Ухвала суду № 128051610, 10.06.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2797/24

н\п 2-п/490/69/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 27.08.2024 року у справі №490/2797/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою про перегляд заочного рішення від 27.08.2024 року у справі №490/2797/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення заявник вказав, що заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва №490/2797/24 від 27 серпня 2024 року необґрунтованим, та таким, що повинно бути скасоване судом з наступних підстав.

При винесенні заочного рішення судом не були з`ясовані всі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, виходячи з несправедливих умов на яких ґрунтується зазначений договір, а саме, розмір нарахованих та пред`явлених позивачем до стягнення відсотків є неспівмірно завищеним відповідно до тіла кредиту, що у свою чергу порушує права споживача, як позичальника. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які Відповідач не міг оцінити належно, у зв`язку зі специфічними умовами та структурою самого договору.

Заявник стверджує, що заявлена Позивачем до стягнення заборгованість у розмірі 58000 грн - нараховані відсотки - 46400,00 грн. не є співрозмірними сумі кредиту у розмірі 11600,00 грн.

За такого, у зв`язку з тим, що Відповідач фактично був позбавлений можливості взяти участь особисто, чи через представника у судовому розгляді, останній не зміг скористатися правами, передбаченими ЦПК України, а саме бути ознайомленим з позовними вимогами, надати пояснення, заперечення, брати участь у вивченні доказів, що є важливими і мають значення для справедливого розгляду справи. Через те, що фактично Відповідача не було на судових засіданнях, він не міг надати вищенаведені аргументи, докази, відповідні відомості, не міг скористатися своїм правом, передбаченим ст. 84 та 116 ЦПК, а саме заявити клопотання про витребування доказів та клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів. Тому заявник вважає, що є підстави для скасування заочного рішення.

Ухвалою суду від 05.05.2025 року вказану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

Представник ТОВ«Укр КредитФінанс» в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви чи клопотання по суті спору не надав.

ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, від його представника адвоката Бондаренка І.О., через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, у зв`язку з неможливістю долучити докази того, що військова частина, в якій перебуває ОСОБА_1 виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Відповідно до ч.2 ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Обов`язковою явка відповідача в судове засідання не визнавалась.

Крім того, відповідно до ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави (ст. 2 ЦПК України).

Тому, суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду заяви немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви, крім того, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.08.2024 року під головуванням судді Черенкової Н.П., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УкрКредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1152-1799 від 07.02.2023 року у розмірі 58000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11600,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 46400,00 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Згідно ч.1 ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Викладене вище давало суду підстави для ухвалення в справі заочного рішення.

Відповідно до ст.284ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд,якщо така заява подана протягом двадцятиднів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції коментованої ст.288ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

ЄСПЛ вказав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykhv. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» наголошує на тому, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Також, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.1989 по справі "Юніон Аліметаріа Сандерс проти Іспанії", зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. Норми, які регулюють строки подачі заяв, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

За такого, з огляду на заяву про перегляд заочного рішення та, оцінюючи надані відповідачем докази на предмет їх значення для правильного вирішення справи, суд не вбачає можливим погодитись із доводами заявника, оскільки в заяві про перегляд заочного рішення останній не наводить посилань на докази, що мають, на його думку, істотне значення для правильного вирішення справи, і які не досліджувались судом при розгляді справи у зв`язку із неявкою відповідача. Доказів, що б підтверджували необґрунтованість вимог позивача до заяви не додано, вказані посилання ОСОБА_1 не мають істотного значення для вирішення справи та не можуть вплинути на ухвалене заочне рішення.

Зважаючи на надані сторонами докази про договірні правовіднониси, встановлено, що такі умови кредитного договору погоджені позичальником, а тому він має дотримуватися принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці».

Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Згідно ст. 287 ч.3 п.1 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, приймаючи до уваги посилання, викладені у заяві відповідача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст.ст.258-260,287,288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 27.08.2024 року у справі №490/2797/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Суддя Н.П. Черенкова