Ухвала суду № 128051322, 11.06.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/265/23

Провадження №4-с/472/3/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року с-ще Веселинове

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Тустановський А.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргоюна дії державного виконавця,в якій просить визнати незаконною та скасувати постанови головного державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В. від 17.02.2025 р. та 02.04.2025 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у ВП №75538871 та накладення стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14200 грн.

В обґрунтування скарги заявник вказала, що Веселинівським районним судом Миколаївської області розглядалася цивільна справа №472/265/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виселення.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22.03.2024 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та ухвалено: виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. 17.06.2024 року постановою Миколаївського апеляційного суду рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області залишено без змін.

На виконання вказаних судових рішень Веселинівським районним судом Миколаївської області 22.03.2024 р. видано Виконавчий лист №472/265/23 про виселення, на підставі якого Постановою від 16.07.2024 р., яку вона отримала 16.04.2025 р. Першим відділом ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №75538871.

01.07.2024 р. ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення і ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.08.2024 р. було відкрито касаційне провадження у справі №472/265/23 та зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22.03.2024 р. в частині виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з кв. АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

У зв`язку з зазначеним, виконавче провадження №75538871 було зупинено і поновлено 27.01.2025 р., після розгляду справи судом касаційної інстанції.

Довідавшись про вказане рішення суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 одразу в перших числах лютого 2025 р. звернулася до Веселинівського районного суду Миколаївської області із заявою про відстрочення виконання судового рішення і ухвалою від 14.02.2025 р. було відкрито провадження та призначено судовий розгляд.

У зв`язку із зазначеним, 21.02.2025 р. ОСОБА_1 звернулася на адресу Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про не проведення примусових виконавчих дій на час розгляду вищевказаної заяви про відстрочення виконання судового рішення. Ухвалою суду від 27.02.2025 р., яку оприлюднено було в ЄДРСР лише 18.03.2025 р., у задоволенні Заяви про відстрочення виконання рішення було відмовлено. Але, на цей час, ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 вже виселилися із вказаної квартири і ключі від квартири передали до Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В квітні 2025 р. вона виявила блокування своєї пенсійної карти, і звернувшись до банківської установи, дізналася про арешт її Першим відділом ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Звернувшись 16.04.2025 р. до Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 дізналася про наявність якихось штрафів, але копій Постанов їй вручено не було і отримала копії Постанов про накладення штрафів лише 22.04.2025 р. під час ознайомлення з матеріалами ВП №75538871. Під час ознайомлення з матеріалами ВП №75538871 нею було виявлено Постанову від 17.02.2025 р. про накладення на неї штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян в розмірі 1700 грн. та Постанову від 02.04.2025 р. про накладення на неї штрафу в подвійному розмірі в розмірі 3400 грн.

Отже приймаючи до уваги вищевикладене, вважає, що вказані Постанови від 17.02.2025 р. та від 02.04.2025 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафів у ВП №75538871 є незаконними та підлягають скасуванню.

Крім того, під час ознайомлення з матеріалами ВП №75538871 ОСОБА_1 було виявлено Постанову від 09.04.2025 р. про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 14200 грн.

Ухвалою суду від 06.05.2025 року було відкрито провадження по даній скарзі та справа призначена до судового розгляду.

Представник Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буланча О. надала до суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні заявлених вимог у зв`язку з тим, що постанови про накладення штрафу вчиненні в межах чинного законодавства, посилаючись на наступне. Постановою начальника відділу про результати перевірки законності виконавчого провадження від 19.05.2025 року по виконавчому провадженні №75538871, були скасовані постанови головного державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В., про накладення штрафу у сумі 1700 грн. від 17.02.2025 року та у сумі 3400 грн. від 02.04.2025 р. В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що нею 27.02.2025 року, було добровільно виконано рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2024 року, однак дана обставина не відповідає дійсності, оскільки боржники виселилися з квартири 08.04.2025 року, що підтверджується актом державного виконавця від 08.04.2025 року. Також, позивач просить визнати постанову головного державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В., незаконною та такою, що підлягає скасуванню, однак відповідно до ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» - за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи.

Боржник ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити скаргу.

Суд, заслухавши боржника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено,що рішеннямВеселинівського районногосуду Миколаївськоїобласті від22.03.2024року задоволенопозов про виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зквартири заадресою: АДРЕСА_1 ,без наданняіншого житловогоприміщення.Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 судовий збірза розглядсправи всуді першоїінстанції врозмірі по536гривень 80копійок з кожного та стягнено судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі по 536 гривень 80 копійок.

На примусовому виконанні у відділі перебувало ВП№75538871 з примусового виконання виконавчого листа по справі №472/265/23 від 22.03.2024 року, виданого Веселинівським районним судом Миколаївської області, щодо виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред`явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Так, 15.07.2024 року на адресу відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про примусове виконання рішення суду.

16.07.2024 року Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №75538871.

17.02.2025 р. та 02.04.2025 року за невиконання судового рішення Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С. винесено постанови про накладення штрафів в розмірі 1700 грн. та 3400 грн.

Згідно зістаттею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 18.10.2018 року у справі 442/2670/17 судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч. 2 ст. 18 вказаного Закону невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписамистатті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 5ст 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27 цього Закону.

Як встановленов процесіслухання справи, постановою начальника відділу від 19.05.2025 року по виконавчому провадженні №75538871 були скасовані постанови Головного державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В., про накладення штрафу у сумі 1700 грн. від 17.02.2025 року та у сумі 3400 грн. від 02.04.2025 р.

Що стосується вимог скарги про визнання протиправною та скасування постановиГоловного державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В. від 09.04.2025 року про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця у розмірі 14200 грн., суд зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За змістом частин другої-третьої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15 (провадження №12-93гс18), у справі №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження №14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі №545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18) та від 19 травня 2020 року у справі №754/2223/15-ц (провадження №14-568цс19), а також у постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі №361/1222/20, від 09 квітня 2020 року у справі №758/6070/19.

З урахуванням зазначених норм права та релевантної судової практики, вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постановиГоловного державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В. від 09.04.2025 року ВП №75538871 про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця у розмірі 14200 грн. підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, слід роз`яснити заявнику ОСОБА_1 право звернутися з такою скаргою в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.447-451,255,256,263-265,268 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),щодо визнання протиправною та скасування постановиГоловного державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крецу С.В. від 09.04.2025 року про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця у розмірі 14200 грн.- закрити.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 право звернутися з такою скаргою в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 11.06.2025 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський