Рішення № 128051032, 02.06.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/94/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 року м. Погребище Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У січні2025року Товариствозобмеженою відповідальністю«Колект Центр» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договіро позики (ануїтет) № 77215699 від 21.10.2021 року, згідно якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно п.2 договору сума позики становить 7343 грн. 00 коп., процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,6 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.

22.02.2022 року було укладено договір №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №77215699.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №77215699.

Таким чином, у ОСОБА_1 наявна заборгованість у загальному розмірі 15959 грн. 86 коп., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7343 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8615 грн. 66 коп., нараховані 3% - 1,20 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 56,57).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся відповідно до вимогЦПК України, проте в позовній заяві директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» М.Ткаченко просить розгляд справи провести у відсутність представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти прийняття заочного рішення (а. с. 1-5).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судові засідання 22.04.2025 року та 02.06.2025 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не подав (а. с. 61-65,70-74).

В силу ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою суду від 02.06.2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом ч.1ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ст.ст.2,12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вимоги ст.264ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Так, судом встановлено, що 21.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77215699 (а.с.зворот 17).

Відповідно до п. 1 Договору за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позивальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Зі змісту п. 2 Договору встановлено, що сторони погодили суму позики в розмірі 7343 грн. 00 коп., строк позики 64 днів, процентну ставку (базова) / день- 1,6 %, знижена процентна ставка / день (застосовується відповідно до умов Програми лояльності) -1,52%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день проценти (не застосовується в період дії карантину) - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка -16457,81%, орієнтовна загальна вартість позики - 12287 грн. 16 коп., дата надання позики - 21.10.2021 року, графік платежів з датою останього платежу 23.12.2021 року. (а.с.зворот 17).

Відповідно до п.3 Договору позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно із п.4 Договору проценти за цим договором нараховується щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідно до п.5.1 Договору позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг».

Вказаний Договір відповідно до п.12 було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір підписувався відповідно до ст. 12 Закону з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Вказаний договір також містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта, адресу місця реєстрації, номер телефону, а також номер рахунку НОМЕР_1 (а с.17).

Відповідно до Додатку №1 до Договору позики №77215699 від 21.10.2021 року сформована Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.17), яка підписана ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором gAews6CT6P.

До кредитного договору позивачем також долучено Правила надання коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», у яких зокрема передбачено порядок та умови надання кредиту (а.с.18-23).

ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» свої зобов`язання за договором позики №77215699 від 21.10.2021 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в сумі 7343 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінексперс» від 29.11.2024 року, згідно якої остання підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, ініціатором платіжної операції є ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 21.10.2021, номер платежу 33f98ad1-dc42-487f-8e54-10840696311a, сума 7343 грн. 00 коп., отримувач ОСОБА_2 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.24).

Відповідно до розрахунку ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» заборгованість ОСОБА_1 (з 21.10.2021 року по 22.02.2022 року) становить 15958 грн. 66 коп., яка складається із заборгованості за тілом 7343 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками - 8615 грн. 66 коп. (а.с.27,28).

В подальшому між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (первісний кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) 22.02.2022 року укладено договір факторингу №22/02/2022, а також Акт прийому-передачі реєстру Боржників за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с.33-35), за умовами яких за цим договором клієнт(первісний кредитор) зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 153662582 грн. 15 коп., а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками (п.2.1 договору).

З дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були не нараховані клієнтом) за договорами позики за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (п.2.3 Договору).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77215699 від 21.10.2021року, яка загалом становить - 15958 грн. 66 коп. (а.с.36,37,38).

На виконання умов договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» було сплачено ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» 6382999,39 грн. згідно платіжного доручення №333740001 від 23.02.2022 року (а.с. зворот 37).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.39-42), за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» як первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Коллект Центр» у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги до боржників згідно з додатками № 1, № 3 до договору (п.2.1 договору).

Передання вказаних грошових вимог оформлено Додатком № 4 до вищезазначеного договору факторингу Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023 року про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.зворот 41).

З додатку №3 реєстр боржників до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року та витягу з додатку №3 до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №77215699 від 21.10.2021 року в розмірі 15959 грн. 86 коп., з яких 7343 грн. 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 8615 грн. 66коп. - сума заборгованості за відсотками, 1,20 грн. 00 коп. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідност.625 ЦК України(а.с.43,44).

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно із ч. 2ст. 11 ЦК Україниє договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Згідно із частиною 1статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з частиною 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

У відповідності дочастини 1 ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1048ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 518ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Положеннями ст. ст.1077,1078 ЦК Українивстановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ізст.1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно із ст.526,527,530 Цивільного кодексу Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками та 3% річних, суд послуговується на правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (пункти 82-87, 91, 95-97, 104-106, 109, 110, 112-115, 122, 123), який зводиться до того, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно достатті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно достатті 1048 ЦК Українипоза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно достатті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржникаобов`язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленомузакономабо договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, то особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановленихзаконом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

У частині третій статті 6ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третястатті 6 ЦК Українине допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Устатті 627ЦК України зазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК Українита інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що за Договором строк кредитування становить 64 дні (з 21.10.2021 року по 23.12.2021 року).

Разом із цим, як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (первісним кредитором), відсотки за Договором нараховані за період з 21.10.2021 року по 22.02.2022 року, тобто, починаючи із 24.12.2021 року поза межами строку кредитування (а.с.27, 28).

Водночас, за вказаним розрахунком відсотки в межах строку кредитування нараховано в період з 21.10.2021 року по 05.11.2021 року в сумі 1785 грн. 76 коп. (111, 61 грн. х 16), з 06.11.2021 року по 20.11.2021 року в сумі 1802 грн. 24 коп. (112, 64 грн. х 16), з 22.11.2021 року по 07.12.2021 року в сумі 1822 грн. 72 коп. ( 113 грн. 92 коп. х 16), з 08.12.2021 року по 23.12.2021 року в сумі 1848 грн. 16 коп (115 грн. 51 коп. х 16), а разом - 7258 грн. 88 коп.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 1 грн. 20 коп., то правомірність їх нарахування випливає із положень ст.625 ЦК України.

З огляду на викладене із відповідача слід стягнути на користь позивача проценти за користування кредитом в сумі 7258 грн. 88 коп. та 3% річних в сумі 1 грн. 20 коп.

Крім того, станом на день звернення до суду заборгованість за Договором позики в частині повернення тіла кредиту відповідачему добровільному порядку не сплачено, а тому позовна вимога про стягнення із відповідачки на користь позивача тіла кредиту в сумі 7343 грн. 00 коп. підлягає задоволенню повністю.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 14603 грн. 08 коп.

За змістом ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «Коллект Центр» при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0489550142 від 20.01.2025 (а. с. 6).

Ціна позову становить 15959 грн. 86 коп. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість в сумі 14603 грн. 08 коп., що становить 91,5 % відсотки від ціни позову.

Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 2216 грн. 50 коп.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із наступного.

За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат,пов`язаних зрозглядом справи,серед іншого,належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію Договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 року про надання правової допомоги, що укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а. с. 12,13); копію Прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затвердженого Рішенням загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023 (а. с. зворот13,14); заявку на надання юридичної допомоги №148 від 02.12.2024 року (а. с. 15) ; витяг з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 року (а. с. 16).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Так, суд ураховує, що згідно витягу з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 року на надання усної консультації було витрачено 2 год. та вартість цієї послуги становить 3000 грн. 00 коп. та на складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду було витрачено 2 год. та вартість цієї послуги становить 9000 грн. 00 коп.

На переконання суду, зазначені в цьому витягу з Акту №1 час надання усної консультації (2 год.) та вартість 3000 грн. 00 коп. (1500 грн. 00 коп. за 1 год.) та час складення позовної заяви (2 год.) та вартість 6000 грн. 00 коп. (3000 грн. 00 коп. за 1 год.) не є співмірними суті та обсягу виконаної роботи.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Коллект Центр» та стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. 00 коп. із розрахунку того, що на проведення усної консультації достатньо 1 год., а на підготовку позовної заяви 2 год., при їх вартості по 500 грн. 00 коп. за 1 год. роботи адвоката.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Керуючись ст.ст.2,5,10,141,258,259,263-265,279,280 - 282,351,354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 14603 (чотирнадцять тисяч шістсот три) грн. 08 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 50 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.06.2025 року.

Cуддя