Рішення № 128051381, 20.05.2025, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/754/24

Провадження №2/477/487/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань Клюсевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши в м. Миколаєві у Вітовському районному суді Миколаївської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

про встановлення факту родинних відносин

та про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року позивачка звернулася до суду із позовом первісно до Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, в якому просила визнати за нею право на частину житлового будинку та на земельної ділянки, площею 0,15 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування своїх вимог вказувала, що після смерті спадкодавиці залишилося вказане вище спадкове майно, однак вона не може оформити цю спадщину в нотаріальному порядку, оскільки документально не може підтвердити факт родинних відносин та через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно.

Вказуючи, що вона є її внучатою племінницею і прийняла спадщину, а із представлених копій документів про актові записи народження, смерті та укладення шлюбу можна зробити висновок про їх родинні відносини: що вона є внучатою племінницею померлої ОСОБА_3 і має право на спадщину після її смерті за правом представлення.

03 лютого 2025 року позивачка подала позовну заяву в новій редакції, в якій змінила підставу позову та вказала на залучення належного відповідача ОСОБА_2 . Зазначила, що відповідно до спадкової справи існує ще один спадкоємець такої ж черги як і вона ОСОБА_2 , який є племінником померлої. В той же час, після смерті спадкодавиці він заволодів в порядку спадкування її рухомим майном, тому повідомив позивачці, що не претендує на спадкування відносно будинку та земельної ділянки під ним.

Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року уточнена позовна заява зі збільшеними вимогами та викладом нового обґрунтування вимог була прийнята до розгляду і цією ж ухвалою було замінено первісного позивача Воскресенську селищну ради Миколаївського району Миколаївської області на ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року підготовче провадження в справі завершено.

В судове засідання на розгляд справи сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, позивачка надала заяву з проханням розглянути справу без її участі, а позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 також надав заяву, в якій вказав, що визнає позов, зазначивши, що після смерті спадкодавиці вони поділили спадкове майно і він отримав рухоме майно та кошти, а позивачка нерухоме майно у виді вказаного вище житлового будинку та земельної ділянки, виділеної для його обслуговування.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Первісно будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 (тепер це територія Миколаївського району) Миколаївської області належали ОСОБА_4 .

Земельна ділянка належала йому на підставі державного акту серії МК №06420, виданого Михайло-Ларинською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області від 17 червня 1994 року.

Будинок належав померлому відповідно до свідоцтва про право власності від 03 травня 1990 року, виданого виконавчим комітетом Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (дублікат свідоцтва виданий 17 жовтня 2005 року виконавчим комітетом Михайло-Ларинської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті спадщину прийняла дружина ОСОБА_3 , але не оформила спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайло-Ларине Миколаївського району Миколаївської області вона померла і після її смерті відкрилася спадщина на рухоме та нерухоме майно, в тому числі на земельну ділянку, площею 0,15 гектарів, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також і житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до довідки Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області від 09 травня 2023 року, яка міститься в спадковій справі, заведеній приватним нотаріусом Миколаївського районного округу Миколаївської області після смерті ОСОБА_3 , разом з нею на час смерті ніхто постійно не проживав.

З цієї ж спадкової справи вбачається, що вона була заведена на підставі заяви ОСОБА_1 позивачки в справі, поданої 29 травня 2023 року. Тобто вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в передбачений вказаними вище положеннями закону шестимісячний строк.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Наявність заповіту судом не встановлено, тому спадкування після смерті ОСОБА_3 повинно здійснюватися за законом (ст. 1255 ЦК України).

Цивільний кодекс України вирізняє п`ять черг спадкування за законом, які визначаються ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Як передбачено ст. 1258 ЦК України спадкування за законом здійснюється почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкуванняу разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В статті 1266 ЦК України передбачено порядок спадкування за правом представлення.

Так, за ч. 1 цієї статті внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1266 ЦК України).

Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1266 ЦК України).

Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 4 ст. 1266 ЦК України).

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну (ч. 5 ст. 1266 ЦК України).

Статтею 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Виходячи з цих норм закону позивачка, вважаючи себе внучатою племінницею померлої ОСОБА_3 відноситься до спадкоємців другої черги за правом представлення, оскільки її дід ОСОБА_5 був братом ОСОБА_3 і він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його дочка ОСОБА_6 відмовилася від спадщини на користь своєї дочки - позивачки.

Крім того відповідно до спадкової справи, заведеної 29 травня 2023 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П., після смерті ОСОБА_3 також є спадкоємець ОСОБА_2 її племінник, який прийняв спадщину, а інші спадкоємці ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 відмовилися від спадщини: перші двоє на користь позивачки ОСОБА_1 , останній на користь ОСОБА_2 .

В той же час, позивачка не має можливості документально підтвердити родинні відносини із померлою, оскільки не збереглися всі документи про походження і родинні відносини, зокрема й документи про зміну прізвища ОСОБА_3 під час укладення-розірвання шлюбів.

Тобто їй потрібно підтвердити родинні відносини

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядаєв порядкуокремого провадженнясправи іпро встановленняфактів,що маютьюридичне значення(п.5ч.2ст.293ЦПК України).

В ч.1ст.315 цього ж Кодексу визначено які суд розглядає факти, що мають юридичне значення суд розглядає, в тому числі і факт родинних відносин.

Відповідно до копії паспорта позивачки № НОМЕР_1 вона має повне ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 до укладення шлюбу 29 листопада 2022 року із ОСОБА_9 вона мала прізвище ОСОБА_10 .

При цьому, згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3 від 09 червня 2012 року між нею та ОСОБА_11 , до укладення шлюбу вона мала повне ім`я ОСОБА_12 ,

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 10 січня 1992 року Михайло-Ларинською сільською радою Жовтневого району (тепер Миколаївський район) Миколаївської області підтверджується, що позивачка мала за народження повне ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її батьками були: мати ОСОБА_13 , батько ОСОБА_14 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1972 року її батьками були: батько ОСОБА_15 , мати ОСОБА_16 . Після укладення шлюбу 06 липня 1991 року із ОСОБА_14 вона змінила прізвище на ОСОБА_17 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 23 червня 2017(повторно)).

Таким чином цими документами відслідковується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був дідом позивачки і він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_7 , виданим 18 грудня 2019 року виконавчим комітетом Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області. Різницю в написанні прізвища матері позивачки ОСОБА_18 з написанням прізвища її батька в свідоцтві про народження ( ОСОБА_5 ) суд вважає опискою органу реєстрації актового стану через невірний переклад.

При цьому, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00039873474 від 29 травня 2023 року, який міститься в спадковій справі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мав батьків: батька ОСОБА_19 ,матір ОСОБА_20 , місце народження - с. Хревт Нижньо-Устрицького району Дрогобицького району (тепер територія Польщі).

При цьому, відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 05 липня 1980 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після якого вона змінила своє прізвище на ОСОБА_22 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 було зареєстровано народження ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_23 , а її батькамибули: батько ОСОБА_19 , мати ОСОБА_20 , місце народження с. Хревт Нижньо-Устрицького району (Польща).

Таким чином співпаданням даних про батьків підтверджується, що ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , були рідними братом та сестрою.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_10 , вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Проте відсутні достовірні документи про прижиттєву зміну її прізвища ОСОБА_18 на ОСОБА_24 .

В той же час, виходячи зі співпадання даних про ім`я (яке є доволі рідкісним) та по батькові спадкодавиці, з даними про народження ОСОБА_23 , а також співпадання їх місця народження, та дати народження, слід зробити висновок, що це одна й та ж особа.

Таким чином, виходячи з документального підтвердження, що ОСОБА_23 та ОСОБА_5 були братом та сестрою, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був братом ОСОБА_3 , а відтак вона є двоюрідною бабусею позивачки.

Крім того, перепоною в нотаріальному оформленні спадщини після смерті ОСОБА_3 є втрата оригіналів правостановлюючих документів на спадковий будинок та земельну ділянку.

За невідомих обставин державний акт на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на будинок були втрачені.

В той же час, належність первісному власнику земельної ділянки та будинку підтверджується наданими його копіями.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

В той же час, в частині 2 та ч. 3 цієї статті передбачено, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них; а за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, вони можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Однак кожен із спадкоємців бажає успадкувати окреме майно, а не його частки.

В ЦК України прямо не передбачено можливості розподілу між спадкоємцями видів спадщини спадкового майна, хоча норми закону, яка б забороняла це здійснити, не існує.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, що передбачено ст.ст. 364, 370 ЦК України.

Учасники цивільних відносин вільні у своєму волевиявленні, якщо воно не суперечить законодавству, не порушує моральні засади суспільства, права інших осіб, не шкодить довкіллю або культурній спадщині (ст.ст. 1 - 8 ЦК України).

Таким чином законом, хоча й визначена рівність часток спадкоємців у спадщині, однак не заборонено розподіл спадщини між ними (в тому числі нерухомого та рухомого майна) відповідно до їх законних часток, чи з певним відхиленням від рівності часток за їх домовленістю, що і було вчинено спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 .

Так, згідно домовленості спадкоємців ОСОБА_1 (позивачки) та ОСОБА_2 (відповідача), вони узгодили, що після смерті ОСОБА_3 вони спадкують її майно: позивачка будинок та земельну ділянку в с. Михайло-Ларине Миколаївського району Миколаївської області, а відповідач рухоме майно та грошові кошти.

Нотаріально укласти договір про це вони не мають можливості через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивачка не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на нерухомість в порядку спадкування за законом згідно досягнутої між ними домовленості.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт, відповідно до якого ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне нерухоме майно, яке вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 :

?житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

?земельну ділянку, площею 0,15 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала первісно ОСОБА_4 відповідно до державного акту серії МК №06420, виданого Михайло-Ларинською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області 17 червня 1994 року.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вітовський районний суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Р.В. Козаченко