Рішення № 128062477, 09.06.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7885/23

Провадження № 2-о/369/34/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2025 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу № 369/7885/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

До КиєвоСвятошинського районного суду Київської області, в порядку окремого провадження звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту володіння квартирою на праві власності, на основі договору купівлі-продажу, зацікавлені особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчій комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області». Заявник просить встановити факт володіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, на підставі (на основі) Договору купівлі продажу нерухомості, укладеному 26.11.1997 року на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 , яка виступала Продавцем та ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_3 ) яка діяла від ім`я неповнолітнього сина ОСОБА_1 і виступала Покупцем, посвідченого Президентом Київської універсальної біржи Деточка Н.Н., та зареєстрованого на Київській універсальній біржі за номером D5374/13091 з метою реєстрації права власності на квартиру Заявником ОСОБА_1 на своє ім`я.

Заява обґрунтована тим, що 26.11.1997 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, предметом якого була квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Продавцем за даним договором виступала ОСОБА_2 , покупцем, від ім`я, на той час неповнолітнього ОСОБА_1 , виступала його мате ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_3 ). Договір було укладено на Київській універсальній біржі, посвідчено президентом Київської універсальної біржи Деточка Н.Н., та зареєстровано на Київській ніверсальній біржі за № D5374/13091 від 26.11.1997 року.

Заявник зазначає, що всі істотні умови договору купівлі продажу були виконані до, під час та безпосередньо після підписання договору, грошові кошти покупець передала продавцю до підписання договору, продавець звільнила квартиру та передала її у власність покупця відразу після підписання договору. Претензії у сторін договору один до одного не було та немає.

У такий спосіб, на підставі договору купівлі продажу нерухомості, посвідченому Київською універсальною біржою Пилипенко Максим Сергійович набув права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . З часу укладення договору безперешкодно володіє та користується квартирою, утримує її в належному стані, оплачує комунальні платежі.

Заявник зазначає, що право власності на квартиру він набув будучі неповнолітнім та не маючи дієздатності, достатньої для, як нотаріального посвідчення договору купівлі продажу так і здійснення реєстрації права власності квартири в БТІ на своє ім`я. Його мати ОСОБА_4 , яка при укладенні договору діяла від його ім`я та в його інтересах, договір нотаріально не посвідчила, так як вважала, що його посвідчення Київською Універсальною біржою є достатнім для дотримання всіх формальностей набуття права власності, і навіть не підозрювала, що це стане перешкодою у реєстрації права власності на квартиру за її сином.

Заявник вважає себе добросовісним набувачем права власності на квартиру, а порушення вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі продажу відбулось не з його вини.

Крім того, заявник зазначає, що досягнувши повноліття він звернувся до відповідного бюро технічної інвентаризації для здійснення реєстрації права власності на квартиру на своє ім`я. Однак отримав відмову. Згідно відповіді КП БТІ за № 255 від 15.12.2008 року було прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності на квартиру, через те, що договір купівлі продажу не було посвідчено нотаріально.

Продавець ОСОБА_2 , на неодноразові, в тому числі і письмові пропозиції з`явитись до нотаріуса відповідала відмовою, посилаючись на те, що квартиру вона продала на підставі договору купівлі продажу посвідченому Київською універсальною біржою, квартира вийшла з її власності та повідомляла, що вважає достатнім посвідчення договору купівлі продажу Київською універсальною біржою.

Далі Заявник звернувся за захистом своїх прав до суду подав позовну заяву до Києво-Святошинського районного суду Київської області, в якій просив визнати право власності на Квартиру посилаючись на вище зазначений договір купівлі продажу. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2008 р. (справа № 2-4726/08) позов було задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на Квартиру; зобов`язано КП «БТІ» зареєструвати право власності на квартиру за Заявником ОСОБА_1 ; зобов`язано виконком Вишневої міської ради видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на Квартиру.

Рішення суду набрало законної сили та було виконано право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 , Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі рішення № 4/3 від 27.01.2009 р., видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на зазначену вище Квартиру, серії НОМЕР_1 .

Однак в Квартирі був зареєстрований та фактично мешкав ОСОБА_5 , який не перебував з Заявником у кровній спорідненості, але був чоловіком баби Заявника ОСОБА_6 , яка на той час вже померла.

Пізніше, ОСОБА_5 оскаржив в апеляційному порядку рішення Києво-Святошинського районного суду від 25.12.2008 р., рішення було скасовано, а справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_5 подав до суду позовну заяву, яка була об`єднана в одне провадження з позовною заявою ОСОБА_1 (Заявника). Позовні заяви як ОСОБА_5 так і ОСОБА_1 уточнювались, змінювались, вимоги збільшувались. З урахуванням зміни та збільшення позовних вимог, а також з урахуванням заяви про поворот виконання рішення Позивач - ОСОБА_5 просив суд :

-Визнати договір купівлі-продажу від 26 листопада 1997 року № D5374/13091 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , недійсним;

-Визнати за ним ОСОБА_5 , право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 4/3 від 27 січня 2009 року про видачу свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;

-Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 09 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1

-Скасувати державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому позов обґрунтовувався виключно наявністю у ОСОБА_5 права на користування зазначеною квартирою. Про наявність права власності на квартиру чи її частину не йшлось взагалі.

З урахуванням зміни позовних вимог Позивач (Заявник у даній заяві) - ОСОБА_1 просив суд:

-Визнати дійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 26.11.1997 р. на Київській універсальній біржі в місті Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка діяла від його імені;

-Зобов`язати КП «бюро технічної документаціїї Києво-Святошинської районної ради» зареєструвати квартиру АДРЕСА_1 на його ім`я.

Тобто, з урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 , питання про визнання за ним права власності на Квартиру судом не розглядалось.

За результатами розгляду, судом прийняте рішення:

1.В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі продажу квартири, зобов`язання зареєструвати квартиру відмовити;

2.Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Товарна біржа «Київська універсальна біржа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Атон ЛТД» про визнання договору купівлі продажу недійсним, визнання права користування квартирою, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності задовольнити частково;

3.Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 4/3 від 27.01.2009 року.

4.Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 09.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

5.Скасувати державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

6.В решті позову відмовити.

Рішення суду не було скасоване судами вищих інстанцій, набрало законної сили та є чинним.

Заявник зазначає, що суд відмовив і у позовній вимогі ОСОБА_1 про визнання Договору купівлі продажу дійсним, і у позовній вимогі ОСОБА_5 про визнання того ж Договору купівлі продажу недійсним, залишивши це питання невизначеним. А питання визнання права власності Квартири за ОСОБА_1 взагалі не розглядалось. А тому питання належності квартири і на сьогодні є невизначеним та відкритим так як Квартира вийшла з власності колишнього власника ОСОБА_2 , а рішення суду та правовстановлюючі документи на Квартиру на ім`я ОСОБА_1 скасовані судом. В той же час ОСОБА_5 та будь хто інший не претендували на право власності на квартиру, ОСОБА_5 претендував тільки на право користування квартирою, через що і звертався з позовом до суду. Фактично він захищався від виселення.

Заявник, обґрунтовуючи свою заяву також зазначає, що особа яка мала право користуватись квартирою - ОСОБА_5 помер. Колишня власниця квартири ОСОБА_2 не претендує на право власності на квартиру, право власності ОСОБА_1 не оспорювала та не оспорює. ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), яка при укладенні Договору, діяла від імені Заявника, так саме на право власності на квартиру не претендує та право власності ОСОБА_1 не оспорює, між Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Київської області, комунальним підприємством «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області та Заявником ніяких спорів щодо квартири немає та ніколи не було. Інших осіб які б заявляли про своє право володіти, користуватись та розпоряджатись квартирою, окрім Заявника немає. Ніким право власності Заявника на Квартиру не оспорюється. Тобто будь якій спір щодо права власності на квартиру відсутній. Заявник є єдиним фактичним власником, і нічого йому не заважає володіти квартирою. Однак питання оформлення (реєстрації) права власності на квартиру та отримання чинних правовстановлюючих документів на квартиру залишилось невизначеним, через що Заявник не має можливості здійснювати будь які правочини з квартирою, чим порушуються його права. Тобто Заявник фактично, безперешкодно володіючи квартирою не має можливості вільно нею розпоряджатись.

Також заявник зазначає, що питання права власності на квартиру не може і не має вирішуватись в позовному провадженні так як відсутній будь якій спір та виключена можливість виникнення спору у майбутньому.

Обґрунтовуючи причину не посвідчення договору купівлі - продажу квартири нотаріально, Заявник посилається на законодавство яке діяло на час укладення договору, на можливість на той час укладення договору купівлі продажу квартири без нотаріального посвідчення, та посвідчення його на торговій біржі. Також посилається на те, що на час укладення договору існувала колізія в законодавстві. З одного боку договір купівлі продажу нерухомого майна потребував нотаріального посвідчення але разом з тим торговим біржам, законодавством (чинним на той час) дозволялось посвідчувати такі договори.

На підтвердження викладених в заяві обставин заявник разом з заявою надав письмові докази:

Копію договору купівлі продажу нерухомості від 26.11.1997 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , продавцем якої була ОСОБА_7 , покупцем якої була ОСОБА_8 від ім`я неповнолітнього ОСОБА_1 ;

Копію листа від комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 15.12.2008 року № 255 відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації права власності на квартиру та видачу свідоцтва про право власності на квартиру через недотримання вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу;

Копію відповіді від колишнього власника квартири ОСОБА_2 про неможливість прибути до нотаріуса для посвідчення Договору купівлі-продажу квартири, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовилась з`являтись до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири через відсутність вільного часу, грошових коштів та бажання;

Копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2008 р. відповідно до якого позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на Квартиру, зобов`язано КП «БТІ» зареєструвати право власності на Квартиру за ОСОБА_1 , зобов`язано виконком Вишневої міської ради видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на Квартиру;

Копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2009 року серії НОМЕР_1 , та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2009 року серії ССО551827, відповідно до яких Виконавчим комітетом Вишневої міської ради рішення прийнято рішення про реєстрацію права власності на Квартиру за ОСОБА_1 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру;

Копію технічного паспорту на квартиру, відповідно до якого власником квартири є ОСОБА_1 .

Копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2009 року, відповідно до якого рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради про реєстрацію права власності на Квартиру за ОСОБА_1 та Свідоцтво про право власності від 09.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було скасовані;

Копію клопотання ОСОБА_2 (Продавця за договором купівлі-продажу) в якому йдеться про повне виконання сторонами Договору купівлі продажу квартири, умов, про відсутність у неї будь яких прав на квартиру та в якому вона просить визнати право власності на Квартиру за ОСОБА_1 ;

Відповіді на адвокатські запити від Виконавчого комітету Вишневої міської ради Київської області, комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області відповідно до яких відсутній будь який спір з приводу права власності на квартиру;

Документи (в копіях довідки), які підтверджують факт реєстрації заявника в квартирі АДРЕСА_1 та те, що Заявник є власником особового рахунку квартири;

Інші документи на підтвердження викладених в заяві обставин.

Від заінтересованих осіб заперечень щодо розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, повідомлень про наявність спору, інших заперечень не надходило.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (суддя Волчко А.Я.) відкрито окреме провадження у справі.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 2184 від 18.11.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/7885/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року вказану справу передано на розгляд судді Янченку А.В.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року (суддя Янченко А.В.) справу № 369/7885/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" про встановлення факту, що має юридичне значення прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2025 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

Заявник, ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явився, представником подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, про підтримання зави повністю та з проханням її задовільнити.

Зацікавлені особи: Виконавчій комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» до суду не з`явились, представниками було подано заяви про розгляд заяви ОСОБА_1 без їх участі.

Зацікавлені особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з`явились, про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, судом встановлено наступне:

26.11.1997 року між ОСОБА_2 яка виступала продавцем та ОСОБА_4 яка діяла від ім`я, на той час неповнолітнього, ОСОБА_1 та виступала покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 . Договір укладено на Київській універсальній біржі, посвідчено президентом Київської універсальної біржи, ОСОБА_9 , та зареєстровано на Київській Універсальній біржі за № D5374/13091 від 26.11.1997 року. Нотаріально договір посвідчено не було.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час укладення договору був неповнолітнім та не мав повної дієздатності. ОСОБА_1 через свій вік був позбавлений можливості самостійно укладати договори, звертатись за їх нотаріальним посвідченням, реєструвати право власності на своє ім`я, тому від його ім`я виступала законним представником його матір, ОСОБА_4 .

За реєстрацією права власності на квартиру на своє ім`я ОСОБА_1 звернувся самостійно після досягнення повноліття.

Листом від комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 15.12.2008 року № 255 ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації права власності на квартиру та видачу свідоцтва про право власності на квартиру через недотримання вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2008 року (справа № 2-4726/08) було визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру ; АДРЕСА_1 , зобов`язано КП «БТІ» зареєструвати право власності на квартиру за ОСОБА_1 ; зобов`язано виконком Вишневої міської ради видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на Квартиру.

Зазначене рішення суду вступило в законну силу та було виконано право власності на Квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 , Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі рішення № 4/3 від 27.01.2009 р., видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на зазначену вище Квартиру, серії НОМЕР_1 .

Пізніше рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.12.2008 року було оскаржене ОСОБА_5 як особою який був в цій квартирі зареєстрований та мав право в ній проживати (користуватись квартирою). Рішення Києво-Святошинського районного суду від 25.12.2008 року було скасовано а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.01.2012 року (справа № 2-183/12): в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі продажу квартири, зобов`язання зареєструвати квартиру відмовлено; Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Товарна біржа «Київська універсальна біржа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Атон ЛТД» про визнання договору купівлі продажу недійсним, визнання права користування квартирою, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 4/3 від 27.01.2009 року; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності від 09.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; в решті позову відмовити.

Суди апеляційної та касаційної інстанції залишили рішення Києво-Святошинського районного суду від 24.01.2012 року в силі та без змін.

Зазначеним рішенням суду відмовлено і у позовній вимогі ОСОБА_1 про визнання Договору купівлі продажу дійсним, і у позовній вимогі ОСОБА_5 про визнання того ж Договору купівлі продажу недійсним, залишивши це питання невизначеним. Також суд звертає увагу що зазначеним рішенням, питання визнання права власності квартири за ОСОБА_1 взагалі не розглядалось та рішення з цього питання не приймалось. А тому питання належності права власності на квартиру і на сьогодні є невизначеним та відкритим так як квартира вийшла з власності колишнього власника ОСОБА_2 за договором купівлі продажу, а рішення суду та правовстановлюючі документи на квартиру на ім`я ОСОБА_1 скасовані судовим рішенням. Після скасування рішення суду про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 та правовстановлюючих документів на ім`я ОСОБА_1 , право власності на квартиру ні до кого не перейшло, навіть не було повернуто колишньому власнику ОСОБА_2 . В той же час ОСОБА_5 та будь хто інший не претендували на право власності на квартиру, ОСОБА_5 претендував тільки на право користування Квартирою, проживати в ній, через що і звертався з позовом до суду.

Судом встановлено, що договір купівлі продажу нерухомості від 26.11.1997 року сторонами виконано повністю, продавець отримала грошові кошти вартість квартири, звільнила квартиру та передала її покупцю. Покупець передала грошові кошти вартість квартири продавцю, прийняла квартиру від продавця. Починаючі з часу укладення договору та його одночасного виконання, спір про право власності на квартиру ніколи не виникав і відсутній зараз.

ОСОБА_5 , оскаржуючи рішення суду про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 , не висував речових претензій на право власності на квартиру, зазначав тільки про своє право користуватись квартирою, більше ніким рішення суду та право власності на квартиру за ОСОБА_1 не оспорювалось та не оспорюється. У зв`язку з тим, що спір про право власності відсутній та виключена можливість його виникнення в майбутньому, заява підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Така позиція суду відповідає вимогам закону, сталій судовій практиці та правовій позиції Верховного суду.

Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 5 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд може встановлювати й факти, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які

встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти

прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

Відповідно до абзацу 7 п. 2 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Просудову практикув справахпро встановленняфактів,що маютьюридичне значення»№ 5від 31.03.1995року - не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

Суд погоджується з доводами заявника про відсутність у нього будь якого іншого способу підтвердити документально своє фактичне право власності на квартиру для здійснення державної реєстрації речових прав на квартиру, про неможливість зареєструвати право власності на квартиру у передбаченому законом порядку та отримати свідоцтво про право власності на квартиру окрім як встановлення такого факту судом, та зазначає з цього приводу наступне:

Встановлення факту володіння квартирою на підставі Договору купівлі-продажу породжує юридичні наслідки для Заявника.

Після та у разі встановлення факту володіння квартирою на підставі Договору купівлі продажу у Заявника з`являться правові підстави для реєстрації права власності на квартиру на своє ім`я у передбаченому законом порядку, отримання свідоцтва про право власності та він зможе не тільки вільно володіти та користуватися а й розпоряджатись квартирою. Заявник стане не тільки фактичним а і титульним власником квартири.

Суд звертає увагу, що квартира вийшла з володіння колишнього власника на підставі договору купівлі-продажу посвідченому на Київській Універсальній біржі, а новий власник Заявник ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати право власності за собою через певні формальності, прогалини та колізії в законодавстві, які існували на час укладення договору купівлі-продажу 1997 рік.

Заявник, не дивлячись на факт безперешкодного володіння та користування квартирою не має ніякої іншої можливості підтвердити документально своє право власності на квартиру для реєстрації речових прав на неї, окрім як встановлення такого факту судом.

Відмова у розгляді судом питання визнання права власності на квартиру за Заявником призведе до того, що і надалі питання права власності на квартиру буде залишатись невизначеним, а права фактичного власника порушеними, не відновленими та не захищеними.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновків про задоволення заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту володіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, на підставі (на основі) Договору купівлі продажу нерухомості, укладеному 26.11.1997 року на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 , яка виступала Продавцем та ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_3 ) яка діяла від ім`я неповнолітнього сина ОСОБА_1 і виступала Покупцем, посвідченого Президентом Київської універсальної біржи Деточка Н.Н., та зареєстрованого на Київській універсальній біржі за номером D5374/13091 з метою реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приймаючі рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки правочин договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений в 1997 році, тобто на час дії ЦК УРСР 1963 року, підлягає застосуванню законодавство яке діяло на час правочину, тобто норми ЦК УРСР 1963 року. Така позиція суду узгоджується з вимогами закону та правовому висновку Верховного суду.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року - цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. передбачено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про власність», в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу - громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Зі змісту статей 128, 153 ЦК УРСР 1963 року вбачається, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року - за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд звертає увагу, що статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування, але в той же час, згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» - не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Таким чином, на час укладання Договору купівлі-продажу Квартири існувала колізія у чинному на той час законодавстві, оскільки згідно зі статями 224, 227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу будинку (квартири) повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору.

Проте, згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню. Суперечливі норми законодавства призвели до того, що укладений Договір купівлі-продажу та зареєстрований товарною біржею не був посвідчений у нотаріальному порядку.

Крім того, відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання сплати державного мита при відчуженні об`єктів нерухомого майна» № 1030 від 13.08.1996 року, яка діяла на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири - будь-які угоди про відчуження об`єктів нерухомого майна, які укладаються на біржах, в агентствах нерухомості тощо, прирівнюються до нотаріального посвідчення цих договорів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, яка діяла під час укладання спірного правочину та підлягає застосуванню до цих правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.), який набрав чинності з 01.01.2004 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України «Порядок розгляду справ окремого провадження».

1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюізаконами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

2. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв`язку з укладенням мирової угоди.

6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

8. У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

Враховуючі встановлені судом фактичні обставини, наведені норми закону, для захисту Конституційних та Конвенційних прав заявника, з урахуванням відсутності у заявника іншої можливості узаконити свої фактичні речові права на нерухоме майно, суд вважає за можливе та необхідне задовільнити заяву, встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт володіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі продажу нерухомості, укладеному 26.11.1997 року на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 , яка виступала Продавцем та ОСОБА_4 яка діяла від ім`я неповнолітнього сина - ОСОБА_1 і виступала Покупцем, посвідченого Президентом Київської універсальної біржи Деточка Н.Н., та зареєстрованого на Київській універсальній біржі за номером D5374/13091 з метою реєстрації права власності на квартиру Заявником ОСОБА_1 на своє ім`я.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановити факт володіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, на підставі (на основі) Договору купівлі продажу нерухомості, укладеному 26.11.1997 року на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 , яка виступала Продавцем та ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_3 ) яка діяла від ім`я неповнолітнього сина ОСОБА_1 і виступала Покупцем, посвідченого Президентом Київської універсальної біржи Деточка Н.Н., та зареєстрованого на Київській універсальній біржі за номером D5374/13091 з метою реєстрації права власності на квартиру задовільнити повністю;

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 квартирою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, на підставі (на основі) Договору купівлі продажу нерухомості, укладеному 26.11.1997 року на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 , яка виступала Продавцем та ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_3 ) яка діяла від ім`я неповнолітнього сина ОСОБА_1 і виступала Покупцем, посвідченого Президентом Київської універсальної біржи Деточка Н.Н., та зареєстрованого на Київській універсальній біржі за номером D5374/13091 з метою реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення;

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.06.2025 року.

Суддя А.В. Янченко