Ухвала суду № 128051617, 11.06.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 484/2574/25

н/п2/490/3111/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 червня 2025 р м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва суд у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство аграрної політики та продовольства України, про визнання діянь органу державної влади протиправними та незаконними, відшкодування збитків, завданих протиправними діяннями органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

09.05.2025 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство аграрної політики та продовольства України, про визнання діянь органу державної влади протиправними та незаконними, відшкодування збитків, завданих протиправними діяннями органу державної влади, в якому просив:

- визнати діяння Головного Управління ДПСС в Миколаївської області, вчинені в ході розгляду скарг та звернень Позивача щодо отруєння бджіл 21.06.2024 та 27.06.2024 на пасіці із двома вет.паспортами № АU-48-08-1165 та № АU-48-08-1168 протиправними та незаконними.

- стягнути із Головного Управління ДПСС в Миколаївської області на користь Позивача 4 714 280 грн завданих збитків (завдана шкода та упущена вигода), як пасічнику.

- стягнути із Головного Управління ДПСС в Миколаївської області на користь Позивача 4 714 281 грн завданої моральної шкоди.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 травня 2025 року передатно вказану справу № 484/2574/25, провадження № 2/484/1207/25 до Центрального районного суду м. Миколаєва за підсудністю. В обгрунтування ухвали судом зазначено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що основною позовною вимогою наданого позову є саме визнання діянь органу державної влади протиправними та незаконними, інша ж позовна вимога про стягнення із органу державної влади збитків та моральної шкоди є похідною вимогою, яка знаходиться в прямій залежності від основної вимоги.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністартивного суду у справі № 400/4413/25 від 02 травня 2025 року повністю аналогічну позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто на підставі ст. 169 КАС України, саме - передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що суд встановив, із змісту вимог позовної заяви вбачається, що позивач, не погоджується із діянням Головного Управління ДПСС в Миколаївської області, вчиненими в ході розгляду скарг та звернень Позивача щодо отруєння бджіл 21.06.2024 та 27.06.2024 на пасіці із двома вет.паспортами № НОМЕР_1 та № АU-48-08-1168

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, позивач просить стягнути із Головного Управління ДПСС в Миколаївської області на користь Позивача 4 714 280 грн завданих збитків (завдана шкода та упущена вигода), як пасічнику. Отже, означені позовні вимоги мають бути розглянуті у порядку цивільного судочинства місцевим загальний судом.

В силу положень ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 ЦПК України , заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);

Відповідно ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.

При цьому, обов`язковою умовою такого об`єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою через їх виникнення на підставі різних обставин та на підставі різних доказів - адже перша позовна вимога про визнання діяння відповідача , вчинені в ході розгляду скарг та звернень позивача протиправними та незаконними випливає з неналежного здійснення органом державної влади своїх публічно-владних управлінських функцій або наданні адміністративних послуг.

Натомість з другої позовної вимоги про стягнення з відповідача завданих збитків (завдана шкода та упущена вигода пасічнику) вбачається, що вона грунтується на вимогах ОСОБА_1 , як пасічника стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області матеріальну шкоду, завдану загибеллю 164 бджолдосімей та вартості недоотриманого прибутку. При цьому з обгрунтування позовної заяви вбачається, що протправними є дії відповідача щодо нерозгляду його звернень стосовно загибелі бджіл , їх захворювання та інші негаразди внаслідок отруєння пестицидами - проте не отруєння та захворювання тварин внаслідок саме дій відповідча - що не підпадає під визначення стягнення коштів в поярдку п. 6 ст. 5 КАС України .

В ухвалі Миколаївського окружного адмінстративного суду від 02.05.2025 року позивачеві було роз`яснено про порушення нми правил об`єднання позовнихв имог, в зв`язку з чим позовна заява була повернута на підставі ст. 169 КАС України та роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Проте позивач звернувся до загального суду з такими самими позовними вимогами, незважаючи на те, що перша позовна вимога - "визнання діяння Головного Управління ДПСС в Миколаївської області, вчинені в ході розгляду скарг та звернень Позивача щодо отруєння бджіл 21.06.2024 та 27.06.2024 на пасіці із двома вет.паспортами № АU-48-08-1165 та № АU-48-08-1168 протиправними та незаконними" підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За такого, перевіривши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивачем в позовній заяві об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, тобто порушено правила об`єднання позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 188 цього Кодексу). Також це питання може бути вирішено одноособово суддею до першого судового засідання у справі з урахуванням положень ст. ст. 279, 210 ЦПК України.

Таким чином, розгляд усіх заявлених вимог в одному провадженні суперечить вимогам цивільно-процесуального закону, оскільки підстави для застосування положень ст. 188 ЦПК України не встановлено, а об`єднання таких вимог не тільки суперечить вимогам наведених норм ЦПК, а і є процесуально недоцільним, тому така позовна заява підлягає поверненню, що не перешкоджає зверненню з позовом повторно, з урахуванням необхідності роз`єднати позовні вимоги в окремі позови за предметом спору за правилами різного судочинства, сплати судового збору та дотримання інших вимог щодо форми та змісту таких позовів.

Так, у пункті 35 рішення у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства»(Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с.1502-3, пп. 51-52; і у справі «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, № 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Відтак, передбачене статтею 185 ЦПК України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в різних провадженнях.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення позовної заяви, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки позивач має право повторно звернутися до суду усунувши допущені порушення процесуального законодавства шляхом подачі окремих позовів.

На підставі вищевикладеного позовна заява підлягає поверненню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство аграрної політики та продовольства України, про визнання діянь органу державної влади протиправними та незаконними, відшкодування збитків, завданих протиправними діяннями органу державної влади - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гуденко О.А.