Рішення № 12805823, 19.11.2010, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-20002/2010 Категорія - 53

Головуючий у першій інстанції Андреєв Е.О.

Доповідач - Заїкін А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2010 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - Федорової А.Є., Процик М.В.,

за участю секретаря Трошина К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до житлового товариства "Жовтневий-27" про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2010 року, -

встановила:

У квітні 2010 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому вказав, що з 15.03.98 р. по 22.09.09 р. він працював у відповідача сантехніком. За весь цей час жодного разу у відпустці не знаходився. При звільненні з роботи йому не було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані щорічні відпустки. На підставі ст. ст. 83, 116 КЗпП, ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за всі невикористані щорічні відпустки, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалась судом першої інстанції вдруге.

Позивач підтримав позовні вимоги з вказаних у ньому підстав.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що позивач щорічно отримував грошову компенсацію за невикористану відпустку. При звільненні з роботи будь-яких претензій до товариства не мав.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 17.08.10 року (а. с. 119 - 121) у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим: - висновки суду не відповідають наданим ним доказам про те, що йому повинна бути сплачена грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду обґрунтованих доказів на підтвердження своїх позовних вимог: - не зрозуміло ким зроблені розрахунки компенсації і на підставі яких документів; - не наведені у позові, не додано до нього та не надані позивачем у судовому засіданні докази щодо несвоєчасної виплати компенсації (а. с. 120).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Суд першої інстанції дійшов такого висновку із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, пов'язані із правом працівника на щорічну оплачувану відпустку, виплату грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. Вказані правовідносини врегульовані відповідними законодавчими нормами, які містяться у Конституції України, Кодексі Законів про працю України.

Статтями 3, 21, 43, 45, 55 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Права людини є невідчужуваними та непорушними. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен маж право на заробітну плату. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається судом. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, в тому числі, наданням щорічної оплачуваної відпустки, тривалість якої визначається законом.

Статтями 74, 75, 83 КЗпП передбачено, що працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати. Щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 213 ЦПК вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

З урахуванням предмету спору, вищевказаних вимог цивільно-процесуального закону, відповідних положень КЗпП про звільнення працівника з роботи, у справах, в яких оспорюється дотримання трудового законодавства, саме відповідач повинен довести, що при звільненні позивача з роботи не було порушень норм трудового законодавства щодо проведення повного розрахунку, у тому числі сплати грошової компенсації з невикористані відпустки.

Суд першої інстанції порушив вимоги вищевказаних норм матеріального та процесуального права. Вказавши, що вимоги позивача є необґрунтованими, суд першої інстанції не дав повної, всебічної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності щодо обов'язків сторін, порядку та підстав виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, не враховано відповідних положень трудового законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

Встановлено судом і не оспорюється сторонами, що з 15.03.98 р. позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах - працював сантехніком. 22.09.09 р. він звільнився з роботи за власним бажанням (а. с. 8 - 9, 37, 67). Загальний термін роботи позивача складає - 11 років 5 місяців 7 днів. За результатами перевірок дотримання трудового законодавства, які були проведені Територіальною державною інспекцією праці в Одеській області (а. с. 10 - 11, 12 - 13, 31 - 32, 70 - 71) встановлено, що у товаристві відсутні графіки надання відпусток, щорічні відпустки позивачу, як і іншім працівникам товариства, не надавались, при звільненні ОСОБА_4 грошова компенсація за невикористані відпустки не виплачена. Ці обставини не спростовують письмові пояснення (а. с. 26 - 29) про надання відпусток. Не вбачається виплата грошової компенсації за невикористану відпустку і з розрахунково-платіжних відомостей, відомостей про виплату заробітної плати (а. с. 80, 93 - 95, 106 - 114). Таким чином, з відповідача необхідно стягнути грошову компенсацію за всі невикористані щорічні відпустки, розмір якої відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 08.02.95 р. № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших загальнообов'язкових платежів, складає - 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 46 коп. = 7225,00 грн. (зарплата за вересень 2008 р. - серпень 2009 р.) : 365 календ. днів х (24 календ. дні х 11 + 10 календ. днів)

Допущені і інші порушення чинного законодавства.

Позивач просить також стягнути з відповідача індексацію за несвоєчасну сплату грошової компенсації за невикористані відпустки. Суд першої інстанції не з'ясував суть цих позовних вимог - чи позивач наполягає на стягненні індексації грошових доходів, що передбачено Законом України від 03.07.91 р. № "Про індексацію грошових доходів населення", або на стягненні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Компенсація втрати частини доходів, нарахованих з січня 2001 року у зв'язку з порушенням строків їх виплати, передбачена Законом України від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

З розрахунків (а. с. 4, 68, 69) вбачається, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення індексації, насамперед мав на увазі стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки в них відсутні такі складові, які беруться до уваги при індексації грошових доходів громадян, як розмір величини порогу індексації та величина вартості межі малозабезпеченості. Виходячи з наведеного з відповідача необхідно стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, розмір якої відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України становить - 601 (шістсот одна) грн. 89 коп. = 5422 грн. 46 коп. х 11,1%.

Виходячи із вищевказаного доводи апелянта про порушення норм матеріального та процесуального права щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.

Доводи апелянта щодо порушення законодавства при вирішенні судом першої інстанції питання про стягнення відшкодування моральної шкоди є неспроможними.

Стаття 237-1 КЗпП передбачає відшкодування працівнику моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем не надано доказів про те, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також колегія суддів приймає до уваги, що стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відшкодовують останньому шкоду щодо втрат морального характеру, пов'язаних з їх несвоєчасною сплатою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для ухвалення нового рішення суду є порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення грошової компенсацію за невикористані щорічні відпустки та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати. В решті позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 79, 81, 88 ЦПК з житлового товариства "Жовтневий - 27" необхідно стягнути:

- на користь позивача - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді у розмірі - 120,00 грн.;

- в дохід держави - судовий збір у розмірі - 81,33 грн. = 60,24 грн. (перша інстанція) + 30,12 грн. (апеляційна інстанція) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі - 120,00 грн.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2010 року - скасувати.

Позов ОСОБА_4 до житлового товариства "Жовтневий-27" про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з житлового товариства "Жовтневий-27" (65091, Одеська область, м. Одеса вул. Садиковська, 31, Ідентифікаційний код юридичної особи - 25053150) на користь ОСОБА_4:

- грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки, визначену без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших загальнообов'язкових платежів, у розмірі - 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 46 коп.;

- компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати у розмірі - 601(шістсот одна) грн. 89 коп.;

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі - 120,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з житлового товариства "Жовтневий-27" (65091, Одеська область, м. Одеса вул. Садиковська, 31, Ідентифікаційний код юридичної особи - 25053150) на користь держави судовий збір у розмірі - 81,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі - 120,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. Є. Федорова

М. В. Процик