 на суму 426620,40 грн.;

- № 11651973 від 31.08.2022 на суму 426620,40 грн.;

- № 12811973 від 30.09.2022 на суму 426620,40 грн.;

- № 13901973 від 31.10.2022 на суму 426620,40 грн.;

- №17501973 від 31.12.2022 на суму 426620,40 грн.;

- №00691973 від 31.01.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 02371973 від 28.02.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 04141973 від 31.03.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 05061973 від 30.04.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 07651973 від 31.05.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 09391973 від 30.06.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 11171973 від 31.07.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 12751973 від 31.08.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 16361973 від 30.09.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 17801973 від 31.10.2023 на суму 424255,64 грн.;

- №14371973 від 30.11.2023 на суму 424364,14 грн.;

- № 19091973 від 31.12.2023 на суму 443114,22 грн.;

- №00031973 від 31.01.2024 на суму 441856,60 грн.;

- № 01661973 від 29.02.2024 на суму 445742,64 грн.;

- № 04241973 від 31.03.2024 на суму 457568,77 грн.;

- №05601973 від 30.04.2024 на суму 462788,28 грн.;

- № 07271973 від 31.05.2024 на суму 472486,48 грн.;

- № 08281973 від 30.06.2024 на суму 472921,63 грн.;

- № 10471973 від 31.07.2024 на суму 478657,96 грн.;

- № 12281973 від 31.08.2024 на суму 480693,90 грн.

Також на підставі підписаної додаткової угоди № 7 позивачем здійснено перерахунок розміру бербоут-чартерної ставки по раніше виставленим розрахунковим рахункам за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 року, а саме:

-№ 00031973 від 31.08.2024 на суму 442001,58 грн. замість 441856,60 грн. згідно з рахунком №00031973 від 31.01.2024;

-№ 01661973 від 31.08.2024 на суму 445888,91 грн. замість 445742,64 грн. згідно з рахунком №01661973 від 29.02.2024;

- №04241973 від 31.08.2024 на суму 457718,92 грн. замість 457568,77 грн. згідно з рахунком №04241973 від 31.03.2024;

- №05601973 від 31.08.2024 на суму 462940,13 грн. замість 462788,28 грн. згідно з рахунком № 05601973 від 30.04.2024;

- №07271973 від 31.08.2024 на суму 472641,52 грн. замість 472486,48 грн. згідно з рахунком № 07271973 від 31.05.2024;

- № 08281973 від 31.08.2024 на суму 473076,80 грн. замість 472921,63 грн. згідно з рахунком № 082811973 від 30.06.2024;

- № 10471973 від 31.08.2024 на суму 478815,01 грн. замість 478657,96 грн. згідно з рахунком № 10471973 від 31.07.2024;

- № 12281973 від 31.08.2024 на суму 480693,90 грн. замість 480693,90 згідно з рахунком № 12281973 від 31.08.2024.

Окрім рахунків судновласник оформив акти наданих послуг (виконаних робіт) за вказаний період, а саме:

- № 09341973 від 30.06.2022 на суму 341296,56 грн.;

- № 10591973 від 31.07.2022 на суму 426620,40 грн.;

- № 11651973 від 31.08.2022 на суму 426620,40 грн.4

- № 12811973 від 30.09.2022 на суму 426620,40 грн.;

- № 13901973 від 31.10.2022 на суму 426620,40 грн.;

- №17501973 від 31.12.2022 на суму 426620,40 грн.;

- №00691973 від 31.01.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 02371973 від 28.02.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 04141973 від 31.03.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 05061973 від 30.04.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 07651973 від 31.05.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 09391973 від 30.06.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 11171973 від 31.07.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 12751973 від 31.08.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 16361973 від 30.09.2023 на суму 426620,40 грн.;

- № 17801973 від 31.10.2023 на суму 424255,64 грн.;

- №14371973 від 30.11.2023 на суму 424364,14 грн.;

- № 19091973 від 31.12.2023 на суму 443114,22 грн.;

- №00031973 від 31.01.2024 на суму 441856,60 грн.;

- № 01661973 від 29.02.2024 на суму 445742,64 грн.;

- № 04241973 від 31.03.2024 на суму 457568,77 грн.;

- №05601973 від 30.04.2024 на суму 462788,28 грн.;

- № 07271973 від 31.05.2024 на суму 472486,48 грн.;

- № 08281973 від 30.06.2024 на суму 472921,63 грн.;

- № 10471973 від 31.07.2024 на суму 478657,96 грн.;

- № 12281973 від 31.08.2024 на суму 480693,90 грн.

Вказані рахунки та акти наданих послуг (виконаних робіт) направлялись на офіційну електронну пошту відповідача office@marconi.com.ua.

Виставлені акти не були підписані фрахтувальником.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивач направив відповідачу претензію від 08.08.2024 №06/1003 з вимогою про погашення існуючої суми боргу в розмірі 2901018,96 грн. за період з червня по грудень 2022 року.

В свою чергу ТОВ «Марконі» у відповідь на претензію в листі від 13.09.2024 р. № 74/1-П зазначило, що викладені в претензії вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Крім цього відповідач зауважив, що Верховним Судом у постановах за наслідками перегляду рішень судів по справам №915/458/23 та №915/436/23 викладно правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а заборгованість нарахована за договорами бербоут-чартеру виникла за таких же обставин, що і заборгованість що була предметом розгляду у зазначених справах.

Відтак, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки за договором від 07.06.2013 № 15-П в загальному розмірі 11746113,33 грн. за період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

Наразі судом з`ясовано, що між сторонами по справі були вже спори з приводу виконання договору від 07.06.2013 №15-П. Зокрема, у справі №915/458/23 розглядались вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором від 07.06.2013 №15-П за період з 24.02.2022 - 28.02.2022 і за період з березня по травень 2022 року. За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №915/458/23 Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, при цьому відзначивши таке:

«…Статтею 912 ЦК України, яка міститься у гл. 64 ЦК України «перевезення», визначається правова природа договору чартеру (фрахтування).

Так, за ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства (ст. 1 цього Кодексу).

За ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер)…

За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

…У ст. ст. 207, 208 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. Фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з цих документів, зокрема, з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України).

За ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Врахувавши вказані вище норми матеріального права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення відмінних між собою договорів, зокрема, ст. 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), а ст. 203 цього Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).

Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ст.798 ЦК України).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору від 07.06.2013 №15-П, встановивши те, що позивачем не надано жодного доказу, з яким чинне законодавство пов`язує здійснення перевезень, зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо та, що узгоджені у договорі від 07.06.2013 № 15-П права та обов`язки сторін не є характерними для зобов`язань із перевезення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для кваліфікації вказаного договору як договору перевезення, на що помилково посилається скаржник у касаційній скарзі.

…Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій було надано належну комплексну правову оцінку умовам договору у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов`язків сторін, результатам виконання), на підставі чого встановлено, що договорі від 07.06.2013 №15-П за своїх змістом є саме договором найму (оренди), на якого поширюються норми гл. 58 ЦК України. Водночас, скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут чартері, зокрема, про те, чи є він договором перевезення у сфері торговельного мореплавства чи є договором оренди морського транспортного засобу у розумінні ЦК України у спірних правовідносинах фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, правовою оцінкою договору від 07.06.2013 №15-П, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

При цьому за загальним поняттям фрахт це саме у торговому мореплавстві обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або надання судна в користування за договорами бербоут-чартер або тайм-чартеру. Разом з тим чартером є договір між судновласником і фрахтувальником про оренду судна або його частини на певний рейс або термін.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

…Суди попередніх інстанцій оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази відповідно до норм ст. 86 ГПК України, за встановлених обставин, зокрема того, що позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за період з 24.02.2022 по травень 2022 року, тобто в період здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України, яка і на час розгляду справи у господарському суді перешкоджала судноплавству по річках Південний Буг та Інгул та унеможливлювала безпечний вихід суден у Чорне море; що тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, що вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відповідно до боксу 19 ст. 5 ч. ІІ договору від 07.06.2013 № 15-П використання відповідачем буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал), дійшли обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період».

Отже, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 виклав висновок щодо правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер з огляду на положення статей 759, 762, 912 ЦК України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23, суд вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин), тому такі висновки є релевантними до даної справи.

Отже, правовий висновок щодо застосування статей 759, 762, 912 Цивільного кодексу України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України у контексті визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер (договору стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» від 07.06.2013) як необхідної передумови для наявності/відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за спірним договором у спірний період часу (з 24.02.2022 по 31.05.2022) наразі сформований і викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що зміст правовідносин у даній справі не є подібним справі № 915/458/23 з огляду на те, що предметом позовних вимог є вимога щодо погашення існуючої заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки (орендної плати) за договором за інший період, а саме з червня 2022 по серпень 2024 року. Наразі суд зауважує, що зміст позовних вимог, їх обґрунтування та фактичні обставини є тотожними, незважаючи на те, що у даній справі заявлена до стягнення заборгованість за наступний період після періоду, що був предметом спору у справі № 915/458/23 (з лютого по травень 2022 року).

Більш того, враховуючи те, що у справі №915/458/23 спір був між тими ж сторонами стосовно виконання спірного договору від 07.06.2013 № 15-П, відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені судом обставини у справі №915/458/23 не підлягають доведенню знов. Так, зокрема, судом при розгляді справи №915/458/23 встановлено, що на підтвердження обставин неможливості користування відповідачем орендованим майном - буксиром "Докер" згідно з договором від 07.06.2013 № 15-П за спірний період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідач надав до суду відповідні документи, серед іншого, висновок Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2, відповідно до якого у період, за який позивач в межах цієї справи просить стягнути з відповідача плату за користування буксиром "Докер", відповідне судно перебувало у акваторії Миколаївського морського порту та не могло бути використане відповідачем; розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, якими було заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону та заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу. Так, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши всі наявні у матеріалах справи №915/458/23 докази відповідно до норм ст. 86 ГПК України, за встановлених обставин, зокрема того, що позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за період з 24.02.2022 по травень 2022 року, тобто в період здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України, яка і на час розгляду справи у господарському суді перешкоджала судноплавству по річках Південний Буг та Інгул та унеможливлювала безпечний вихід суден у Чорне море; що тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, що вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відповідно до боксу 19 ст. 5 ч. ІІ договору від 07.06.2013 № 15-П використання відповідачем буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал), дійшли обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період. З наведеними висновками погодився суд касаційної інстанції.

Між тим предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тим самим договором від 07.06.2013 №15-П за період з червня 2022 року по серпень 2024 року в сумі 11746113,33 грн. В свою чергу з огляду на встановлені судом у справі №915/458/23 обставини щодо наявності підстав для звільнення відповідача від сплати за спірним договором у період з 24.02.2022 по травень 2022 року предметом доказування у цій справі є саме встановлення продовження/припинення дії обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від вказаної сплати у період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

Так, відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що обставини, встановлені при розгляді справи №915/458/23, які стали підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин, продовжують діяти і до сьогодні, а отже, на думку відповідача, є підставою для звільнення його від плати за оренду буксиру і у період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №910/7495/16, вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/458/23 з аналогічних правовідносин вказано, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Наразі суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що обставини, встановлені при розгляді справ №915/458/23, які стали підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин, продовжують діяти і до сьогодні, тобто у спірний період з червня 2022 року по серпень 2024 року, виходячи з наступного.

Так, відповідно до боксу 19 та статті 5 частини ІІ договору №15-П від 07.06.2013 року, використання зафрахтованого буксиру «Докер» можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв та зоні відповідальності порту, а також БДЛК. Стосовно доводів позивача про можливе використання відповідачем буксиру за межами акваторії судновласника з посиланням на положення п.32 Адендуму до договору суд зауважує, що про таке використання фрахтувальник повинен отримати на це письмовий дозвіл, однак матеріали справи не містять відомостей про видачу відповідачу таких письмових дозволів.

Слід зауважити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №934 акваторія морського порту Миколаїв включає в себе водний простір річки Південний Буг, водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового пункту Очаків), акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків, акваторію портового пункту Очаків, акваторію Очаківського каналу.

Разом тим, як з`ясовано судом, 09.03.2022 р. на виконання виданого ДУ «Держгідрографія» прибережного повідомлення (ПРИП) №100/22, №101/22 капітаном Миколаївського морського порту підписано розпорядження № 15, № 15/1 про заборону руху всіх суден та плавзасобів по річкам Південний Буг та Інгул та від коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, але у разі потреби плавання, питання виходу погоджувати з військовими.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про морські порти України» нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту.

У ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.

Згідно частини 2 розділу V Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 року № 621, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії морського порту, та працівників Служби.

18.07.2023 р. з метою забезпечення координації та взаємодії суб`єктів щодо питань судноплавства внутрішніми водними шляхами в умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України підписано розпорядження № 633-р «Деякі питання здійснення координації та контролю за судноплавством на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану», відповідно до якого під час прийняття рішень щодо пересування плавучих транспортних засобів судноплавними внутрішніми водними шляхами в обов`язковому порядку погоджувати такі рішення з річковою флотилією Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Як свідчать матеріали справи, у відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах ТОВ «Марконі», капітан Миколаївського морського порту у листі від 08.11.2024 року №36 зазначив, що розпорядження капітана №№ 15 та 15/1 є діючими. Крім того, капітаном повідомлено, що в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року не був дозволений рух суден та плавзасобів, також зазначено, що акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року була небезпечною для судноплавства, і у зазначений період жодного приходу судна у порт не було оформлено, випадки отримання дозволів на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу капітану Миколаївського морського порту теж невідомі.

Отже, розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, вказані у висновку Торгово-промислової палати України, продовжують діяти і на теперішній час.

Також з відповіді ДП «Держгідрографія» на адвокатський запит відповідач отримав копії прибережних попереджень (ПРИП) - № 83-91/22 від 24.02.2022 р. про закриття району у зв`язку з мінною небезпекою; № 96-97/22 від 27.02.2022 р. про закриття району у зв`язку з мінною небезпекою; № 100/22 від 09.03.2022 р. про закриття водного простору на р. Південний Буг та р. Інгул; № 108/22 від 19.03.2022 р. щодо військової загрози; № 111/22 від 30.03.2022 р. щодо поширення дрейфуючих мін; № 118/22 від 13.05.2022 р. щодо загрози піратства з боку суден РФ. Вказані ПРИП є чинними і діяли у спірний період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року, протилежного матеріали справи не містять.

При цьому судом враховано, що військова агресія з боку рф з 24.02.2022 і по теперішній час є загальновідомими обставинами, які не підлягають доведенню.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та від 22.12.2022 року № 309, територією активних бойових дій Миколаївська міська територіальна громада була у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 року (з 11.11.2022 року по теперішній час є зоною можливих бойових дій), м. Очаків Очаківської міської територіальної громади - у період з 24.02.2022 до 01.06.2023 року. Населені пункти, що знаходяться на Кінбурнській косі, з 24.02.2022 року перебувають в окупації - с. Покровське Очаківської міської територіальної громади, с. Покровка Очаківської міської територіальної громади та с. Василівка Очаківської міської територіальної громади.

25.02.2022 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 183-р установлено третій (вищий) рівень охорони у морських портах України, на період введення воєнного стану.

Отже, обставини щодо існування блокування судноплавства в Миколаївській та Херсонській областях (Дніпровсько-Бузький лиман, по якому проходить БДЛК, територія вздовж Кінбурнської коси), які встановлені судовими інстанції під час розгляду справи №915/458/23, існували також у спірному періоді, протилежне позивачем не доведено.

Водночас, згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов`язань за договорами бербоут-чартер № 12-п, № 13-п, № 14-п, № 15-п, № 16-п, № 17-п від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, встановлено:

- повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військова агресія Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупація Херсонської області та наближення військ агресора впритул до міста Миколаїв; бойові дії в період з березня по грудень 2022 року в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв`язку з цим згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 №15 та №15/1 заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін;

- за законодавством України, а саме: частина шоста стаття 762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони за цим висновком - ТОВ «Марконі» вимагати звільнення від сплати бербоут-чартерної ставки, встановленої за договорами бербоут-чартеру № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, що укладені 07 червня 2013 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.12.2015, №2 від 25.04.2018, №3 від 19.03.2018, №4 від 06.02.2019, №5 від 20.02.2020, №6 від 05.04.2021) між ТОВ «Марконі» (фрахтувальник) та ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (судновласник), за весь час, протягом якого фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в пункті 1 цього висновку.

За змістом ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (висновок) та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовились, однак, це не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Так, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Слід зазначити, що вказані у висновку ТПП України обставини стосуються періоду з 24 лютого 2022 року та по дату його складання 09.03.2023, на думку суду, з урахуванням обставин справи у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказів, а також встановлених судом обставин під час розгляду справи № 915/458/23, вищевказаний висновок є належним підтвердженням того, що у вказаний період існували обставини, за яких відповідач як фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає.

Поряд з цим згідно з відповідями капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024 року та державної установи «Держгідрографія» від 08.11.2024 року рух суден в акваторії морського порту Миколаїв є забороненим, а акваторія є небезпечною для судноплавства, дозволів на рух суден не видавалось. Також відповідно до листа Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 08.11.2024 № 1320/29-00-06/Вих. за наявною у філії інформацією невійськові судна в акваторію морського порту Миколаїв для здійснення вантажних операцій у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не заходили.

Крім того, згідно з відповіддю Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.11.2024 року №21000/46/10-24, у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв судна під обробку вантажів не приймались, а морського порту Миколаїв немає у переліку морських портів України, через які здійснювалось транспортування продуктів харчування згідно Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, підписаної 22.07.2022 року у м. Стамбул. Додатково листом від 12.11.2024 року №1407/18-04-05/Вих Миколаївська філія ДП «АМПУ» у відповідь на адвокатський запит повідомила, що у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року рух суден та плавзасобів в акваторії морського порту Миколаїв було заборонено згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15/1; судна під обробку вантажів у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв не приймались; у Філії відсутні відомості щодо існування тимчасових маршрутів руху суден, за допомогою яких є (був) можливим рух цивільних суден до/з Миколаївського морського порту з 24.02.2022 року до 31.08.2024 року; буксир «Докер» будь-якої активності (вихід, захід, перехід) в акваторії Морського порту Миколаїв у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не здійснював.

Наразі слід зазначити, що відповідно до наданих позивачем разом з позовною заявою відповідей ДП «АМПУ» та Миколаївської обласної військової адміністрації відомостей щодо використання відповідачем саме спірного буксиру «Докер» не надано.

При цьому, як вбачається зі змісту листа Миколаївської обласної військової адміністрації у відповідь на адвокатський запит від 12.11.2024 №475/03-24, Адміністрацією не отримувалась жодна заявка на вихід (захід, перехід), зокрема, буксиру «Докер» від відповідача. Вказане спростовує доводи позивача про можливе використання відповідачем спірного буксиру «Докер».

Посилання позивача на наказ Миколаївської обласної військової адміністрації від 30.07.2024 року №101/25 «Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану» суд вважає безпідставними, оскільки даний наказ було видано лише 30.07.2024 року, і він набув чинності лише з цього часу, тоді як спірні правовідносини стосуються періоду з 01.06.2022 року.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, видача вказаного наказу №101/25, яким встановлено порядок отримання дозволу на вихід судна, автоматично не підтверджує отримання відповідачем такого дозволу на вихід буксиру «Докер» (виходів якого і не було, що підтверджено відповідями Миколаївської обласної військової адміністрації від 17.10.2024 року та від 12.11.2024 року), адже не свідчить про усунення існуючої небезпеки судноплавства та заборону руху суден в акваторії порту, про що свідчить відповідь капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024 року.

Тим більш відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» буксир - судно, побудоване спеціально для виконання операцій з буксирування, штовхання, кантування; буксирування - переміщення суден, плавучих споруд та плавучих об`єктів буксиром або іншим судном за допомогою буксирувального тросу. Отже, використання відповідачем орендованого буксиру «Докер» можливе лише з метою переміщення суден, плавучих споруд та плавучих об`єктів. Як свідчать матеріали справи, спірний буксир «Докер» перебувало у відстоюванні, про що свідчить надана відповідачем копія класифікаційного свідоцтва, виданого Регістром судноплавства 08.01.2024 року.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача про існування обставин щодо можливого використання відповідачем орендованого буксиру «Докер» з огляду на отримання позивачем відповіді Миколаївської філії ДП «АМПУ» про оформлення відповідачем у період з 01.06.2022 по 01.09.2024 перепусток на територію Миколаївського морського порту. Адже, оформлення перепусток не свідчить саме про використання спірного буксиру. Більш того, з наданих позивачу з боку Миколаївської філії ДП «АМПУ» копій документів щодо пересування буксирів, які належать ТОВ «Марконі» в акваторії Миколаївського морського порту, не вбачається про використання саме орендованого буксиру «Докер».

Стосовно доводів позивача про те, що оскільки відповідач не висловив жодних заперечень щодо факту користування буксиром з огляду на складені позивачем у період з червня 2022 року по серпень 2024 року акти наданих послуг, які направлялись відповідачу і не були підписані останнім, а тому є безспірними, слід зазначити, що відповідачем 13.09.2024 року у відповіді на претензію позивача було висловлено незгоду за нарахуванням оплати із запереченням факту використання буксиру, а тому такі акти неможливо вважати безспірними.

До того ж судом критично оцінюються доводи позивача про можливе використання відповідачем орендованого буксиру «Докер», адже відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №8 від 31.08.2024 р. до спірного договору бербоут-чартеру №15-П від 07.06.2013 р. сторони доповнили Адендум до цього договору пунктом 41, згідно з яким нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024 року, а відновлення нарахування відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року).

Вказаними діями з укладення додаткової угоди №8 від 31.08.2024 р. до спірного договору бербоут-чартеру і погодження призупинення нарахування відповідачу бербоут-чартерної ставки з 01.09.2024 року позивач фактично визнав факт неможливості використання відповідачем орендованого буксиру «Докер». В той же час обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, мали місце також і під час дії вказаної додаткової угоди №8 від 31.08.2024 р. до спірного договору бербоут-чартеру, а тому суд вважає суперечливою позицію позивача щодо відсутності обставин неможливості використання відповідачем орендованого буксиру у спірному періоді та водночас існування таких обставин в подальшому з 01.09.2024 року.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що із внесенням 17.10.2019 р. змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21). Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/14//17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 04.02.2021 у справі N 910/11534/18, від 07.07.2021 у справі N 916/2620/20.

Отже, покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи докази з більшою вірогідністю підтверджують факт неможливості використання відповідачем буксиру «Докер» у спірний період з незалежних від волі відповідача обставин, аніж доводи позивача про можливе його використання.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводів сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Серявін проти України").

Так, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, що є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати нарахованої йому позивачем плати за спірним договором бербоут-чартеру №15-П від 07.06.2013 р. за період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки за договором від 07.06.2013 № 15-П в загальному розмірі 11746113,33 грн. за період з червня 2022 року по серпень 2024 року є необґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; e-mail: dp.mmtp@gmail.com; код ЄДРПОУ 01125608) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1; e-mail: office@marconi.com.ua; код ЄДРПОУ 31883013) про стягнення заборгованості в загальній сумі 11746113,33 грн. відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 11.06.2025 року, з урахуванням воєнного стану та навантаженості.

Суддя Л.М. Ільєва