Рішення № 128051429, 10.06.2025, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/510/25

пров. №2/478/265/2025

З а о ч н е р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

30 квітня 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25 червня 2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №640500, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 62500 грн з терміном користування 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 25 червня 2024 року, розмір відсоткової ставки за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних. ОСОБА_1 не виконував взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

31 січня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір надання послуг з факторингу №31012025, за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року. Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед кредитодавцемфактором становить 137169 грн 05 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 57054 грн 21 коп. та заборгованості за відсотками - 80114 грн 84 коп.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року у розмірі 137169 грн 05 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 57054 грн 21 коп. та заборгованості за відсотками - 80114 грн 84 коп., судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 25000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2422 грн 40 коп.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить оголошення розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.71), про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 25 червня 2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №640500, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 62500 грн на строк 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 25 червня 2024 року (включно), розмір відсоткової ставки за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (а.с.07-08).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 50000 грн на користь Споживача за реквізитами: НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», код банку 339500, призначення платежу: « НОМЕР_2 , кредитний договір №640500 від 25 червня 2021 року ОСОБА_1 (3260513936)» або за реквізитами поточного рахунку Споживача та/або за реквізитами платіжної картки, дані яких (го, ої) Споживач надав Товариству в будь-який спосіб, у розмірі 12500 грн на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до до п.3.5. Договору.

На підтвердження укладення Договору про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надано Паспорт споживчого кредиту (а.с.10), та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.09), які 25 червня 2021 року підписані відповідачем ОСОБА_1 , та в яких містяться персональні дані позичальника, основні умови кредитування, графік платежів, інформація щодо процентних ставок, порядок повернення кредиту, що є свідченням того, що позичальник особисто та свідомо уклав вищезазначений Договір.

Згідно платіжного доручення №5484 від 25 червня 2021 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК» 50000 грн згідно Договору про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року (а.с.15).

Отже, свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало в повному обсязі та у строк визначений умовами Договору, а відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

31 січня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Фактор) було укладено Договір надання послуг з факторингу №31012025, за умовами якого Клієнт Первісний Кредитор відступає за плату право грошової вимоги, а Фактор - Новий кредитор приймає право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами у відповідності до реєстру боржників (а.с.18-24), в тому числі і до ОСОБА_1 , що підтверджується з Реєстру боржників до Договору надання послуг з факторингу №31012025 від 31 січня 2025 року (а.с.34-37).

Положеннями ст.512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, за положеннями ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно умов вищевказаного договору факторингу у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За положеннями ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року, станом на 17 квітня 2025 року становить 137169 грн 05 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 57054 грн 21 коп., та заборгованості за відсотками 80114 грн 84 коп. (а.с.17).

На теперішній час зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 залишаються не виконаними.

Стаття НОМЕР_3 закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі Договір про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався недійсним.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17).

Крім того, позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підтверджено перерахування кредитних коштів на рахунок, який зазначено в договорі.

Натомість відповідачем ОСОБА_1 жодним чином не спростовано отримання вказаних коштів за Договором про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року як і не надано доказів про повернення отриманих у кредит коштів, що є його процесуальним обов`язком.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Відповідач в порушення умов кредитного договору не виконав зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 137169 грн 05 коп., так відповідач порушив вимоги ст.ст.526, 530 ЦК України відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором строк.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слідстягнути накористь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року у розмірі 137169 грн 05 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 57054 грн 21 коп., та заборгованості за відсотками 80114 грн 84 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ч.1 ст.26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що з аналізу ч.3 ст.141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, згідно умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.45-46).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у зявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору.

Факт надання послуг за Договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, який готується Адвокатським об`єднанням та насилається Клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога (п.4.3. Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору Клієнт зобов`язується оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги після надання Адвокатським об`єднанням Клієнту відповідного рахунку для оплати.

Згідно п.4.5. Договору сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Заявкою на надання юридичної допомоги №881 від 01 березня 2025 року, сторони погодили між собою надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів 2 год., вартість одиниці виміру 2000 грн, ціна 4000 грн; підготовка пропозицій 3 год., вартість одиниці виміру 2000 грн, ціна 6000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 5 год., вартість одиниці виміру 3000 грн, ціна 15000 грн (а.с.48).

Згідно Витягу з Акту №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року, сторони погодили між надання наступних правових послуг Адвокатським об`єднанням Товариству у відповідності до Заявок на надання юридичної допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів 4000 грн; підготовка пропозицій 6000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 15000 грн (а.с.49).

Отже, з матеріалів справи слідує, що сторони у тексті Договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, а саме у пункті 4.2. такого, дійшли згоди, що Клієнт зобов`язується оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги після надання Адвокатським об`єднанням Клієнту відповідного рахунку для оплати, що не суперечить принципу свободи договору.

Крім цього, така домовленість сторін узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема із вищезгаданою постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20.

З огляду на відсутність заперечень відповідача щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу позивача із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи із представництва позивача в суді першої інстанції, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрат на правову допомогу у заявленій позивачем сумі25000 грн.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір»застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №0516630007 від 28 квітня 2025 року (а.с.1).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 25000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_4 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. №6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) в рахунок відшкодування заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №640500 від 25 червня 2021 року у розмірі 137169 (сто тридцять сім тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 05 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 57054 грн 21 коп., та заборгованості за відсотками 80114 грн 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 25000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2422 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу ОСОБА_1 протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Повний текст заочного рішення складено 10.06.2025 року.

Суддя І.П. Сябренко