Рішення № 12806494, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/23230.09.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”

про стягнення заборгованості - 19 406,31 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.- довіреність №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача-1: не з»явилися;

від відповідача-2: не з»явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1про стягнення заборгованості у розмірі 19 406,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за період з 01.11.2009 року по 01.03.2010 року згідно Договору № 50480 о/р 50480018 від 01.08.2006 року.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 16 179,42 грн. боргу за спожиту активну енергію, 856, 37 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 1 294,41 грн. пені, 884,33 грн. індексу інфляції, 191,78 грн. 3 % річних, а також 194,06 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 05.05.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.06.2010.

07.06.10 в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.06.2010.

24.06.2010 представник відповідача подав письмові заперечення на позов в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що починаючи з 01.07.2009 не був споживачем послуг, оскільки обєкт оренди відповідачем було передано Комунальному підприємству “Київжитлоспецексплуатація”, що підтверджується актом прийому передачі обєкту оренди за адресою: пр. Маршала Рокосовського, 2а в м. Києві. За клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено 30.08.2010.

01.07.2010 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про залучення до участі в справі в якості іншого відповідача КП “Київжитлоспецексплуатація”.

Ухвалою суду від 30.08.2010 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація”, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 20.09.2010.

20.09.2010 представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не зявилися, у звязку з чим розгляд справи було відкладено до 30.09.2010.

30.09.2010 представники відповідача в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

30.09.2010 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ч. 2 п.п. 4, 5 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів, зміст позовних вимог щодо кожного з них. Оскільки, представником позивача було заявлено клопотання про залучення до у часті у справі Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” в якості відповідача-2, однак, позовні вимоги до нього заявлено не було, суд вважає за доцільне виключити Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” з числа відповідачів.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006 між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) було укладено Договір № 50480 о/р 50480018 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 1 Договору, позивач постачає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п.5 додатку 2.5 до Договору, відповідач зобов'язується щомісячно направляти свого представника до позивача, для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату (акт приймання-передачі товарної продукції, рахунок-фактура). Крім того, відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Згідно п. 13 Додатку 2.5 до Договору відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

Однак, відповідач за спожиту електроенергію розрахувався частково, у звязку з чим з 01.11.2009 по 01.03.2010 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.03.2010 становить 16 179,42 грн., та за період з 01.01.2009 по 01.03.2010 виникла заборгованість за використану реактивну електричну енергію, яка станом на 01.03.2010 становить 856,37 грн., що підтверджується наданими суду копіями звітів про спожиту активну електричну енергію за січень-червень 2009 року, копіями актів контрольного огляду розрахункових точок обліку відповідача від 28.07.2009 та 02.12.2009, копіями нарядів-завдань про відключення відповідача від споживання електричної енергії від 03.08.2009 № 1954 та від 19.01.2010 № 84 рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Доказів належної оплати за Договором суду не надано.

Відповідно до п. 9.5 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання і укладається на термін до 31.12.2006. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів припинення Договору в установленому порядку суду не надано, а відтак посилання відповідача на те, що він не є споживачем послуг за заявлений до стягнення період є безпідставними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобовязаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення заборгованості за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.03.2010 становить 16 179,42 грн. та за період з 01.01.2009 по 01.03.2010 за використану реактивну електричну енергію, яка станом на 01.03.2010 становить 856,37 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за спожиту електроенергію, а тому позивач, на підставі п. 4.2.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 294,41грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 4.2.2. Договору встановлено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в розмірі 1 294,41 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 884,33 грн. індексу інфляції та 191,78 грн. 3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 884,33 грн. індексу інфляції та 191,78 грн. 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 16179 (шістнадцять тисяч сто сімдесят девять) грн. 42 коп. боргу за спожиту активну енергію, 856 (вісімсот пятдесят шість) грн. 37 коп. боргу за спожиту реактивну енергію, 1 294 (одну тисячу двісті девяносто чотири) грн. 41 коп. пені, 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 33 коп. індексу інфляції, 191 (сто девяносто одну) грн. 78 коп. 3 % річних, 194 (сто девяносто чотири) грн. 06 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко