Рішення № 128046241, 27.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року справа № 826/1646/15 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №826/1646/15 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник позивача ФОП Рейніш Леонід Валерійович за електронною довіреністю в ЄСІТС від 01.03.2025] до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) [представник відповідача Лисенко Влада Олексіївна, діє на підставі виписки з ЄДР, електронної довіреності від 30.01.2025], Головного управління МВС в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії (вул. Володимирська 15, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 08592201) [представник відповідача - Глущенко Оксана Миколаївна, діє на підставі електронної довіреності у порядку передоручення від 28.11.2023, довіреності 26.02.2024 №1/916-Аз], Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії (вул. Б. Хмельницького 54, м. Київ, 01030) [представник Глущенко Оксана Миколаївна, діє на підставі довіреності 09.05.2025 №70], Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Володимирська 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108583) [представник Глущенко Оксана Миколаївна, діє на підставі електронної довіреності у порядку передоручення від 28.11.2022], третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (КМО ПАП ОВС України, ЄДРПОУ 21715370, вул.Володимирська 15, м.Київ, 01601) [представник не прибув] про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

03.02.2015 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, просив:

- визнати нечинним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30.01.2015 №59 о/с; - визнати незаконним звільнення позивача з посади; - зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 05.02.2015 (суддя І.М.Погрібніченко) відкрив провадження у справі.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акта приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 №01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи (у тому числі адміністративну справу №826/1646/15).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 адміністративна справа передана судді Л.В.Трофімовій, у зв`язку з чим 28.01.2025 прийнята до провадження, розгляд справи розпочатий спочатку за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання (ЄДРСР 124778663).

Суд запропонував позивачеві обґрунтувати зміст і характер порушеного права обраним відповідачем та сторонам надати актуальні відомості щодо рішення Конституційного Суду України щодо спірних правовідносин з урахуванням офіційної інформації, позаяк завершене усне слухання справи щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади», КСУ перейшов до закритої частини пленарного засідання (https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciynyy-sud-ukrayiny-zavershyv-usne-sluhannya-spravy-shchodo-konstytuciynosti-okremyh) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади», 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті З, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

Відповідно до ч. 2 статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Суд враховує, що позовні вимоги були сформовані про визнання нечинним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30.01.2015 №59 о/с.

Верховний Суд у справі № 520/12022/17 ЄДРСР 85412892 зазначає: Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 виснував, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Суд може самостійно, безвідносно до посилань сторін, обирати і застосовувати норми права до фактичних обставин спору. Саме таке тлумачення принципу «jura novit curia» («суд знає закони») наведене у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 600/2019/21-а.

26.02.2025 суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху для усунення недоліків (ЄДРСР 125478199).

03.03.2025 вх.№ 10658/25 у справі, що відкрита за правилами загального провадження, надійшла заява ФОП ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд ЄСІТС як представника позивача за довіреністю (без ордеру) від 01.03.2025. У матеріалах справи наявна електронна довіреність від 01.03.2025 та Витяг з реєстру платників єдиного податку щодо ОСОБА_2 з переліком видів господарської діяльності (КВЕД 69.10 діяльність у сфері права), проте цей клас включає: юридичне представництво інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах або інших судових органах, як особисто членами колегії адвокатів, так і під їх керівництвом: консультаційні послуги та представництво в цивільних справах, консультаційні послуги та представництво в кримінальних справах, консультаційні послуги та представництво в трудових суперечках, загальні консультації та складання юридичних документів: свідоцтв про реєстрацію підприємств, статутів підприємств та інших документів, пов`язаних зі створенням підприємств, патентів і авторських прав, підготовку різних юридичних документів, заповітів, доручень тощо, діяльність державних та приватних нотаріусів, судових виконавців, третейських суддів, експертів і арбітрів, але ордер на представництво інтересів клієнта у справі за правилами загального провадження не наданий і докази на підтвердження відсутності у позивача на час виникнення спору статусу не надано у контексті вимог п.1 ч.6 ст.12 КАС України (для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

В ухвалі ВПВС від 27.06.2024 у справі №826/3852/15 представником вказаний "адвокат" Рейніш Леонід Валерійович (а.с.183 т.2), який у цій справі пояснив що такого статусу немає, але є ФОП. Верховний Суд у справі № 640/8223/22 наголосив: представництво іншої особи в суді з 01.01.2019 здійснюється адвокатом.

04.03.2025 вх.№10971/25 представник позивача Рейніш Л.В. через підсистему Електронний суд ЄСІТС направив клопотання про продовження строку усунення недоліків.

Суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (висновки Верховного Суду у справі №500/1912/22 від 29.09.2022).

10.03.2025 суд задовольнив клопотання та продовжив строк для усунення недоліків за адміністративним позовом ОСОБА_1 з наданням додатково п`яти днів з дати отримання копії ухвали.

Позивач та ФОП ОСОБА_2 не надав підтвердження, що позивач не є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» не займала відповідальне та особливо відповідальне становище у контексті спірних правовідносин під час проходження публічної служби на час звернення до суду з позовом.

Згідно з пунктом 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент варто також зважати й на інші чинники. Консультативна рада європейських суддів згадала свій висновок № 6 (2004), у якому підкреслюється, що «якість» правосуддя не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, що до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість процесу є лише одним з елементів.

11.03.2025 вх.№ 12190/25 до суду надійшла «уточнююча» позовна заява в новій редакції, проте без дотримання вимог щодо чіткості і зрозумілості (не застосовувати неконституційну норму підпункту 6 пункту 3 постанови КМУ від 09.12.2020 №1213; з 17.01.2015 (наступний день після звільнення); у сумі - розміру 72 мінімальних заробітних плат на час прийняття рішення та коефіцієнта 1,6875).

У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

19.03.2025 суд продовжив строк для усунення недоліків за адміністративним позовом.

ФОП ОСОБА_2 просить залучити співвідповідачів у справі: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління МВС України в місті Києві, Головне управління ДАІ УМВС України в місті Києві, Головне управління Національної поліції у м.Києві та формує вимоги: - визнати протиправними та скасувати накази: Міністра внутрішніх справ України від 17.01.2015 №53 о/с по особовому складу у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування інспекції; від 30.01.2015 №59 о/с щодо особового складу у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII та пп. а п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; - поновити на посаді старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції; зобов`язати Головне управління Національної поліції в м. Києві розглянути питання про продовження служби в поліції старшого лейтенанта міліції Щербу Олександра Володимировича, старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції на відповідній посаді (не застосовувати неконституційну норму підпункту 6 пункту 3 постанови КМУ від 09.12.2020 №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 8 лютого 1995 р. №100) та стягнути з ГУ МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу за: період 1 - з 17.01.2015 (наступний день після звільнення) до 06.11.2015 - 261992,97 грн; період 2 - з 07.11.2015 (день підвищення посадового окладу) до 11.12.2020 (останній день чинності п.10 Порядку № 100) 1 010 246,72 грн; період 3 - з 12.12.2020 (день втрати чинності п.10 Постанови №100) по день ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, добутку з 135,64 грн (середньоденна заробітна плата позивача у 2014 році) * (кількість к.д. з 12.12.2020 до дня прийняття рішення у справі) * 6,57 (коефіцієнт зростання мінімальної заробітної плати) з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати. Допустити негайне виконання рішення у частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції та в частині стягнення з Головного управління МВС в місті Києві грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у сумі стягнення за один місяць; - стягнути моральну шкоду у сумі - розміру 72 мінімальних заробітних плат на час прийняття рішення та коефіцієнта 1,6875 з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 .

26.03.2025 вх.№15262/25 ОСОБА_2 безпідставно клопотав про постановлення окремої ухвали відповідно до ст.249 КАС України стосовно судді у цій справі (nemo iudexin causa sua ніхто не може бути суддею у власній справі), неправомірно впливаючи на суд, позаяк відводів не заявлено позивачем чи представником позивача. У Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» закріплена заборона втручання у здійснення правосуддя у будь-який спосіб. Вплив на суддів у будь-який спосіб заборонений (рішення Конституційного Суду від 1.12.2004 №19-рп/2004). Основні принципи незалежності судових органів, закріплені в резолюціях №40/32 та №40/146 Генеральної асамблеї ООН, рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 13.10.94 №(94)12 та від 17.11.2010 №CM/Rec (2010) вимагають від держав-учасниць ужиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту та сприяння незалежності й неупередженості суддів. З урахуванням п.80 Коментаря до Бангалорських принципів підстав для самовідводу чи постановлення окремої ухвали відповідно до ст.249 КАС України у цій справі суд не виявив і не вбачав, тому у задоволенні заяви представника позивача - відмовив. Під час вирішення спору (дослідження і оцінки доказів) суд звернув увагу представника позивача на відповідність суб`єктів владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України з огляду на ч.2 ст.249 КАС України: у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд врахував, що згідно з пунктом 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент варто також зважати й на інші чинники. Консультативна рада європейських суддів згадала свій висновок № 6 (2004), у якому підкреслюється, що «якість» правосуддя не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, що до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість процесу є лише одним з елементів.

14.04.2025 вх.№18768/25 до клопотання про витребування доказів від третьої особи представник позивача надав копію запиту, де допущена помилка в найменуванні третьої особи та у запиті від 03.03.2025 йдеться про звільнених працівників у 2025 році. Під час вирішення клопотання представника позивача про витребування доказів суд встановив, що такі описки не свідчать про виконання вимог ч.2 ст.80 КАС України, тому відмовив у задоволенні передчасного і необгрунтованого клопотання. 22.04.2025 вх.20688/25 представник позивача надав виправлений запит від 17.04.2025 (відправлений на електронну пошту третьої особи). Оскільки не сплинув строк для надання відповіді третьою особою на запит від 17.04.2025, то суд не виявив підстав для задоволення необгрунтованого (у розумінні усіх вимог ч.2 ст.80 КАС України) клопотання про витребування доказів у частині наданого запиту стосовно членства позивача у профспілці. 05.05.2025 вх.22761/25 представник позивача надав до суду копію відповіді третьої особи від 30.04.2025 №33-67/19 на уточнений запит від 17.04.2025, де зазначено про неможливість підтвердження членства ОСОБА_1 з урахуванням строку обліку справ і автоматизованого видалення відомостей (а.с.129 т.2).

14.04.2025 вх.№18907/25 у додаткових поясненнях предтавник позивача вказував про правонаступництво і зазначив, що відповідно до ст.235 КЗпП України у разi звiльнення без законної пiдстави або незаконного переведення на iншу роботу працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр.

17.04.2025 вх.19909/25 (а.с.6-21 т.2) представник позивача надав уточнену позовну заяву, клопоче про залучення третьою особою на стороні позивача - Київську міську організацію Профспілки атестованих працівників внутрішніх справ України, проте правильне найменування - Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (КМО ПАП ОВС України, ЄДРПОУ 21715370) та просить:

- визнати протиправними та скасувати накази: Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції; начальника Головного управління МВС України в місті Києві Терещука О.Д. від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-УII та пп. «а» п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

-поновити на посаді старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції;

- зобов`язати Головне управління національної поліції у м. Києві розглянути питання про продовження служби в поліції старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції на відповідній посаді відповідно до приписів п. 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію»;

- не застосовувати неконституційну норму підпункту 6 пункту 3 постанови КМУ від 09.12.2020 №1213 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 та стягнути з ГУ МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, яке складає за: період з 17.01.2015 (наступний день після звільнення) до 06.11.2015 - 277383,44 грн; період з 07.11.2015 (день підвищення посадового окладу) до 11.12.2020 (останній день чинності п.10 Порядку №100) - 1 069 565,77 грн; період 12.12.2020 до 17.04.2025 - 1 497 303,62 грн та додатково компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати;

- допустити негайне виконання рішення у частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції та у частині стягнення з ГУ МВС в місті Києві грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;

- стягнути моральну шкоду у сумі 972000 грн з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 ;

- встановити Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту на виконання рішення.

05.05.2025 вх.22761/25 представник позивача клопотав про витребування доказів щодо грошового забезпечення позивача від Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії за жовтень-грудень 2014, яке суд задовольнив.

05.05.2025 суд закрив підготовче провадження у справі №826/1646/15, призначив розгляд справи по суті на 26.05.2025, 27.05.2025.

12.05.2025 вх.№ 23936/25, 24085/25 Офіс Генерального прокурора повідомив, що у кримінальному провадженні від 25.02.20-14 №42012100020000046 повідомлено 13.11.2014 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.340, ч.1 ст.366 КК України (досудовим розслідуванням установлено, що інспектор ДПС Щерба О.В. з метою перешкоджання проведенню мирній акції протесту «Автомайдан» склав завідомо неправдиві рапорти про нібито порушення водіями правил дорожнього руху з метою подальшого позбавлення водіїв водійських посвідчень та, як наслідок, позбавлення можливості брати участь у мирній актії протесту). 24.11.2014 матеріали за підозрою ОСОБА_1 виділено в окреме провадження №42014100000001509. За результатами досудового розслідування 27.11.2024 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ст.340, ч.1 ст.366 КК України направлений для розгляду до Шевченківського районного суду м.Києва. ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.08.2015 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 направлене за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №761/14637/15-к ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ст.340 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, провадження закрите за наявності згоди ОСОБА_1 з нереабілітуючих підстав (ЄДРСР 95923454). Під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №42012100020000046 ОСОБА_1 07.07.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ст.340 КК України. 24.11.2016 матеріали за підозрою виділені в окреме провадження №42016000000003668. 23.12.2016 обвинувальний акт за обвинуваченням, окрім інших, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень скерований до суду (справа № 761/45742/16-к ЄДРСР 127386587 номер судового провадження: 1-кп/759/10/25).

27.05.2025 вх.№27092/25 представник Головного управління МВС в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії надала документи на підтвердження повноважень та копії наказів. Пояснення третьої особи станом на 27.05.2025 до суду не надходили (ідентифікатор 0610250033306).

27.05.2025 відповідно до ч.6 ст.250 КАС України у скороченому (вступна та резолютивна частини) судовому рішенні суд повідомив учасників про складенння повного судового рішення протягом десяти днів, позаяк справи вирішена за правилами загального позовного провадженння (ЄДРСР 127694958 надіслано судом: 27.05.2025, зареєстровано: 29.05.2025, забезпечено надання загального доступу: 30.05.2025), повний текст рішення суду складений протягом п`яти робочих днів з урахуванням відпустки/відпочинку судді з 02.06 - 10.06.2025.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обгрунтуванні адміністративного позову ОСОБА_1 стверджує: в 2002 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на якій перебував до 30.01.2015. Згідно з наказом ГУМВС у м.Києві 30.01.2015 №59 о/с звільнений з органів у запас Збройних Сил України за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, проте в наказі не наведений перелік вчинків, тому індивідуальний акт є немотивованим. У наказі не обгрунтовано, яким чином позивач належить до осіб, зазначених в п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі -Закон № 1682-VII), тобто за яких обставин позивач причетний до складання протоколів щодо подій під час проведення мирних зібрань. Згідно із ст.147 КЗпП України звільнення є видом відповідальності за порушення трудової дисципліни. Вид покарання застосований до вчинків, що не були правопорушенням на момент їх здійснення. Право на працю не може бути обмежене. Згідно з ст.43 Конституції України та ст.5-1 КЗпП України держава гарантує правовий захист від незаконного звільнення громадян. Закон № 1682-VII, що застосований стосовно позивача є таким, що суперечить Конституції України (оскільки встановлює певну відповідальність щодо особи позивача «заднім числом» щодо обставин, подій та випадків, що мали місце до його прийняття) (а.с.3-4 т.1).

09.04.2025 вх.№18172/25 у додаткових поясненнях представник позивача просив врахувати стандарт доказування «поза розумним сумнівом» та доктрину «плодів отруйного дерева», проте не окреслив про який саме доказ йдеться.

14.04.2025 вх.№18907/25 у поясненнях представник позивача зазначає: Законом №1682-VІІ не врегульований порядок поновлення працівника на попередній посаді у разі його звільнення без законної підстави, тому застосуванню належить КЗпП України. Законодавець визначив право працівника міліції проходити подальшу службу в полації приписами п.9 розділу ХІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію». У випадку реорганізації міліції в поліцію з відповідним правонаступництвом новим роботодавцем є ГУНП у м.Києві.

26.05.2025 вх.№26490/25 представник позивача зазначив про описку у довідці від 02.02.2015 №94, 02.08.2022 №85 стосовно іншої особи Щербаня та пропуск строку на надання відзиву Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії (з 03.11.2015 в стані припинення).

27.05.2025 вх.№27082/25 представник позивача у додаткових поясненнях вказує, що середньоденне гршове забезпечення позивача за листопад-грудень 2014 року - 143.60 грн, проте довідки на ім`я ОСОБА_1 від 02.02.2015 №94 (а.с.18 т.1; ОСОБА_1 ), 02.08.2022 №85 (а.с.194 т.1 середньоденний 90.18 грн; листопад 2014 30 днів - 2750.63, грудень 2014 31 день - 2750.63; ОСОБА_1 ), від 26.05.2025 №75 (а.с. 213 т.2, ОСОБА_1 ) вважає недостовірними доказами.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві у задоволенні позовних вимог 19.02.2015 просить відмовити (а.с.14-15 т.6). 24.02.2014 прокуратурою міста Києва внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100020000046 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 та ст.240 КК України - ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та надано копію обвинувального акта підозрюваному. Такий вид припинення публічної служби в органах внутрішніх справ, як звільнення зп п.66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) та належна перевірка проводилась МВС України, тому скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві не є підставою для поновлення позивача на посаді, позаяк прийняття наказу від 30.01.2015 №59 о/с на виконання іншого індивідуального акта - наказу від 17.01.2015 №53 о/с по особовому складу не порушує трудові права позивача, тому належить відмовити у задоволенні позовних вимог.

26.02.2025 вх.№9927/25 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 03.03.2025 вх.10774/25 член Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві у відзиві заперечує проти задоволення вимог: УДАІ ГУМВС України в місті Києві проводило розрахунок з позивачем під час звільнення, позивач отримав трудову книжку і військовий квиток. Головним управлінням реалізований наказ вищого органу - МВС України, скасувати наказ має право тільки начальник, який видав наказ або старший прямий начальник. Такий вид припинення служби як звільнення за п.66 Положення №114 є самостійною підставою для звільнення. У постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 (справа №21-1288а15), від 20.10.2015 (справа №21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу ОВС за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Святошинським районним судом міста Києва здійснюється розгляд справи №761/45742/16-к за матеріалами кримінального провадження №42016000000003668.

09.04.2025 вх.№17986/25 у поясненнях ГУМВС України в м.Києві наголошує: позивач не є працівником апарату ГУМВС України в м.Києві, не отримував грошове забезпечення у фінансовій частині Головного Управління, що підтверджується довідкою від 02.08.2022 №85, виданою УДАІ ГУМВС України в м.Києві з урахуванням вимог Порядку №100, для розрахунку суми грошового забезпечення за місяь використовується 2750.63 грн, а середньоденний розмір складає 90.18 грн. ОСОБА_2 розрахунок з 16.01.2015 здійснений за власними формулами, що суперечить установленому Порядку та не відповідає обставинм справи з огляду на записи трудової книжки та наказу від 30.01.2015 №59. Покладання обов`язку на ГУНП у м.Києві розглянути питання продовження служби в поліції не відповідає ознакам законності, добросовісності, позаяк відсутні докази відмови чи заміщення посади. Позивач свідомо затягує розгляд цієї справи для можливості отримати вигоди у подальшому, тому через зловживання процесуальними правами вважає за необхідне залишити позовні вимоги без розгляду, проте у прохальній частині просить долучити пояснення і врахувати під час подальшого розгляду справи.

27.05.2025 вх.№27051/25 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві у додаткових поясненнях зазначає: відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (редакція від 03.02.2012, підпункти б, е п.4 залишились незмінними станом на 27.05.2025) до середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад-грудень 2014 року включені усі складові, що вказані у довідці-розрахунку УДАІ ГУМВС України в місті Києві від 26.05.2025 за вих.№75-ЛК ОСОБА_1 про нараховані та утримані (у тому числі профвнески) суми за листопад-грудень 2014 року (а.с.213 т.2), крім одноразових та компенсаційних виплат (разова матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація).

19.05.2025 вх.№ 25386/25 у відзиві Ліквідаційна комісія Управління ДАІ Головного управління МВС України в м. Києві зазначає, що люстрація за своєю правовою природою є відмінною від юридичної відповідальності та не може бути ототожнена з нею. Твердження позивача про притягнення його до відповідальності за порушення службової дисципліни є хибними.

08.04.2015 МВС України зазначає, що у міністерстві службове розслідування стосовно ОСОБА_1 не проводилося, позаяк позивач звільнений не за вчинення дисциплінарного проступку, а за вчинення вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу відповідно до п.66 Положення №114 та п.10.ч.2 ст.3 Закону № 1682-VII. Підставою для включення ОСОБА_3 до наказу стало складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 та у подальшому відкриття прокуратурою м.Києва 06.03.2014 кримінального провадження за пч.1 ст.366 КК України №42014100030000028 (а.с.41-42 т.1). За фактами відкриття прокуратурою м.Києва у ГУМВС України в м.Києві на підставі наказу ГУМВС України в м.Києві від 21.03.2014 №159 проведене службове розслідування. Під час звільнення МВС України діяло відповідно до законодавства.

24.04.2025 вх.№21063/25 у відзиві Міністерство внутрішніх справ України заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_1 , позаяк статті Дисциплінарного статуту ОВС України, що регулюють порядок проведення службового розслідування та порядок накладання та виконання дисциплінарних стягнень під час звільнення особи за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не застосовуються. У справі № К/9991/44350/11-С ЄДРСР 30331578 суди виходили з того, що до позивача застосоване дисциплінарне стягнення, не звернувши при цьому уваги на те, що звільнення позивача відбулося за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. ВАСУ висновує: визначені статтями 16 та 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України строки накладення та виконання дисциплінарних стягнень під час звільнення за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не застосовуються. МВС України не є субєктом, який уповноважений здійснювати виплату грошового забезпечення позивачеві, не є правонаступником УДАІ ГУМВС України в місті Києві.

22.04.2025 вх.№20390/25 у відзиві Головне управління Національної поліції у м. Києві на редакцію позовної заяви зі збільшеними позовними вимогами просить відмовити у їх задоволенні, позаяк позивач на конкурс заяви в установленому порядку не подавав про службу у поліції, співбесіди і комісійного рішення не було, права позивача не порушені, про обрану ОСОБА_1 посаду невідомо і спору немає. Обрання неналежного способу захисту є підставою для відмови у позові (втсновки Верховного Суду у справі №398/1796/20). Прийняттю на службу до Національної поліції передує процедура конкурсу та перевірки комісією на підставі поданих особою документів. Подання завідомо безпідставного позову свідчить про недотримання позивачем процесуальних обов`язків. Заборони встановлені частиною третьою статті 1 Закону №1682- VІІ виникають в силу закону у взаємозв`язку п.10 ч.1 ст.3 із ч.3 ст.1 та п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1682- VІІ. ВПВС у справі №800/186/17 ЄДРСР 79776400 зазначає: припинення повноважень особи на підставі п.3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1188-VII не є заходом юридичної відповідальності, так як являють собою не санкцію за конкретне протиправне діяння, такі заходи не стосувались індивідуально визначених осіб. У постанові ВПВС у справі № 800/235/17 ЄДРСР 90113134 висновує: мета застосування Закону № 1682-VII для захисту прав і свобод інших людей є легітимною, а його застосування має сприяти дотриманню балансу між потребами демократичної держави та захисту демократії і правами людини. Одним із видів відповідальності є дисциплінарна. Помилковою є позиція позивача про стягнення коштів з ГУМВС України у м.Києві, а не з органу, де проходив службу. З 01.11.2016 фонд на оплату праці Головного управління МВС України в м. Києві для працівників структурних підрозділів відсутній через скорочення штату та вивільнення усіх працівників. Представник вважає, що у загальному провадженні захист інтересів позивача може здійснювати тільки адвокат, під час звернення до суду позивача у 2015 році ОСОБА_2 представництво інтересів не здійснював.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд установив і сторони визнають, що наказом від 30.01.2015 №59 о/с на підставі наказу МВС України від 17.01.2015 №53 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованого Головному управлінню, 30 січня 2015 року, установивши щомісячну премію за січень в розмірі 0 відсотків; невикористана відпустка за 2015 рік становить 2 доби, вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складає 14 років 09 місяців 27 днів (а.с.6, а.с.16 т.1) відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» та пп. «а» п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Суд установив, що наказ від 17.01.2015 №53 о/с «по особовому складу» (а.с.36 т.1) про звільнення ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби ДАІ з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» та пп. «а» п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу по Головному управлінню МВС України в м.Києві підписаний міністром А.Б.Аваковим.

У доданій співвідповідачем Довідці про доходи ОСОБА_1 від 02.08.2022 №85 середньоденне грошове забезпечення 90.18 грн (а.с.167 т.2).

У доданій співвідповідачем Довідці про доходи ОСОБА_1 від 18.02.2015 №94 не визначалося середньоденне грошове забезпечення, позаяк вказане нарахування оплати праці за грудень 2014, січень 2015 (а.с.18 т.1), проте довідки про доходи від 02.02.2015 №94 про доходи Щербаня на яку покликався представник позивача (а.с.175-176 т.2) суд не виявив у додатку до заперечення, а також інших довідок про доходи ОСОБА_1 (за твердженням представника позивача) у додатку до додаткових пояснень від 27.05.2025 (а.с.220-222 т.2) не надано.

Оскільки добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, а поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22), то суд не бере до уваги ймовірну описку 27.06.2024, 04.07.2024 ВПВС у справі №826/3852/15 щодо статусу представника заявника - Рейніша Л.В. як адвоката за відсутності офіційних документів на підтвердження (а.с.183, а.с. 222 т.2) з огляду на таке. Єдиний реєстр адвокатів України був створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 22 серпня 2022 року № 74 (із змінами). Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20150101#Text).

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліціє є: запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством та інші. Відповідно до статті 5 Закону України «Про міліцію» міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. Звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил України або у відставку.

ВАСУ 25.05.2016 у справі № 820/2953/15, К/800/38956/15 ЄДРСР 58106021 зазначає: для звільнення за пунктом 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» необхідно, щоб особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, усвідомлювала, що складає протокол щодо особи, яка бере участь в акції протесту. Відповідно до частини 9 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) унаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Якщо спір виник з приводу реалізації суб єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони суб`єкта владних повноважень (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 803/130/16).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18 висновує: саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

У постанові від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16 Верховний Суд вказав на те, що у разі визнання незаконним (протиправним), індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

29.01.2016 рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О.М.Ерделевського була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України. Методика 18.01.2019 внесена в Реєстр судових методик за №14.1.75 та схвалена Науково методологічною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, рекомендована до впровадження рішенням Вченої ради Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (протокол №1 від 11.01.2019). Основою вказаної 14.1.75 є «модифікована» (за словами авторів) Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_5 з його формулою. Законом № 1774-VIII зазначено, що мінімальна зарплата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина. Пункт 8.3 Методики містить посилання на методи дослідження відповідно їх реєстраційних кодів в Реєстрі методик проведення судових експертиз. Рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України 28 січня 2021 року прийняте рішення про припинення застосування усіх психологічних методик, зазначених у Методиці. В Методиці зазначено, що «висновок психологічного дослідження за цією Методикою має орієнтовний (ймовірний) характер». Моральна шкода виникає унаслідок впливу не протиправного діяння, а психотравмуючої ситуації для потерпілого / позивача (https://protocol.ua/ua/metodika_14_1_75_abo_plodi_otruynogo_dereva/).

Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII) визначені правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. Відповідно до частини першої та другої статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Заборона, передбачена частиною четвертою статті 1 Закону №1682-VII, застосовується до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування (крім осіб, зазначених у частинах першій - четвертій цієї статті), які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6 , підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) передбачені у ст.3 Закону № 1682-VII - ч.2 заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: п.10 - працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII. Відповідно до ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом. Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (15 жовтня 2014 року опублікований, 16 жовтня 2014 року набрав чинності).

У широких колах йдуть дискусії про те, що люстрація не є класичною відповідальністю. Бо класична відповідальність має наявність індивідуальної вини, а тут інше питання (https://ccu.gov.ua/publikaciya/intervyu-golovy-konstytuciynogo-sudu-ukrayiny-stanislava-shevchuka-informaciynomu-0). У рішенні ЄСПЛ SAMSIN v. Ukraine (№ 38977/19) заявник вказав, що Закон суперечив принципам посткомуністичної люстрації, наведеним у документах Ради Європи, зокрема в тому, що такий Закон передбачав ужиття заходів щодо державних службовців без будь-якого оцінювання їхньої індивідуальної ролі та поведінки (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Oglyad_ESPL_10_2021.pdf).

19.12.2011 ОСОБА звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним і заборону застосування пункту 66 «про дискредитацію» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 , - як такого, що суперечить чинному законодавству. Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним і заборону застосування пункту положення як такого, що суперечить чинному законодавству, суд залишив без розгляду (справа № 2а-8942/11/2670 ЄДРСР 22119099, 24354581).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, що одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Верховний Суд у справі № 520/17342/18 120036606 зазначив: аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон № 580-VIII опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 № 141-142. У пункті 5 Закону № 580-VIII визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21). У силу вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. На підставі пункту 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Згідно з частинами 1-3 статті 52 Закону № 580-VIII з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов`язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Оскільки спори з питань проходження публічної служби за своїм характером вимагають швидкого вирішення з огляду на важливість предмета спору для зацікавленої особи, то суд враховував клопотання представника позивача, який не є адвокатом, як для витребування доказів, так і для надання часу для усунення недоліків і обгрунтування збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Надаючи оцінку твердженню представника МВС України, що «обмеження права позивача обіймати посаду здійснено відповідно до вимог Закону №1682-VII, що чинний на час розгляду справи та конституційність положень якого станом на час розгляду справи не спростована Конституційним Судом України», суд зазначає про таке.

У цій справі суд не встановив застосування МВС України люстраційних заходів, що би мали негативні наслідки для позивача встановлювати і розвивати відносини з іншими та щодо соціальної чи професійної репутації, позаяк ні в наказі Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, ні в наказі начальника Головного управління МВС України в місті Києві Терещука О.Д. від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII та пп. «а» п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не йдеться про ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII та/або про заборону обіймати будь-які посади у сфері публічної (патронатної) служби; не надані відомості про інформування Міністерства юстиції України про звільнення ОСОБА_1 з посади та не надані відповідні відомості про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом №1682-VII. Відповідних вимог позивач не формулював і докази на підтвердження не надавав, а оскаржувані накази не містять покликання на Прикінцеві та перехідні положення Закону №1682-VII.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Надаючи оцінку твердженню представника позивача про необхідність погодження звільнення позивача з Профспілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України, суд враховує зміст ст.43 КЗпП України. У цій справі розірвання трудового договору не відбулось з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, тому попередньої згоди первинної профспілкової організації не передбачено.

Суд не встановив і не виявив порушеного права позивача бути почутим та права на працю Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, МВС України, ГУМВС України в м.Києві, УДАІ ГУМВС України в м.Києві, позаяк доказів про спір щодо реалізації бажання обійняти ту чи іншу посаду у органі поліції, про розгляд заяв/звернення ОСОБА_1 до 06.11.2015 про намір служити в поліції матеріали справи не містять. Надаючи оцінку вимозі зобов`язати Головне управління національної поліції у м. Києві розглянути питання про продовження служби в поліції старшого лейтенанта міліції Щерби Олександра Володимировича, старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції на відповідній посаді відповідно до приписів п. 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію», суд зазначає про таке.

Ураховуючи дату набрання чинності Законом № 580-VIII, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом України «Про Національну поліцію», могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015, яке є останнім днем вказаного строку.

ОСОБА_1 як колишній працівник міліції щодо прийняття на службу до поліції не надав доказів на підтвердження його відповідності вимогам до поліцейських (у тому числі щодо придатності до служби за станом здоров`я), не повідомив власне волевиявлення про звернення до Головного управління національної поліції у м. Києві з метою розглянути питання про продовження служби в поліції яким саме способом (за конкурсом, поза конкурсом, інше), тому у задоволенні необгрунтованої вимоги належить відмовити.

Виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, суд під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 09 липня 2020 року у справі № 640/6271/19, від 24 листопада 2021 року у справі №460/9427/20 сформулював правову позицію, відповідно до якої самого лише бажання працівника міліції продовжити службу в органах поліції, відповідно до приписів чинного законодавства України недостатньо, позаяк питання реалізації одного з двох способів (видання наказу за згодою чи шляхом проведення конкурсу) прийняття працівника міліції на службу до органів поліції належало до виключної дискреції керівництва такого працівника міліції.

Верховний Суд у справі №821/3723/15-а ЄДРСР 74078184 погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУНП в Херсонській області допустити його до роботи у Новокаховському відділі поліції ГУНП в Херсонській області у званні майор поліції, позаяк позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Суд зауважив (у справі обставини звільнення позивач - через скорочення штатів), що належним способом захисту прав позивача в цій частині вимог є зобов`язання ГУНП в Херсонській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади відповідно до пункту 9 Розділу XI Закону № 580-VIІI у Новокаховському відділі поліції ГУНП в Херсонській області та видати з цього приводу відповідний наказ. Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Головне управління національної поліції у м. Києві позбавлене можливості розглянути питання про продовження служби в поліції старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції на відповідній посаді відповідно до приписів п. 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію», позаяк роботодавець не звільняв позивача ОСОБА_1 з причини скорочення штату і покликання на відповідні статті КЗпП України та/або Закону України «Про міліцію» ні наказ від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , ні похідний наказ від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу» на підставі наказу від 17.01.2015 №53 о/с - не містять, тому висновки Верховного Суду у справі №821/3723/15-а ЄДРСР 74078184 у контексті способу захисту не є релевантними до обставин цієї справи №826/1646/15.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Як відомо, встановлення дисциплінарним органом у діяннях складу дисциплінарного проступку не порушує презумпцію невинуватості, позаяк правові наслідки такого висновку обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на хід і результати кримінальної справи.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Суд в ухвалі у справі № 761/14637/15-к ЄДРСР 95923454 зазначив: до прав та обов`язків ОСОБА_1 як працівника органу внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про міліцію», входило, серед іншого, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, запобігання правопорушенням та припинення їх, в передбачених законом випадках і в установленому порядку. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується за ч.1 ст.366, ст.340 КК України. Наказом начальника ГУМВС України в місті Києві від 15.08.2011 № 487 о/с ОСОБА_6 призначений на посаду старшого інспектора ДПС 4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві. Відповідно до вимог статей 6 та 19 Конституції України ОСОБА_6 , будучи службовою особою органу державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно посадових обов`язків старшого інспектора дорожньо-патрульної служби полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві від 31.01.2014, затвердженої командиром полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, повинен: досконально знати ПДР, Інструкцію з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, інші нормативно-правові акти у сфері безпеки дорожнього руху та свої посадові обов`язки; в своїй діяльності неухильно дотримуватися законності, культури в роботі, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, положень нормативних документів. Бути культурним і ввічливим у спілкуванні з громадянами, неухильно дотримуватися законності та не допускати її порушень іншими працівниками; попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи профілактичного та адміністративного впливу. ОСОБА_1 на момент вчинення злочину, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, був службовою особою, в силу постійно здійснюваних ним функцій представника влади. Починаючи з 22 листопада 2013 року, на Майдані Незалежності в місті Києві розпочалися безстрокові виключно мирні збори громадян («Євромайдан») на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України в ході несення служби по охороні громадського порядку та забезпеченню безпеки дорожнього руху, ОСОБА_6, будучи представником влади, перебуваючи під час патрулювання на стаціонарному посту ДПС «Сосновий Бір» СП-506, в напрямку виїзду з міста Києва, не встановив факту порушень правил дорожнього руху водієм автомобіля «Мерседес-Віто» д.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим не вживав передбачених діючим законодавством заходів щодо зупинення вказаного транспортного засобу та відповідного повідомлення наступного за напрямком руху порушника маршруту патрулювання (посту). Разом з тим, достовірно знаючи про відсутність такого факту, 28 грудня 2013 року у невстановлених досудовим слідством часі та місці старший інспектор ДПС 4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві старший лейтенант міліції Щерба О.В., являючись службовою особою, діючи умисно, з метою незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, склав завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт на ім`я командира полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_10 про те, що нібито 28.12.2013 під час несення служби на стаціонарному посту СП НОМЕР_2 по ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 13 год. 10 хв., рухалась автоколона з плакатами та символікою «Євромайдану» за межі м. Києва. З метою припинення порушення ПДР в частині не виконання водієм вимог пункту 32.1 ПДР України, останнім, приблизно о 13 год. 30 хв. начебто було подано вимогу про зупинку за допомогою жезла та свистка водію автомобіля «Мерседес-Віто», д.н.з. НОМЕР_2 , однак водій проігнорувавши вимогу, не зупинився і продовжив подальший рух у складі колони, подаючи звукові сигнали. Згідно рапорту, інформацію щодо не зупинки даного автомобіля ОСОБА_1 було передано до чергової частини полку ДПС ДАІ міста Києва для подальшого орієнтування нарядів. У подальшому ОСОБА_1 , будучи службовою особою, переслідуючи ту ж мету, вказаний завідомо неправдивий офіційний документ рапорт, складений ним же, умисно передав до чергової частини полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки - початок провадження в справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення особи до відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців, а також створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів в зв`язку з неможливістю використання транспортних засобів з причини позбавлення права керування ним. Після цього, 03.01.2014 завідомо неправдивий офіційний документ рапорт, складений старшим інспектором Щербою О.В., керівництвом УДАІ ГУМВС України в м. Києві, було скеровано за місцем реєстрації транспортного засобу «Мерседес-Віто», д.н.з. НОМЕР_2 , до УДАІ ГУМВС України в Львівській області, для складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_11, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

Складання працівником правоохоронного органу необгрунтованого і неправдивого офіційного документа у формі рапорта (потерпілий у справі №761/14637/15-к, де ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ст.340 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, провадження закрите за наявності згоди ОСОБА_1 з нереабілітуючих підстав - ЄДРСР 95923454) під час здійснення функцій представника влади є діянням несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ у контексті завдання охорони громадського порядку, підриває довіру громадян як до працівників міліції у функціональному аспекті, так і до органів внутрішніх справ в цілому щодо авторитету, що унеможливлювало подальшу службу в УДАІ ГУМВС України в м.Києві на час ухвалення від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у контексті застосування індивідуальної відповідальності.

Суд сукупно оцінив докази у справі, перевірив доводи сторін, враховуючи логічність і послідовність оскаржених індивідуальних актів №53 о/с, №59 о/с та звільнення ОСОБА_1 за дискредитацію служби в органах внутрішних справ, дійшов висновку про правомірність наказу МВС України від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 та подальшої реалізації чинного наказу №53 о/с наступним наказом колишнього роботодавця від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , підстави для скасування індивідуальних актів сосовно позивача відсутні, позаяк суд не встановив незаконного втручання у право позивача від незаконного звільнення з публічної служби з огляду на преюдиційність фактів у справі №761/14637/15-к, зокрема: «умисно складений старшим інспектором ДПС4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 завідомо неправдивий рапорт, що спричинив наслідки правового характеру та був використаний як документ - доказ у правозастосовчій діяльності» (а.с.156-162 т.2). У задоволенні похідних вимог про поновлення позивача на посаді, стягнення коштів за час прогулу, відшкодування моральної шкоди, надання звіту про виконання судового рішення належить відмовити.

Вимога щодо виплати додатково компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати є необгрунтованою - не належить до задоволення, позаяк матеріали справи не містять доказів про нараховане і невиплачене позивачеві ОСОБА_1 грошове забезпечення у спірних правовідносинах.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за результатом вирішеного спору судові витрати не належать розподілу.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не належать розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити учасникам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ],

представник позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 [ АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ];

відповідачі: Міністерство внутрішніх справ України [вул. Богомольця 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684]; Головне управління МВС в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії [вул. Володимирська 15, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 08592201]; Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії [вул. Б. Хмельницького 54, м. Київ, 01030]; Головне управління Національної поліції у м. Києві [вул. Володимирська 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108583];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України [КМО ПАП ОВС України, ЄДРПОУ 21715370, вул.Володимирська 15, м.Київ, 01601].

Рішення суду складене 11.06.2025.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА